WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Музична лексика Х-ХVІ століть - Реферат

Музична лексика Х-ХVІ століть - Реферат

- назви дій, процесів праці в галузі музики:хейрономія (старовинний спосіб керування хором за допомогою системи умовних рухів руками і пальцями; використовували також при цьому міміка і рух головою), єдиногласіє (злагоджене ансамблеве інтонування в церковному співі), перечення (неприємна для слуху поява хроматичного зміненого тону в одному з голосів хорового твору тоді, як в іншому голосі перебуває той же тон в незміненому вигляді), солодкоспів (приємний спів), солодкогласіє (приємне, чарівне звучання півчого голосу);

- назви видів, жанрів музики, окремих музичних творів та їх складових частин:ізводи (місцеві музично-поетичні варіанти старовинних церковних піснеспівів), ірмос (назва першого стихира-тропаря в кожній пісні канону), канон (піснеспів, складений за відомим правилом і розміром), катавасія (ірмоси, які співаються в кожній пісні канону), піснесловіє (духовна пісня), кондак (коротка пісня, яка містить в собі похвалу святому або виражає суть свята), стих (короткий піснеспів або пісня, вибрана з псалмів або з інших книг Святого Писання), стихира (піснеспів візантійського походження на вірші строфічної будови з силабічним складом і одного розміру), псальма (духовна пісня-гімн, створена на тексти віршово оброблених біблійних псалмів), подобен (піснеспів, який прийнятий за зразок побудови тексту і наспіву для виконання по ньому інших піснеспівів), піснеспів (узагальнена назва церковного одноголосного твору), розспів (система церковних мелодій, для якої характерні визначальні мотиви-поспівок і закономірності їх організації в співі Служби Божої), тропар (невеличкий піснеспів, в якому коротко розкривається суть свята або згадується пам'ять святого; цей жанр використовувався у візантійському богослужінні, а пізніше перейшов у староукраїнське);

- назви графічних знаків, які використовували для запису музики:знаменна нотація (один з різновидів невменних середньовічних нотацій; знаменна нотація розроблена давньоукраїнськими півчими на основі невменної візантійської нотації в Хст.), знам'я, знамено (в українському співі ще з часів Київської Русі знаменом називали всі безлінійні ноти (крюки)), ініціали (в абзацах старовинних нотних рукописів початкові букви тексту, виконані у збільшеному розмірі і прикрашені орнаментом, малюнками, часто із зображенням духовних осіб, гуслярів), істинноречіє (текст безлінійних рукописів, що збереглися від перших часів християнства в Русі), кондакарна нотація (різновид невменних середньовічних нотацій, зафіксована в староукраїнських півчих рукописах ХІ-ХІV ст.), кондакарне знам'я (музичні знаки, якими написані кондакарі або збірники кондаків; існувало в співочій богослужебній практиці з кінця ХІ до початку ХІV ст.), крюки, знамена (знаки староукраїнської півчої ідеографічної нотації (один з видів невменного письма), які використовувались для запису піснеспівів; відомі з кінця ХІ – початку ХІІ ст.), невменнанотація (один з ранніх засобів запису музики, що поширювалася приблизно з ХІ ст.), невми (умовні графічні знаки, за допомогою яких записували музику в епоху раннього середньовіччя; тип (або зовнішній вигляд) графічного письма), криж (назва невменного знака в системі знаменного співу), нота (умовний графічний знак для того або іншого музичного тону (звуку); ще у ІІ ст. після Різдва Христового це слово використовували в цьому значенні), палка, паракліт (назва невменного знака в системі знаменного письма);

- назви прикрас мелодичного рисунка:аненайка (мелодична прикраса в староукраїнському мелізматичному церковному співі; з ХІ ст. стала відомою в співочій практиці Київської Русі), кратимата (прикраса церковної мелодії, яку використовували в давньогрецькій церкві; вживалась у церковному співі Київської Русі, про що свідчать нотні книги ХІ ст.);

- назви місць розташування співаків:капела (місце відправлення церковної служби), крилас, крилос, клірос, жереб (місце в передній частині храму, призначене для читців і півчих), солея (місце в грецькій церкві, де перебувають півчі; в стародавній Русі солея існувала в церквах, але з часом була ліквідована; від неї залишились сучасні крилоси), хори (місце для співаків в храмах, на якому під час богослужіння співає церковний хор);

