WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ономастичний тезаурус у поетичному ідіолекті Яра Славутича - Реферат

Ономастичний тезаурус у поетичному ідіолекті Яра Славутича - Реферат

Реферат на тему:

Ономастичний тезаурусу поетичному ідіолекті Яра Славутича

Сукупність понять, які існують в даному мовному соціумі, і слів, що їх виражають, позначається терміном "загальний тезаурус". Однією з важливих особливостей тезаурусу є його здатність моделювати лексико-семантичну систему мови, давати картину того, що прийнято вважати неохопленим, відкритим класом одиниць. Розробка загальномовних тезаурусів може відбуватися на базі спеціальних або індивідуальних.

Тезаурус особистості – це система знань і понять, а також лексем, через які вони виражені. Окремі тезауруси індивідуумів характеризуються схожістю або відмінністю, що забезпечує їх взаємодію та взаємозбагачення. Дослідники тезаурусу [Гетман 1991; Караулов 1976; Шрейдер 1971] виділяють у семантиці терміна на дві зони: 1) реальний, об'єктивний словник як закритий клас лексичних одиниць, упорядкованих за тими відношеннями, які реально існують між словами мови; 2) ідеальний запас знань і понять, виражених словами і словосполученнями.

Ономастичний тезаурус Яра Славутича – один із варіантів картини світу, зорієнтованої на відображення думки через семантику власних назв (далі – ВН). Його особливість у тому, що ВН групуються навколо однієї теми, з якою вони пов'язані і смисл якої певною мірою розкривають.

Тематичне розмаїття поетичних творів Яра Славутича відображає картину світу в індивідуальному баченні автора. Його ономастичний тезаурус визначаємо як модель певних понять, які функціонують як ВН або словосполучення із ВН, і моделюємо системні відношення у певних рубриках, об'єднаних на основі тематичного зближення. Аналіз дозволяє виявити причини, за якими оніми, використані в поезії, набувають значимості і входять до загальномовного ономастичного тезаурусу та як загальномовний ономастичний тезаурус впливає на формування ідіолекту письменника. Лексика тезаурусу Яра Славутича відображена за принципом формування суми ВН (антропонімів і топонімів) через системні семантичні зв'язки між ними.

До тематичної групи "Віки Олега" входять 40 антропонімів і 37 топонімів. Вони становлять базу давніх українських архетипів: простір давньої України, її культура, природа, військова звитяга. Стилізовані до давньої епохи топоніми і гідроніми є основою багатьох поетичних творів.

Слов'янську державність репрезентують географічні назви: Скитія, Трипіль, Україна-Русь, Путивль-град, Переяслав, Київ, Батурин, Борислав, Лтава, Посулля, Придоння, Галич, Яр-Бористен, Стир, Рось, Каяла, Дін, Дінець, Дністер, Дунай, Інгулець. Із утворенням державності географічний простір ділиться на внутрішній та зовнішній. Події, пов'язані із зовнішньою політикою, поет доповнює іноземними географічними назвами: Геллада, Морава, Рим, Београд, Візантія, Спарта. У цій групі спостерігаємо словотворчі варіанти топонімів: варіативність на позначення одного ономаоб'єкта, наприклад, Україна, Україна-Русь, Русь, Русь-Україна; Лтава, Олтава; Яр-Бористен, Бористен, Славутич, Славутиця, Дніпро. Ознакою древніх топонімів є складена форма: Україна-Русь, Путивль-град, Цар-град, Яр-Бористен.

Антропонімний склад включає імена відомих українських князів: Оскольда йДира, Володимир, Ігор, Олег, Святослав, Святославич, Всеволод, Василько, Данило; воєвод: Дмитро, Ростислав, Савур; княгині Ярославни; просвітителів: Боян, Остромир, Кирило, Методій та. Поет, вшановуючи історію та культурні надбання слов'ян, створює переспіви епізодів "Слова о полку Ігоревім". Автор "Слова" активно використовує в художньому творі топоніми, антропоніми, котайконіми, відтопонімні апелятиви [Слово 1989].

