WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Семантика міфологеми тур – бик - Реферат

Семантика міфологеми тур – бик - Реферат

Цим можемо пояснити і звичай засівати поля у шкурах ведмедів, биків.

Одягаючи на себе шкуру сакральної тварини, людина перетворювалася у міфічну істоту – посередника між цим і тим світами.

Поширений мотив смерті і воскресіння бика (зимові переодягання), що вилився в ідею жертовної тварини, – це логічне продовження уявлення про смерть як передумову вічного життя. Така метафора смерті як життя виникла, на думку багатьох учених, з ідеї кругообігу в природі.

Відомо, що море виступає знаком "нижнього світу", смерті. Тому у фольклорі водяний бик – типове явище. У записах фольклорних текстів знаходимо: "... а з Віщозера виходив особливої породи бик" [4, c. 273], "з глибокого джерела виходив бик і нападав на волів" [4, c. 273] та ін.

Зв'язок бика з водою ілюструють численні загадки, наприклад: "Насеред села зарізано вола, в кождій хатці по бокатці (кірниця)".

Образ морського тура часто присутній у билинах. Наприклад, у билині про Василя Ігнатовича читаємо:

Плавятся, переплавятся через мореДва тура однорогие, златорогие и одношерстные [23, c. 96].

М. Сумцов водяне походження прабика пояснює затьмаренням образу тура, що зник у XVII ст. [10, c. 84] З цим можна було б погодитись, коли б не було ще однієї обов'язкової деталі: тури пливуть "на той світ":

А й ишше где туры подле сині моріДа й поплыли за сині моріИшше выплили туры да на Буян остров.Да идут по Буяну да славну острову [23, c. 96].

Буян-острів – характерний для замовлянь образ "нижнього світу". Образ тура-перевертня (пізніше осмислення культу зооморфної істоти) також пов'язаний із тим світом. Зачарувавши Добриню та молодців у турів, Маринка (полюбовниця змія) відряджає їх до "моря турецького" чи на "топкі болота". М. Жуйкова робить висновок – "відсилання Добрині на море означає відправлення у нижній світ, тобто у царство смерті" [24, c. 39]. Навіть сама чарівниця Маринка не могла перейти межу цього і того світу. Щоб добратися до Добрині-тура, Змієва коханка змушена перетворитися у ластівку. Отже, з часом уявлення бога "нижнього світу" прабиком вилилось у поетичну метафору "перетворитись у тура", що первісно означало – "потрапити у володіння тура", вдягнути маску смерті.

Багатоморфність образу бика, його обрядове всепроникнення, врешті, його різка суперечливість вказують на архаїчність та об'ємність цього образу.

Спробуємо "розпізнати" нащадка палеолітичного образу бика в пантеоні слов'янських богів.

До найвищого рівня слов'янської міфології належали два праслов'янських божества, ім'я яких було реконструйовано як Perunъ і Velesъ. Вони обидва беруть участь у так званому "основному міфі", реконструювати який допомагає порівняння з іншими індоєвропейськими міфологічними системами. Основна сюжетна схема цього міфу розгортається так: громовержець, що живе на небі, переслідує свого противника Велеса, що живе на землі або в землі, вбиває його. В. Іванов та В. Топоров, вказуючи на зв'язок Велеса з биком та ведмедем, зазначають, що цей міфологічний образ продовжує давню індоєвропейську традицію. Чеський рукопис, описуючи слов'янського Велеса, говорить про напівбичачий образ цього божества [20, c. 54]. Крім того, дослідники (В. Іванов, В. Топоров, М. Толстой) зазначають, що слов'янський Велес часто уявлявся змієм – істотою хтонічною. Тому боротьба Перуна з Велесом часто трактується як протистояння "верхнього" і "нижнього" світів. Зв'язок Велеса із досліджуваним нами образом бика безсумнівний. Про тотожність Велеса та тура, культивованого в давні часи, писало багато дослідників. А. Снєгірьов, пояснюючи походження Волоса, писав: "Волос = Vol + ass (скандинавське – бог) – вол + бог, або тур + бог" [25, c. 88]. У російській традиції святого Власія, що замінив язичницького Волоса, називали "коров'ячим святом". У О. Воропая знаходимо опис свята св. Власія у Вельському окрузі: "До нині серед лісів стоїть древня церква в ім'я святого Власа, ікона якого явилась 19-го січня (старого стилю), як повідає місцевий переказ. Туди приносять коров'яче м'ясо, яке з поклоном кладуть перед образом св. Власа. У інших парафіях... до церкви святого Власа приводять корів для окроплення їх свяченою водою..." Таке шанування корів у свято св. Власія говорить про те, що Власій, або Велес до свого антропоморфного вигляду уявлявся биком (коровою).

