WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Способи текстової організації: парцеляція, приєднування, сегментація - Реферат

Способи текстової організації: парцеляція, приєднування, сегментація - Реферат

Реферат на тему:

СПОСОБИ ТЕКСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ:ПАРЦЕЛЯЦІЯ, ПРИЄДНУВАННЯ, СЕГМЕНТАЦІЯ

Спираючись у своєму дослідженні на визначення І.Р. Гальперіна, який під текстом розуміє "витвір мовленнєвого процесу, наділений завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно опрацьований відповідно до різновиду цього документа, витвір, що складається із назви (заголовка) й ряду особливих одиниць (надфразних єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, має певну цілеспрямованість і прагматичну настанову" [Гальперин 1981: 18], ми маємо на меті диференціювати засоби й способи організації тексту та простежити текстотвірний потенціал членованих синтаксичних структур, зокрема найактивніше представлених у художніх текстах парцельованих, сегментованих та приєднувальних конструкцій.

Актуальність дослідження визначається необхідністю чіткої диференціації конструкцій членованого синтаксису, задля чого звернімося до розмежування понять "засіб" і "спосіб". На жаль, філософські словники, "Лингвистический энциклопедический словарь" [ЛЭС 1990] не містять словникових статей стосовно означених термінів, а "Словник української мови", "Новий тлумачний словник української мови" пояснюють один термін посередництвом іншого: засіб – прийом, якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб; те, що служить зразком у якій-небудь дії, справі [СУМ, Т.3: 307]; спосіб – певна дія, прийом або система прийомів, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь, досягти чогось; те, що служить знаряддям, способом і т.ін. у якій-небудь справі, дії [СУМ, т.9: 578]. Нам видається, що при близькості понять все ж не можна вважати їх абсолютними синонімами, а під засобом (ідеться саме про засоби текстової організації) доречніше розуміти конкретні мовні одиниці, частіше словоформи (заміщувально-вказівні слова, синсемантичні лексеми, лексичні повтори тощо), що є формальними показниками зв'язності тексту, яка виявляється в субкатегоріях когезії й когерентності. Спосіб же текстової організації визначається характером синтаксичної будови надфразної єдності, яку уможливлює наявність у межах контексту членованих синтаксичних структур (сюди зараховуємо парцельовані, приєднувальні, сегмантовані, вставні й вставлені конструкції), діалогічного мовлення, прямої й невласне прямої мови тощо. Не виробивши на сьогодні чітких критеріїв диференціації понять "спосіб" і "засіб", обмежимось на попередньому етапі нашого дослідження цими частковими заувагами й спробуємо визначити специфіку основних способів організації зв'язного тексту.

Отже, на нашу думку, зв'язність, безперервність і смислову завершеність тексту як пріоритетні текстові категорії забезпечують зовнішні засоби організації тексту – заміщувально-вказівна лексика; лексичні повторі із синтаксичним поширенням; частина прийменників, часток, слів перелічувальної семантики, що наділені лівобічною чи правобічною валентністю і здатні прогнозувати пре- чи постпозитивний контекст; текстотвірні сурядні сполучники тощо – й способи конструювання надфразної єдності, до яких ми зараховуємо парцеляцію, сегментування та приєднування, що витворюють експресивний синтаксис, вставні й вставлені конструкції, які, виступаючи способами членування мовленнєвого потоку на інтонаційно-смислові відрізки, здатні витворювати смислову поліфонію; пряму мову та діалог, для яких осередком вияву постає лише текст.

З-поміж одиниць експресивного синтаксису на сьогодні найактивніше досліджують парцеляцію, приєднування та сегментація, і хоча їх вихід у площину тексту беззаперечний, критерії розмежування таких структур і реєстр класифікаційних ознак кожного з аналізованих мовних явищ ще потребують конкретизації. Специфіка таких конструкцій писемного мовлення полягає у синтаксичній членованості як відхиленні від принципів синтагматичної прози, пов'язаній із розривом синтаксичних зв'язків як у межах речення, так і словосполучення [Акимова 1990: 87].

"Одна із головних причин сутнісних змін в граматичному ладі – посилення впливу розмовного синтаксису на письмове мовлення, домінуючий результат якого простежується на поступовому (а інколи й різкому) відході від "класичних" (усталених), синтагматично вивірених синтаксичних конструкцій з експліцитно виявлювальними типами і формами синтаксичного зв'язку й адекватними смисловими відношеннями, що відображають структурну і смислову цілісність" [Загнітко 2003: 136].

