WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Антропонімія слобожанщини XVII ст.: загальний огляд - Реферат

Антропонімія слобожанщини XVII ст.: загальний огляд - Реферат

Серед досліджуваного антропонімійного матеріалу виявлено 204 одиниці прикметникового типу, що у відсотковому відношенні становить 15 %. Такі антропоніми утворені морфолого-синтаксичним способом від прикметників і представлені двома групами: по-перше, це відтопонімні деривати на –ський (та аломорфи –цький, –зький), а по-друге, антрополексеми, утворені від уживаних у мові прикметників.

При аналізі відтопонімних назв із суфіксом –ський було враховано кілька факторів: по-перше, антропоніми, зафіксовані у використаних документах, записували російською мовою і могли мати помилку, а тому треба було зважати на варіативність твірної основи; по-друге, специфіка представлених відтопонімних антропонімів полягала в тому, що слід було перевірити час заснування міст і сіл, назви яких були твірними основами для досліджуваних антропоодиниць. Так, наприклад, антропонім Песецкій (1655) походить від прикметника песецький, утвореного від топоніма Песець – село в сучасній Хмельницькій області, відоме в історичних документах з 1430 року [ІМС XXIV : 435]. Антропонім Зинковскій (1655) є морфолого-синтаксичним дериватом від прикметника зіньківський, що походить від топонімної назви Зіньків. Однак існує два населених пункти з такою назвою, причому обидва вони могли бути місцем народження або попереднього проживання першоносія прізвища з огляду на час їхнього заснування: це Зіньків сучасної Хмельницької області, перша згадка про який датується початком ХV ст. [ІМС XXIV : 134], або місто Зіньків у сучасній Полтавській області, вперше згадуване в документах, датованих 1604 роком [ІМС XVI : 317].

Антропоніми, утворені морфолого-синтаксичним способом від наявних у мові прикметників, можна поділити на групи не тільки залежно від семантики їхніх твірних основ, але і від способу називання: прямого чи метафоричного або метонімічного. Так, до групи таких антропоодиниць, утворених прямим називанням, належать: Глухой (1660, 1680–1681), Горбатой (1648), Босой (1665), Голопятой (1648), Жилывый (1686), Жинатъ (1657) – від короткої форми прикметника жонатий, Оспавый (1680), Холдогий (1660) – від холдогий – спотворене хендогий 'чистий, охайний' [Грінченко IV : 395] та інші. Антропоніми, похідні від прикметників, не можна чітко розділити на метафоричні та метонімічні, оскільки мотивація найменування людини прикметником за певною ознакою нам невідома і встановити її неможливо. Тому такі відприкметникові прізвища розглядаємо разом у групі "Найменування за якимось відношенням до чогось": Островерхой (1660), Сырой (1648), Холодний (1660), Шубный (1660), Чалый (1655, 1680) та інші. Зовсім окремо, на нашу думку, слід розглядати антропоніми, які співвідносяться із присвійно-відносними прикметниками: Боярской (1686), Діяческъ (1641), Удовъ (1655). До того, як стати антропонімами, ці прикметники, на відміну від присвійних, що виражають належність особі, вказували на більш узагальнену співвіднесеність. Це ускладнює визначення походження таких антрополексем.

Цікавим є той факт, що морфолого-синтаксичні деривати, похідні від топонімів, за своєю кількістю майже вдвічі переважають власне відприкметникові антропоніми. Можна пояснити це, зважаючи на кількісний масштаб твірної бази обох груп: топонімів, які могли бути місцем народження або попереднього проживання першоносіїв, набагато більше, ніж прикметників, які виражають визначні індивідуальні ознаки їх носіїв.

У досліджуваній антропосистемі зафіксовано 17 композитів, тобто трохи більше 1 % усього матеріалу: Белоносъ (1692), Долгопол (1660), Твердохлhбъ (1660), Кривошлык (1655, 1660) та інші. За спостереженнями науковців, це одна з найменших груп антропонімів. Антрополексеми такого типу, первісно прізвиська, яскраво змальовували людину, точно характеризували її зовнішність, вдачу, привносили емоційний колорит. Називання могло відбутися від зворотного, і тоді воно мало гумористичний, іронічний відтінок.