В. Іванов та В. Топоров наголошують на переплетенні культу Велеса з шануванням ведмедя. Але, як і бик, ведмідь у найдавніші часи є втіленням бога землі. Бик і ведмідь, які співвідносяться як аломорфні образи (це вияляється через їх паралелізм та взаємозамінюваність у одних і тих же ритуальних контекстах), і є первісним обличчям Велеса, культ якого виріс із палеолітичної міфологізації бика. Б. Рибаков пише: "Цілком ймовірно, що у давнього Велеса могли бути дві звірячі іпостасі: більш архаїчна, мисливська – ведмідь (збережена на Півночі) і дещо пізня, пов'язана з тваринництвом, – тур, яка трапляється в південних слов'янських областях від України до Далмації" [26, c. 430].

Велес, як і палеолітичний бог землі – бик, пов'язаний з потойбічним світом. Як зазначає Галина Лозко, "veles" у перекладі з литовського означає покійник, а "vele" – це душі померлих. Це дає підстави вважати, що "первісно Велес був духом предків" [27, c. 17]. Хтонічну природу Велеса виказує також вислів "За море, до Велеса", що треба розуміти як "до чорта, на той світ".

Цікаво, що громовержець Перун має дуже багато спільного зі своїм противником. Часом він навіть має яскраво виражені хтонічні риси. Наприклад, одна білоруська казка розповідає про "змеяку Перуне", що ходив "спати в Ільмень-озеро з Волховською коровницею" [4, c. 208].

Змієм зображений житель річки Мутної Волхов. Але у народі його прозвали Громом чи Перуном [28, c. 37]. За дослідженнями В. Іванова та В. Топорова, у деяких слов'янських казках богатир, що стає змієборцем, називається безногим, а безногість – це ознака змія. Отже, змієборець – це той же змій.

Цікавими також є лінгвістичні порівняння. А. Голан вказує на те, що деякі варіанти імені змієборця мають корінь "vel..." [20, c. 213]. Або назва сузір'я Плеяд, що у народі називалося Волосинями чи Волосожаром, авестійською мовою звучить як "Perune".

Для багатьох міфологічних систем характерним є те, що генезис найголовнішого бога, який в монотеїстичний період стає взагалі істинним і єдиним, веде до колишнього двоїстого божества, котре перебувало переважно в "нижньому світі". На нашу думку, палеолітичний культ бика – бога землі і того світу – розчепився з часом на інші дрібніші божества; головну функцію перейняв Велес, а Перун, символ світлої сторони буття, зберіг лише деякі риси.

Уявлення про блискавку, як про стрілу бика-бога або про змія, що запліднює небо, трансформувалося у мотив боротьби темного і світлого начал.

Логічним є те, що деякі слов'яни вважають, нібито блискавка не запалює кузні. Кузня в уявленні багатьох народів часто асоціювалась з підземним вогнем і його володарем. Тому віра у те, що блискавка не влучає у кузню, виникла, певно, ще раніше, ніж "основний міф". Подібне розчеплення бога землі і того світу на багато інших божеств, як уже було сказано, відоме багатьом міфологіям: грецький Зевс Хтоній розчепився на громовержця і на Аїда, володаря мороку; давньоіндійський Врітра – "першонароджений" – розпався на змієподібного демона та на його противника Індру, який родився і виріс саме для того, щоб убити Врітру, тощо.

Тепер простежимо за образом Велеса, який безпосередньо продовжив традицію бикопоклоніння. Про Велеса є згадка у договорі Олега з греками про мир, де вони давали "присягу по руському закону": "Клялися ті оружжям своїм, і Перуном, богом своїм, і Волосом, богом скоту" [29, c. 19]. 38 років по тому таку ж присягу давали русичі за князя Ігоря: "...а ті, скільки їх не охрещено є, хай не мають помочі від бога, ані від Перуна" [29, c. 26]. О. Афанасьєв переконаний, що у другому договорі мова йде про грецького Зевса чи слов'янського Дива (Дія), а "словом Бог перекладачі... замінили грецьке " [30, c. 132-133]. Саме про нього, на думку Афанасьєва, розповідає Гельмольд, приписуючи йому володарювання над небом, про нього ж згадує Прокопій, як про володаря всесвіту і творця блискавок [30, c. 133]. Між написанням договорів пройшло небагато часу. Можна припустити, що ті 38 років не могли змінити звичай присяги. Якщо так, то існує певний зв'язок між Диєм і Волосом. Дослідники пишуть про бога Дива як про дракона, змія, велета, чудовисько. Крик Дива порівнюється з громовим ударом та бурею. Але так само опоетизовано ревіння тура чи звук турового рогу. В. Іванов та В. Топоров неодноразово наголошують на співвідносність Велеса та золота, а "div" означає "сяюче". Цікаво порівняти і такі характеристики: "Перша хмара перламутрового відтінку, що віщує дощ, називається биком" [4, c. 273] та "у слов'ян Див означає... темну хмару" [30, c. 128].

Loading...

 
 

Цікаве