WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Експресіонізм у творчості Івана Франка - Реферат

Експресіонізм у творчості Івана Франка - Реферат

В оповіданні "Панталаха" елементи експресіонізму знаходимо в описах містичного страху Спориша, його нічних кошмарів, фантасмагористичних видінь, коли "найменший шелест перемінювався в його сонній уяві на остре, свистюче гарчання, і при тім відголосі він за кождим разом зривався, мов опарений" [9, т. 17, с. 269]. Щоправда, вся містика, з якою пов'язаний страх Спориша, пояснюється врешті-решт цілком реалістично, як результат пережитого стресу. Елементи експресіонізму, які вдало синтезуються з елементами натуралізму, з волі автора не виходять за рамки реалістичної доктрини. Здатність натуралізму й експресіонізму утворювати між собою синтетичні сполуки ілюструють також деякі епізоди роману "Перехресні стежки". Приклад – кошмарний сон, у якому Євгеній бачить фантастичну весільну дарабу, при кермі якої "стоїть молодий керманич, уродливий гуцул з чорним довгим волоссям, у білій, рясно вишитій сорочці, стоїть і не ворухнеться" [9, т. 20, с.257]. Коли дараба пропливає повз Рафаловича, він впізнає у молодому себе. Дараба щезає за чорною скелею...

"Євгеній забув уже про дарабу і вдивляється в новий предмет. Ось він уже недалеко берега... Се не дерев'яна колода, се біле тіло жіноче. Випручалися мармурові груди з рожево-вишневими пуп'янками. Розкидані по воді руки, виринає, то знов тоне в воді голова з лицем, піднятим до неба. Хвиля гойдає те тіло, розчісує довге золотисте волосся. Ось лице до половини піднялося з води. Очі відчинені, і на них примерз навіки вираз невимовного страху, нестерпної муки. Уста напівотворені, лице бліде, тільки на чолі царює надземний супокій" [9, т. 20, с. 258].

Епізод зі сном Рафаловича при бажанні можна було б переробити на самостійний і самоцінний експресіоністичний твір, але вірність на рівні свідомості ідейно-естетичній "присязі", яку склав Франко свого часу доктрині "наукового реалізму", примушувала письменника впродовж тривалого часу доводити, що "і один у полі – воїн". На початку XX століття, коли декаданс, модернізм активно утверджувалися в літературі, Франко продовжує чесно обгороджувати реалістичними рамками (сну, або хворобливого стану психіки) ті місця у творах, де "мрії безумні, немов той табун, вигравають по полю, гриви на вітер, і ржуть, дзвінко копитами б'ють" [9, т. 3, с. 342].

У "Перехресних стежках" цілком реалістично (збудженим станом психіки, близьким до афекту) пояснюється і фантасмагористичне видіння Регіни, в описі якого чи не найяскравіше з усіх творів письменника, проявляється поетика експресіонізму:

"Блискучий камінець на сонячній вершині – Євгенієве лице, молоде, свіже, як було тоді, коли обоє йшли вулицею зі школи фортеп'янової гри... туркіт фіакрів... лице тітки... воно більшає, наближається, робиться страшенною гнилою машкарою, розхиляє гнилі уста, показує чорні щербаті зуби і сточений червами язик і бубонить прокляті слова:

– Най вас Бог благословить! Най вас Бог благословить!" [9, т. 20, с. 433].

Елементи експресіонізму знаходимо також у деяких поетичних творах Франка. Підвищеною експресивністю відрізняються зокрема поезії, в яких автор досліджує темну сторону людського єства. Наприклад:

Досвідний нурок із мене: що в власному "я" там таїться

На болотистому дні – знаю, голубчики, й се!

Черепи стовчених мрій, кістяки неоправданих планів,

Зломки дрібних пожадань, трупи обманних надій.

Ах, а крім того, гидкі слимаки самолюбства, медузи

Зависті, хроби гризот, кефалоподи підлот [9, т. 3, с. 343].

Подібне бачення "підвалин" людського "я" зустрічаємо і в інших віршах поета:

Ти знов літаєш надо мною, галко,

І крячеш горя пісню монотонну;

Глядиш у серця глибину бездонну

І бачиш гниль, гидоту беззаконну –

Не страх тобі нічого і не жалко [9, т. 3, с. 152].

