WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Територіально-мовне членування у світлі писемних пам’яток - Реферат

Територіально-мовне членування у світлі писемних пам’яток - Реферат

Нерозрізнення давніх ы, и, та як наслідок збігу артикуляції е та и: прышли, оны 'вони' [Брест. Т.VI. 1589]; въ монастрh, животини [Брест. Т.VI. 1549]; кгорылчано [Брест. Т.VI. 1568]; прыхал, до прыстани, учынил, прыхал, прыбывшы, за полгодины [Мінськ.]; всюди, посылалы [Вильно]; ко(н)стытуции [Овруч, 1598]; из ы(н)шими [Крем'янець, 1568]; з ыме(н)я, его ымя, присила(л) [Луцьк, 1561]; крывд, чотырыста, в ы(з)б, стырти, ы(н)шими, инъшого, годыны, выходли, выбра(н)я [Житомир, 1611].

Перехід е в о після шиплячих: чотыри [Брест. Т.VI. 1549]; шостого [Брест. Т. IV. 1676]; чоломъ, пришолъ, ничого [Брест. Т. IV. 1633]; чотыри [Мінськ.]; чоломъ, нашому, ковшовъ [Лит.]; шляхтичовъ, старшого [Вильно]; чотыро(х) [Крем'янець, 1568]; шосто(го), пошо(л), вчорашнго, чого, с п(р)вы(м) мужо(м) [Луцьк, 1561]; чоловика, ма(л)жо(н)ка, шо(с)то(го), бъчолъ, о чо(м) [Житомир, 1611].

Специфічна передача звукосполуки ждж: приежъдчал, [Мінськ.]; вы(ж)дча(л) [Крем'янець, 1568]; на(ж)дзаю(т), по(д)ж(д)за(л), при(ж)дча(н), о(т)ждзаючи, нажъджали, жъдз(н), здж(н), жджнъ[Житомир, 1611].

Велярність р: враду [Брест. Т.VI. 1589]; писаромъ, врадовою [Брест. Т. IV. 1665]; врадовыхъ [Брест. Т. IV. 1568]; врадника, до золотара, ратовал 'рятував', о трох, прыхал [Мінськ.]; пастыра [Вильно]; чотыро(х), писара [Крем'янець, 1568]; ураду [Луцьк, 1561]; враду, г(н)вара, трома [Житомир, 1611].

Велярність ц: ярицы [Брест. Т.VI. 1549]; мhсяца [Брест. Т. IV. 1665]; до конца, у купцовъ [Брест. Т. IV. 1568]; купъцу [Мінськ.]; по(с)ла(н)цу [Крем'янець, 1568]; духо(в)ницы [Луцьк, 1561]; по(с)ла(н)ца, шко(д)цы, пшеница [Житомир, 1611].

Рефлексація давньої звукосполуки dj: згромажоныхъ, нарожнья [Брест. Т. IV. 1665]; приhзжати [Брест. Т.VI. 1568]; рожнымъ [Луцьк, 1561]; вожнья [Вильно]; нарожнья [Мінськ]; зжоны(х) [Овруч, 1598]; нагорож(н)я, вожнъя [Житомир, 1611].

Милозвучність ў//у: вмръ, вчинили, вж, вбачивши [Лит.]; в(з)ли вж, у(в) о(д)но, Яловицко(го) вр#(д)нико(в), ув отказ [Крем'янець, 1568]; и въ во(т)каз,  нвчин(н), вчинити, по(в)ткали, вт(к) [Луцьк, 1561]; хрыб(т) ув(с), чр(з) ув(с) ча(с), ув А(н)дрия, о(т) уряду, на вряд, прдо (м)ною, ндопущн ввяза(н)я, у вы(з)б [Житомир, 1611].

Морфологічних рис виділяємо менше:

Збереження нестягнених форм у непрямих відмінках середнього, жіночого родів однини та множини з характерним ятевим рефлексом у флексії:

Выбитые ворота [Мінськ.]; ты слова [Брест. Т. IV. 1665]; славно памти [Брест. Т.VI. 1568]; стороны по(з)вано [Крем'янець, 1568]; люди добры [Луцьк, 1561]; мо по(д)даны, на роки описаны [Житомир, 1611].

Усічені прикметникові та займенникові флексії у формі давального та місцевого відмінків:

При мужи момъ, пану Васи(л)ю Приврдо(в)ско(м) [Луцьк, 1561]; во(и)т коростшо(в)ско(м) [Овруч, 1598]; о свят ри(м)скомъ, в року тпр(ш)нимъ [Житомир, 1611].

