WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення - Реферат

Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення - Реферат

У деяких парах цієї моделі словотвірної варіантності, навпаки, більшу перевагу в сучасному вживанні поки що має дериват на -ичн-ий (-ічн-ий). Наприклад, алергійний – алергічний: Алергійні захворювання. Алергічні хвороби [НК]; аналогійний – аналогічний: Аналогійний вплив [Грищ., 27]. Аналогічний - див. схожий [СС, I, 6]; дієтний дієтичний [СУМ, II, 301]; поліфонний поліфонічний [СУМ, VII, 84].

Рідко варіантну словотвірну пару утворюють похідні з інваріантним суфіксом -н- та варіантним -арн-, -озн-, -орн-. Наприклад, елітний – елітарний: Елітне насіння [СС, I, 428]. Елітарні групи [НК]; фабульний – фабулярний: Фабульні комбінації. Фабулярна гострота поєднується з іронічною оповіддю [СУМ, X, 549]; ілюзійний – ілюзорний [НК].

Тенденцією сучасного періоду в новій українській мові є активізація функціонування дериватів з інваріантним суфіксом, навіть якщо в попередніх десятиріччях вони не фіксувалися взагалі або були рідкісними.

Компонентами дериваційних варіантних пар іноді є два прикметники, утворені за допомогою варіантних до -н- суфіксів: -альн- – -ічн-, -еїчн- – -ічн-, -аїчн- – -ічн-, -арн- – -ичн-, -альн- – -ивн-. Наприклад: амфібрахіальний – амфібрахічний [СУМ, I, 41]; катастрофальний – катастрофічний [НК]; алгебраїчний – алгебричний [СУМ, I, 32]; тропеїчний – тропічний (від ім. троп) [СУМ, X, 283]; паразитарний – паразитичний: Паразитарні гриби. Паразитичні комахи [СУМ, VI, 63]; федеральний федеративний: Федеральний уряд. Федеративний народний комісаріат [НК].

Малочисленними в сучасній українській мові є прикметникові дериваційні варіантні пари, утворені за допомогою інваріантного суфікса -н- і його українських варіантів -шн'- (-ішн'-, -ешн'-) від власне українських іменників. І хоч загальновідомим є твердження, що суфікси -ішн'-, -ешн'- – це засоби творення відприслівникових прикметників, інколи все-таки неможливо мотивувати ад'єктив прислівником. Поодинокі приклади цього явища були відомі ще до XIX ст., траплялися вони і в новому періоді української мови. Р.Смаль-Стоцький на матеріалі словника Б.Грінченка робить висновок, що в основному суфікс -ішн'- наростає на прислівниках часу й місця (домашня забава, тамошній парубок, вчорашня вечера), але може бути і в відіменникових прикметниках (Іванішнє діло < Іван, літошнє сіно < літо), і тоді його слід чітко відрізняти від дисимілятивного -шн'- у відіменникових прикметниках типу "сердешний" [Смаль-Стоцький 1923:41]. Сьогодні рідковживаними або такими, що вийшли з ужитку, є компоненти з варіантним суфіксом у парах: недільний неділешній: Недільного ранку долина.., потоки... наповнились теплом. Сяде [батько] з малими на призьбі в неділешній вечір [СУМ, V, 285, 284]; обідній обідішній: Обідня спека. Обідішнє сонце [СУМ, V, 503]; літній – літошній/літішній: Як літнєє сонце. Літошній день дуже довгий [Гр., II, 371, 372]. І навпаки, частіше вживаним в однотипній дериваційній варіантній парі сінний – сінешній в сучасній українській мові є прикметник із варіантним суфіксом -ешн'-: Відчинені сінешні двері. У сінешніх дверях [Ант., 12]. А з сінного пороженька назад не вернися [СУМ, IX, 226, 225].

У XIX ст. формували варіантні пари і прикметники, утворені варіантами суфікса -н- – складними афіксами -ивн-(-івн-) і -овн-. У таких випадках суфікс -овн- і пізніший його вияв -івн-/-ивн- (не плутати з омонімним -ивн- в іншомовних прикметниках) „виступає єдино можливим позиційно пов'язаним варіантним відповідником основної словотворчої морфеми -н-" [Грищенко 1978: 148]. Наприклад, духивний духовний: Духивний батько [Б-Н, 126]. Духовна зброя [Гр., I, 459]; їстивний їстовний (ситний, поживний): Сіно у мене їстивне. Який ваш хліб їстовний [Гр., II, 199, 200].

