WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення - Реферат

Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення - Реферат

Реферат на тему:

Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення

Лексичний склад української мови протягом століть поповнюється здебільшого шляхом поєднання наявних у мові словотворчих ресурсів – твірних баз і дериваційних формантів. Відомо, що необхідним атрибутом мови на всіх етапах її розвитку є мовна норма, отже, і процеси деривації українських прикметників контрольовані словотвірною нормою відповідного періоду. Незважаючи на це, прикметниковому словотворенню різного часу нерідко притаманна варіантність, що полягає в закріпленні тотожних чи близьких словотвірних значень за різними дериваційними моделями. З одного боку, це ознака неусталеності мовної норми, а з іншого – свідчення розгалуженості стильової системи. Отож, творення прикметників від різних частин мови може супроводжуватися варіюванням ад'єктивних суфіксів, рідше іменникових і дієслівних твірних основ. Результатом таких паралельних можливостей словотвірної системи є спільнокореневі похідні з близькою або однаковою семантикою, але часто з різною функційною характеристикою. Статус таких дериватів і досі залишається дискусійним, хоча вони та їхні форманти були предметом зацікавлення багатьох мовознавців ([Ахманова 1957, Городенська 1995, Денисенко 1995, Дідківська, Родніна 1982, Грищенко 1978, Ґрещук 1995, Клименко, Карпіловська, 1998, Ковалик 1962, Семиряк 1973).

Предметом цього дослідження є відіменникові прикметникові словотвірні варіанти (пов'язані з варіюванням суфікса -н-), що засвідчені у різножанрових текстах нової української мови. Вивчення внутрішньої форми афіксів, морфотактики і парадигматики твірних основ і формантів, виявлення зв'язків між словотвірними моделями і словотвірною та лексичною семантикою дає змогу простежити співвідношення між можливостями мовної системи і мовною нормою, виявити певні тенденції в розвитку сучасної словотвірної норми, а також спробувати дати практичні рекомендації щодо слововживання. У цьому й полягає актуальність функційного діахронно-синхронного вивчення словотвору. Отож, дериваційна варіантність – це явище, яке можна простежити на двох рівнях словотвірної системи – афіксемному і дериватемному. Морфема як двобічна мовна одиниця „варіюється у плані форми вираження. Морфи і є проявом цього варіювання... Морфема виступає як клас позиційно зумовлених аломорфів" [Клименко 1998: 6]. Напр., суфікси -ин-/-ін-, -ов-/-ев-, -оньк-/-еньк-, згідно зі сучасною словотвірною нормою, переважно сполучаються з іменними твірними основами, залежно від їх кінцевого приголосного. Крім позиційно зумовлених виявів морфеми, існують морфи, які „здатні замінити один одного в складі того ж слова чи словоформи. На відміну від аломорфів, для яких визначальним є відношення додаткової дистрибуції, такі варіанти морфеми перебувають у відношенні вільного варіювання" [Клименко, Карпіловська 1998 : 1]. Напр.., взаємозамінними при поєднанні з прикметниковими основами є варіантні суфікси -есеньк-/-ісіньк-/-усіньк-. Неоднозначним у сучасній дериватології є статус дво- і більше компонентних (складних) афіксів: „...постає питання, чи ці новоутворені похідні суфікси є... варіантами, чи, може, цілком окремими самостійними суфіксальними величинами..." [Ковалик 1964:51]. Ідеться про співвідношення між морфемами типу -ив--лив-, -н- -альн-, -ичн--ічн-, -н--овн-, -ат--нат- / -чат-... Оскільки наведені вторинні афікси – це результат перерозкладу на стику питомої чи запозиченої твірної основи і того словотворчого суфікса, що став базою для нового форманта, то такі складні суфіксальні одиниці („гібридні суфіксальні морфеми", „позиційно пов'язані варіантні відповідники", „модифікаційні варіанти" [Грищенко 1978]) розглядаємо серед словотвірних варіантів (афіксального рівня). Відповідно словотвірними варіантами дериватемного рівня вважаємо похідні, утворені суфіксами-варіантами трьох згаданих типів (аломорфи: хвильовий – хвилевий; вільні варіанти: дрібнісінький – дрібнюсінький; складні варіанти: екзистенційний – екзистенціальний), а також похідні, у яких той самий морф поєднується з варіантними твірними основами (усіченою і неусіченою: дифузійний– дифузний).

Більшість відіменникових прикметникових словотвірних варіантів – це ад'єктиви, утворені за допомогою різних варіантів суфікса -н-: 1) інваріанта і його похідних складних варіантів, наприклад: -н- – -ичн-(-ічн-) (вибір за правилом дев'ятки), -н- – -альн- (-ональн-, -іональн-), -н- – -ивн- та ін; 2) тільки варіантних, похідних від -н- суфіксів: -ивн- – -ічн-, -ичн- – -альн-.

