WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Родинні зв’язки в гуцульських народних колядках - Реферат

Родинні зв’язки в гуцульських народних колядках - Реферат

Цікавим є і той факт, що на Гуцульщині здебільшого колядували тільки чоловічі гурти [11] у супроводі трембітаря, котрий на подвір'ї кожного господаря подавав сигнал трембітою, сповіщаючи, що вже прийшли колядники. У Брустурах замість трембіти використовували роги. Тоді колядники підходили під вікна і запитували господаря: "Пане-ґаздо, ци можна вам заколідувати?" Коли з хати відповідали "Можна!", колядники заходили в оселю і починали співати "За Ісуса Христа", а згодом і колядку кожному з членів сім'ї господаря. Однак у більшості гуцульських сіл і в Космачі також колись спочатку колядували одну колядку під хатою, а вже решта – в хаті. Так колядують і понині. В деяких селах Гуцульщини, зокрема в Космачі, були поширені жіночі гурти, які називалися "сестри". Нині в Космачі є змішані гурти колядників, основи яких складають церковні хори, але є й 40-50 чисто чоловічих гуртів. До того ж у Космачі є ще кілька десятків парубоцьких гуртів колядників, які називають тут "луговики". У ті минулі роки, коли все більше забороняли комуністи колядувати, в Космачі виникли і цікаві дівочі гурти колядників, яких називають "королиці". Усі дівчата одягаються в помаранчеві хустки (характерні для Космача), у запаски, сардаки і створюють надзвичайно святкову атмосферу своєю присутністю в кожній оселі [12, р. 3-21]. Досить цікавими такими дівочими гуртами були ансамблі колядників, які організовували колись Марічка Кравчук з присілка Медвежого та Марічка Ребеджук з присілка Бані. Останніх навіть зафільмував у Космачі журналіст із Парижа Томас Ґуаск.

У селах Стопчатів, Середній Березів та інших селищах на Косівщині досить поширеними є жіночі гурти колядників. Особливо ориґінальним на Гуцульщині є "вертеп", але це вже тема іншої розмови.

Отже, родинні зв'язки в гуцульських колядках є головним мотивом. Окрім коляд ґазді і ґаздині тут побутує багато творів, присвячених дівці: "Дівці на відданю, що має брата", "Дівці старшій", "Дівці, що має дєдю і маму", "Дівці малій до вісімнадцяти років", "Дівці, файна", але не оминають колядники і "дівку-сироту". Є багато колядок і для парубка: "Парубкови, що має сестру", "Парубкови-одинакови", "Леґіневи дорослому", "Леґіневи тому, що на чужині".

З Гуцульщини дуже багато родин і окремих горян через різні обставини еміґрували в далекі світи. Одні йшли заробляти на прожиток у далеку Канаду чи США, інших колись везли турки в Туреччину, німці – у Німеччину, росіяни – в Сибір. І завжди на Святий вечір на Гуцульщині була приготована вечеря для того парубка чи дівочки, ґазди або ґаздині чи інших членів родини, що на чужині. Ось як починається коляда "Парубкови тому, що на чужині":

Леґіню пишний, брате Николо!На Світе Різдво ми прийшли до ВасВаших родичків повінчувати,Повінчувати, колідувати.Ваші родичі – дєдичок і мамкаИсказали нам та й попросили:– Ви, коліднички, заколідуйтеНашому сину та в тій чужині...

А вже закінчувалась така колядка словами:

Вінчуємо тебе Свєтим Рождеством,Шоби ти нарік цих свєт дочекав,Шобис дочекав, ид хаті приїхав,Ид хаті приїхав, ид своїй родині.Ид дєдеви, мамці, братам, сестричкам,Бисте всі в купці разом слухали,Разом слухали Божу коліду... [13]

Тут доцільно підкреслити, якщо раніше такі колядки виконували і для того парубка, що служив у австрійському, польському чи румунському війську, то вже в роки більшовицької окупації України цю колядку співали для гуцулів-рекрутів, що служили в колишніх республіках Союзу. Новою колядкою, яка несподівано виникла на гуцульських теренах і тепер уже зникла з репертуару колядників, була колядка "Парубкови тому, що на войні в Афгані":

Жее, на Світе Різдво ми прийшли до вас,ми прийшли до вас так ізрані.Жее, будемо ми вам колідуватисинові тому, шо в Афгані.Жее, синові тому, бай Василькови,що в афганських він воює горах,Жее, би мирно він відти си вернувй кацапів в Москві бив на порох.Жее, би кацапи більше на світінашому бай не панували,Жее, бо ти кацапи – то страшні люди,шо всіх у Афган післали.Жее, післали уни на войну страшнунаших леґінів воювати.Жее, а тепер до нас в цинкових гробахстали їх уни завертати... [8]

Багато колядок у Космачі, адресованих парубкові, записали свого часу Климентина Лисинецька та Володимир Шухевич. Одна з таких колядок, записана в Космачі від Максима Борчука, розпочинається словами:

Ой гордий, пишний, гордий паничу,Гордий паничу, пане Василю!Гей шо ш ти собі з гір починаєш,Шо попіди Львів конем играєш?Шо конем наверне, все си Львів здригне,Йа си паркани поросипали,Йа всі си жиди зачьюдували... [14, c. 92]

