WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовна асоціація як поняття психолінгвістики та лінгвостилістики - Реферат

Мовна асоціація як поняття психолінгвістики та лінгвостилістики - Реферат

Реферат на тему:

Мовна асоціація як поняття психолінгвістики та лінгвостилістики

Поняття "асоціація" є об'єктом вивчення багатьох наук: психології, фізіології, філософії, лінгвістики, а також психолінгвістики та психопоетики, що виникли на перетині психології з лінгвістикою та поетикою. Кожна з цих галузей обирає свій аспект опису цього поняття й формує свій предмет вивчення.

У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних вчених чимало уваги приділялося проблемам визначення механізмів виникнення асоціацій, їх типології. Однак ці питання залишаються актуальними, оскільки немає єдиної класифікації мовних асоціацій. Метою даної статті є узагальнення поглядів на природу виникнення мовних асоціацій та принципи їх класифікації.

Мовні асоціації можна розглядати у двох площинах: з погляду їх функціонування в загальномовному просторі та в художньому контексті (прозовому, поетичному).

Психолінгвістикаяк одна з галузей психології займається вузьким колом асоціативних процесів – вона вивчає лише асоціації словесні (мовні, вербальні) за допомогою асоціативних експериментів.

Важливою специфічною рисою мови є поєднання власне інформативної функції з пізнавальною, тобто мова є засобом відображення процесів пізнання. "Наслідки пізнання як взаємодії суб'єкта й об'єкта втілюються в мові, що є одночасно й інформативною системою і акумулятором знань – матеріально втіленим вираженням мислення", – зазначає В.Русанівський [Русанівський 1988: 49]. Асоціації, що виникають у процесі мовлення, репрезентують те, як людина бачить і розуміє дійсність. Досить часто в мовленні асоціативно пов'язуються поняття реального та ірреального світу. Це свідчить про те, що нагромадження знань про дійсність паралельно супроводжується фіксацією упереджень, "тобто супровідне пізнавальному процесові нагромадження помилкових суджень також фіксується в мові" [Там само: 49].

У лінгвістиці до поняття "асоціація", "асоціативність" підходять з погляду функціонування елементів мови, їх відношень та зв'язків у мовній системі й визначають як об'єднання мовних одиниць за формальною або логіко-семантичною ознакою. В.Телія акцентує увагу на універсальному характері асоціацій. Вони, як зазначає дослідниця, "завжди супроводжують процеси мислення, а у випадку вербального мислення вони мають мовно-розумову природу, яка може актуалізувати асоціації, що відповідають енциклопедичним знанням про світ, або ж асоціації суто слухові (фонетичні), або ж власне вербальні, що відповідають мовній компетенції (на всіх рівнях мови)" [Телія 1996: 95]. Як зв'язок уявлень, завдяки якому одне уявлення, з'явившись у свідомості учасника комунікації, викликає інше – за подібністю, суміжністю або протиставленням, розглядає мовні асоціації Е.Азнаурова [Азнаурова 1977: 98 – 99].

З погляду лінгвістики тексту асоціації – це актуалізовані в свідомості читача зв'язки між елементами лексичної структури тексту та співвідносними з ними явищами дійсності або свідомості, а також світом інших слів [Болотнова 2001: 127].

Механізм формування мовних асоціацій досить складний. Допоки не існує одностайного погляду на питання про чинники, що домінують у процесі вироблення асоціативних зв'язків між словами. Деякі вчені (Г.Щур, Б.Плотников) вважають, що в основі таких асоціацій лежать об'єктивний та соціальний досвід індивідуума, інші вказують на їхній психічний характер (Ф.Галтон, В.Вундт) або на залежність від культурно-історичних традицій народу (А.Сахарний, А.Залевська). Важливість статі інформанта для вибору реакції відзначає Н.Бутенко. Виникненню мовних асоціацій, як зазначають І.Білодід, Б.Плотников, сприяють різноманітні ситуації спілкування [Білодід 1955: 56; Плотников 1989: 180].

О.Потебня відзначав, що формування й способи вираження асоціацій мотивуються належністю індивідуума до певного етнокультурного об'єднання та до людства в цілому [Потебня 1976: 165]. Акумулюючи досвід народу, мовець пропускає його крізь призму суб'єктивізму, оскільки "усе надбання думки ... хоча й зумовлене зовнішнім світом, проте є витвором особистої творчості" [Там само: 195]. Тому й будь-який асоціативний процес має суб'єктивний характер, в основі якого лежить об'єктивна дійсність.

На наш погляд, доцільно говорити про комплекс умов, які спричиняють появу асоціацій, оскільки асоціація як зв'язок між певними об'єктами або явищами ґрунтується на нашому особистому, суб'єктивному досвіді, що збігається з досвідом тієї культури, до якої належить мовець.