Тематична група "Віки Богдана" окреслює часовий простір козацької епохи в Україні. До нього увійшли 33 топоніми і гідроніми, які репрезентують важливі топооб'єкти України того часу, і 42 антропоніми – імена визначних представників козацтва. Доба козацтва настільки близька письменникові, наскільки глибокою стала трагедія руйнування родового гнізда із предківською козацькою славою.

Макротопоніми Україна, Карпати, Київ, Запоріжжя, Батурин, Полтава, актуалізовані в поезіях, наскрізь пройняті козацьким духом. Деякі з топонімів мають закріплений в історії козаччини денотат, наприклад, Великий Луг як запорізька фортеця, з якої козацькі полки виступали, обороняючи Україну від південностепових та північних ворогів; події в Батурині, Полтавська битва тощо.

У політичній ліриці виступають два табори – козацький і ворожий. Перший табір репрезентують антропоніми: Богдан, Богун, Величко, Вернигора, Виговський, Войнаровський, Гонта, Довбуш, Дорошенко, Іскра, Кальнишевський Петро, Кармалюк Устим, Клепач, Кобилиця, Максим Кривоніс, Мельник, Павло Полуботок, Паливода, Прудивус, Самійло Кішка, Сірко Іван, Скоропадський Павло, Хмельницький Тимош, Жученко Хведір, – і топоніми з гідронімами: Берестечко, Бог (Буг), Великий Луг, Вкраїна, Дніпро, Дубно, Жовті Води, Жуки, Змієві вали, Карпати, Київ, Конотоп, Крим, Львів, Міуси, Чорне море, Низ Дніпра, Переяслав, Савур-могила, Січ, Стир, Тараща, Хортиця, Чорний Ліс, Чорномор'я. За кожною ВН стоїть конкретний образ реальних героїв козацької Січі. Частина географічних назв, які за сучасною термінологією можна назвати мікротопонімами, в історичні часи, напевне, мали статус макротопонімів, а для читачів вони виступають символами українського козацтва.

Ворожий для українців табір представлений таким списком: антропоніми – Батий, Герцик, Нечоса; топоніми – Базавлук, Погане поле, Рим, татарський Крим, Тмуторокань. Поет оперує реальною ономастикою, але, щоб перетворити її на художню, авторові знадобилося багато зусиль. Шукаючи географічно-матеріальних і людських свідчень на підтвердження історичного минулого козаччини, Яр Славутич спілкувався із нащадками тих, які пам'ятали щось про запорізьку державу і передавали знання з роду в рід [Яр Славутич 1991].

Тематична група "Вік Тараса і Франка" окреслює реальний період історії України, представлений яскравими постатями, – 43 одиниці, - і географічними об'єктами – 32 одиниці. Першості набувають духовні сили, представлені у творах антропонімами на позначення відомих письменників та митців України: Антонович, Бортнянський, Величко, Войнаровський, Гордієнко, Грабовський, Григорович-Барський, Драгоманів, Жученко, Квітка, Кобзар, Олександр Кониський, Косач, Костомара, Пильчик, Рильський, Руданський, Сковорода, Старицький, Тарас Шевченко. Автор подає не лише позитивні образи, а й негативні: Єлисавета, Іван Лютий, Карло, Катерина, Текелій. Ці особи різними способами, користуючись високими посадами, здійснювали негативний вплив на розвій української культури. Життя в Україні у XVIII ст. переходить на якісно інший рівень. Духовна зрілість народу втілена поетом у відомі всім українцям імена. Яр Славутич уводить в антропонімний список імена Жученко, Милорадович, Кониський, які відкрили еру українських меценатів. Поетичні твори закликають читачів знати своїх духовних героїв.