Інша колядка парубкові, записана в Космачі від Михайла Палійчука, має подібний зачин:

Ой гордий, пишний, гордий паничу,Ой шо ш ти так си изгорда маєш?Що ти так собі з гір починаєш,Перед королем конем играєш? [14, c. 95]

Отже, як бачимо, кожна така колядка розпочинається звертанням "паничу", що колись було звичним у Космачі. Оскільки мова йде про парубка, то часто-густо підкреслюється його сила, гордість. Колядники завжди змальовують словесно образ парубка на коні, змальовують як вершника, як свого захисника. При цьому підкреслюють, що в того коня "золоті вуздечки", "листові вушка", "тернові очка", "золота грива", "срібні копита", "шовковий фостик" тощо. В одних випадках парубок їде на коні, в інших – пасе коника:

Края Дуная, мілкого броду, Господи Боже!Ой там пан Василь коника пасе.Ой пасе, пасе, з конем говорит:– Ой коню, коню, я тебе продам,Я тебе продам за сто червоних,За сто червоних, тисічу злотих.– Гадай, погадай, мене не продай.Розгадай собі, де ми бували.– Ой ми бували йа в трьох побоях:В однім побою та й у татарськім,В другім побою та й у турецькім,В третім побою та й у козацькім... [14, c. 101-102]

Як бачимо з поданого вище тексту, в цій колядці ще переповідається про ті битви, в яких брав участь український вояк, бо українці завше боронили свій край від чужинців.

Отже, словесність гуцулів – це їх життя, їх історія. Саме в цьому регіоні найкраще збереглися старовинні колядки. Тут пригадуються рядки з листа Миколи Лисенка до Філарета Колесси, написані 17 травня 1896 р.: "Яка то є велика потреба музикові й заразом народникові повештатися поміж селянським людом, зазнати його світогляд, записати його перекази, споминки, загадки, прислів'я, пісні і спів до їх. Вся ця сфера як воздух чоловікові потрібна; без неї гріх починати свою працю й музикові й філологові. Фольклор – це саме життя..." [15, c. 539-540]. Оскільки Філарет Колесса мав у Космачі літній будиночок, то він і зробив кілька записів космацьких колядок із мелодіями професорові Володимиру Шухевичу безпосередньо з уст самих колядників.

Власне старовинні гуцульські колядки разом з новішими становлять цілий пласт гуцульського живого фольклору, такого цікавого і ще мало дослідженого.

Сьогодні Україна вже суверенна держава. У колядковий репертуар входять і новотвори. Повертаються з чужих країн українці додому, набувають нового змісту колядки. Деякі привозять на Гуцульщину наші брати-українці навіть із-за океану:

Рай у серденьках, ми під вікнами,Нуте прийміть нас до столу,Най всьо, що добре, сідає з нами,Хочемо нині посполуНашим звичаєм колядувати:Радуйся, радуй, вкраїнська Мати ! [16, c. 140-141]

І вони лунають вільно і дзвінко в нашій Україні, бо як писав Іван Драч,

Сто скажених сивих бідТа й сушило ж роду вроду.Та не висхне зроду рідНі в погоду, ні в негоду [17, c. 20].

І це суща правда, бо незнищенний наш народ, як наша історія, культура, як наша пісня. То ж звучать сьогодні по всій Гуцульщині колядки ґазді і ґаздині, леґіневі і дівочці, померлим гуцулам і навіть дитині тій, що в колисці. Бо народжується вільна, суверенна, незалежна Україна і Бог їй у цьому допомагає.

Література

  1. Мурович Лариса. Дерево рідного роду.– Торонто, 1984.

  2. Костенко Ліна. Вибране.– К., 1989.

  3. Кобальчинська Романа. Золотії ключі.– К., 1993.

  4. Бурнашов Геннадій. Гуцульське повстання.– Івано-Франківськ, 1998.

  5. Goisque Thomas. Nol dans les Carpates ukrainiennes // Famille chrtienne.– Paris, 1998.

  6. Записав Дмитро Пожоджук у с. Космач від Настуні Кіращук, 1907 р.н.

  7. Записав Дмитро Пожоджук у с. Вижній Ясенів від Василя Гришка, 1958 р.н.

  8. Записав Дмитро Пожоджук у с. Космач від Палагни Пожоджук (1916-1996).

  9. Записав Дмитро Пожоджук у с. Космач від Танасія Кіращука, 1904 р.н.

  10. Записав Дмитро Пожоджук у с. Космач від Настуні Кіращук, 1907 р.н.

  11. Maszkowski K. Kolędnicy na huzułach // Wierchy, 1927.– T. 5.

  12. Goisque Thomas. Nol en Ukraine // Terres lointaines.– Paris, 1997.– № 503.

  13. Записав Дмитро Пожоджук у с. Вижній Ясенів від Василя Гришка, 1958 р.н.

  14. Шухевич В. Гуцульщина.– Львів, 1904.

  15. Колесса Ф. М. Музикознавчі праці.– К., 1970.

  16. Коляди або пісні з нотами на Різдво Христове.– Торонто, 1981.

  17. Драч Іван. Лист до калини.– К., 1990.

Loading...

 
 

Цікаве