WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Музична лексика Х-ХVІ століть - Реферат

Музична лексика Х-ХVІ століть - Реферат

У цій тематичній групі трапляються назви, які виникли на слов'янській основі. Так, національним відповідником грецького терміна літургія є служба, пhти~. Окремі музичні назви мають суфікс -л-, наприклад, отъпhло, припhло, а в субстантивованих прикметниках натрапляємо на суфікси -льн-, -ньн-: сhдальна, сhдильна, сhдhльна, трьпhсньна, четверопhсньна. У давніх пам'ятках зафіксовано чимало церковно-музичних термінів аналітичної структури – ("прикметник  іменник"): канонъвеликый, канонъвъзкрьсьныи, прежесв<щенаялитоурги".

Після офіційного запровадження християнства в Київській Русі було поширено необхідні для церковних відправ та обрядів різноманітні книги, серед яких зафіксовано такі запозичені з грецької мови назви: апостолъ, ~вангели~, ермолои, кондакарь, мине", стихера, стихирарь, октоикъ, октаикъ, охътаикъ, охтаихъ, слuжьбьникъ, слuжебникъ.

Серед назв, пов'язаних із звукоутворенням, трапляються іменники переважно віддієслівного походження: гласъ, голосъ, звuкъ, зв@къ, звоукъ, звонъ, глоумъ, игрь (зафіксовано синонімічні назви до цього терміна з суфіксами -ищ- та похідних від нього -нищ-, -алищ-: игрище, игрьнище, игралище), пискъ, свистъ, ликъ.

Продуктивними виявились іменники з суфіксом –н'іĭ- (-т'іĭ-), які означають опредмечені процеси, дії або абстрактні поняття за назвою дії: бр<цаниє, въспhвани~, въспhни~, въспhти~, глашень~, глоумлени~, гоудени~, гuдени~, гuжени~, глашени~, звонени~, зв<цани~, играни~, клепани~, ликовани~, пhти~, свистани~, слuждени~, слuжени~, ударени~.

Серед музичних термінів, пов'язаних із вираженням динамічної ознаки (дії) у процесі її тривання, знаходимо значну кількість утворень на позначення звукодобування, це, зокрема, такі дієслова: гuсти, звонити, звенhти, звьнhти, звhнhти, звhцати, зв<цати, зв<кнuти, пипеловати, пиполовати, пискати, пискнuти, свиревати, свирити, свир"ти, свиснuти, свистати, сопсти, сопhти, троскотати, трuбити, тр@бити.

Більшість із зазначених дієслів стали мотиваційною базою для утворення іменників – назв музичних інструментів, частина з яких існувала в період Київської Русі: бр<цати – бр<цало, гuсти – гuсль, г@сль, гuсли, звонитизвонъ, клататиклаколъ, колоколъ, клепатиклепало, сопhтисопль, сопохъ, сопuхъ, сопhль; інші іменники утворились згодом, вони зафіксовані у словнику за редакцією Б.Грінченка, у лексикографічних працях М.Уманця і А.Спілки, Є.Желехівського і С.Недільського та побутують у народних говірках і досі [2]: свистатисвистак, свисток, сопітисопілка, троскотатитроскотало.

Окремо виділяємо дієслова на позначення узагальненої дії, пов'язаної із витворенням звучання: гласити, играти, плескати – "бряцать на кимвалh""" [10:2:962], пhвати, пhти, рокотати, тuтьнhти, тuтнhти, uдар"ти, uдарати, ударить, кол<довати, литоuргисати, литоргисати, шпильманити.

Прикметники вказують на відношення до музики, до музичних інструментів, гравців, до назв жанрів, церковних відправ, наприклад, игрьныи, мuсикиинъ, мuсичьскыи, мuсикыискыи; гuсльныи, органьскыи, органьныи, пищальскыи, свирhльныи, сиризинъ, сирининъ, трuбьныи, тр@бьныи, цhвьничьныи, пhвьчьскы, пhснивыи, скомрашьскыи, шпильманьскыи, октоичьныи, октаичьныи, пhснивьныи, пhсньныи, пhсньскы. Прикметники великыи, възкрьсьныи набувають термінного значення лише у сполученні з іменникам: канонъвеликыи, канонъвъзкрьсьныи.

Прикметники із складними основами скомпоновані з двох твірних основ, що супроводжується суфіксацією: прикметник  іменник: благопохвальныи, гласохвальныи, доброгласьныи, любогласьнъ, твьрдогласьныи; займенник сам, все  прикметник: самогласьныи, вьсесъставьныимногострунный; числівник  іменник: дес<тьстроуньныи, осмогласьныи.

Період зародження української музичної термінолексики (Х-ХVІ ст.) залишається мало дослідженим. Різні тогочасні богослужебні півчі книги – октоїхи, осьмогласники, кондакарі, каноники, трактати-сказання, устави-типики, типикони, нотні книги або зошити-поголосники не опубліковані і не розшифровані.

Першою спробою систематизації, упорядкування та пояснення музичних назв давнього періоду є "Словник термінів і слів українського церковного співу" В.Ф.Іванова [5], виданий 1998 року в Миколаєві. У цій сучасній лексикографічній праці представлена музична лексика Х-ХХ ст. Виділяємо такі тематичні групи церковно-музичної лексики періоду Х-ХVІ ст.:

- музичні інструменти: било (дерев'яна або металева дошка, ударом об яку скликали до молитви вірних, коли в християнській церкві ще не були введені дзвони), клепало (до Вечерні, на якій співали "Блажен муж", вдаряли в залізне клепало), благовіст, благовісник (один із видів церковного дзвону), кимвал (музичний інструмент, який складається з двох металевих тарілок, що вдаряють одна об одну; церковні дзвони), тимпан (рід мідних тарілок). Ця тематична група невелика, адже назви музичних інструментів не відповідають тематиці словника – "терміни і слова українського церковного співу";

- назви професій в царині церковного співу:вершники (виконавці верхнього голосу в знаменному трирядковому співі), головщик (до ХVІІ ст. ведучий і перший співак на крилосі, найдосвідченіший заспівувач і керівник церковного хору, знавець співочих традицій, крюкової нотації), демественник (соліст в демественному співі, вчитель співу в Київській Русі), доместик (вчитель і начальник хору в грецькій церкві; назва доместиків-півчих засвідчена в руських літописах ХІ-ХІІ ст.), димарх (керівник хору), добропісневий (старовинна назва церковного півчого, який добре знав богослужбовий спів), канонарх (клірик – розпорядник церковного співу), клірик (той, хто належить до кліру, в тому числі і крилосний півчий, реґент), нижники (виконавці нижнього голосу у трирядковому співі), паламар (нижчий церковний служитель, що допомагає священику під час богослужіння, бере участь у крилосному співі); піснивець, пісельник, пісенник (півчий, який у хорі співав церковні піснеспіви), піснепівець, піснеспівець, піснесловець (півчі, які в старовину виконували духовні пісні, псалми), піснеписець, піснетворець (автор, який писав духовні пісні, складав або обробляв церковні піснеспіви), протопсалт, протопсалтис (керівник хору в Київській Русі), путники (виконавці головного голосу у трирядковому співі);

- назви співацьких голосів та їх регістрів:бас (низький чоловічий голос), алтембас (високий бас, те ж саме, що бас-ексцелент, бас-гоф, бас-крижак, тенор-бас), путь (в трирядковому співі середній голос, який виконував головну партію);

- назви музичних колективів:хор церковний (колектив півчих з віруючих), капела (об'єднання духовних осіб, які служили при дворі);

Loading...

 
 

Цікаве