WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Прості речення з умовною модальністю - Реферат

Прості речення з умовною модальністю - Реферат

Реферат на тему:

Прості речення з умовною модальністю

Поле умовності є складною семантико-синтаксичною системою. Кожен тип речень займає у цій системі певне місце. Тому необхідно перш за все ознайомитись з кожним типом умовності в системі сучасного українського синтаксису, визначити місце умовних конструкцій серед синтаксичних одиниць української літературної мови.

Метою статті є вивчення, узагальнення та систематизація умовних конструкцій простого речення сучасної української мови. Відповідно до мети ставимо такі завдання: обґрунтувати поділ умовних конструкцій на семантико-граматичні типи; – створити прийнятну узагальнену класифікацію речень з умовною модальністю; – вивчити явище синтаксичної синонімії на прикладі умовних синтаксем та частин складних конструкцій; – проаналізувати прості речення з умовними синтаксемами, дати їм семантико-синтаксичну характеристику.

Питання умовності не раз ставало об'єктом опису в науковій літературі. Мовознавці І.Р. Вихованець, І.К. Білодід, Н.Є. Лосєва, А.М. Кирсанова розглядали структуру та семантико-синтаксичні особливості простих речень з умовними детермінантами. Однак прості конструкції як складова частина поля умовності ними ще не досліджені.

Прості речення зі вторинними синтаксемами за семантико-синтаксичними ознаками належать до ускладнених конструкцій: крім типових субстанційних відношень вони мають ще і вторинні відношення предикативного типу (адвербіальні, атрибутивні й модальні). На основі цих відношень вирізняють адвербіальні, атрибутивні та модальні синтаксеми. Серед адвербіальних синтаксем виділяють умовні синтаксеми, які є виразниками потенційної чи ірреальної умови, за якої могли б відбутися чи відбуваються події та явища. Значення умови складають диференційні ознаки "передування в плані часової перспективи, гіпотетичної і можливої модальності" [Вихованець 1993: 78].

Умовне значення синтаксеми не має строго закріпленого лексичного вираження. Ірреально-умовна модальність у простому реченні виражається предикатами у формі умовного способу і за своїми семантичними характеристиками нічим не відрізняється від ірреально-умовних зумовлювальних речень складних конструкцій. Потенційно-гіпотетична модальність визначається у простому реченні "морфологічною чи лексико-синтаксичною формою зумовленого компонента, що виражає умовну модальність" [Лосєва 1985: 57]. Тобто план змісту визначає специфіку плану вираження. По суті, умовний детермінант є згорнутим підрядним реченням. Такі речення називають ще "реченнями з вторинними присудками" [Вихованець 1993: 78], і вони є синонімічними до складнопідрядних конструкцій.

Прості конструкції з умовними детермінантами називають ще "конструкціями мотивуючого характеру" [Кирсанова 1985: 48]. Це фактор, який визначає можливість чи неможливість здійснення дії, а також те, що стає мотивуванням для свідомої дії. Вживання тих чи інших форм у ролі умовного детермінанта "не визначається семантикою слова, а зв'язане із завданням комунікації: необхідністю передати умовні мотивуючі відношення" [Лосєва 1985: 89].

Внутрішній зв'язок простого речення з умовними детермінантами передбачає мотивування двох явищ-подій, їх передбачення (гіпотетичність, можливість). Головне для цих конструкцій – наявність альтернативної опозиції. Між предикатом і умовною синтаксемою встановлюється підрядний детермінований зв'язок. За типами умовних детермінантів ми виділяємо такі типи речень:

1) речення із детермінантами із самостійним значенням умови (конструкції з семантичними прийменниками типу у разі, за умови, за необхідності, у випадку і т.д.);

2) речення із детермінантами із ситуативним значенням умови (набуває значення умови лише в певному контексті).

Істотною ознакою умовних детермінантів є їхній найтісніший зв'язок із структурами складного речення, оскільки вони творяться шляхом згортання однієї з частин складнопідрядного чи складносурядного речення. За своїми характеристиками просте речення з умовною модальністю є синонімічним до складнопідрядного речення, тому ми виділяємо такі основні групи простих речень:

– ірреально-умовні речення з умовними предикатами;

– потенційно-умовні (альтернативно-потенційні та допустово-потенційні) речення з ситуативним значенням детермінантів умови;

– потенційно-умовні (альтеративно-потенційні та допустово-потенційні) речення з самостійним значенням детермінантів умови.

1. Ірреально-умовні речення з умовними предикатами.

Основним виразником ірреальної умови як у складному, та і в простому реченні, є предикат у формі умовного способу дієслова. Якщо в складному реченні, крім предиката, важливу роль у вираженні ірреальної умовної модальності відіграють відповідні сполучники, то в простому реченні основне семантичне навантаження має саме предикат у формі умовного способу дієслова:

Дали б той клунок мені на плечі "[Симоненко 1983: 57].

