WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українські колядки в дослідженні Олени Пчілки - Реферат

Українські колядки в дослідженні Олени Пчілки - Реферат

Реферат на тему:

Українські колядки в дослідженні Олени Пчілки

Так склалося, що основна фольклористична праця Олени Пчілки (О. Косач) "Українські колядки", опублікована у чотирьох номерах журналу "Киевская старина" за 1903 р., ще дотепер практично невідома сучасній науці. Зрозуміло, що окремі вчені у своїх дослідженнях українських колядок час від часу згадували прізвище матері Лесі Українки, але чи не всі вони перебували під магічним враженням різко негативної рецензії визначного українського фольклориста В. Гнатюка в "Записках НТШ" за 1904 р., котрий виділив кілька головних, на його думку, недоліків праці. Найбільш суттєвою з них, за В. Гнатюком, є те, що Олена Пчілка не бачить різниці між фольклорними колядками і церковними колядами. Гнатюк при цьому зазначав, що "у нас знає її (себто різницю.– О.М.) майже кождий селянин, називаючи штучні пісні, співані переважно в церкві і зложені на теми різдва Христового <...> – колядами, а народні пісні, не співані ніколи в церкві, лише попід вікнами <...> – колядками, щедрівками..." [1, c. 27] Другою "важною хибою", на думку фольклориста, є негативне ставлення дослідниці до порівняльного методу.

Разом з тим уже саме ім'я Олени Пчілки та наукова серйозність її дослідження мали б змусити фольклористів з належною увагою поставитися до цієї праці, яка є етапною у дослідженнях поетики цього унікального жанру.

Олена Пчілка здавна виявляла дослідницький інтерес до народної творчості. В автобіографії вона згадувала: "Ще в гурті брата Михайла я захопилась етнографією. Цей нахил до записів етнографічних я привезла з собою у Звяглі. Та який багатий ґрунт для цього знайшла я на Волині! Вся ця країна, а особливо той куточок – Звягельщина, просто чарували мене" [2, c. 20]. Саме на Волині вона записала дуже багато народних пісень, обрядів, зібрала велику колекцію народного орнаменту. А згодом з'явилися такі її фольклористичні та етнографічні праці, як "Украинский народный орнамент. Вышивки, ткани, писанки" (1876), "Отживающая или начальная форма вертепной драмы" (1883), "Украинские колядки" (1903), "Відродження кобзи" (1907).

Фундаментальною студією Олени Пчілки є "Украинские колядки". На той час було небагато узагальнюючих наукових досліджень обрядових пісень, зокрема колядок (можна назвати хіба що дослідження О. Потебні та О. Веселовського), але українська фольклористика нагромадила вже тоді чимало збірників народних пісень, що охоплювали і пісні зимового обрядового циклу. Серед них: "Украинские народные песни" (1834) М. Максимовича, "Народные песни Галицкой и Угорской Руси" (Т. 1-2, 1878) Я. Головацького, "Этнографическо-статистическая экспедиция в Юго-Западный край. Труды и материалы..." (Т. 3, 1889) П. Чубинського.

У своїй праці Олена Пчілка не лише подала тексти колядок, а й зробила загалом вдалу спробу їхнього осмислення. Авторка поставила низку актуальних на той час проблем, пов'язаних із дослідженням колядок.

Українські фольклористи другої половини ХІХ ст. практично не розмежовували колядки і щедрівки, вважаючи термін "щедрівки" більш архаїчним. Аналогічної думки додержується і Олена Пчілка. Ось що вона писала з цього приводу: "..."Колядки" и "щедривки", повидимому, – синонимы, да и содержание их – одинаковое, за исключением очень небольшого числа щедривок, относящихся к св. Васылю..." [3] Тому у своїй праці дослідниця багато щедрівок відносить до колядок. Відомо, що колядки виконують від Різдва і до Нового року, а щедрівки на Новий рік і на другий Свят-вечір. Про це згодом писав і М. Сумцов у "Хрестоматії по українській літературі" (1922). Окрім того, колядки і щедрівки мають різну структуру вірша: колядка – 5 + 5 + рефрен, а щедрівка – 4 + 4 + рефрен. Колядувати могли і дівчата, і хлопці, і старші люди, а щедрувати – лише діти або дівчата. Сучасна українська фольклористична наука також схиляється до думки, що це різні жанри (О. Дей, О. Курочкін).

