WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Білінгвізм в аспекті соціально-мовної взаємодії - Реферат

Білінгвізм в аспекті соціально-мовної взаємодії - Реферат

Соціальна природа білінгвізму видається безсумнівною. Деякі вчені (У. Лабов, І. Джонсон, О. Леонтьєв, Ю. Саплін) схильні не тільки розглядати білінгвізм як соціальне явище, а й говорити про його стилістичне використання. Ставиться питання про соціальне значення надання переваги тій чи іншій мові залежно від ситуації. У зв'язку з цим соціального значення набуває також питання ставлення до кожної з мов в умовах білінгвізму в групах, соціальних верствах та загалом у суспільстві і зв'язок соціальних оцінок (а не тільки реакції на зміну ситуації спілкування) з явищем переключення коду [Шовгун 2000: 125].

Наведені вище твердження зумовлюють переосмислення поняття білінгвізму не лише у соціолінгвістичному, але й у комунікативному аспекті. З огляду на це ми пропонуємо наступне визначення цього поняття: білінгвізм – цездатність індивіда чи мовної спільноти почергово використовувати дві мови (у ширшому випадку полілінгвізму – декілька мов) для забезпечення комунікативних потреб.

Але проблема соціолінгвістичних досліджень білінгвізму часто полягає в неможливості визначити чіткі межі білінгвізму. Зокрема, виникає запитання: чи можна вважати білінгвом людину, яка знає кілька десятків фраз іноземною мовою і це дає їй можливість забезпечувати мінімальні комунікативні потреби в іншомовному середовищі? Яким має бути об'єм володіння другою мовою, щоб можна було однозначно говорити про білінгвізм? Для розв'язання цієї проблеми ми пропонуємо ввести поняття "інтерференційного порогу". Відомо, що при вивченні другої мови виникає проблема інтерференції, яка полягає у внесенні певних елементів системи рідної мови в мову, що вивчається. При цьому це явище може бути одностороннім або двостороннім. Скажімо, для студента-українця, який вивчає англійську мову і має деякі комунікативні навики, українська мова буде джерелом інтерференції для англійської, але у жодному разі не навпаки. У такому випадку ми говоримо про українсько-англійський білінгвізм, але не про англо-український. Якщо ж йдеться, скажімо, про професійного перекладача, який розмовляє англійською однаково, а іноді й частіше, ніж українською, і в його українському мовленні помітний інтерферуючий вплив англійської мови, тоді є підстави говорити про двосторонній білінгвізм. Саме цей тип білінгвізму і має бути предметом соціолінгвістичних досліджень. Дуже рідко цей тип досягається академічним шляхом, тобто через цілеспрямоване вивчення мови за допомогою підручників, граматик і словників. Значно частіше двосторонні білінгви – вихідці зі змішаних родин, мешканці прикордонних зон або емігранти. Вивчення масового білінгвізму має справу, як правило, саме з такими респондентами. Тому ми вважаємо, що односторонньому білінгвізмі взагалі немає підстав говорити про білінгвізм у строго лінгвістичному розумінні даного терміна, оскільки мовець у цьому випадку сприймає другу мову виключно через призму рідної, і у нього не існує безпосередніх зв'язків між знаками другої мови і сигніфікатами. Такі мовці залишаються в "колі" своєї мови, навіть використовуючи знаки іншої системи, подібно як, записуючи український текст латиницею, ми змінюємо не систему мови, а лише звичні для нас графічні знаки на менш звичні. Таким чином, наявність іншої системи світосприйняття (зважаючи на обмежене коло застосування) жодним чином не відбивається на власне мовній особистості.

На нашу думку, саме поява двосторонньої інтерференції свідчить про наявність білінгвізму – як стосовно конкретного мовця, так і щодо мовної спільноти в цілому. Іншими словами, ми можемо вважати певного мовця білінгвом, якщо інтерференційні явища будь-якого порядку наявні як у мові-реципієнті, так і у мові, що вивчається, тобто в обох випадках мовець переходить інтерференційний поріг.

Теоретично можливі випадки, коли мовець настільки добре володіє обома мовами, що інтерференція і з одного, і з другого боку у нього відсутня. Але така ситуація нам видається більшою мірою гіпотетичною, ніж реальною, оскільки інтерферуючий вплив помітний навіть у мовців, які є ранніми білінгвами і свідомо працюють над чистотою кожної з мов (цікавий приклад цього явища наведено в [Беликов, Крысин 2001: 35] – російський, виданий у Києві, переклад класичної монографії У. Вайнрайха, великою мірою присвяченої інтерференції, містить чимало фактів інтерференції української мови в російському тексті, пор: когда они [дети] стают взрослыми; приток заимствований с французского).

