WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Семантика міфологеми тур – бик - Реферат

Семантика міфологеми тур – бик - Реферат

На зв'язок між Дивом і Волосом-биком вказують ще одні лінгвістичні факти. Весільний хліб в українців називають короваєм. Про його зв'язок з коровою (биком) і взагалі з жертовною твариною вже неодноразово говорилося. Коровай має ріжки, і це також вказує на тваринне походження цього ритуального хліба. Часто його називають дивнем.

Отже, було би логічним припустити, що Дий-бог, який у багатьох індоєвропейських народів є верховним божеством, "породив" Дия земного – Волоса та Дия небесного – Перуна. Так чи інакше, існує певна спорідненість Дива, Волоса і Перуна. Перун у латинських текстах називається Dievins, тобто Божич, син бога (Dievs).

У XVII ст. автор "Синопсису" згадує про ще одного слов'янського бога, який безпосередньо стосується образу бика: "До сього на тих же законопротивних зборищах і якогось Тура – сатану та інших богомерзских скаред, вимишляючи, споминають" [31, c. 117]. Про тура згадує і Львівський номоканон XVII ст., і "Дубенський збірник правил і повчань". Отже, існував якийсь бог Тур, пов'язаний із зимовими святками (в контексті яких згадується він у "Синопсисі") та з весняними забавами.

На культ Тура в Україні вказують численні топоніми і гідроніми, завдяки яким ми можемо встановити вогнища поклоніння бикові. Найбільше топонімів і гідронімів, похідних від слова "тур", трапляється у Карпатах, на Поліссі, у Подністров'ї та, дещо менше, на півночі Центральної України. Ці вогнища накладаються на "архаїчні зони", в яких процес десекралізації проходив значно повільніше.

Цікаво, що серед Київських богів, ідоли яких були створені Володимиром 978 чи 979 р., не згадуються Нестором ні Тур, ні навіть Велес. Але літописцем зазначено, що ідоли названих п'яти богів були поставлені "на пагорбі, поза двором теременним" [29, c. 47]. А в низовині, як відомо, на березі річки Почайни стояла Турова Божниця. За згадками, там знаходився і Велесовий ідол. У рукопису Великої Минеї Макарівської, за свідченнями Воропая, знаходимо: "... великий князь Владимиръ повелел испрвещи, губити кумиры, овы извыщи, а иныя ижжещи; Волоса, его же имеповаху скотья бога, повелъ въ Почайну рьку врещи". Отже, Велеса втопили у Почайні, річці, на березі якої стояла Турова божниця. Можливо, Тур – це старий епітет відповідного божества. Як і Ярило та Яровит, Тур може бути епітетоподібним найменуванням, що відповідає богові слов'янського пантеону – Велесу. М. Сумцов зазначає, що у слов'ян слово "тур" у давнину мало ще одне особливе значення – сміливого доблесного воїна [10, c. 70]. Звичайно, ця семантика слова є похідною від назви великої безстрашної тварини. Але в найменуванні досліджуваного божества пізніше лексичне значення могло накластися на первісне.

Найяскравіше розкривається в наших піснях і обрядах хтива сторона Тура. У "Словнику руських забобонів" (1872) знаходимо: "Тур. Слов'яни визнавали цього ідола богом любострастя, який на всіх веселих банкетах та ігрищах мав не останнє місце. На честь цього бога особливе свято встановлено, яке і нині відбувається і називається Семиком, коли через велику обжерливість і обпивання жінки забувають про добропорядність" [32, c. 242]. Отже, родюче продукуюче начало бога землі переросло у хтиву, "любострасну" натуру бога кохання.

"Земне" походження бога Тура виявляється також у тому, що свята з рисами бикопоклоніння починаються з січня (коли сонце "повертає" на літо, земля починає відроджуватись), у травні досягають свого апогею (кульмінація родючості – "проростання" землі) і до осені зникають (завмирання, засинання землі). Дві основні точки найяскравішого культивування тура – це Коляда та ціле суцвіття свят у квітні-травні. Очевидно, бог-бик, народжуючись чи оновлюючись у середині зими (Коляда), хвилею мужнів до початку літа, досягаючи у травні свого апогею, далі завмирав на зиму.

Література

  1. Фрэзер Д. Золотая ветвь.– М., 1980.

  2. Данилко В. Неолит Украины. Главы древней истории Юго-Восточной Европы.– К., 1963.

  3. Давидюк В. Історична символіка української кумулятивної казки // Фольклористичні зошити.– Луцьк, 1996.

  4. Славянские древности. Этнолингвистический словарь / Под ред. Н.Толстого.– М., 1995.– Т. 1.

  5. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського.– К., 1974.

  6. Былины.– М., 1988.

  7. Гуменна Д. Благослови, мати! – К., 1994.

  8. Брагинская Н. Небо // Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т.– М., 1992.– Т. 2.

  9. Миллер О. Опыт исторического обозрения русской словесности.– СПб., 1865.

  10. Сумцов Н. Тур в народной словесности // Киевская старина, 1887.– Т. XVII.

  11. Фрейденберг О. Поэтика сюжета и жанра.– Л., 1936.

  12. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології.– К., 1995.

  13. Потебня А. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий.– М., 1865.

  14. Сосенко К. Різдво – Коляда і Щедрий вечір.– К., 1994.

  15. Словник символів / За ред. О. Потапенка – К., 1997.

  16. Дитячі пісні та речетативи / Упор.: Г.В.Довженок, К.М.Луганська.– К., 1991.

  17. Ефименко П. Сборник малороссийских заклинаний.– М., 1874.

  18. Кравців Б. До проблеми Тура – Сварога – Трояна // Б.Кравців. Зібрані твори: В 3 т.– Ньою-Йорк, 1980.– Т. 2.

  19. Шаповалова Г. Севернорусская легенда об олене // Фольклор и этнография русского Севера.– Л., 1973.

  20. Голан А. Миф и символ.– М., 1994.

  21. Венргженовский С. Рабочие волы в Браславщине и их номенклатура // Киевская старина, 1888.– Т. TLXII.

  22. Фрейденберг О. Поэтика сюжета и жанра.– Л., 1936.

  23. Липец Р. Образ древнего тура и отголоски его культа в былинах // Славянский фольклор.– М., 1972.

  24. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної культурології. Thanatos / Спеціальний випуск "Народознавчих зошитів".– 1995.

  25. Знойко О. Міфи київської землі та події стародавні.– К., 1989.

  26. Рыбаков Б. Язычество древних славян.– М., 1981.

  27. Лозко Г. Українське язичництво.– К., 1994.

  28. Буслаев Ф. О народной поэзии в древнерусской литературе // О литературе: Исследования; Статьи.– М., 1990.

  29. Повість минулих літ // Літопис руський.– К., 1989.

  30. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу.– М., 1865.– Т. 1.

  31. Поганські боги (Уривки із "Синопсиса") // Давня українська література. Хрестоматія.– К., 1996.

  32. Словарь русских суеверий.– СПб., 1782.

Loading...

 
 

Цікаве