WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Конотативні особливості постскриптумів в епістолярії Михайла Коцюбинського - Реферат

Конотативні особливості постскриптумів в епістолярії Михайла Коцюбинського - Реферат

Інтимно-етикетні конотації в епістолярії Михайла Коцюбинського наявні в постскриптумах листів, адресованих коханим жінкам, дружині: „ЖдуВас" до Марії Міхневич [Коцюбинський 1961 : 10]; „Цілую й кохаю" до Віри Коцюбинської [Коцюбинський 1961 : 103]; „Хорошо ли чувствуешь себя?" [Стебун 1938 : 50]; „Целуюеще" [Стебун 1938 : 51]; „Коли береш одпуск? Коли поїдеш з дому на село? Чому ти не описала мені розмови з Д[ядичен]ком? Ще цілую. Не забувай мене" [Стебун 1938 : 89] до Олександри Аплаксіної. Актуалізатором інтимних конотацій тут є: 1) лаконізм, виражений дієслівними формами однини теперішнього часу: жду, цілую, кохаю; 2) графічне оформлення, що актуалізує конотації тривоги, занепокоєння станом здоров'я коханої людини, які виявляються в уживанні знака питання в постскриптумах; 3) градація питальних речень та графічне оформлення.

Певною мірою з інтимно-етикетними конотаціями пов'язані імпліцитні конотації жалю, прикрості, розчарованості в постскриптумах до Олександри Аплаксіної: „Еще не знаю – пойду ли в понедельник на концерт" [Стебун 1938: 9]. Вказані конотації актуалізуються заперечною та питальною частками: не, ли (чи).

У постскриптумах М.Коцюбинського є зразки позитивних конотацій образно-ліричного та ліричного плану вираження, що характеризує його як людину тонкої душевної організації, яка глибоко відчуває мову: „Посилаю Вам шматочок весни кримської в образі квіток" до Василя Лукича [Коцюбинський 1961: 88]; „Певно, у нас в садку гарно, цвіте все?" до Віри Коцюбинської [Коцюбинський 1962 : 67]. Як бачимо, тут позитивні конотації актуалізуються: 1) уживанням слів з фольклорними традиційно позитивними конотаціями: весна, квітки, садок, гарно, цвіте; 2) демінутивів: шматочок, садок, квітки; 3) образних висловів: шматочок весни ... в образі квіток.

Нагадувально-виділювані конотації в постскриптумах письменника найчастіше переплітаються з конотаціями офіційно-ділового характеру: „Адреса до свят у Вінницю. Сцену з становим долучаю" до Василя Лукича [Коцюбинський 1961: 47]; „Згадані оповідання посилаю під опаскою рекомендованим" до Володимира Гнатюка [Коцюбинський 1961 : 385]; „Посилаю під бандероллю „Під мінаретами". Не забувайте ж" до Миколи Чернявського [Коцюбинський 1962 : 419]; „P.S. Чи дістали 2 рукописи для „Зорі"?" до Костя Паньківського [Коцюбинський 1961 : 91]. Конотації в таких постскриптумах актуалізуються уживанням слів та словосполучень, пов'язаних з поштовою справою: адреса, бандероль, посилати, дістати, долучати, рекомендованим.

Епістолярію М.Коцюбинського притаманні постскриптуми з імпліцитними та напівімпліцитними конотаціями дорікання, незадоволення: „Зумисне не заклеював листа до пошти: думав, одберу відкритку од тебе. – Нема!" до Віри Коцюбинської [Коцюбинський 1961 : 100]; „А читати часто не маю чого" до Віри Коцюбинської [Коцюбинський 1962 : 421]. Актуалізатором негативних конотацій є: 1) форми нема, не маю; 2) графічне оформлення – уживання знака оклику.

Негативні конотації іронічно-глузливого характеру наявні в постскриптумах, де описані особи несимпатичні Михайлові Коцюбинському: „Сьогодні бомбою влітає в редакцію Лубенець. Обличчя сяє, в руках еластичність, помолодшав навіть. Весь секрет метаморфози у тому, що він перший пошив собі форму (про яку привіз звістку, пам'ятаєш?) і, одягшись у неї, прибіг похвалитися. Виглядає, як свиня в хомуті"до Віри Коцюбинської [Коцюбинський 1961: 165]. Іронічно-глузливі конотації тут актуалізуються завдяки протиставленню слів з позитивними конотаціями словам з негативними конотаціями: як свиня в хомуті.

