WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Способи мотивації значень слів унаслідок народноетимологічного впливу - Реферат

Способи мотивації значень слів унаслідок народноетимологічного впливу - Реферат

Реферат на тему:

Способи мотивації значень слів унаслідок народноетимологічного впливу

Використання будь-якої мови неможливе без залучення даних і знань з етимології. На відомості з етимології покликаються при вивченні лексики, зокрема семантики слова: як і в якій послідовності розвивається у слова значення, яке зі слів слід вважати первинним, яке – похідним. Без таких відомостей важко, а інколи й неможливо розібратися у складних семантичних зрушеннях, що відбулися у слові в процесі історичного розвитку мови. Багато питань будови слова і словотвору аналізуються саме на основі даних з етимології. Дослідники морфології посилаються на етимологію як науку для визначення парадигматичних значень частин мови і морфемної структури слова.

Невипадково до навчальних планів філологічних факультетів педінститутів, університетів було введено нову дисципліну "Етимологія української мови". Етимологічні розвідки є джерелом відомостей про складний історичний процес формування лексичного складу мови, конкретні уявлення про природне середовище, соціально-економічне життя і мислення носіїв мови в доісторичні часи, від яких не збереглося писемних пам'яток. Етимологічні дані є важливими свідченнями про територіальні, економічні та культурні зв'язки між різними народами.

Окремим аспектом етимології як науки є народна етимологія. Від етимології наукової, яка вимагає врахування закономірних фонетичних відомостей між спорідненими мовами і між фонетичними явищами різних часів тієї самої мови, треба, звичайно, відрізняти факти так званої народної етимології, або псевдоетимології. Цим терміном визначаються ті тлумачення значень слів, які можуть виникати у свідомості людей, що не мають наукової підготовки і певною мірою осмислюють слова за індивідуальними асоціаціями. Народна етимологія – дуже поширене в мовах явище, яке спостерігається переважно в говорах і у мовленні людей, що пристосовують нові слова до вже відомих, які потрапляють до них з ужитку, головним чином, освіченого середовища (літературної мови), найчастіше це – слова іншомовного або старокнижного походження. Так, слово поліклініка в малописьменних людей звучить іноді як полуклініка і навіть політклініка.

Рідше, ніж іншомовні, впливу народної етимології зазнають слова рідної мови. Проте це звичайно слова маловживані, такі, що називають поняття "другорядні", які не відіграють ролі ні в господарстві, ні в культурному житті мовців. Такими є, наприклад, власні назви, назви багатьох рослин, грибів, комах, птахів.

Особливо поширені народні етимології різноманітних іншомовних імен, прізвищ, географічних назв. Якщо назва предмета не мала зрозумілого пояснення, то його легко можна було пов'язати з бажаним змістом. Тому, як тільки народ помічав хоч незначну подібність з тим чи іншим рідним словом, переосмислення відбувалося легко і просто. Ніде народна етимологія не отримала такого широкого поширення, як у тлумаченні власних назв, зокрема гідронімів і топонімів. Багато з них вже давно втратили етимологічні зв'язки, деякі були запозичені з інших мов. Намагання пояснити незрозумілі назви часто призводило до появи безглуздих "етимологій" і навіть цілих легенд, які часто "підкріплювались" посиланням на дійсно історичні факти.

Ось приклад подібного типу "етимології" назви річок Яхрома і Ворскла. Першу назву було отримано начебто від вигуку дружини князя Юрія Долгорукого, яка, переправляючись через цю річку, підвернула собі ногу і вигукнула: "Я хрома!". Другу назву легенда пов'язує з іменем Петра I. Дивлячись у трубу, цар впустив лінзу у воду. Намагання знайти скло не мало успіху. З тих часів річку й стали називати "Ворскла" [Откупщиков 1986].

Познанський єпископ поляк Богуфал, що помер в 1253 році, у своїх історичних описах особливо багато інформації черпає з топонімічних тлумачень та легенд. Так, назву Далмації він пов'язує з легендою про царицю Паннонії, що подарувала Далмацію своєму синові – dafamacr.

Назва російського міста Кінешма фінно-угорського походження, дала привід до народної легенди про покинуту (кинешь мя) розбійником коханку.

Селище міського типу Обухів [Янко 1998] уперше згадується в історичних документах XIV ст. як Лукавиця. У 1482 р. татарська орда кримського хана Манглі – Гінея зруйнувала поселення. Після відбудови воно належало литовському кухмістеру П. Олехновичу і називалося Кухміснерівщиною. У 1588 році поселення купив князь Острозький. Деякий час воно належало Обуху, підданому князя, від нього і закріпилася назва Обухів. Походження первинної назви – Лукавиця, за народним переказом, пов'язують з боротьбою проти татаро-монголів у XIII ст. Назва Лукавиця ніби походить від стріляння з луків. Таке тлумачення малоймовірне і являє собою приклад народної етимології. Можна припустити, що в основі назви лежить корінь лук, як і в гідронімах Луква, Лукава, Лукавиця, і означає "звивина". Ймовірно, назву дано за розташуванням поселення на звивині р. Кобрин.

Живе в народі й легенда про назву с.м.т. Немирів, яке засноване наприкінці XIV ст. За народним переказом, у минулому тут було місто Мирів, яке зруйнували татари. Пізніше виникло нове місто, назване Не-мирів. Таке тлумачення малоймовірне. Аналогічну назву має селище міського типу Яворівського р-ну Львівської обл. Перші відомості про нього належать до XIII ст., а в документах воно вперше згадується у 1580 р. За легендою, наші предки оточили татар, які попросили миру. Їм ніби відповіли: "Не мир", – і розгромили ворога. Побудоване тут село назвали Немирів. Це типовий приклад народної етимології. Адже тлумачення назви неправдоподібне. М.Ф. Пономаренко слушно зауважує, що посесивне утворення із суфіксом - ів, ймовірно, вказує на основу прізвища Немир (а), досить поширеного і відомого в західноукраїнських землях. Звідси й топонім Львівської обл. Таке пояснення підтверджують й інші дослідники, виводячи назву від антропоніма Niemirov (Немира, Немирна, Немъричь).

Місто Суми розташоване на правому березі Псла. У 1652 році у давньому суминому городищі, на татарському шляху, переселенці з містечка Ставище Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим заснували м. Суми. Існує кілька версій про походження міста. За однією з них, нібито на березі річки Сума знайшли три мисливські суми. Їх навіть було зображено на гербі міста. Інші найменування виводять від українського іменника сум або ж дієслова сумувати: перші поселенці, мовляв, сумували за своїм рідним краєм, на означення чого й назвали поселення. Такі тлумачення історично не обґрунтовані і являють собою народну етимологію.

Терміном народна етимологія позначають і ті тлумачення значень слів, які виникають у свідомості людей і певною мірою осмислюються за асоціативними зв'язками. Подекуди ще можна зустріти в Україні високу степову могилу, насипану колись скіфами. За часів Запорозької Січі ті могили дуже ставали в пригоді козакам. Вилізе козак на неї верхи і пильнує, чи не видно де ворогів. А з'являться на обрії татари – запалить смолоскип і подає своїм знак. На таких могилах скіфи ставили своїх ідолів, що звалися кам'яними бабами, або, на тюркський лад, бовванами (давніше – болвани). Далеко в степу бувало видно якусь темну цятку – бовван. І коли навіть це вже не був бовван, однаково казали: щось бовваніє.

Loading...

 
 

Цікаве