Тому такі речення не набувають ірреально-умовного модального значення, а мають його, воно закладене в самій їхній структурі. „Семантико-синтаксична структура простого речення знаходиться у безпосередній залежності від семантичних і валентних характеристик дієслів-предикатів" [Лосєва 1985: 4]. Саме цим просте речення з умовним предикатом відрізняється від речень з умовним детермінантом. За своїми семантико-синтаксичними характеристиками просте речення з умовним предикатом не відрізняється від зумовлюваного речення складної конструкції. Предикат виражається:

– формою умовного способу дієслова, наприклад: „Сиділа б собі і паслася на дні "[Симоненко 1983: 98];

– інфінітивом: Вже б покласти кінець всім незгодам" [Стельмах1995: 86];

– безособовим дієсловом: І зовсім забулось би, перемоглось [Гончар 1989:114]

Такі конструкції інколи втрачають своє первісне умовне значення і стають фразеологізмами з яскраво вираженим емоційним забарвленням: На своїй би ти могилі заплакав [ Стельмах 1995: 46].

2. Ситуативні конструкції з умовною модальністю.

Потенційні речення відрізняються від ірреальних передусім своєю часовою співвіднесеністю з моментом мовлення та можливістю здійснення умовної дії при дотриманні умов її протікання. За своїми семантико-синтаксичними характеристиками потенційно-умовні речення поділяються на дві групи: допустово-потенційні та альтернативно-потенційні.

Допустово-потенційні речення пов'язані з реальністю, проте цей зв'язок має свої особливості. Головним принципом відмежування допустово-умовних речень від іншого типу потенційних конструкцій є те, що детермінант висловлює певне припущення, а все речення виражає ситуацію, що розвивається на цьому припущенні. Причому припущення є потенційним (воно може реалізуватись, а може і не реалізуватись).

Специфіка альтернативно-потенційних речень проявляється в характері позиції того, хто повідомляє про подію. У момент повідомлення не констатується ні його реальність, ні нереальність, ситуація представлена у вигляді дилеми, альтернативи. Альтернативно-потенційні конструкції характеризуються певним часовим узагальненням. При трансформації таких конструкцій часовий план легко замінюється на інший без зміни семантики речення.

Ситуативно-потенційні умовні речення, хоч за своїми семантичними ознаками не відрізняються від потенційно-умовних складних конструкцій, проте реалізуються засобами, що не мають специфічного умовного значення, а набувають його в контексті.

То хіба, глянувши на такого відчайдуха, не засверблять ще в когось ноги? [Стельмах 1995: 46] - Якщо глянути (гляну, глянув) на такого відчайдуха, то хіба не засверблять ще в когось ноги.

Для ситуативних простих конструкцій характерні як альтернативні, так і допустові умовні детермінанти, що синонімічні з відповідними умовними підрядними реченнями. Проте більшість становлять речення з допустовими синтаксемами.

3. Потенційні умовні конструкції з самостійним значенням умови.

У простих реченнях із самостійним значенням умови вживаються специфічні прийменникові сполучення, і це свідчить про те, що прості конструкції сучасної української мови "витворюють власну систему форм" [Вихованець 1993: 134], які засобами умовних детермінантів передають умову в простому реченні. Прийменники у разі, за умов та інші „замінили в простому реченні переривчастий сполучник якщо...то з функцією виразника умовних семантико-синтаксичних відношень між підрядною та головною частинами" [Вихованець 1993: 134]. Серед цієї групи речень найчастотнішими є допустово-умовні потенційні речення.

У разі вступу на роботу, звільнення з роботи, змін у сім'ї і мешкання зобов'язуюсь своєчасно повідомити у відділ соціального забезпечення [Універсальний довідник 1998: 68] - Якщо вступаю на роботу, звільняюся з роботи, змінюється сім'я і мешкання, тоді зобов'язуюсь своєчасно повідомити у відділ соціального забезпечення.

Отже, речення з детермінантами умови мають свої особливості, що пояснюється специфікою їх семантико-синтаксичної структури. Переважну більшість цих речень становлять конструкції з потенційною умовою. Причому це в основному речення з допустово-умовним значенням. Допустово-умовні речення можуть передавати умову і зі самостійним значенням, і з ситуативним; альтернативно-допустові речення мають лише умову з ситуативним значенням. Ірреально-умовна модальність у простому реченні передається предикатами у формі умовного стилю і характеризується всіма ознаками ірреальної умовності зумовлюваного речення складної конструкції. Умовні прості речення є складовою частиною поля умовності, оскільки характеризуються тими ж ознаками, що й інші конструкції з умовною модальністю, проте мають певні особливості, що відрізняють її від складних умовних конструкцій. Тому це цілком самостійний тип умовних речень.

Література

  1. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1983. 367 с.

  2. Гончар О. Собор. К.: Дніпро, 1989. 385 с.

  3. Кирсанова А.М. О некоторых особенностях синтаксического выражения условных отношений в простом предложении. //Вопросы теории и методики изучения русского языка: Уч. записки. Вып. 135. Казань, 1974. С. 47 - 66.

  4. Лосева Н.Е. О синтаксической функции предикатно-падежных форм со значением условия в структуре простого предложения. // Соотношение структурно-семантических типов предложений в русском языке: Межвуз. сб. науч. трудов. Москва, 1985. С. 83 - 93.

  5. Симоненко В. Берег чекань. Мюнхен: Сучасність, 1983. 310 с.

  6. Стельмах М. Чотири броди. К.: Дніпро, 1995. 593.

  7. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. К.: Довіра, 1998. 769 с.

Loading...

 
 

Цікаве