У фольклористиці є різні думки щодо походження терміна "колядка". Олена Пчілка підходить до цієї непростої проблеми по-своєму. Вона заперечує судження О. Веселовського та М. Коробки про те, що українська "колядка" походить від римської назви нового року "calendae januaria". Водночас вона погоджується з тим, що така думка має право на існування, проте лише як гіпотеза. Як доказ того, дослідниця звертає увагу на те, що в абхазців новий рік називається "коланда", а тому "сходность с римскими "календами" названий "chalendes" – у французов, "calendas" – у провансальцев, "colinda" – у румынов, "koleda" – у южных славян теряет значение... Таким образом, новейшие этнографические и археологические данные могут и относительно "коляды" и "колядок" опровергать мнение, что они пришли к нам непосредственно из классического мира <...>; можно выводить преемственность в этом случае от более далёких народов, но состоящих в более культурном родстве, причем корни слов и римских календ, и наших коляд, и абхазской коланды окажутся сближенными в древнейших корнях пра-языка далёкой родины – иранской" [3, № 1, c. 162]. Прикметно, що таку думку згодом (1928) підтримав Кс. Сосенко [4, c. 41-47, 94-97].

Не можна не погодитися із ще одним аргументом Олени Пчілки щодо походження терміна "колядка". Вона зазначає, що остаточний висновок про генетичну залежність українських колядок від римських "календ" мав би ґрунтуватися принаймні на звичайному текстовому порівнянні цих жанрів. Оскільки "календи" не збереглися, то і такий висновок, як вважає дослідниця, буде непереконливим. На думку Пчілки, висновок про звукову близькість термінів також не є доказом спорідненості колядки і календи.

Олена Пчілка висловлює припущення, що слово "колядка", скоріше всього, слов'янського походження. Вона пов'язує його зі словом "коло", яке має "непосредственное отношение к солнечному мифу и празднику нового года" [3, № 6, c. 387]. Можно сказати, що такий висновок походить від слушного припущення М. Костомарова, котрий у праці "Славянская мифология" писав: "Полагаю же, что имя Коляда вовсе не произошло от Саlеndае, а скорее однознаменательно с словом Иола, означающим колесо – круг солнца; то же значит и Коляда от коло – круг, колесо" [5, c. 249].

У своєму дослідженні Олена Пчілка пропонує таку класифікацію колядок:

1) колядки-веснянки; 2) колядки-легенди; 3) колядки-вірші.

Коротко охарактеризуємо кожну з цих груп.

1. КОЛЯДКИ-ВЕСНЯНКИ.

Підставою для виділення в окрему групу "колядок-веснянок" для Олени Пчілки було те, що колядка пов'язана зі святом народження нового сонця, а відтак і нового року. Тому "весть о весне, конечно, должна будить чувство довольства, жизнерадости, – которыми и проникнуты колядки первого типа" [3, № 1, c. 163].

Звідси авторка виводить основні мотиви колядок-веснянок: весільні та військові. Дослідниця досить детально спиняється на характеристиці цих мотивів, зазначаючи, що у "весільних" колядках йдеться про "женихання" та ідеальне кохання. Ось один із прикладів:

Ой в ліску-ліску, та й на моріжку,Рай-Рожество! (после каждого стиха)Ой там Гануся волики пасе.Прийшло до єї три пахолики:Одно пахоля – конем виграє,Друге пахоля – золоті дає,Третє пахоля – за ручку бере.Одному коня та й завернула,Другому дару назад вернула,Найкращому перстеник дала,Перстеник дала, поцілувала.

(с. Незвир, Луцкий уезд) [3, № 1, c. 163]

Дослідниця стверджує, що ця колядка своїм початком подібна до відомих веснянок "Ой там на моріжку" та "Ой весна, весна, весняночка, Де твоя дочка паняночка? Погнала бички".