Словесні асоціації є результатом сприйняття та переосмислення індивідуумом об'єктивної дійсності через призму власного життєвого досвіду, його культурного й соціального рівня, належності до певної етнічної групи. Тому виникнення тієї чи іншої реакції на слово-стимул, на нашу думку, може зумовлюватися будь-яким з вище названих чинників. Проте, у конкретній мовній ситуації один з принципів домінує. Так, ще Ш.Баллі зазначав, що "людська думка постійно коливається між логічним сприйняттям та емоцією, ми або розуміємо, або відчуваємо; найчастіше наша думка складається водночас і з логічної ідеї, і з почуття. І хоча ці два елементи можуть поєднуватись у різноманітних пропорціях, все ж у кожному конкретному випадку переважає щось одне: або логічне сприйняття, або почуття. Наша думка в одних випадках матиме логічну домінанту, а в інших емоційну" [Балли 1961: 182].

Нерідко актуалізацію того чи іншого асоціата можна пояснити й структурними зв'язками зі словом-стимулом (асоціативом). Виникають суперечки навколо принципу "семантичної спільності". Зокрема, Г.Щур зауважує, що сам зміст цього терміна допоки не визначений остаточно, а вважати слова семантично близькими тільки тому, що вони можуть бути асоціатами одне до одного (корова – коза) або ж мають спільні асоціати (корова – молоко, трава, коза – молоко, трава), недоречно. Це ж стосується й тих слів, які асоціюються за родо-видовими відношеннями. Однак, "ідея наявності семантичної близькості між членами окремих [асоціативних] рядів не є чистим вимислом і має певні підстави" [Щур 1974: 141 – 142].

До сьогодні невирішеним залишається й питання класифікації мовних асоціацій. Відомо багато різних класифікацій словесних асоціацій. Ще Аристотель у праці "Про душу", аналізуючи особливості сприйняття дійсності людиною, опосередковано розглядає асоціації та розмежовує їх за суміжністю, подібністю й контрастом [Аристотель 1975: 438].

У психолінгвістиці, лінгвістиці було багато спроб класифікувати мовні (словесні, вербальні) асоціації за різними принципами: психологічним, лінгвістичним, епістемологічним, логічним. Зокрема, Дж.Міллер, ґрунтуючись на даних проведеного експерименту, запропонував таку класифікацію: контраст, подібність, підпорядкування, супідрядність, асонанс, частина – ціле, доповнення, егоцентризм, спільнокореневі слова, предикація. Ця класифікація зазнала серйозної критики з боку інших психолінгвістів (Дж.Диз, Д.Слобін). На їхню думку, помилка Дж. Міллера була в тому, що він спробував "утиснути асоціації в ті схеми відношень, які є в граматиці, різного роду словниках, психодинамічних теоріях" [Слобин 1976: 142]. До цього можна додати відсутність єдиного принципу класифікації, оскільки тут поєднано і лінгвістичний (фонетичний, семантичний, граматичний) підхід, і психологічний, і почасти логічний, а це приводить до невизначеності межі класифікації.

Р.Якобсон наслідує класифікацію Аристотеля, відзначаючи, що на основі асоціацій за суміжністю будуються "етимологічні фігури", тобто групи слів з одним і тим же коренем, та метонімія [Якобсон 1987: 29]; асоціації за подібністю виявляються в поетичних текстах там, де пасивні предикати рядків, що римуються, подібні, а підмети – контрастні. Паралельно він відзначає існування психічних і механічних асоціацій. "Виділення в словах основних і формальних належностей здійснюється шляхом психічних асоціацій цих елементів у даному випадку з відповідними елементами в інших комбінаціях, словах" [Там само: 296]. Механічною, на думку Р.Якобсона, є асоціація за суміжністю між звуком і значенням слова [Там само: 295].

Л.Сахарний, ідучи за Дженіксом і Сапортою, пропонує погрупувати мовні асоціації за типом відношень, що встановлюються між словом-стимулом та реакцією (асоціатом). Він розрізняє асоціації парадигматичні, в основі яких лежать парадигматичні відношення між стимулом і реакцією (стілець – табурет), та синтагматичні, що базуються на зв'язках стимулу та реакції у межах однієї синтагми (стілець – стоїть). Окремо виділяються тематичні асоціації, які можуть використовуватись або в межах тематично обмеженого контексту, або складають разом зі стимулом граматично позначені сполучення слів типу друг – парта, друг – любов [Сахарный 1989: 92 – 99].

В основу деяких психолінгвістичних класифікацій покладено чинники виникнення словесних асоціацій. Наголошуючи на необхідності диференційного підходу до визначеної проблеми, Г.Щур розмежовує онтологічні, психологічні та емпіричні асоціації. Перші визначаються соціальним досвідом індивідуума й групують елементи, що мають спільні (інваріантні) властивості або характеристики з погляду відображення їх у свідомості індивідуума. Такі асоціації відтворюють парадигматичний аспект явищ або спосіб існування елементів. Емпіричні асоціації лежать в основі угрупувань елементів відповідно до суб'єктивного досвіду індивідуума й так званих парадигматичних і синтагматичних асоціацій. До психологічних Г.Щур відносить так звані "індивідуальні" або "випадкові" асоціації та консоціації [Щур 1974: 143].

Loading...

 
 

Цікаве