WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Структура словотвірних парадигм дієслів із семантикою “Ділити на частини, відокремлювати частину від цілого” - Реферат

Структура словотвірних парадигм дієслів із семантикою “Ділити на частини, відокремлювати частину від цілого” - Реферат

Реферат на тему:

Структура словотвірних парадигм дієслів із семантикою "Ділити на частини, відокремлювати частину від цілого"

Становлення та розвиток дериватології як провідної галузі лінгвістики відбувалося у рамках різноаспектних інтерпретацій словотвору. Однак тривалий час у дериватологічних студіях основну увагу звертали на словотворчий формант. Складна природа похідної лексеми, що являє собою "мотивоване позначення дійсності" [Винокур 1959: 421], бінарна структура деривата, що включає твірну основу і словотворчий формант, детермінує необхідність комплексного дослідження й функціонального навантаження баземи в актах деривації, адже "відмінною ознакою похідного слова є саме його зв'язок з іншим словом (словами) і його семантична зумовленість цим іншим словом (словами)" [Кубрякова 1981: 11]. У зв'язку з цим у теорії словотвору першорядного значення набувають проблеми класифікації, інтерпретації й опису дериватів за ознаками мотивувальних лексем, з'ясування ролі твірної основи у процесах словотворення, розробкою яких займається основоцентричний напрям дериватології [Ґрещук 1995, Микитин 1998, Джочка 2003]. Об'єктивна потреба у вивченні словотворчої активності та продуктивності різних класів базових одиниць "аж до повного охоплення всієї твірної бази з тим, щоб виявити типологію словотвору, в якій типологізуючим чинником буде твірна основа" [Ґрещук 2002: 76], визначила наше зацікавлення дериваційним потенціалом дієслів із семантикою руйнування, який ще не був предметом спеціального наукового огляду, що зумовлює актуальність і новизну нашого дослідження.

Дієслова із семантикою руйнування – це полісемантичні вербативи, які позначають деструктивний вплив на предмет, "в результаті якого об'єкт змінюється, пошкоджується його структурна цілісність на макро- чи мікрорівні і він не може виконувати раніше властивих йому функцій" [Потапенко 1983: 50].

У межах дієслів із загальним значенням руйнації об'єкта розрізняємо лексико-семантичні групи (ЛСГ), класифікація та ідентифікація яких здійснена на основі аналізу лексикографічних дефініцій, синтагматичних зв'язків (лексичної та синтаксичної сполучуваності) вербативів з урахуванням компонентного методу лінгвістичних досліджень.

Об'єктом розгляду у пропонованій розвідці обрана ЛСГ непохідних перехідних дієслів із семантикою "ділити на частини, відокремлювати частину від цілого", які позначають механічне пошкодження матеріального предмета1: батувати, бити, валити, ділити, довбати, дрібнити, дробити, жати, карбувати (заст.), кроїти, колоти, колупати, косити, краяти, кришити, ламати, локшити, ломити, лупати, межувати, панахати, паювати, пиляти, полосувати, пороти, різати, рубати, сікти, скіпати, стригти, тесати, товкти, трощити, тяти (тнути), членувати, чистити, чикрижити, шарувати, шаткувати, шматувати.

Ставимо за мету охарактеризувати структуру словотвірних парадигм дієслів із семантикою "розділити на частини, відокремити частину від цілого". Для розв'язання окресленої проблеми необхідно:

– встановити ЛСГ вербативів із значенням "ділити предмет на частини, відокремлювати частину від цілого";

– з'ясувати структурно-семантичні особливості словотвірних парадигм вказаного класу дієслів.

Класифікуючою одиницею основоцентричної дериватології, яка дає змогу комплексно охарактеризувати дериваційний потенціал базових одиниць, зокрема дієслів, є словотвірна парадигма (СП) – "набір похідних на одному ступені деривації" [Земська 1973: 205].

Дослідники словотворчої активності різних класів твірних основ намагаються з'ясувати, чому вихідні лексеми, які належать до однієї ЛСГ, характеризуються конгруентними семантичними та граматичними ознаками, синтагматичними, парадигматичними та словотвірними властивостями, по-різному реалізують свій дериваційний потенціал. Домінантними чинниками, що визначають появу деривата, більшість науковців вважають семантику та валентні характеристики твірного слова [Ґрещук 1995, Земська 1982, Морозова 1981]. Окрім основних факторів, виділяють ще й супровідні: частотність слова, стилістична маркованість, складність словотвірної структури.

Важливим детермінантом словотворчої спроможності вихідних лексем є їх семантика, зокрема загальнокатегоріальне значення баземи, яке зумовлює "межі утворення дериватів" [Ґрещук 1995: 9] – глибину, протяжність, структурування на зони СП, семантичний континуум словотвірних значень (СЗ) у рамках СП. Здатність твірного слова продукувати похідні з певними СЗ, становить одну із ключових проблем основоцентричної дериватології.