У сучасні пароніми перетворилися такі колишні дериваційні варіанти на -н-ий і -тельн-ий, як смертний – смертельний: Не вразьте моїх смертельних ран. Смертнії рани дарували [Гр., IV, 157].

Інколи словотвірна варіантність прикметників із суфіксом -н- зумовлена варіантністю твірної основи, наприклад амбіційний – амбітний: Амбіційний директор. Амбітний керівник [НК]; дифузійний – дифузний [Хем., 83]; флюоресценційний - флюоресцентний: Флюоресценційний і флюоресцентний плин, екран, ефект [Фав., 23, 111, 118]; фосфоресценційний – фосфоресцентний: Фосфоресценційне і фосфоресцентне тіло [Фав., 98]; безслівний – безсловесний: Вів з нею якусь безслівну розмову. О той суворий безсловесний знак [СС, I, 39]; [СУМ, I, 146]; безтільний – безтілесний [Фав., 5]. Перед формантом -н- варіюють переважно основи запозичених іменників та іменників колишньої s-основи.

Загалом, варіантні прикметники, утворені різними варіантами суфікса -н-, а також від варіантних іменникових твірних основ, характерні для різних стилів нової української мови. Особливо це стосується періоду середини XX ст., коли писемні джерела фіксують дуже багато паралельного функціонування ад'єктивів, утворених відповідно до національних внутрішньомовних законів, і ад'єктивів, впроваджених штучно, всупереч українській словотвірній нормі. Останні входили у звичку, часом навіть витісняючи будь-який паралелізм. У таких випадках норма не завжди відповідала статистичному критерію. Нерідко такі процеси мають циклічний характер, інколи зумовлений різними позамовними чинниками.

Тільки наприкінці ХХ століття функціонування дериватів із гібридними варіантними суфіксами обмежується. У найновіших виданнях прикметники типу інтенційний, екзистенційний, трансцендентний, категорійний, синхронний,діахронний явно стали витісняти свої дериваційні варіанти на -альн-ий. Що ж до слововживання прикметників, утворених від варіантних іншомовних основ, то в науковій літературі останнім часом помітно переважають деривати моделі усічена твірна основа + -н-. Отже, на сучасному етапі формується тенденція до очищення словотвірної системи, як і мовної системи взагалі, від надмірних іншомовних впливів. У вжиток повертаються деривати, штучно вилучені з функціонування. В одних випадках вони стають тільки можливою альтернативою до того, що утворене на ненаціональній основі, в інших – активно співіснують із ним чи навіть витісняють його. Загалом на початку XXІ ст. мовці все частіше надають перевагу власне українським ресурсам, посилюючи їх словотворчі можливості. Поки що ця тенденція найактивніше і найпослідовніше виявляється у текстах наукового стилю, зокрема філологічних. Можливо, з часом вона узвичаїться і стане єдиною словотвірною нормою.

Література

  1. Ахманова А.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М., 1957. 279 с.

  2. Городенська К.Г. Словотвірна синонімія// Актуальні проблеми українського словотвору. Матеріали III-іх наукових читань, присвячених пам'яті професора Івана Ковалика. Івано-Франківськ, 1995. С.11-12.

  3. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К., 1978. 206 с.

  4. Грищенко А.П. Суфіксальний словотвір прикметників// Словотвір сучасної української літературної мови. К., 1979. С.119-170.

  5. Ґрещук Василь. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ, 1995. 208 с.

  6. Денисенко Л.П. Фонетичні і словотворчі варіанти слова в говірках Нижньої Наддніпрянщини: Автореф.дис. ... канд.філол.наук. Дніпропетровськ, 1995. 22 с.

  7. Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. К., 1982. 171 с.

  8. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української мови. К., 1998. 161 с.

  9. Ковалик І.І. Питання словотворчої синонімії і омонімії в сфері іменників слов'янських мов // Питання слов'янознавства. Матеріали I Славістичної конференції. Львів, 1962. С.5-25.

  10. Ковалик І.І. Синонімія і омонімія в межах словотворення// Доповіді та повідомлення ЛДУ. 1957. Вип.7. Ч.I. С.57-59.

  11. Семиряк В.Д. Словотворчі варіанти в сучасній українській мові: Дис.... канд.філол.наук. Харків, 1973. 213 с.

  12. Смаль-Стоцький Р. Нарис словотвору прикметників української мови. Прага, 1923. 85 с.

Loading...

 
 

Цікаве