В контексті експресіоністичного несприйняття ідеалістичного погляду на людську сутність читається Франкове застереження, що в "тихому заливні свого серця" " можна знайти не тільки "перли і алмази", "тепло і розкіш раю, й пахощі без краю":

А як знайде гидкії черви,

І гіркість сліз, розбиті нерви,

Докори хорого сумління,

Прокляття свого покоління,

Зневіру чорну, скрип розстрою,

То що почать з такою грою? [ 9, т. 3, с.108]

Деякі поезії Франка своєю антимілітаристською тематикою та образною системою нагадують картини відомого німецького художника-експресіоніста Г.Гроса. Ось уривок із Франкового вірша "Три скирти" :

Купці вози зупинили,

Змови собі не чинили,

Скочили всі три у один.

"Ось нам підмога неждана!

Сіно якогось-то пана,

А пан же, чей, не голоден

Тону ніяка там шкода,

А нашим коням вигода,

Надберем з кожної купи".

Що котрий сіно те рушить,

Зараз і ахнути мусить –

В кождій під сіном лиш трупи [9, т. 3, с. 386-387].

В поетиці експресіонізму витриманий також вірш "Sic transit..."

Була твоя осінь спокійна й багата,

Від бур життьових у безпечний сховалась ти кут;

Часом лиш грижа до твоєї загляне кімнати,

Загляне й відійде, немов скаже до себе "не тут" [9, т. 3, с. 388].

І в поетичних творах І. Франка, і в його прозі відшукуємо чимало доказів практичного втілення в художній творчості тих теоретичних постулатів ідейно-естетичної концепції письменника, які є близькими до положень експресіоністичної доктрини.

Делікатність теми "Франко і сюрреалізм", яка вписується у контекст ширшого дослідження – "Франко і модернізм", примушує зробити насамкінець кілька уточнень.

По-перше, в нашому дослідженні йдеться не про місце Франка в європейському експресіонізмі, а про місце експресіоністичних тенденцій у творчому методі Франка.

По-друге, пафос нашого дослідження спрямований не на зворушливе зображення Франкового "причастя" до світового модернізму за посередництвом експресіонізму, а на з'ясування того факту, що у власних естетичних пошуках письменник часом випередив розвиток світового літературного процесу.

Водночас наше дослідження – крок до спростування надуманого протиставлення "Франко – модернізм". Цілком погоджуємось з думкою Н.Шумило про те, що "вчений-ерудит, письменник широкого діапазону, І.Франко з висоти знань різночасових культур у західноєвропейському модернізмі вбачав лише один з багатьох можливих шляхів, а точніше, одну із стежок подальшого розвитку літератури і, можливо, не найвідповіднішу українському менталітетові" [10, с. 776].

Елементи експресіонізму у творчості Франка свідчать також про геніальність письменника в аспекті синтезування елементів різних літературних напрямків на вищому рівні художнього узагальнення. Письменник не тільки спостерігав з висоти знань за багатьма шляхами і стежками подальшого розвитку літератури, але й як невтомний, допитливий мандрівник намагався ними подорожувати. А деколи доводилося і власні стежки прокладати, для того щоб на широкі шляхи їх перетворили вже наступні покоління літераторів.

Література

  1. Байер Й. Художники и социализм. М., 1966.

  2. Гонкуры Э. и Ж. Дневник. М., 1964 – Т. 1.

  3. Євшан М. Іван Франко: Нарис його літературної діяльності // Сучасність. 1967. № 5-6.

  4. Малахов Н. Модернизм: Критический очерк / Под ред. В. Ванслова. М., 1986.

  5. Мотылева Т. К спорам о реализме XX века // Вопросы литературы. 1962. № 10.

  6. Наливайко Д. Искусство: направлення, течения, стили. К., 1985.

  7. Піхманець Р. Психологічні концепції Івана Франка у світлі новітніх наукових відкриттів // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. Львів, 1998.

  8. Стебун І. Питання реалізму в естетиці Івана Франка. К., 1958.

  9. Франко І. Зібр. тв. у 50 т. К., 1976-1986.

  10. Шумило Н. Полеміка Івана Франка і "молодомузівців" // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конфер. Львів, 1998.

Loading...

 
 

Цікаве