На нашу думку, з огляду на вищесказане слід розмежувати широке і вузьке розуміння білінгвізму. У широкому розумінні білінгвізмом можна вважати будь-яку практику почергового використання двох мов; сюди, зокрема, зараховуються усі випадки субординативного білінгвізму. У цьому випадку кожен мовець, що використовує елементи двох мовних систем незалежно від рівня мовної компетентності у кожній із них, вважатиметься білінгвом. Вузьке розуміння білінгвізму передбачатиме можливість зіставляти знаки кожної з мов безпосередньо із сигніфікатом, а не використовувати як посередника іншу мовну систему. Ми дотримуватимемося саме вузького розуміння білінгвізму.

Білінгвом у вузькому розумінні, відповідно, буде такий мовець (чи мовний соціум в умовах масового білінгвізму), який послідовно і регулярно на даному етапі використовує дві мови для забезпечення своїх комунікативних потреб, при чому, як правило, ці мови здійснюють інтерферуючий вплив одна на одну. Існують випадки, коли мовець стає білінгвом на обмежений час, а потім знову повертається до монолінгвальної практики (це явище поширене, зокрема, серед сезонних робітників, а також внаслідок тимчасової трудової міграції). Повертаючись до монолінгвізму, такий мовець не втрачає (принаймні відразу) навичок спілкування іншою мовою, але не використовує їх у жодній комунікативній ситуації (так званий пасивний білінгвізм), тому і не може характеризуватися як білінгв у строго лінгвістичному розумінні цього терміну.

Вивчення білінгвізму в певних соціальних умовах неоднорідне і містить цілий ряд конкретних дослідницьких проблем. Серед перспектив досліджень у цьому напрямку слід відзначити, зокрема, проблему ступеня володіння обома компонентами білінгвізму (мовної компетенції), проблему ситуативної реалізації знання першої та другої мов та питання кодового переключення, проблему специфіки формування "образу світу" у білінгвів і т. ін. Розв'язання цих дослідницьких проблем дає можливість чіткого теоретичного обґрунтування прикладних досліджень білінгвізму і суміжних понять.

Література

  1. Аврорин В. А. Двуязычие и школа // Проблемы двуязычия и многоязычия. М., 1972. С. 49 - 62.

  2. Ажнюк Б. М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. К.: Рідна мова, 1999. 452с.

  3. Беликов В. И., Крысин Л. П. Социолингвистика. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 439 с.

  4. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике, вып. VI. Языковые контакты. М.: Прогресс, 1972. С. 25 - 60.

  5. Вайнрайх У. Языковые контакты. К.: Вища школа, 1979. 262 с.

  6. Дешериев Ю. Д. Проблема создания системы билингвистических понятий и вопросы методики ее применения в исследовании // Методы билингвистических исследований. М., 1976. С. 20 - 33.

  7. Дешериев Ю. Д. Введение // Развитие национально-русского двуязычия. М., 1976.

  8. Дешериев Ю. Д., Протченко И. Ф. Основные аспекты исследования двуязычия и многоязычия // Проблемы двуязычия и многоязычия. М., 1972.

  9. Джунусов М. С. Социальный аспект двуязычия в СССР // Социология и идеология. М., 1969.

  10. Михайлов М. М. Об изучении проблемы двуязычия // Язык и общество. М.: Наука, 1968. С. 212-215.

  11. Розенцвейг В. Ю. Основные вопросы теории языковых контактов // Новое в лингвистике, вып. VI. Языковые контакты. М., 1972. С. 5-24.

  12. Ханазаров К. Х. Критерии двуязычия и его причины // Проблемы двуязычия и многоязычия. М., 1972. С. 119-124.

  13. Швейцер А. Д. Современная социолингвистика: Теория, проблемы, методы. М.: Наука, 1976. 176 с.

  14. Шовгун Н. О. Формування українського сленгу в мовленнєвій діяльності малих соціальних груп: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2000. 176с.

  15. Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму. К.: Вид/ центр КДЛУ, 2000. 284 с.

  16. Юдакин А. П. Билингвизм и проблема связи языка и мышления (исторический аспект) // Теоретические проблемы социальной лингвистики. М.: Наука, 1981. С. 220-240.

Loading...

 
 

Цікаве