WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Способи мотивації значень слів унаслідок народноетимологічного впливу - Реферат

Способи мотивації значень слів унаслідок народноетимологічного впливу - Реферат

І.С. Ястребов [Ястребов 1886] розповідає зокрема про їхні забобони, що мають своє джерело в народноетимологічному витлумаченні особових імен. Усі жінки вірять, що варто тільки назвати новонароджену дитину Стоянкою або Стояном, і вже дитина залишається живою. А якщо в жінки народжуються самі дівчата, то щоб припинити їх народження, дівчині дають ім'я Доста, тобто досить (серб. доста) вже народилося дівчат, час народжуватися вже й хлопцям.

Із забобонів народноетимологічного походження в інших (неслов'янських) народів згадаємо ще, наприклад, поширений у німців, ніби від кульгавості допомагає молитва святому Ламбертові (кульгавість по-німецьки – Zahmheit), а у французів – ніби святий Вікентій (Vincent) є покровителем виноробів (vin – вино).

Звісно, що всі ці легенди не мають нічого спільного з походженням відповідних топонімів чи гідронімів. Наведені приклади вказують, як народна етимологія тісно пов'язана з усною народною творчістю, ментальністю, віруваннями певних етносів.

Деякі етимології пропонував ще римський граматик Варрон. Довгий час їх зараховували до категорії народних. Детальніші дослідження виявили, що етимології Варрона підтверджуються науковим аналізом.

У розумінні мовців, за визначенням Л. Булаховського [Булаховський 1956], слову надають не те значення, яке належало йому історично відповідно до його походження, а інше, що виникає через більш-менш випадкову подібність із словом, первісно з ним не спорідненим. Так, укр. коліка з латинської colica – "різь у шлунку, в кишках" етимологічно не має нічого спільного з колоти (в укр. мові поряд з коліка вживається наближений до колоти варіант колька). Пекло (переносно "спека"), яке походить з того самого кореня, що й латинське pix, грецьке pissa "смола", лише випадково нагадує дієслово пекти.

Значна частина народних етимологій виникла не в народі. Так, наприклад, у XVIII ст. академік і філолог В.К. Тредіаковський писав, що назва древніх жителів Піренейського півострова ібери – це викривлене слово упери, так як вони за своїм географічним розташуванням з усіх боків уперті морями. Британія, за Тредіаковським, – це викривлене Братанія (від слова брат), скіфи – це скити (від рос. скитаться), турки – від юрки (пор. рос. юркий) і т.д. Пояснюється це тим, що в часи, коли жив і працював В.К. Тредіаковський, етимологія як наука ще не сформувалася, що й давало підґрунтя для різноманітних фантазій.

Отже, можна зробити висновок, що народна етимологія – це зовсім не обов'язково та етимологія, яка виникла в народі. Вона ґрунтується не на наукових принципах аналізу, а на випадкових зіставленнях, викликаних простим співзвуччям слів. Замість терміна народна етимологія деякі вчені надають перевагу терміну хибна етимологія чи наївна етимологія. Хоча вони невдалі, бо і наукова етимологія може бути хибною, а обидві вони не містили в собі нічого наївного.

Слова у розвитку постійно втрачають давні етимологічні зв'язки, інакше кажучи, деетимологізуються і стають незрозумілими для етимологічного аналізу. Наукова етимологія встановлює походження слова, спираючись на методи порівняльно-історичного дослідження. Зазвичай учені з'ясовують найдавніші з доступних етапів в історії слова, залучаючи одночасно матеріал споріднених мов. Народна етимологія не реконструює втрачені етимологічні зв'язки, а намагається пояснити походження слова, виходячи із сучасного стану мови.

Розбіжності між науковою і народною етимологією чітко можна простежити у випадку з походженням слова видра. Учені встановили його праформу * ūdrā, знайшли певну кількість відповідників в інших мовах і пояснили, що слово видра, пов'язане зі значенням "водяний".

Народноетимологічне тлумачення походження слова видра (від видрати) повністю суперечить фактам історії мови. Таке пояснення ґрунтується тільки на пристосуванні слова видра до видрати, а порівняльно-історичний аналіз слова видра показує, що його поява відноситься до епохи, коли префіксальне творення типу видрати взагалі ще не було продуктивним в індоєвропейських мовах. Народна етимологія – це та ж сама легенда, яка намагається пояснити незрозумілі факти далекого минулого близькими і зрозумілими явищами сучасної мови.

Давнє слово свъдъетель було утворене від дієслова въдъти (знати) і означало людину, яка щось знає. Зараз у російській мові кажуть не сведетель, а свидетель і пов'язують це слово не з дієсловом ведать, а видеть, сприймаючи його в значенні "очевидець". Зв'язок із дієсловом ведать зберегли до цього часу, наприклад, білоруське слово сведка та сербохорватске сведок.

У дипломатичних документах кінця XVII – початку XVIII ст. знаходимо слово уєдієнція, яке є народноетимологічним перетлумаченням латинського за походженням слова аудієнція (під впливом рос. уединиться, уединение). У білоруській мові зафіксовано слово съкуцыя, етимологічно набагато виразніше ніж латинізм екзекуція.

Феномен народної етимології вже більше 100 років привертає до себе увагу лінгвістів, хоча й до сьогодні залишається до кінця не вивченим. Спотворене звучання слів, а також їх хибне тлумачення на основі народної етимології визначили ставлення до неї як до патологічної, аномальної риси, якості мови, що пов'язана з порушенням загальноприйнятого вживання лексичних одиниць. До цього часу поширена думка, що з підвищенням грамотності, мовленнєвої культури факти народної етимології будуть траплятися все рідше і врешті-решт безслідно зникнуть. Звичайно, випадки народної етимології перебувають у прямій залежності від культури народу, але бачити в ній лише мовний казус є грубою помилкою.

Важко погодитися з тим, що явище народної етимології приречене на вимирання. Народна етимологія – джерело розвитку і збагачення національної мови, що відображає складні взаємозв'язки лексичних одиниць як у сфері зовнішньої (формальної) подібності, так і у сфері семантики.

Отже, народна етимологія – це не просто хибні і наївні пояснення походження різних слів, а складне явище, яке інколи ускладнює роботу дослідника, який вивчає історію слів. Дія народної етимології залишила кількісно значні сліди в мові, причому часто вони були так "замасковані", що вчені не завжди могли відрізнити народну етимологію від наукової. Усі ці явища ускладнюють етимологічні дослідження, змушують дослідників вивчати все новий і новий матеріал змушує заглиблюватися в сокровенні таємниці давнього словотворення.

Література

  1. Булаховський Л.А. Питання походження української мови. К.: Наук. думка, 1956.

  2. Откупщиков Ю.В. К истокам слова. М.: Просвещение, 1986.

  3. Янко М.П. Топонімічний словник України. К., 1998.

  4. Ястребов И. Обычаи и песни турецких сербов. М., 1886 (репринтне видання)

Loading...

 
 

Цікаве