WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українські видавничі терміни у словниках 20–30 років ХХ століття - Реферат

Українські видавничі терміни у словниках 20–30 років ХХ століття - Реферат

1928 року з'явився друком „Словник технічної номенклатури. Мануфактурні виробництва (Проєкт)" професора Федора Лоханька. Словник вийшов у серії „Матеріяли до української термінології та номенклатури" (том ХІV), але був фактично першим випуском із серії технологічних словників, які планувала підготувати Технологічна секція Технічного відділу ІУНМ. Тут фіксувався „той мінімум мануфактурних термінів, що допоміг-би найперше тому, хто працює коло мануфактурної справи, найти тут потрібні йому українською мовою назви головних процесів виробництва, машин, барвників, ґатунків краму тощо" [Лоханько 1928: V]. Українські відповідники до російських термінів почерпнуто найчастіше з „Російсько-українського словника" (Київ, 1924—1928), „Словника української мови" Б. Грінченка (Берлін, 1925), „Словаря російсько-українського" М. Уманця і А. Спілки (Берлін, 1925) та „Українського технічного словника" В. Дубровського (Київ, 1926). Низка термінів має позначку С. – термін, який ухвалила секція серед інших синонімів, а також N. – новотвір.

У словнику зафіксовано, зокрема, терміни, що належать до терміносистеми поліграфічної справи, а також номінації, спільні для поліграфії і видавничої справи: бумага – папір, бумага пергаментная – папір пергаменовий; валик – валок, валець; выгравирование – виритовування, виритування (С.); выгравированный – виритований; выгравировать – виритувати, вигравірувати, вирізьбити; гофрованный – брижований (С.), гофрований, плоєний; граверная мастерская – ритовня, гравірувальня, гравірувальна робітня; гравер, гравировщик – ритівник, гравірувальник, гравер; гравюра – рить, ритина (С.), гравюра, офорта; игла гравировальная – голка ритівнича; каландрение, каландрование – каландрування (С.); киноварь – цинобра, киновар; коленкор переплетный – коленкор оправний; ярлик – наличко та інші.

Після процесу СВУ, реформування ІУНМ, арештів і репресій працівників Інституту, утворений на базі ІУНМ відділ термінології та номенклатури Інституту мовознавства ще до повного припинення українізації встиг підготувати і випустити кілька термінологічних словників. Поява 1931 року „Практичного словника виробничої термінології" Івана Шелудька зумовлена не так намаганням унормувати українську технічну термінологію, як запропонувати пересічному робітникові доступний за своїми змістом і формою порадник. У зв'язку з українізацією, поширенням української мови на підприємствах „гостро вистає потреба в кишеньковому словнику, який би в стислій формі подавав основну фахову термінологію виробництва" [Шелудько 1931: ІІІ].Відгукуючись на потреби часу, відділ термінології та номенклатури Науково-дослідного інституту мовознавства при Всеукраїнській академії наук випустив серію практичних словників, у межах якої вийшов і словник виробничої термінології, що містив номінації машин, приладів, їх технічних деталей, назви процесів та продуктів виробництва, а також назви професій. Основну частину термінів, зафіксованих тут, раніше було опубліковано у різноманітних технічних словниках, окрім того, додано близько 15 відсотків термінів з тих галузей, які ще не мають своїх окремих словників. Таким чином, до праці Івана Шелудька потрапило понад 250 видавничих та поліграфічних термінів (хоча лише близько 65 позначені за традицією як друкарські – „типогр.").

Незважаючи на те, що переважна більшість уведених до словника термінів уже фіксувалась попередніми лексикографічними працями чи фаховими виданнями, якщо вдавалось знайти новий влучніший і відповідніший термін, упорядник подавав його на першому місці, далі подано поширені старі назви. Часом у квадратних дужках наводяться і широко вживані, але невдалі номінації. До чужих слів подано й українські, і чужомовні відповідники – вибір кращого терміна залишали за користувачами словника.

Орієнтуючись передусім на робітника, техніка, прагнучи зробити словник компактним, упорядникові Іванові Шелудькові все ж не вдалося уникнути подання синонімів: „Коли на розв'язання українською мовою російського терміна подано двоє слів, то це визначає синонімічність, рівноправність їх обох" [Шелудько 1931: V].

