WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Парадокс і антиномія - Реферат

Парадокс і антиномія - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Парадокс і антиномія"
ПЛАН
Вступ
1. Поняття парадоксів та антиномії у логіці
2. Варіанти парадокса "Брехуна"
3. Мова і метамова
4. Інші вирішення парадокса
Використана література
Вступ
Відомо, що сформулювати проблему у більшості випадків важливіше і важче, ніж вирішити її. Форми, у яких виявляється й усвідомлюється проблемна ситуація, дуже різноманітні. Далеко не завжди вона виявляє себе у виді прямого запитання, яка встало на самому початку дослідження. Світ проблем так само складний, як і їх процес пізнання. Виявлення проблем зв'язане із самою суттю творчого мислення.
Парадокси являють собою найбільш цікавий випадок неявних, безпитальних способів постановки проблем. Парадокси звичайні на ранніх стадіях розвитку наукових теорій, коли робляться перші кроки в ще невивченій області і нащупуються самі загальні принципи підходи до неї.
1. Поняття парадоксів та антиномії у логіці
У широкому змісті парадокс - це положення, яке різко розходиться з загальноприйнятими, устояними, ортодоксальними думками.
Парадокс у більш вузькому і спеціальному значенні - це два протилежні, несумісні твердження, для кожного з який є удавані переконливі аргументи.
Найбільш різка форма парадокса - антиномія, міркування, яке доводить еквівалентність двох тверджень, одне з яких є запереченням іншого.
Особливою популярністю користуються парадокси в самих строгих і точних науках - математиці та логіці. І це не випадково.
Логіка - абстрактна наука. У ній немає експериментів, немає навіть фактів у звичайному змісті цього слова. Логіка виходить у кінцевому рахунку з аналізу реального мислення. Але результати цього аналізу носять синтетичний, нерозчленований характер. Вони не є констатаціями яких-небудь окремих процесів чи подій, які повинна була б пояснити теорія. Такий аналіз не можна, мабуть, назвати спостереженням: спостерігається завжди конкретне явище.
Конструюючи нову теорію, учений звичайно відштовхується від фактів, від того, що можна спостерігати в досвіді. Як би ні була вільна його творча фантазія, вона повинна вважатися з однією неодмінною обставиною: теорія має сенс тільки в тому випадку, коли вона погодиться зі стосовними до неї фактами. Теорія, що розходиться з фактами і спостереженнями, є надуманої і цінності не має.
Але якщо в логіці немає експериментів, немає фактів і немає самого спостереження, то чим стримується логічна фантазія? Які фактори приймаються в увагу при створенні нових логічних теорій?
Розбіжність логічної теорії з практикою дійсного мислення нерідко виявляється у формі більш-менш гострого логічного парадокса, а іноді навіть у формі логічної антиномії, що говорить про внутрішню суперечливість теорії. Цим самим розуміється те значення, яке надається парадоксам у логіці, і та велика увага, якою вони в ній користаються.
2. Варіанти парадокса "Брехуна"
Найбільш відомим і, мабуть, найбільш цікавим з усіх логічних парадоксів є парадокс "Брехуна".
Існують варіанти цього парадокса, чи антиномії, багато з яких є тільки ззовні парадоксальними.
У найпростішому варіанті "Брехуна" людина вимовляє всього одну фразу: "Я брешу". Чи говорить: "Висловлення, що я зараз вимовляю, є хибним". Чи: "Це висловлювання помилкове".
Если высказывание ложно, то говорящий сказал правду, и значит, сказанное им не является ложью. Если же высказывание не является ложным, а говорящий утверждает, что оно ложно, то это его высказывание ложно. Оказывается, таким образом, что, если говорящий лжет, он говорит правду, и наоборот.
Якщо висловлювання хибне, то промовляючий сказав правду, і значить, сказане ним не є брехнею. Якщо ж висловлювання не є хибним, а промовляючий стверджує, що воно хибне, то його висловлювання хибне. Таким чином випливає, що, коли промовляючий бреше, то він говорить правду, і навпаки.
У середні століття розповсюдженим було таке формулювання:
- Сказане Платоном - хибне, - говорить Сократ.
- Те, що сказав Сократ, - істина, - говорить Платон.
Виникає питання, хто з них висловлює істину, а хто неправду?
А от сучасне перефразування цього парадокса. Припустимо, що на лицьовій стороні картки написані тільки слова: "На іншій стороні цієї картки написане щире висловлення". Ясно, що ці слова являють собою осмислене твердження. Перевернувши картку, ми повинні або знайти обіцяне висловлення, або його немає. Якщо воно написано на звороті, то воно є або правдивим, або ні. Однак на звороті стоять слова: "На іншій стороні цієї картки написане помилкове висловлення" - і нічого більше. Допустимо, що твердження на лицьовій стороні істинне. Тоді твердження на звороті повинне бути правдивим і, виходить, твердження на лицьовій стороні повинне бути помилковим. Але якщо твердження на лицьовій стороні хибне, тоді твердження на звороті також повинне бути помилковим, і, отже, твердження на лицьовій стороні повинне бути правдиве. У підсумку - парадокс.
Парадокс "Брехун" зробив величезне враження на греків. І легко зрозуміти чому. Питання, що у ньому ставиться, з першого погляду здається зовсім простим: чи бреше той, хто говорить тільки те, що він бреше? Але відповідь "так" приводить до відповіді "ні", і навпаки. І міркування нітрохи не проясняє ситуацію. За простотою і навіть щоденністю питання воно відкриває якусь неясну і невимірну глибину.
Ходить навіть легенда, що деякий Філіт Косський, який не зміг розв'язати цей парадокс, покінчив із собою. Говорять також, що один з відомих давньогрецьких логіків, Діодор Кронос, уже на схилі років дав обітницю не приймати їжу доти, поки не знайде рішення "Брехуна", і незабаром умер, так нічого і не спромігшись.
У середні століття цей парадокс був віднесений до так називаних нерозв'язних пропозицій і зробився об'єктом систематичного аналізу.
У новий час "Брехун" довго не привертав ніякої уваги. У ньому не бачили ніяких, навіть малозначних труднощів, що стосується вживання мови. І тільки в наш, так званий новітній час розвиток логіки досяг нарешті рівня, коли проблеми, що стоять, як представляється, за цим парадоксом, стало можливим формулювати вже в строгих термінах.
Тепер "Брехун" - цей типовий колишній софізм - нерідко іменується королем логічних парадоксів. Йому присвячена велика наукова література. І проте, як і у випадку багатьох інших парадоксів, залишається не цілком ясним, які саме проблеми ховаються за ним і як варто рятуватися
Loading...

 
 

Цікаве