WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символіка новели Івана Франка “Терен у нозі” - Реферат

Символіка новели Івана Франка “Терен у нозі” - Реферат

Що ж бачимо при зіставленні "Терну у нозі" та "Оповідання про каменяра Евлогія"?

Аналогічну модель сюжетної конструкції, тотожний тип нараційної структури (так само як і пустинник Данило, літній гуцул розповідає про пригоду, яка трапилася з ним понад сорок років тому, збігається навіть час події), той самий наскрізний образ-символ хлопчика – образного втілення ідеї духовного спасіння (відмінність тільки в тому, що пустинникові відкрито, що за дитина "з лицем дивно знайомим і любим" тривожить його в снах).

Спостерігається також певна подібність у царині психологічного малюнку переживань героїв. Хоча, звісно, про якісь аналогії в аспекті поетики характеротворення між героями єгипетської легенди, котрі згідно з канонами жанру виступають тільки як втілення відповідних морально-етичних парадигм (каменяр Евлогій як чоловік, що не витримав спокуси багатством, пустинник Данило – як людина, що "взяла на себе діло понад свої сили" [29, т. 21, с. 140], спробувала "втрутися" у Божий промисел), і глибоко психологічним, індивідуалізованим образом Миколи Кучеранюка не може бути навіть мови.

Слід відзначити, що образ Миколи Кучеранюка дуже цікавий і в площині художньої інтерпретації богословської проблематики, зокрема персоналізму відкуплення. Спасіння душі Миколи Кучеранюка – се не тільки дарована йому Божа ласка, це плід його готовності до діалогу з Богом, його здатність почути Господа і піти Йому назустріч. Тому Микола, попри всі його страждання, людина щаслива, обдарована Божою благодаттю: "Кождий з нас не раз у життю бачив такі знаки Божої остороги, але не кождий видить їх, не кождий відчуває в них палець Божий, і тому так багато людей залітає в пропасть. Недаром говориться про таких в Євангеліях : "Мають очі і не видять, мають вуха і не чують. А ти можеш уважатися щасливим, що ти провидів і прочув у саму пору" [29, т. 21, с. 390].

Глибинної трансформації в аспекті психологізму й пластичності зображення зазнає в новелі І.Франка й образ хлопчика. Загадковий, із "невимовно сумовитим лицем" і "жасним усміхом на обличчі", хлопець зі сну Миколи Кучеранюка, від котрого той "ніколи не чув від нього ані слова" [29, т. 21, с. 386], – образ художньо набагато сильніший, аніж дитина зі сну пустинника Данила.

Особливо вражає у портреті "ясенівського хлопчища" "сніжно-біла дитяча рука", наскрізна деталь у творі, котра ще більше посилює символістську сутність образу. Звернімося знову до тексту, до живописання однієї з останніх візій Миколи: "На тім самім місці, де колись сорок років тому, хлопчище з моєї дараби зсунувся в воду, побачив я нараз, як із брудно-жовтої повені висунулася сніжно-біла дитяча рука [...], рука знов виринає з води, мов блискавка з хмари, і ніби судорожно хапає за щось – достоту так, як той, що топиться у воді. Раз, другий, третій вихапувалася отак і знов щезала у воді..." [29, т. 21, с. 386].

Либонь, тут можна говорити про збагачення семантики образу біблійною традицією. Відомо, що найдавніший у християнському мистецтві символ Бога – це простягнена з-над хмар рука. Цей знак уже в катакомбах і на старохристиянських саркофагах символізував з'явлення Бога [див.: 34, с. 198].

І ще деякі спостереження над криптограмою образу хлопчика в аналізованій новелі І.Франка. Додатковий семантичний пласт цього образу випрозорюється при контекстуальному прочитанні художнього доробку І.Франка.

Як зауважено дослідниками, один із прийомів поетики сновидінь письменника полягає в тому, що в сонних візіях його персонажів-переступників часто транслюються образи їхніх жертв: дідові Гарасимові сниться жидівочка, постійним об'єктом сонних марень Ганки є образ мертвої Фрузі, Бовдур у картинах власних сонних візій стає потопельником у кривавій ріці [16, с. 48]. Цей ряд спостережень над моделлю "взаємин" у дискурсі письменника опозиційної пари кривдник і його жертва можна продовжити.

З огляду на сакральну семантику прототипа цілком закономірно, що Миколі Кучеранюкові в його візіях і сновидіннях як образ жертви транслюється саме образ хлопчика. Далебі, невипадково перша зустріч Миколи із невідомим хлопцем відбулася після великої бійки в шинку, у результаті якої багато парубків "пішли додому з порозбиваними головами", а "своєму найтяжчому ворогові" Олексі Когутикові Микола "догодив так, що за кілька неділь його поховали" [29, т. 21, с. 378]; невипадково показався Миколі уві сні "хлопчище" і тієї ночі, коли він тяжко побив свою жінку... Пригадаймо-бо євангельське: "Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили " (Мат. 25:40).