Мотив "предпочтения милого, большого успеха его у девушки" [3, № 1, c. 168], за Оленою Пчілкою, зближує колядки-веснянки з деякими весільними піснями. У цьому плані можна говорити саме про типологічність мотивів, а не структури. Для прикладу дослідниця зіставляє майже ідентичні за змістом твори – колядку "Ой літала чорна галка по полю" і весільну пісню "Ой літає чорна галочка по полю" [3, № 1, c. 169-170]. Цікаво, що колядка не має ніяких формальних рис і характеристик свого жанру. Така близькість колядок-веснянок і весільних пісень, вважає Олена Пчілка, "сильно подрывает идею происхождения колядования от римских календ: с последними наши свадебные песни не обязаны иметь общность, если же имеют общие мотивы с колядками, то значит, относятся к культу, в котором потонут и римские календы <...>, как в более древнем, арийском" [3, № 1, c. 170].

У колядках на військову тематику дослідниця виділяє й любовний, еротичний елемент. Грушевський також у колядках та щедрівках про військові походи знаходить еротичні риси, вказуючи на те, що еротика була привілегією вояків [6, c. 250]. Викрадення дівчат було закономірним явищем у багатьох слов'янських племен, про що йдеться і в "Повісті минулих літ" [7, c. 8-11]. Такі мотиви є і в українських колядках:

Ой рано, рано кури запіли,Святий вечор, кури запіли!А ще найраній Хведорко устав;Хведорко устав, в звони зазвонив,В звони зазвонив, браттє побудив;Вставайте, браттє, бо вже й не рано,Та поїдемо в чистоє поле,Уполюємо в полі сокілку,В полі сокілку, Хведоркові жінку!

(с. Запрудье, Ковельский уезд) [3, № 1, c. 164-165]

Варіанти цієї колядки є у збірниках П. Чубинського "Этнографическо-статистическая экспедиция в Юго-Западный край. Труды и материалы" (т. 3, с. 76) та Я. Головацького "Народные песни Галицкой и Угорской Руси" (т. 1, с. 133).

Олена Пчілка не погоджується з думкою М. Сумцова про те, що "малорусская колядка серьёзна, и эротический элемент почти не коснулся её" [8, c. 251]. Ми вже переконалися, що саме любовний мотив "служит даже основою колядок-веснянок" [3, № 1, c. 171]. У той же час вона зауважувала, що українська колядка здебільшого є дуже стриманою й естетичною у вираженні любовних почуттів. Тому в дослідженнях О. Веселовського, який порівнював українські та румунські колядки, Олену Пчілку зацікавили не лише спільні мотиви (наприклад, молодець сідлає коня), а й те, що румунські колядки мають більш пристрасний характер. В українських колядках-веснянках такого вираження "вакхічної страсності" немає.

Слушною є також думка Олени Пчілки про те, що колядки на військову тематику подібні до аналогічних веснянок, у яких також ідеться про подвиги, поєдинки молодців, збори на війну. Одна колядка такого типу потребує особливої уваги. Йдеться про колядку "Була вдова близько двора", у якій головною особою є не парубок, а дівчина:

Мати дочку уряджала,Уряджаючи научала:– Моє дитє а Настусенько,Поїдь, поїдь на войноньку!Навперед війська не вибивайся,Назад війська не оставайся:Навперед війська – намовонька,Назад війська – погононька,Насеред війська – розмовонька.Вона мати не послухала,Наперед війська виїхала,Ой виїхала ще й викрикнула,Шабелькою та вимахнула.

(с. Облапы, Ковельский уезд) [3, № 1, c. 174]

Олена Пчілка зазначає: "Оригинальность этой колядки заключается в том, что в ней действующими лицами являются одни женщины и что отважным воином является – девушка (наши укр. Амазонки, Валькирии...)" [3, № 1, c. 174]. Мабуть, тут є відгомін матріархату: жінки займалися не лише домашніми справами, а й ходили у військові походи. І. Франко ж вказував на мандрівний характер цього сюжету [9, c. 94].

Loading...

 
 

Цікаве