Найбільше розбіжностей викликає покваліфікування парцельованих і приєднувальних структур. Парцеляцію як явище експресивного синтаксису іноді ототожнюють або розглядають у межах приєднування, але йдеться хоча й про подібні, та далеко не ідентичні фігури. Так, поняття парцеляції увів до наукового обігу О.Ф. Єфремов у роботі "Язык Н.Г.Чернышевського", вміщеній у "Вчених записках Саратовського педагогічного інституту" 1951 року (посилаємося на дані статті Н.П.Плющ "Парцеляція як засіб експресивного синтаксису"), де парцеляцію названо розчленування єдиної граматичної структури на частини.

Що ж до приєднувальних конструкцій, то до них зараховують іноді лише формально подібні структури, сутнісно абсолютно відмінні. Приєднування як синтаксичне явище, особливий тип зв'язку, одноплощиний із сурядністю та підрядністю, потрактовано в працях Л.В.Щерби, С.Є.Крючкова, Н.С.Валгіної, як відношення, що реалізується у межах гіпотаксису та паратаксису, – у О.М.Пєшковського, І.О.Попової; як синтаксично-стилістичне явище його визначають В.В.Виноградов, М.С.Поспєлов, О.І.Єфімов, Н.Ю.Шведова (про еволюцію поглядів стосовно парцеляції й приєднування див. роботу Ю.С.Дулалаєва).

У сучасному розумінні, приєднування – це послідовне доповнення інформативного тла речення відповідними кваліфікаційно-характеризуючими величинами, що полягає у вираженні певних смислових відношень типу додавання, уточнення і характеризації попереднього компонента [Загнітко 1998: 6-7]: Навіть здалеку було видно, якими захопленими очима він дивиться на неї. На маленьку, не дуже красиву, проте струнку і добре збудовану жінку з коротким волоссям (Я.Дубинянська. Слабка жінка).

Класифікаційно-диференційні ознаки парцельованих і приєднувальних конструкцій стосуються смислового й структурного аспектів:

  1. Парцеляти характеризуються структурною залежністю від базової частини й наділені активною лівобічною валентністю. Вони максимально прагнуть увійти до препозитивної конструкції. Приєднувальні величини позбавлені структурної залежності й при входженні їх, за умови трансформації, до попереднього речення не змінюють його структурну схему.

  2. Функціональне навантаження парцельованих конструкцій полягає в актуалізації смислу, найважливіших фрагментів інформації, тоді як приєднувальна структура уточнює, конкретизує, деталізує чи означує один / декілька компонентів препозитивного речення.

  3. Займаючи чітко фіксовану постпозицію, приєднувальні синтагми відзначаються почасовістю, тобто вони виникають пізніше, як додаткова інформація до уже повідомленого, а художній час парцелята здебільшого одномоментний з основною дією.

  4. Структурні різновиди вичленовуваних конструкцій, як парцельованих, так і приєднувальних, варіюються від окремого члена речення до поліпредикативних утворень.

Категорійні ознаки членованих конструкцій визначають структурно-семантичні різновиди парцельованих і приєднувальних структур, які, реалізуючись у текстових величинах специфічного способу організації, співвідносяться з членом речення, моно- і поліпредикативними утвореннями.

Якщо декілька простих речень у межах однієї надфразної єдності репрезентують, як правило, ланцюговий синтаксичний текстовий зв'язок з послідовним перебігом подій, то парцелят і базова структура, що є наслідком розчленування одного простого речення, виконують експресивно-видільну функцію, частіше виокремлюючи найважливішу частину інформації, а приєднувальна конструкція містить постінформацію щодо основного смислу. Пор.: ... на прозорі натяки – "читайте, он там у вас написано" – просто знічено посміхатиметеся. Бо отримування інформації ще не означає оволодіння нею (Р.Семків. Фраґменти); Що він хоче від шановної Клеопатри Микитівни? Тільки прохання. Малесеньке, майже непомітне. Один дзвіночок по телефону. До прокурора республіки (П.Загребельний. Гола душа).

Loading...

 
 

Цікаве