- назви різних видів вокально-хорового співу: красний спів (вираз, популярний в характеристиці і оцінці благозвучного церковного співу), стовповий спів (те ж саме, що знаменний спів), знаменнийрозспів (найдавніший із розспівів і основний вид староукраїнського церковного співу), демество (тип староукраїнського церковного співу), демественнийспів (один з видів староукраїнського церковного співу, що існував ще в часи Київської Русі);

- назви церковних півчих книг, трактатів, зошитів, уставів, правил:антифологіон, трефологій, святкова мінея (богослужбові книги, які містять службу Господських, Богородичних, Великих Свят), ірмологій, ірмологіон (церковна книга, яка містить ірмоси), кондакарі (староукраїнські півчі книги кін. ХІ – поч. ХІV ст.), книгинотні, книгипівчі (богослужебні книги, призначені для крилосного співу; в православній церкві відомі з ХІ ст.), мінея (12 церковних книг із службами для свят на кожний день), номоканон (зібрання законів або церковних правил (і правил богослужбового співу); відомий у православній церкві ще з часів Київської Русі), октоїх, осьмигласник (церковна книга, яка містить восьмитижневий стовп піснеспівів, пов'язаних з системою восьмигласія), симфонія, конкорданція біблійна (зібрання всіх слів, висловів і фраз (і щодо співу), що трапляються в Біблії), стихирар (книга, яка містить зібрання стихир), типик, типікон (церковна книга (устав), яка подає правила для проведення богослужінь).

Огляд музичної термінолексики Х-ХVІ ст., зафіксованої у "Материалах для словаря древнерусского языка" І.Срезневського, "Словаре древнерусского языка (ХІ-ХІV)" за редакцією Р.Аванесова, „Словнику староукраїнської мови ХІV-ХVст.", „Словнику української мови ХV – першої половини ХVІІ ст.", "Словнику термінів і слів українського церковного співу" В.Ф.Іванова, дає підстави стверджувати , що в цей період закладено основу, на якій ґрунтується і вдосконалюється сучасна українська музична терміносистема. На українському мовному ґрунті виникли і закріпились назви жанрів та окремих музичних творів, народних музичних інструментів (гаївка, знаменний розспів, клепало, сопілка). Українська церковно-музична термінологія позначена помітним південновізантійським впливом – більшість запозичених лексем потрапила із грецької мови (гексахорд, ірмос, канонарх, кондак, кондакар, мінея, монодія, невми, октоїх, стихира, тропар, хейрономія). Хоча відчутні намагання впроваджувати в церковно-музичну терміносистему і давньоукраїнські номінації (аненайка, благовіст, благовісник, било, знаменний розспів, клепало, вершник, головщик, нижник, осьмогласіє, піснеписець, стовповий спів).

Література

  1. Боровик М. Давньоруський церковний спів // Історія української музики в шести томах. К.: Наук. думка, 1989. Т. І. С. 148-171.

  2. Булик-Верхола С.З. Назви народних духових інструментів у музичній терміносистемі української мови // Вісник Державного університету „Львівська політехніка". Проблеми української термінології. Матеріали 6-ї міжнародної наукової конференції. Львів, 2000. № 402. С. 349-354. Булик-Верхола С.З. Назви українських народних музичних ударних інструментів у мовній картині світу // Семантика мови і тексту. Зб. статей VІ міжнародної конференції. Івано-Франківськ, 2000. С. 84-89.

  3. Горбач О. З історії української церковно-музичної термінології. Мюнхен, 1965. 40 с.

  4. Закревська Я. Назви діючої особи // Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. К.: Наук. думка, 1976. С. 52-82.

  5. 5. Іванов В. Словник термінів і слів українського церковного співу (посібник-довідник). Миколаїв, 1998. 244 с.

  6. Майборода К. Музична культура Київської Русі // Історія української дожовтневої музики. К.: Муз. Україна, 1969. С. 10-21.

  7. Словарь древнерусского языка (ХІ-ХІV). Под ред. Р.Аванесова. М.: Русский язык, 1988-1991. Т.І-ІV.

  8. Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. у двох томах. К.: Наук. думка, 2000. Т. І-ІІ.

  9. Словник української мови ХV – першої половини ХVІІ ст. Львів, 1994-2000. Вип. 1-7.

  10. Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменнымъ памятникамъ. Санкт-Петербургъ, 1893-1903. Т. І-ІІІ.

  11. Филиппов В. К терминологии музыкально-исполнительского и театрального искусства (на материале письменных памятников ХV-ХVIII веков) // Исследования по словообразованию и лексикологии древнерусского языка. М.: Наука, 1969. С. 194-195.

Loading...

 
 

Цікаве