У листах пізнього періоду, адресованих дружині Вірі Коцюбинській, зростає кількість імпліцитних конотацій байдужості, розчарованості, що зумовлено передусім хворобою письменника, а отже, фізичною і психічною перевтомою: „Як про що хочеш знати – питай, одпишу" [Коцюбинський 1962 : 179]; „Чи дістали діти одкритки? Чому Шраг не відповідає мені на одкритку і лист?" [Коцюбинський 1962 : 200]; „Тепер, певно, буду посилати тільки одкритки" [Коцюбинський 1962 : 206]; „Грушевські і Гнатюки кланяються" [Коцюбинський 1962 : 272]; „Гнатюки кланяються" [Коцюбинський 1962 : 278]; „Гнатюки прохаютькланятися" [Коцюбинський 1962 : 300]; „Тобі кланяються всі тутешні" [Коцюбинський 1962 : 304]; „Посилають тобі поклони" [Коцюбинський 1962 : 402]. Імовірно, що подібні конотації є також результатом сімейних негараздів, зумовлених любовними стосунками Михайла Коцюбинського з Олександрою Аплаксіною, з якою він підтримував стосунки і листувався і яка для нього на той час залишалася єдиною коханою жінкою, почуття до якої стримували родинні обов'язки. Через це певною мірою можна погодитися з думкою С.Павличко, що „весь любовний дискурс листів до Віри, по-перше, обмежений, по-друге, штучний, псевдолітературний, переповнений пестливими словами" [Павличко 2002 : 510-511]. Однак не слід забувати, що раннім листам до Віри Дейші все ж таки не характерні обмеженість і штучність, а „почуття втілене в зменшуваних суфіксах" [Павличко 2002 : 511] є почуттям до жінки – матері своїх дітей, яких Коцюбинський, як видно з листування, любив по-батьківськи.

Постскриптуми в епістолярії М.Коцюбинського створюють різнопланові конотації позитивного й негативного плану вираження. До позитивних конотацій належать етикетні та етикетно-родинні, характер яких зумовлений особливостями функції мови та внутрішніми позитивними конотаціями; інтимно-етикетні конотації, у яких актуалізатором позитивного конотативного значення виступає лаконізм, графічне оформлення; конотації образно-ліричного та ліричного плану вираження, де позитивний характер конотацій формується завдяки фольклорним традиційно позитивним конотаціям, образним висловам, демінутивам; нагадувально-виділювальні конотації, позитивний характер яких завдячує синкретизму з офіційно-діловими конотаціями. До негативних конотацій належать імпліцитні конотації жалю, прикрості, розчарованості, байдужості, які актуалізуються найрізноманітнішими мовними засобами, найяскравішим з яких є повторення в постскриптумах одноманітних виразів та формул.

Досліджуючи конотативні особливості епістолярію того чи іншого письменника, поглиблюємо проблему лексичного і взагалі мовного знака когнітивної лінгвістики. Отже, конотативні дослідження є вагомою рушійною силою сучасної лінгвістичної науки

Література

  1. Говердовский В.Н. Коннотемная структура слова. Харьков: Изд-во при ХГУ, 1989.

  2. Коцюбинський М. Твори: У 6 т. Т. 5. К., 1961.

  3. Коцюбинський М. Твори: У 6 т. Т. 6. К., 1961.

  4. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М., 1990.

  5. Листи М.М.Коцюбинського до О.І.Аплаксіної / Передмова й упорядкування І.Стебуна. К., 1938.

  6. Нешпір Н. Конотативний компонент внутрішньої форми слова в художньому тексті (на матеріалі прози Ю.Андруховича) // Вісник Луганського держпедуніверситету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. 2002. № 10 (54). С. 65-69.

  7. Павличко С. Теорія літератури. К., 2002.

  8. Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. К., 2000.

Loading...

 
 

Цікаве