WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модальна метафора в українських пареміях - Реферат

Модальна метафора в українських пареміях - Реферат

Так само імпліцитна волюнтативна модальність з'являється в інших афоризмах:

  • Не сумуй, хлопче. Буде колись і на нашій вулиці свято. Скинемо буржуїв – всім тоді добре буде (Кочерга);

[Филимон:] Знаєте, Богдане Богдановичу, що я вам скажу: рука руку миє! Ви мені уважите, я вам що-небудь зроблю. Згода? (К.Карий);

  • Усі заводи вийшли битися з гідрою контрреволюції. – Ото й нам би треба. – Звісно, під лежачий камінь й вода не біжить (Панч);

[Жандарм:] Ха, ха, ха! Дитина ти, Миколо... Леда чим тебе застрашити можна. Не бійся! Не такий чорт страшний, як його малюють. До всього чоловік привикне! (Франко);

[Жандарм:] Це вже ваша обох річ. Що мені в те мішатися! [Микола:] Так, брате, твоя правда. Муж і жона – одна сатана; чужому нема що туди пальці втиркати (Франко).

Транспозиція модальності має контекстуальний характер. І справді, прислів'я Ще й на нашій вулиці зозуля закує в певних ситуаціях сприймається як порада не впадати у відчай, вірити в здійснення своїх мрій; Плачем ділу непоможеш – заклик до конкретних справ; Покірної голови і меч не січе – порада покаятися, спокутувати гріхи; Тихіше їдеш – далі будеш – рекомендація бути обережним і обачливим.

Якщо прислів'я вжито в конкретній ситуації, що його актуалізує, то воно може мати як конкретного мовця (який, правда, не є його автором), так і конкретну особу, якій це прислів'я спеціально адресоване. Інша річ, що "присвоїти", використати цей вислів, увести його до певної мовленнєвої ситуації може кожен, хто його знає, так само й адресуватись воно може мало не кожному. Узагальненість і полісемантичність паремій стають, як бачимо, тим ґрунтом, на якому відбувається модальна транспозиція як із зони неволюнтатива в зону волюнтатива, так і в зворотному напрямку. Наприклад, навряд чи можна дати однозначно імперативну кваліфікацію ситуативно неактуалізованим пареміям на зразок Сім раз одмір, раз одріж; Сам пропадай, а товариша з біди виручай; Не лякай щуки морем, а бідного горем; Від поганого коріння не жди доброго насіння. Справа в тому, що відсутня еталонна імперативна ситуація, яка, окрім члена імперативної парадигми, передбачає наявність хоча б двох її учасників, один з яких висловлює другому волевиявлення щодо виконання чи невиконання певних дій.

Звичайно, якщо паремію вжито у прямому значенні, на перший план виходить саме волюнтативна семантика, підтримана контекстом. Основний семантичний різновид імператива в прислів'ях – нейтральне спонукання у формах поради, рекомендації, застереження, заборони. Залежно від ситуації, смислового навантаження, умов конкретного мовленнєвого акту та інтонації він може пом'якшуватись або ставати більш категоричним. Наприклад: [Карпо:] Що ж мені робити, мамо?.. [Шкандибиха:] ... Дурень, дурень! Люби жінку, як душу, а труси, як грушу! Не б'єш, не учиш її, – за що ж вона тебе буде любити? (Мирний); [Жандарм:] (наливає) На твоє здоровля, Миколо! (П'є). А!.. Щоб ти не думав, що се яка отрута... На, випий. Вдар лихом об землю! Нехай Мошкова кобила журиться, що велику голову має (Франко).

Інформативно-оцінна семантика домінує у волюнтативних за своєю лінгвістичною природою прислів'ях, коли вони вживаються для означення різноманітних життєвих ситуацій, людських рис чи характерів. Наприклад: – Яке несподіване щастя випало Катрі! – гомоніли дворові. – Що було з неї, а чим тепер стала? Сказано – не родись вродливим, а родись щасливим! (Мирний);

[Анна:] Що се таке з тобою сталося? Ти весь у крови!.. За що? [Микола:] Питай ти мене, а я тебе буду. За нізащо (Франко);

Катря попливла за тією бурхливою течією, вигукуючи: – Хоч гірше, аби інше! Буде нашим ворогам чужим потом умиватися... (Мирний);

  • Куди, хлопці? Сома ловити? Дай Боже нашому теляті вовка з'їсти (Донченко).

Ну, де тепер наш Василь Іванович? – питає вона, подумки молячись занього. – Ет, Оксано, шукай вітра в полі! Знову десь пропав (Данилевський).

Будь-який афоризм як традиційна і водночас досить експресивна форма фіксації досвіду перш за все інформативний, причому основну інформацію несе його словесний текст, а додаткову – вибір даної паремії з метою оптимального забезпечення комунікації. Це означає, що в паремійному фонді немає суто апелятивних (контактовстановлюючих) висловів; насамперед інформативним є і те прислів'я, що граматично організоване когнітивними дієслівними способами (індикативом та кон'юнктивом), і те, що організоване волюнтативними способами (імперативом і оптативом). Це накладає відбиток на функціонування цих способів у прислів'ях, а саме: у волюнтативному за лінгвістичною природою прислів'ї на перший план виходить сема значеннєва, а первинна модальна сема волевиявлення сприймається як додаткова; а в розповідному за формою прислів'ї на перший план виходить саме модальне відношення до позначуваної ситуації (її можливість/неможливість, необхідність, неминучість, бажаність тощо). Це відбувається завдяки тому, що, на думку пареміологів, кожен народний афоризм одночасно виконує всі свої головні функції, які схематизовано можна представити як твердження, оцінка, припис.

Дослідження основних причин та умов модальної метафори в пареміях довело, що існує принаймні два основних фактори (внутрішній і зовнішній), які безпосередньо впливають на зазначений процес. Це, по-перше, особливості внутрішнього семантичного наповнення афоризму, його здатність до узагальнення, переосмислення та метафоризації. І, по-друге, контекст, який, як правило, виокремлює з-поміж кола значень паремії одне і сприяє зміні її первинної модальної організації відповідно до загального модального спрямування тексту.

Отже, вважаючи паремію одиницею фразеологічного мовного рівня з притаманним їй обсягом потенціальних значень, що орієнтовані на певне коло позамовних ситуацій, маємо простежуємо яскраві приклади модальної метафори. Вона характеризується появою волюнтативної семи у неволюнтативних за своєю природою афоризмів і, навпаки, пригніченням цієї семи у первинно імперативних чи оптативних прислів'ях. Рух по модальній шкалі "реальність – ірреальність" відбувається в обох напрямках.

Література

  1. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л., 1984.

  2. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Избранные труды: Исследования по русской грамматике. М., 1975. С. 53-87.

  3. Крикманн А.А. Некоторые аспекты семантической неопределённости пословицы // Паремиологический сборник: Пословица. Загадка. М., 1978. С. 82-104.

Loading...

 
 

Цікаве