WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Новела Івана Франка “Мавка” - Реферат

Новела Івана Франка “Мавка” - Реферат

Гандзя – селянська дитина. І її вабить передусім ліс, однак душа її зрослася з усім довкіллям. Стежечка до лісу біжить серед поля. І тут маємо такий важливий до характеристики Гандзі пейзаж, який виконує тут також певною мірою ретардаційну функцію: "Вона біжить, тільки що якось так швидко бігти, як давніше (дівчинка душевно знеможена; водночас ця деталь немовби становить момент антиципації – З.Г.). Жито поважно хитає колоссям, коли вона, біжучи, пересуне ручкою по стеблах. Як вона любить тепер оте жито, ті блавати... та цвітки куколю, що де-де блискають, мов сині та рожеві зірки серед лісу золотистих стебел (підкреслення моє – З.Г.). Як цікаво обігрується образ лісу...

Гандзі здається, що вона чує сміх мавки і їх поклик "куку". Одне-єдине слово антиципує (дуже опосередковано) розв'язку. Сміх мавки – це "...немов різке плюскання рибок у чистій кришталевій воді" [1, т. 15, с. 94]. Та в душі Гандзі інший процес. Увесь час вона переконує себе, що мавки "...такі добрі,такі гарні", і даремно їх бояться діти, і даремно ними лякала Гандзю матір. І знову образ білої берези, однак серед "понурого" (1) лісу. Антиципаційний пласт згущується майже ненароком:

"Ах, ось уже ліс! Який тихий, величезний, понурий. Берези гріються на сонці і світять здалека своєю білою корою. Їх довгі віти, мов зелені коси, повисли додолу і колишуються з вітром. Ось тут десь і мавки зараз будуть" [1, т. 15, с. 95]. Образ берези тут теж антиципаційний, адже Гандзю аж на третій день знайшли у лісі: "Вона лежала, обвивши міцно березу (вже не білу – З.Г.) заков'язливими ручками. Отворені очі не блищали вже, тільки на устах застиг розкішний усміх; видно, Гандзя тільки що перестала бавитися з мавкою" [1, т. 15, с. 95].

І так – здійснення мрії у трагічно-прекрасній смерті. Мотив у світовій літературі відомий, органічно переплетений з катарсисом, який переживають самі герої трагедії. Однак щодо світу дитини в цьому сенсі Іван Франко виступив новатором. Можемо говорити про специфічність зображуваного і специфічність зображення. Проблема "реалізму" – десь на вельми віддаленому плані. До деякої міри можемо відзначити баладний компонент поруч з казковим, як і проникливий ліризм "літньої казочки". Не можна до кінця з'ясувати і пояснити таке авторське визначення жанру. Казка про мавку і трепетне, жагуче, драматичне внутрішнє життя дитини. Так багато балад при "зустрічі дівчат і це лише їх з русалками, мавками (згадаймо повість-баладу "Тіні забутих предків"). Однак у новелі Франка – п'ятирічна дівчинка... Novum у новелі. У згаданому вище листі до М. Драгоманова автор опосередковано назвав "Мавку" новелою – справді, тут маємо найістотнішу ознаку цього жанру – одну незвичну подію, якої, власне, й не показано. І.Франко пішов шляхом застосування абревіатурності (про такий прийом у новелі говорив П.Гойзе), редукції (так, ми нічого не знаємо про батька Гандзі, про інших її родичів – усе концентрується навколо антитетичної пари: мати-дочка).

Novum Франка і у введенні в новелістичне плетиво розлогих пейзажів, до деякої міри навіть ретардаційне (зокрема, отже житнього лану). Однак це "не просто" пейзажі, які в оповіданні чи повісті становлять переважно тло дії. Поезія лісу в новелі І.Франка – це поезія душі маленької героїні. Тому читач не помічає деякої "горизонтальності" структури, що властиве оповіданню. До "незвичайної події" все ж таки веде драматична вертикаль – внутрішнє напружене драматичне дійство – світ дитини, уява якої наскрізь ейдетична, здатна створювати, так би мовити, "віртуальну" дійсність.

"Силуетність" образу матері... На дальшому плані – "силуетний образ бабусі. З іншого боку, незважаючи на широкий пейзажний пласт, така новелістична концентрованість у зображенні внутрішнього стану дівчинки з її домінантним прагненням. Перше речення в новелі – своєрідна зав'язка драми: "- Гандзю, Ганузуню! Сиди мені, небого, дома..." [1, т. 15, с. 91]. "Сидіти дома" – це значить не здійснити прагнення. "Хата", рідна домівка, це той топос, у якому маленька героїня відчуває тривогу. Штрих, який автор підкреслив, згущуючи новелістичну концентрацію, а з іншого боку, порушуючи мотив вічної парадоксальності буття.

Гармонія – це взаємовідображення власне гармонії і дисгармонії. Смерть героїні символізувала перемогу Dichtung над Wahrheit.

Гармонію бачимо і у взаємовідображенні динаміки (драматичне напруження домінантного психічного стану в його діалектиці, боротьбі з почуттям тривоги і прагненні до світлої, сказати б, "біло-зеленої" казки) і статики (літній польовий пейзаж).

І ще одне. Напружені інтонації у невласній прямій мові, яка органічно вплітається у наративний плин новели. "... Новела любить діалог", – пише І.Денисюк. Зачин новели "Мавка" – це і є діалог, у якому "силуети" новелістичних персонажів окреслюються відразу і досить виразно у своїй "опозиційності".

Уже згадувалося про опозицію в locum. Зауважимо також (у плані зауважень щодо хронотопу), що новелі "Мавка" властивий презентний час. Час дії – дуже короткотривалий, він може налічувати буквально хвилини, бо вже дуже напружена внутрішня дія. Дія ця на межі патології. Мати каже: "Якесь уродилося таке слабоньке та мізерне, а тепер уже з місяць, то раз у раз як що говорить, то ніби в горячці! Наговорила їй нашибоваті баба (раніше згадувалася "баба" – З.Г.) Про якихось мавок (як чітко характеризує цей штрих приземленість натури матері!), а вона раз у раз про них, і в неї лише мавки та мавки" [1, т. 15, с. 95]. Так момент "спізненої експозиції" посилює трагічний фінал.

Читаючи новелу, ми відчуваємо, як нервово б'ється пульс її ритму. "сонячна енергія" чергується з енергією тривоги, "літня казочка" стає новелістичною драмою і драматичною новелою. Novum новели Франка – очевидне на всіх ділянках її структури. Маємо новаторський фенотип...Ще варто підкреслити – новелі притаманна єдність враження (згадаймо міркування про новелу Е.По); "враженнєві" імпульси немовби фокусуються в основній ідеї – у прагненні дитини до ідеального. Пауль Гейге говорив, що ідея новелістичної концентрації полягає у розкритті сутності людської природи. Прозаїчність матері і поетичність дитини – через ці константи й розкривається, власне, людська природа з її парадоксальністю, обмеженістю, аліановістю, відсутністю взаєморозуміння навіть між найріднішими, і все-таки виключністю, неповторністю, безмежною відкритістю до ідеального.

Людина є людина, і цим усе сказано. А маленька Гандзя ще не ввібрала в себе темних сторінок екзистансу, хоч і зіткнулася з тим, що становило сутність матері. Вона ще могла жити "літньою казочкою", фінал якої трагічний. Та трагічний він лише, так би мовити у "першому наближенні". "Щасливий усміх покриває все...

Література

  1. Франко І. Зібр. тв. у 50 т. К., 1976-1986.


 
 

Цікаве

Загрузка...