У „Практичному словнику виробничої термінології" на увагу заслуговують насамперед українські номінації, утворені за допомогою власномовних морфем: абзац – уступ, абзац; брошюровочная – брошурувальня; буквоотливной – шрифтарний; бумажник – папірник; быстропечатающий (апарат) – хуткодруківний; выворотка – виворіт; выкраска – пофарблення; гравер, гравиров(аль)щик – ритівник; гумми-арабик – ґума арабська; двукрасочный – двофарбний; заплечик – плічко, заплечина; исправление – виправа, виправляння; калька – прозорівка, калька; капитель – главиця, капітеля; картонажник, картонщик – тектурник; касса-реал – шрифтовня-реал, каса-реал; кегель – кеґель; контур – обрис, контур; копировальная машина – копіювалка; корректура (оттиск набора) – коректа; машина лощильная, каландр – каляндер, машина полискувальна; машина печатная – друкувалка; метка – (по)значка, мітка; монотип – монотип, буквовиливалка, монодрук; набор – складовина; належка (брак печатного товара) – належень [наліж]; осадить марашку – усунути ляпсу; отравка – защавлювання; папка – тека, тектура; пресс – гніт; пригонка – припасовування; приправка – рихтування; пуансонщик – вибивальник, пуансонник; разгонка – розділка; растр – сіткованка, растр; рулон – сувій; свадьба (место, набранное дважды) – подвоїна; сигнатура (рубчик на стенках литеры) – карбіж, сиґнатура; снимок – зняток; средник – подвійниця; строкоотливная машина – рядколивалка; тенакль – тримець, тенакль; фотография – світлина, фотографія; футляр – покрівець, футляр; шпация – промежник, шпація; експликация – виклад, експлікація; этикетка – наличка, етикета та інші.

На жаль, чимало вдалих термінів – національних лексем, що зафіксовані в тогочасних словниках і широко використовувались у професійному мовленні, було пізніше витіснено з друкарської терміносистеми численними росіянізмами. Видані в період „золотого десятиріччя" розвитку української науково-технічної термінології, ці словники, проте, не були позбавлені недоліків, серед яких дослідники звертають увагу на поспіх у процесі укладання і фахову непідготовленість авторів. Але головною причиною невисокого рівня лексикографічних праць називають стан української мови на початку ХХ століття: „десятиліттями, а то й століттями виключена з багатьох сфер життя, вона мусіла за короткий час виповнювати утворені прогалини. Мова потребувала стандартизації/нормалізації й – до певної міри штучного – заповнення прогалин, – ситуація, типова для всіх мов у період, коли вони поширюють сферу вживання від побутової й літературної та мусять задовольняти найрізноманітніші вимоги новочасного суспільства. Словниковий запас, фразеологію й термінологію треба було устійнити, а нерідко й доповнити, використовуючи розмовну практику, діялекти, історичні джерела, іншомовні запозичення чи будувати новотвори" [Шевельов 1987: 97]. На сучасному етапі розвитку видавничої термінології спостерігається зацікавлення термінологічними проблемами, серед яких і аналіз тенденцій національного термінотворення в 20—30-х роках. Не лише мовознавці, але й фахівці галузі усвідомили важливість перегляду сучасної видавничої термінології, спільної праці над її упорядкуванням і систематизацією. Як наслідок маємо уже чимало прикладів повернення до вжитку вдалих українських лексем, що виникли на початку ХХ століття.

Література

  1. Вовк А. Наукова мова і політика: 55 років української термінології в УРСР // Сучасність. 1979. Ч. 7/8. С. 87-95.

  2. Дубровський В. Російсько-український техничний словник. 2-ге вид. К., 1926. 104 с.

  3. Лоханько Ф. Словник технічної номенклатури. Мануфактурні виробництва. (Проєкт). К.: ДВУ, 1928. Х+104 с.

  4. Російсько-український словничок реместв, професій та підприємств / Склав І.Л. Жигадло. Харків: Центральне статистичне управління, 1925. 24 с.

  5. Туркало К., Фаворський В. Словник технічної термінології. Комунальне господарство (Проєкт). К.: ДВУ, 1928. 172 с.

  6. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині ХХ століття (1900-1941). Стан і статус. Сучасність, 1987. 295 с.

  7. Шелудько І. Практичний словник виробничої термінології. К.: Радянська школа, 1931. ХІІІ+110 с.

  8. Шелудько І., Садовський Т. Словник технічної термінології (Загальний) (Проєкт). К.: ДВУ, 1928. 588 с.

Loading...

 
 

Цікаве