Для дієслів як твірної бази домінантними чинником, що зумовлює їх дериваційну поведінку, є валентність. "Справжню роль мотивувального слова можна зрозуміти й описати у словотворі після того, як саме слово постане перед нами у всій реальній різноманітності можливих сполучуваностей з іншими словами й [...] у всій різноманітності характерних для нього синтаксичних функцій" [Кубрякова 1981: 161]. Континуум СЗ у структурі СП детермінується не стільки загальнокатегоріальним значенням дієслова, яке характеризується полі-семантичністю, а в першу чергу валентними властивостями лексико-семантичного варіанта (ЛСВ) базового вербатива. Сучасна лінгвістика трактує поняття валентність як здатність предиката сполучатися не тільки із актантами (предметними лексемами), як це свого часу пропонував основоположник теорії сполучувальності Л.Теньєр, але й із сирконстантами (вільними поширювачами, прислівниками)2. Відповідно розрізняють субстанційну, пропозитивну, векторну, темпоральну та ступеня інтенсивності і міри виконання дії валентності [Морозова 1980]. Знання сполучувальних властивостей вербатива дає змогу зрозуміти специфіку породження вторинної одиниці номінації – як реально протікає процес утворення деривата, звідки з'являються у смисловій структурі похідного слова латентні компоненти семантики, чому дієслова однієї ЛСГ реалізують дериваційний потенціал по-різному.

СП дієслів із семантикою "ділити на частини, відокремлювати частину від цілого" характеризуються тризонною структурою (субстантивна, ад'єктивна, вербальна). Розглянемо дериваційну активність твірних слів на рівні блоків.

Субстантивний блок. Кількість та континуум СЗ девербативних субстантивів детермінує лексико-семантичний контекст аналізованої групи лексем. Оскільки перехідні дієслова, що позначають деструктивний вплив на об'єкт, корелюють із предметними поняттями, то домінантною валентністю вихідних одиниць є субстанційна, яка дериваційно реалізується в іменниках. Щодо актантної структури дієслів із семантикою "ділити на частини, відокремлювати частину від цілого", то її можна представити у такому вигляді: суб'єкт дії – деструктивна дія, спрямована на об'єкт – результат дії. Облігаторна правобічна субстанційна валентність об'єктивується у семантичній позиції "результат дії", лівобічна – у СЗ "виконавець дії" та "знаряддя дії", що є розщепленням актантного значення "суб'єкт дії", оскільки деструктивну дію може здійснювати як істота, так і спеціальний пристрій. Іноді окремі актантні компоненти дериваційно не реалізуються, "проте не виявлено похідних, значення яких не передбачене валентностями твірного дієслова (крім назв абстрактної дії)" [Морозова 1980: 9].

Девербативи із СЗ "виконавець дії" зафіксовані від дієслів довбати (довбальник), жати(жаткар), косити(косар), кришити(кришильник), межувати(межувальник), пиляти(пиляр), різати(різальник), рубати(рубач), стригти (стригаль, стрижій, стрижай – діал.), тесати(тесальник). Помітно, що більшість твірних лексем дериваційно не зреалізували у вказаній семантичній функції свій словотворчий потенціал. Перешкодою до об'єктивації суб'єктних актантів може бути відсутність комунікативної потреби в таких номінаціях. З одного боку, дієслова із семантикою "ділити на частини, відділяти частину від цілого" позначають дію, яка найчастіше не є постійною і обов'язковою, носить випадковий характер і відбувається у конкретний проміжок часу, з іншого – інформація про суб'єктну валентність становить компонент значення дієслова (репрезентується ним самим), адже на синтагматичному рівні суб'єктом дії, яку позначають аналізовані лексеми, виступають конкретні істоти (пор.: Семен батує м'ясо. Оксана кроїть тканину. Хлопчик кришить хліб і под.), тому не виникає потреби називати чи перейменовувати діяча короткотривалого процесу. Щодо лексем, які продукують девербативи із СЗ "виконавець дії", то їх поява детермінована насамперед нашаруванням додаткової семи "виконавець-спеціаліст", оскільки лексеми довбальник, жаткар, косар, межувальник і т.д. позначають не виконавця тимчасової дії, а робітника, фахівця, спеціаліста визначної професійної сфери.

Характерною особливістю вербативів із семантикою "ділити на частини, відокремлювати частину від цілого" є те, що вони позначають деструктивну дію, яку може здійснювати на тільки жива істота, але й спеціальні пристосування – інструменти, машини. У структурі СП спостерігаємо девербативи із СЗ "знаряддя дії", які виявляються спорадично і мотивуються дієсловами довбати (довбало, довбня), дробити(дробарка), жати (жатка), різати(різак, різалка, різець), сікти(сікач), тесати(тесак), шаткувати (шатківниця). Очевидно, стримуючим фактором у продукуванні похідних є те, що у мові активно функціонують інші лексеми на позначення інструментів, призначених для поділу предмета, відокремлення частини від цілого (пор.: ніж, ножиці, сокира і под.).

Визначальним компонентом дієслів на позначення руйнівного впливу на об'єкт є сема мети дії: пошкодити об'єкт. Кожна мета, як відомо, передбачає результат. Похідні із СЗ "результат дії" зафіксовані від дієслів бити (бій – битий посуд, скло), довбати (довбанка), дрібнити(дрібка), кришити (кришиво, кришеник, крихта, кришина), ламати(ламанець, ламань), ломити (лом), межувати (межа), паювати (пайка), рубати(рубанець-діал., рубанка-діал.), сікти(січка), скіпати(скіпка, скіпа, скіпець), тесати(тесан-діал.),шматувати(шмат, шматок, шмаття). Незначна кількість дериватів детермінована насамперед браком соціального замовлення на подібні найменування. Оскільки для усіх слів аналізованої групи домінантною є сема розділити предмет на частини, відокремити частину від цілого, тобто результатом деструктивної діяльності повинні бути частинки об'єктів, на яких спрямована дія, а у мові уже існують слова із аналогічним значенням, то немає ніякої потреби дублювати семантику уже наявних лексем.

Loading...

 
 

Цікаве