Простір України післякозацької епохи виділений такими географічними центрами історичних подій: Батурин, Берестя, Ворскло, Галичина, Дніпро, Дон, Жуки, Запоріжжя, Київ, Львів, Одеса, Полтава, Слобожанщина, Стародуб, Україна. Порівнюючи цей список із попереднім, спостерігаємо зміни наголосів – новим важливим для України місцем стає Слобожанщина як культурний центр. Особливих змін набуває зовнішня сторона історії – розширюється позаукраїнська географія, представлена топонімами не тільки великих міст (Відень, Петербург, Софія, Москва), країв (Кавказ, Кубань), країн (Австрія, Англія, Польща, Росія) а й частинами світу (Азія, Європа). З'являються нові топонімні орієнтири - Захід і Схід - із новою історико-соціальною семантикою.

Тематична група "Велика Вітчизняна війна 1941-1945 р." (ВВв) включає 40 антропонімів і 97 топонімів. Численний список онімів пояснюється безпосередньою участю автора у воєнних подіях. З боку Яра Славутича, який воював за вільну Україну, на ворожій стороні опинилися не тільки фашистські загарбники, а й радянські, в тому числі, наприклад, Донцов, Ковпак, Тевелев, Сердюк, Товстошкур, Воронько. Авторський список фронтовиків: Бульба-Боровець, Гаврило Перетятько, Іван Ірлявський, Коржак, Кузнецов, Лебідь, Любченко Панас, Олена Теліга, Ольжич, отаман Стрілець, полковник Дацько, полковник Долуд, Рогач, Позичанюк, Шандрук, Юрченко навічно закарбовано у його поезіях разом із правдою історії України. Для письменника це не лише образи; вони – живі люди, справжні патріоти України, з честю і гідністю українця, яку не вдалося знищити ворожій політиці.

Широкий топонімний простір воєнного періоду: від макротопонімів – Бахмач, Броди, Винниця, Волинь, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Львів, Одеса, Оскол, Карпати, Полісся, Слобожанщина, Україна, Харків, Херсон, Херсонщина, Хустов, Чернівці, Чернігів, Чорномор'я, Ялта – до мікротопонімів – Баштанка, Благодатне, Братолюбівка, Великий Луг, Гасівка, Гурівка, Дарниця, Золоті Ворота, Кубанські села, Лугань, Обитоки, П'ятигір'я, станиці Дону, Стародуб, Тернуватка, Хрещатик, Шулічине, Щековиця. Гідроніми (Десна, Дін, Дінець, Дунай, Каспійське море, Кубань, Лиман, Славута, Сян, Тиса, Чорне море) повторюють склад попередніх розділів, але зі зміною конотативного їх значення або художнього контексту, елементом якого вони є. Військові формування названі за топонімною термінологією за аналогією до Запорозької СічіКарпатська Січ, Поліська Січ, Чернігівська Січ, членом якої називає себе автор.

Топонімний список доповнюють іноземні географічні назви: Агра, Арабія, Банкок, Берлін, Берн, Варанасі, Гонконг, Готама, Женева, Ісфаган, Каджураго, Калькутта, Кіото, країни Будди (описова форма топонімів), Лондон, Мандалай, Москва, Непаль, Ніппон, Осака, Париж, Прага, Сибір, Яіям, Токіо, Чатирдаг, Японія; частина світу Європа; як топонімічні позначення Захід і Схід. Події Великої Вітчизняної війни в поезії Яра Славутича розгортаються у світовому контексті. Відсутність російських топонімів (крім Москва та Сибір із негативним забарвленням) – особливість ідіолекту поета. Напевне, Славутичів тезаурус "ВВв" буде значно відрізнятися від аналогічних у радянських українських поетів.

Тематична група "Сталінська епоха" налічує 60 антропнімів і 43 топоніми, які охоплюють довоєнний та повоєнний періоди. До антропонімного ряду включені імена українських письменників-патріотів: Андрій Малишко, Винниченко, Граб (Грабовський), Драй-Хмара, Косинка, Куліш, Максим Рильський, Маланюк, Микола Зеров, Олег Ольжич, Олесь, Плужник, Стус, Тодось Осьмачка, Теліга, Юр Тютюнник, Юрій Клен, Яновський. Поет із теплими почуттями згадує кожне ім'я, індивідуалізуючи заслуги кожного митця.

Loading...

 
 

Цікаве