WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Способи текстової організації: парцеляція, приєднування, сегментація - Реферат

Способи текстової організації: парцеляція, приєднування, сегментація - Реферат

Реалізація семантико-синтаксичного приєднувального зв'язку в межах тексту за умови, коли приєднувальна конструкція структурно є реченням, здійснюється різними засобами, з-поміж яких типовими є приєднувальні та пояснювальні сполучники тобто, цебто, притому, причому, також, а саме, тому, та й і подібні: Тихесенько шепочучи, Охріменко вводив Андрія в курс справ і познайомив докладніше з усіма порядками та людьми. Причому Андрій нічого не питав, він говорив сам (І.Багряний. Сад Гетсиманський).

Функція приєднувальних засобів закріпилася за частиною прислівників і модальних часток, коли прикріплюване ними до основної думки повідомлення інформує про подію, що розгортається паралельно з основною, але не має смислової ваги препозитивного речення: Зінь дуже слухняний та лагідненький. Він майже ніколи не сперечається, ні з ким не свариться, не верещить, не пацає ногами. А тим часом добивається всього, чого хоче. І тільки тим добивається, що дуже ласкавенький(В.Винниченко. Намисто).

Додаткове повідомлення, репрезентоване приєднувальною конструкцією, може мати лише асоціативний зв'язок з основною інформацією чи містити принагідне зауваження, що можливе за умови вживання у функції приєднувальних засобів вставних слів із значенням ймовірності, припущення, вірогідності тощо: Цей стан – "постмодерний стан" – власне, і є суттю сучасної західної цивілізації. Аж ніяк не присмерк Європи – супермобільність і суперобізнаність. (Тому досить дивно, коли постмодернізм ототожнюють з "неспроможністю"). Втім, як побачимо далі, саме неспроможність обертається глобальною проблемою (Р.Семків. Фраґменти).

Спроба диференціювання категорійних ознак парцеляції й приєднування як способів текстової організації уможливлює включення до парадигми парцелятів присудків, обставин, частини валентнозумовлених додатків реченнєвих синтагм із сурядним чи підрядним зв'язком щодо базової частини, а до парадигми приєднувальних конструкцій – детермінантів, означень, самостійно окреслених речень приєднувальної семантики із сурядними сполучниками, частками, вставними конструкціями у функції приєднувальних засобів.

Членованість тексту як спосіб його організації виявляє себе і в сегментованих конструкціях, сутність яких "полягає в розчленуванні висловлювання на дві взаємопов'язані і водночас структурно й функціонально розмежовані частини з метою виразнішого, переважно експресивного, звучання їх" [Дудик 1975: 215].

Постаючи способом текстової організації писемного мовлення, сегментація породжена закономірностями й впливом усного мовлення, що зумовлює відкритість ряду структурно-семантичних різновидів сегментованих конструкцій, до яких сьогодні залучають побудови різного синтаксичного статусу, як ті, що функціонують у формальних межах речення, так і ті, що виходять за межі реченнєвого утворення. При широкому розумінні сегментації як розчленування висловлювання на окремі інтонаційно-смислові відрізки, сегменти, статусу сегментованих набувають конструкції, що мають вихід і в площину речення, і в площину тексту. При такому підході реєстр сегментованих конструкцій охоплює парцеляцію, називний теми, лексичний повтор із синтаксичним поширенням, вставлені конструкції тощо. При вузькому розумінні сегментація співвідноситься з конструкціями, які ґрунтуються "на кореляції субстантивної форми вираження того чи іншого поняття, з одного боку, і його займенникового вираження, з другого боку" [Загнітко 2001: 524], а відтак власне сегментованими конструкціями є називний теми з його окремішним формально-граматичним оформленням і співвідносні з ним номінативні блоки субстантивного характеру, що зазнають подальшого розгортання в межах того ж реченнєвого утворення.

Свідомо уникаючи дискусійності щодо термінів "називний теми" і "називний уявлення", схиляємося до терміна, запропонованого О.С.Поповим (зауважимо, що, по-перше, при актуальному членуванні аналізовані конструкції співвідносяться з темою висловлювання, по-друге, термін "уявлення" швидше асоціюється з комунікативним рівнем, аніж писемним мовленням).

Сегментовані конструкції означеного типу, виявляючи тенденцію сучасного синтаксису до аналітизму, активніше реалізуються у препозиції:

Наші закони забороняють це. Як тільки в гостей виникає подібне питання, хтось із сиренопільців пояснює їм це. – Закони Сиренополя... А чому з ними не можна ознайомитися одразу, заздалегідь? – Закони Сиренополя, – повільно повторив він (Я.Дубинянська. Три дні у Сиренополі). Номінативний теми вступає в опозицію із займенниково-прийменниковим комплексом: закони Сиренополя – з ними.

Корелятом сегментованої конструкції, називного теми, окрім заміщувального займенникового комплексу, може виступати набагато складніша структура, яка розкриває, деталізує, конкретизує зміст вичленуваного сегмента: Глибина країни... Для мене було відкриттям існування місць, куди не може пройти автомобіль(Я.Дубинянська. По той бік дощу).

Узвичаєним сприймається вживання після називного теми віддільних знаків: коми, трьох крапок, тире, – які функціонально зближуються з крапкою, вичленовуючи сегмент висловлення, що вимагає корелята: Але, той чоловік – на ньому довгий плащ, і в нього голос, якого я завжди слухаюся, і ще в нього обличчя, тільки зараз його не видно через сонце – він не хоче, щоб лялька впала(Я.Дубинянська. Лялька на гойдалці).

Підсумовуючи, зауважимо, що членованість як спосіб організації текстових величин є визначальною рисою сучасної прози, як і те, що межі членованих конструкцій – парцельованих, приєднувальних і сегментованих, втрачають чіткість, виразність, а самі структури тяжіють до контамінації, тим самим підсилюючи експресивність і виразність тексту.

Література

  1. Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. М.: Высш.школа, 1990. 168с.

  2. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981.

  3. Дудик П.С. Синтаксис словосполучення і простого речення. К., 1975.

  4. Дулалаев Ю.С. К вопросу о присоединительных и парцеллированных конструкциях // Вопросы синтаксиса и стилистики русского языка. Вып. ІІ. Ульяновск, 1976. С.84-93.

  5. Загнітко А. П. Закономірності і напрями внутрішньо реченнєвої актуалізації (на матеріалі парцельованих і приєднувальних конструкцій) // Семантика і прагматика граматичних структур. Донецьк: ДонНУ, ІЗМН, 1998. С.6-14.

  6. Загнітко А. Структурні і семантичні різновиди української синтаксичних інновацій // Лінгвістичні студії: Вип. 11. Ч.І. Донецьк: ДонНУ, 2003. С.135-147.

  7. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк.: ДонНУ, 2001. 662 с.

  8. Плющ Н.П. Парцеляція як засіб експресивного синтаксису // УМЛШ. 1981. №1. С. 68-71.

  9. Попов А.С. Парцелляция, её коммуникативно-экспрессивные и синтаксические функции // Русский язык и советское общество. Морфология и синтаксис современного русского литературного языка. М.: Наука, 1968. С. 277-301.

  10. Щерба Л.В. О частях речи в русском языке // Русская речь. Л., 1978.

Loading...

 
 

Цікаве