Антропосистема Слобожанщини ХVІІ ст. строката і неусталена. Певним чином внаслідок того, що основна маса антропонімів, зафіксованих у документах, належить міщанам, у яких прізвища в сучасному розумінні з'явилися пізніше. Ще зафіксовані антропонімійно-апелятивні формули називання людей: Чернцовъ сынъ (1648), Степан, попов зять (1660), Олhйниковъ пасинок (1660), Быдинъ шуринъ (1686). Антропоніми, використані в розглянутих документах, ми свідомо не називали прізвищами, оскільки навіть при порівнянні двох харківських списків виявляються певні розбіжності в називанні: наприклад, у списку 1655 року фігурують антропоніми Гребениковъ, Гайдукъ, Гунко, Коркачевъ, Мотылевъ, Песецкій, а 1660 роком датовано антропоніми Гребенникъ, Гайдученъко, Гунька, Коркачъ, Мотиленко, Песоцкий. Отож прізвищева система як така на той момент іще не сформована остаточно, хоча активно розвивається: є кілька антропонімів, які повторюються без зиін протягом тривалого часу – Воробецъ (1655, 1660, 1686), Емченко (1655, 1660, 1680), Клименко (1655, 1657, 1660, 1685), Кушнеръ (1655, 1660, 1680, 1685, 1686), Рhзникъ (1655, 1660, 1671, 1676, 1680, 1692), Черной (1641, 1655, 1660, 1680–1681, 1685, 1694) та інші. Про початок функціонування прізвищ свідчить також можливість розбити увесь антропонімійний матеріал на групи залежно від структури антропоодиниць та значення їхніх твірних основ.

Структурно-семантичний аналіз антропонімікону Слобожанщини в діахронічному розрізі допоможе повніше з'ясувати питання щодо часу появи українського прізвища, особливостей поширення його в цьому регіоні, частотності вживання тих чи інших антропооснов та антропоформантів. Практичні результати аналізу будуть корисними не тільки для мовознавства, але і для супутніх дисциплін – історії, етнографії, соціології, – оскільки інформуватимуть про різні атрибути першоносіїв антропонімів Слобожанщини.

Література

  1. Багалей Д.И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний в ХVІ–ХVІІІ в.: В 2 т. Харьков, 1886, 1890.

  2. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История г.Харькова за 250 лет его существования (1655–1905): У 2 т. Харьков, 1993. Т. 1.

  3. Бевзенко С.П. З історії української ономастики (На матеріалах Харківського перепису 1660 р.) // Доповіді та повідомлення Ужгородського ун-ту. Серія філологічна. № 7. Ужгород, 1961. С. 65–69.

  4. Грінченко Б. Словарь української мови: У 4 т. К., 1959. Т. 1, 2, 4.

  5. Медвідь-Пахомова С.М. Еволюція антропонімних формул у слов'янських мовах. Ужгород, 1999.

  6. Свашенко Алла О. Слобожанські прізвища-композити // Rozpravy Slawistyczne. Universytet Marii Curie-Skłodowskej: Slowiańskie composita antroponimiczne. Lublin, 2000. № 16. С. 247-259.

  7. Свашенко А.О. Антропонімія Слобожанщини в ХVІІ ст. // Вісник Харківського університету № 408: Актуальні питання сучасної філології. Х.: ХДУ, 1998. С. 4-10.

  8. Свашенко А.О. Буковинські діалектизми – першооснови слобожанських прізвищ // Українська мова на Буковині. Чернівці: Рута, 1994. С. 80-82.

  9. Сімович В. Назвознавчі статті (антропонімія). Вінніпег, 1967.

  10. Ткаченко О.Б. Українські прізвища з суфіксом –енко та споріднені утворення (питання походження) // Слов'янське мовознавство. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С. 38-53.

  11. Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій. К., 1947.

  12. Юркевич В. Харківський перепис року 1660 // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. К., 1928. Кн.20. С. 138-172.

Loading...

 
 

Цікаве