WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Дві хвороби святого Валентія - Реферат

Дві хвороби святого Валентія - Реферат

Психоаналітичний розгляд твору й ситуаційного контексту в час його написання виказує не лише сублімований на підсвідомому рівні в образі ченця прототип М.Драгоманова. При вникливому читанні поема відкриває чи не всі майбутні "фірмові" особливості світосприймання Франкових героїв, основні комплекси психічного єства автора, помічені дослідниками лише в пізніших творах, зокрема, великих поемах. Вже у характері Валентія є трагічне роздвоєння особистості, яке розрослося до автономного внутрішнього голосу, до народження двійника:

Не знаєш мя, а прецінь в серці твоїм

Я викохавсь і виріс!

[17, т. 4, с. 46].

Генетично аналогічні двійники пізніше поселяться в багатьох Франкових поемах та прозових творах ( "Похорон", "Як Юра Шикманюк брів Черемош", "Хома з серцем і Хома без серця", "Страшний суд" та ін.).

Помітно виражений у характері Валентія психологічний комплекс самозаперечення, – теж характерний для поезії І.Франка (найкардинальніший вияв: "Semper idem" – "Semper tiro"). Г.Грабович вважає цей симптом свідомою настановою, "програмовим запереченням" [3, с. 114]. Однак домінує в поемі мотив людської невдячності, розвиваючись у зневіру, а далі – вчинок зради. У різних проблемно-психологічних пропорціях ця тема осмислюється у "Івані Вишенському", "Смерті Каїна", "Страшному суді", "Похороні", "Мойсеєві". За намовою ченця лікар Валентій фактично зрадив тисячі людей, яких мав чудодійний дар зціляти. Він відрікся, тобто теж зрадив рідного батька й наречену Сільвію. Навіть більше. Він почав вважати, що любов людини

До тисячних подробиць вітчини,

До всіх її красот і нужд, до волі

[17, т. 4, с. 28]

є "пута". Іншими словами, перевихований ченцем Валентій любов до родини, до людей, патріотичні почуття до батьківщини, тобто виразну демофілію своїх життєвих принципів, почав вважати перешкодою в богопізнанні. Проте гуманна соціальна діяльність Валентія настільки органічно виражала його єство, що власними зусиллями волі він не міг її позбутися. Почуття любови до людей було сильне, мов хвороба. Тому він просить Бога допомогти подолати внутрішню боротьбу і послати таку недугу, "щоб всі злякалися". Божий дар людинолюбства (демофілії) був замінений карою епілепсії.

Доречно згадати спостереження М.Євшана, що "Франко весь час боровся сам з собою, суспільний робітник боровся з поетом – і тільки в тій боротьбі скристалізувалася його психіка" [4, с. 270]. Жертовну суспільну працю Франка критик називав прикладом "великої карности". Сам І.Франко симптоматично зізнався, що свої соціально проблемні твори писав силувано, важко: "Всі речі реального змісту, які я писав, справляли мені при писанню далеко більше муки, прикрості, зденервовання, ніж ті романтичні "скоки..." [17, т. 50, с. 30]. Помітив у І. Франка боротьбу "суспільного і приватного чоловіка" також О.Колесса: "Громадська ідеологія Франка знаходить трівку підпору в його критичнім умі, скріпленім наукою, і бореться із другою групою складових сил його душі – із творчою спроможністю, із чуттям і уявою поета, із бажанням індивідуального самовислову" [6, с. 260].

Справді, для Івана Франка, як і його героя Валентія, активна заангажованість суспільною працею, щоденною громадською діяльністю з мотивів обов'язку, тобто внутрішнього примусу, породжувала підсвідомий спротив, який від тиску надмірного приховування, силуваного затаєння виривався природнім, однак незрозумілим для суспільності вчинком гіркого одкровення, як от у статті "Дещо про себе самого". Моя спроба осмислити поему "Святий Валентій" моделями біографічного методу мала на меті виявити "наукову контрабанду" (Б.Томашевський) – "несвідомі джерела, що живлять артиста й дають йому перший імпульс до творчости, визначити походження його хисту, установити, яке несвідоме своє бачення, яку свою несвідому фантазію здійснює артист в образах художнього твору" [14, с. 195-296].

Отже, суспільно спрямована громадська, творча й наукова діяльність І.Франка, до якої його нав'язливо привчав М.Драгоманов і яка символічно уявлялася поетові як невдячна, важка каменярська праця, постійно породжувала сумніви в її жертовній доцільності, породжувала внутрішню боротьбу. Літературознавча опінія закріпила за Франком канон зразкового поета-громадянина, діяча-суспільника. Без сумніву, він таки був каменярем виснажливої праці на всіх будовах суспільного життя. Однак питання в іншому: був він жрецем цього діяння, чи кріпаком, який "відробляв панщину"?

Література

  1. Бондар Л. Образ Ісуса Христа в інтерпретації Івана Франка // Записки НТШ. Львів, 1992. Т. ССХХІV.

  2. Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка. Ф. 3. № 300.

  3. Грабович Г. Вождівство і роздвоєння: тема "валленродизму" в творах Франка (До століття "Ein Dichter des Verrates" і "Похорону") // Сучасність. 1997. № 11.

  4. Євшан М. Іван Франко. Нарис його літературної діяльности // ЛНВ. 1913. Т. 63. Кн. 9.

  5. Каспрук А. Філософські поеми Івана Франка. К., 1965.

  6. Колесса О. Наукова діяльність Івана Франка // ЛНВ. 1913. Т. 63. Кн.9.

  7. Крекотень В. Поема Івана Франка "Святий Валентій" // Радянське літературознавство. 1957. № 3.

  8. Кривцун О. Эстетика. М., 1998.

  9. Луцишин О. Категорія "літературний розвиток" у науковому трактуванні Івана Франка. Львів, 1998.

  10. Маланюк Є. Франко незнаний // Маланюк Є. Книга спостережень. К., 1995.

  11. Мельник Я. З останнього десятиліття Івана Франка. Львів, 1999.

  12. Мельник Я. Проблеми створення наукової біографії Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин. Львів, 1998.

  13. Ніковський А. Vita nova: Критичні нариси. К., 1920.

  14. Підмогильний В. Іван Левицький-Нечуй. Спроба психоаналізу творчости // Життя і революція. К., 1927. № 9.

  15. Піхманець Р. Психологічні концепції Івана Франка у світлі новітніх наукових відкриттів // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин. – Львів, 1998.

  16. Фізер І. Іван Франко: від соціологічної до психологічної зумовленості літератури // Слово і час. 1993. № 5.

  17. Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1976-1986.

  18. Франко І. Історія моєї хвороби / Публікація Ярослави Мельник // Парадигма. Львів, 1998.

  19. Хьелл, Зиглер Д. Теория личности. СПб, 1999.

1 У поемі Івана Франка професія Валентія як лікаря інтерпретується ширше, ніж у легенді ("дохтор"). Франків Валентій був, називаючи по-сучасному, екстрасенсом, народним зцілителем, бо людей лікував "чародійний вплив його очей, і рук, і слів, і духу".

2 Цей вислів зустрічається також у поемі І.Франка "Страшний суд", однак у протилежному світоглядному трактуванні. Герой цієї поеми, підсудний Божого суду, признається, що в житті любив людей "грішною любов'ю" [17, т. 3, с. 180], проте з подивом дізнається, що це не гріх в Божих очах.

3 "Мова старця-аскета горда, груба, деспотична в протилежність ласкавій і лагідній мові Валентія", – зауважував дослідник поетичного епосу І.Франка А.Каспрук [5, с. 15].

Loading...

 
 

Цікаве