Вживання специфічних прислівникових утворень:

Посполъ [Лит.]; зъособна [Вильно]; моцно, [Брест. Т.VI. 1589]; [Мінськ]; мо(ц)но, прв(и) [Крем'янець, 1568]; восполо(к), (т)толя [Луцьк, 1561]; мо(ц)но [Овруч, 1598]; мо(ц)но, спо(л)но [Житомир, 1611].

Детальніший аналіз мовних особливостей пам'яток дозволить виділити такі специфічні риси ретельніше, але вже й попередній розгляд дає підстави зробити висновок про те, що на значних теренах (Київ-Житомир-Крем'янець-Луцьк-Холм-Брест-Мінськ) існувала протягом, принаймні 150 років (кінець XV – початок XVIІ ст.), єдина літературна мова на поліській основі. Про це необхідно пам'ятати особливо при здійсненні спроб ареального вичленування говорів у діахронічному аспекті.

Справді, пам'ятки цього періоду чітко локалізовані. Вони писані в різних населених пунктах, які належали до тих чи інших повітів. Але це ще зовсім не означає, що документ, складений в Мелене(х) (нині село Коростенського району Житомирської області), обов'язково міститиме регіональні риси, характерні для півночі Житомирщини. Все залежало від писаря, ситуації, обставин, за яких складався документ тощо. Такі різні в мовному плані населені пункти, як Котельня (південніше Житомира) та Велідники (північніше Овруча) нерідко в аналізованих пам'ятках мають однакову фонетику, чого в живому мовленні бути аж ніяк не могло. Просто писар дотримувався усталеного, добре виробленого стандарту – тодішньої літературно-писемної мови. Разом з тим досить часто різні тестаменти, купчі, дарчі, писані в повітовому містечку, "буяють" цілими букетами оригінальних рефлексацій. Так, у книзі Крем'янецького земського суду за 1568 рік в одному рядку писар тричі вживає слово міра з трьома різними континуантами ятя: мира, мра, мhра. Лінгвогеографічні студії дають вичерпну картину рефлексації давнього h на Крем'янеччині: домінує і [АУМ, ІІ, к. 3, 6, 8, 10]. Подібне написання може свідчити лише про те, що писар виконуава запис з вуст носія північної говірки (складної артикуляції (очевидно, дифтонг іе) він на письмі відтворити просто не міг) або сам представляв тих діалектоносіїв, для яких характереним був і-рефлекс на місці давнього ятя, а літературна поліська традиція вимагала передавати його через е. Деякі записи здійснено на виїзді, із залученням показань свідків, коли передається навіть пряма мова учасників подій. Саме такі записи найбільш виразні передовсім у плані фонетичному та лексичному: писар намагається максимально точно передати репліки.

Зважаючи на вищесказане, при намаганні вичленувати ареал поширення певного мовного явища, відбитого в пам'ятці, необхідно зважати на кілька факторів:

  • місце написання документа;

  • обставини, за яких складався документ;

  • загальна мовна характеристика документа.

Застосовувати територіальний (за місцем написання) принцип для визначення етномовної належності пам'ятки, як бачимо, не завжди лінгвально виправдано: пам'ятка, написана, наприклад, в Мінську в XVI ст. не обов'язково "повинна" ілюструвати білоруську мову цієї пори. Це ж саме цілком можна сказати і про документи цієї епохи, писані в Овручі, кваліфікуючи їх однозначно українськими. Живе мовлення названих населених пунктів відрізнялось від писемного. Єдине, що можна сказати з певною вірогідністю (принаймні, на підставі даних сучасної лінгвогеографії): мовлення овручан ближче до представленого в пам'ятках урядових книг варіанта літературної мови, ніж мінчан.

Література

  1. Атлас української мови. Т. ІІ. К.1988.

  2. Карский Е.Ф. Что такое древнее западнорусское наречие? // Е.Ф.Карский, Труды по белорусскому и другим славянским языкам. М. С. 253-263.

  3. Матвіяс І.Г. Засади української діалектології [у:] // Мовознавство. 2002. №1. С.3-8.

  4. Німчук В.В. Євсевієве Євангеліє 1283 р. як пам'ятка української мови / Євсевієве Євангеліє. К.С. 4-38.

  5. Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков. М. 1972. 655 с.

Loading...

 
 

Цікаве