Очевидно, неважко вловити в цьому осмисленні євангельської теми як неповторний тембр Франкового голосу, так і суголосність Франкової образної інтерпретації першоджерела світовій літературній традиції. Щодо суголосся, то обмежимося покликом тільки на оповідання Льва Толстого під вельми промовистою назвою "Де любов, там і Бог" (1885)7. Звернімо, зокрема, увагу на закінчення твору: "І зрозумів Авдієч, що не обманув його сон (уві сні швець Мартин Авдієвич, головний герой оповідання Льва Толстого, отримав "знак" , що до нього прийде Господь) – Я.М.), що справді приходив до нього в цей день Спаситель його, і що справді він прийняв його" [26, с. 292]. А прийняв цього зимового дня у своїй убогій комірчині Мартин людей, які перебували в скруті й потребували допомоги й співчуття: старого немічного двірника, незнайому жінку з немовлям...

І насамкінець. Чи Франків "хлопець" – образне втілення ідеї духовного порятунку, персоналізму відкуплення – є віддзеркаленням "світового поетичного універсуму" (В.Топоров), чи згадані вище легенди, у яких образ дитини Ісуса функціонує саме з такою сакральною символікою й семантикою, можна вписати в ряд джерел, із яких митець "черпав своє натхніння"?

Спершу щодо тандему "Терен у нозі" – "Оповідання про каменяра Евлогія". Попри посутню відмінність Франкової інтерпретації теми від первовзору, збіги в площині сюжетотворення та образотворення обидвох творів настільки очевидні, що пояснити їх просто явищем типології, було б, мабуть, надто відважно.

Отже, тут лишень сконстатуємо: 1900 р. у видавництві "Просвіта" побачила світ збірка під назвою "Староруські оповідання". Передмову до цієї збірки, а також переклад оповідань українською мовою здійснив І.Франко. З-посеред інших легенд, зібраних під дахом "Староруських оповідань", І.Франко особливо виокремив "Оповідання про каменяра Евлогія" – за живий малюнок дійсного життя і глибшу, людяну думку [29, т. 21, с. 134].

Гадаю, так само мають право на занесення в реєстр літературних джерел творчості І.Франка й апокрифічні легенди. Хоча, безсумнівно, Ісус-дитина – константний символічний образ не тільки апокрифічної поетики. Як дитина Христос постає і в євангельських оповіданнях про його народження, у піснеспівах на різдвяні сюжети, у легендах про його об'явлення віруючим, у творах образотворчого мистецтва [1, с. 173]. Однак функціонально, як уже було зазначено, образ "тернового" хлопця найбільше співзвучний саме апокрифічному коду.

Тепер про сліди знайомства І.Франка з апокрифічною апостоліадою та з легендами про святу літургію. Слідів цих надто багато. З огляду на "апокрифільство" І.Франка, це цілком зрозуміло. Тому доведеться обмежитися посиланням тільки на окремі факти, закцентувавши при тім увагу на хронологію. Нагадаємо, новела "Терен у нозі" написана на початку 1902 р. Цього ж 1902 року вийшов у світ третій том Франкового компендіуму "Апокрифів і легенд з українських рукописів" – "Апокрифічні діяння апостолів". Як засвідчує епістолярій письменника, третій том "Апокрифів..." був уже готовий 1901 року [29, т. 50, с. 168-179]. У цьому томі, зокрема, уміщено, зокрема, "h w h   d..." з рукопису Університетської бібліотеки у Львові кінця ХV або початку ХVІ віку, "e   dj" зі збірки ХVІ віку бібліотеки Оссолінських [2, с. 126-141, с. 157-163]. У 1902 році в німецькому часописі "Zeitschrift fr die neutestamehtliche Wissenschaft" видруковано розвідку І.Франка "До питання гностичних "περιοδοι πετρον". У четвертому томі "Апокрифів..." І.Франко видрукував кілька цікавих текстів про святу літургію [3, с. 95-102]. Окрім того, апокрифологічні студії І.Франка засвідчують, що йому були добре звісні грецькі і церковнослов'янські тексти апокрифічних діянь апостолів і текстів про святу літургію, опубліковані іншими вченими: К.Тільо, К.Тішендорфом, М.Боннетом, С.Новаковичем, М.Сперанським, Є.Калужняцьким. На праці багатьох дослідників, присвячені цій проблемі, І.Франко раз у раз покликується у своїх студіях, зокрема зі згаданої не раз у цій статті чотиритомної розвідки Р.Ліпсіуса робить своєрідний покажчик тих місць, де німецький дослідник вказує на образ Ісуса-дитини як на "спеціальну прикмету" гностичних легенд [29, т. 36, с. 117].

Loading...

 
 

Цікаве