На сучасному етапі розвитку мови варіанти суфікса -н- (інваріант із варіантом або два варіанти) бувають як вільними, так і позиційними. Напр.., до іменникової основи аналогій- додається інваріантний формант -н-, а до усіченої основи цього ж мотивуючого іменника аналог- – варіантний складний формант -ічн-. Наприклад, аналогійний - аналогічний: Є наслідком аналогійного впливу [Грищ., 27, 30]. Аналогічні зміни [НК]. Частіше ж вибір суфікса-інваріанта чи варіанта не пов'язаний з тою чи іншою позицією: ізохорний - ізохоричний, ізотермний - ізотермічний [Хем., 92], трансцендентний - трансцендентальний [НК] (в обох компонентах дериваційних варіантних пар словотворчий засіб додається до усічених твірних основ).

Словотвірні варіантні пари прикметників з інваріантною морфемою -н- і її варіантами були відомі вже в XVI ст. „Творення прикметникових похідних від основ іншомовного походження спричинилося ...до виникнення гібридних за своєю структурою афіксів, які в багатьох випадках виділяються у морфемному складі прикметникових форм тільки умовно, тому що твірні основи не співвідносяться з відповідними іменниковими словозмінними основами, тобто не функціонують як так звані вільні морфеми" [Грищенко 1979: 148-149]. Це гібридні варіантні форманти -ичн-/-ічн-, -альн-, -ональн-, -арн-, -ивн-, які утворилися поєднанням латинських суфіксів -ic-us, -al-is, -ar-is, -iv-usз українським суфіксом -н-.

Словотвірні варіантні пари – це прикметники, утворені від іменників на -ій-, рідше – від інших іменників.

На різних етапах розвитку нової української мови засвідчено чимало словотвірних варіантних пар зі запозиченими коренями, проте не всі вони рівноправні з погляду сучасної норми. Варіантні дериваційні пари певного періоду в сучасній українській мові могли розпастися або внаслідок ненормативності одного з компонентів, або внаслідок перетворення прикметників, утворених варіантними суфіксами, на пароніми.

Наприклад, із колишніх варіантних пар атмосферний – атмосферичний: Атмосферне тиснення. Атмосферичні опади [Кур., 79], [Фав., 3]; фізичний – фізикальний: Хемія фізична. Хемія фізикальна [Фав., 111]; векторний – векторіальний [СУМ, I, 317]: Векторна і векторіяльна величина [Фав., 6]; камерний – камеральний [СУМ, IV, 82]; кольоїдний – кольоїдальний: Кольоїдний і кольоїдальний стан [Фав., 90], еліпсоїдний – еліпсоїдальний [СУМ, II, 474]; циклоїдний – циклоїдальний [СУМ, XI, 212]; емоційний – емоціональний: Емоційний стан. Емоціональний характер [Уваги, 137]; пропорційний – пропорціональний: Пропорційні риси. Витонченість і вишуканість... не пропорціональні глибині змісту [СУМ, VIII, 260] нормативними в сучасній мові є тільки похідні з інваріантною морфемою -н-:атмосферний, фізичний, емоційний, пропорційний...

Розійшлися в семантиці і стали паронімами такі колишні прикметникові словотвірні варіанти, як смертний – смертельний: Смертнії рани дарували. Не вразьте моїх смертельних ран [Гр., IV, 156, 157] – на сучасному етапі нормативно: Смертна людина. Смертельна рана; ароматний – ароматичний: Ароматний оцет. Ароматичне повітря [СУМ, I, 61] – нормативно: Ароматна суниця, повітря, оцет. Ароматичні вуглеводні; музичний – музикальний: Музичний і музикальний звук [Фав., 25]. Граматика музикальна [Оном. і ап., 24] – нормативно: Граматика музична. Музикальний слух; професійний – професіональний: Професійна непідготованість. Професіональні інтереси [СУМ, VIII, 332] – нормативно: професійні секрети (від ім. професія) і професійний та професіональний філолог (від ім. професія та ім. професіонал). Останнім часом помітна тенденція вживати зі значенням „який добре виконує свою справу" також прикметник професійний: Ти просто професійне калатало [Іздрик, 10]. Таким чином, обмежується функціонування дериватів із гібридними варіантними суфіксами, наприклад, -альн-, -іальн-, -уальн-, -ональн-, -ичн-, -ічн-, -ивн-. Більш властивими сучасній українській мові стають деривати, утворені від іншомовних слів за допомогою інваріантного суфікса -н-. У найновіших виданнях вони з'являються, а частіше повертаються із забуття як альтернатива, якої не було в попередніх десятиліттях, інколи навіть переважаючи й витісняючи похідні з варіантними суфіксами: граційний – граціозний: Як сонячно маяв у їхніх граційних ручках національний стяг. Останньою була чарчина молодої - така ж струнка і граціозна, як і вона [НК]; екзистенційний – екзистенціальний – екзистенціональний: Екзистенційні ідеї [Ільн., 30]. Філософія людського буття переходить в екзистенціальну філософію [Зар. філ. XXст., 114]. Екзистенціональні мотиви, зумовлені жахом буття [ЛС, 230] (із трьох прикметників найрідше сьогодні вживається екзистенціональний); категорійний – категоріальний: Виділення категорійного синтаксису, категорійної морфології, категорійного словотвору передбачає розв'язання проблеми їх ієрархії. Периферійність прислівника доповнюється його морфологічною (категорійною) периферійністю [Вих. Ч. м., 156]. Трактують його як категоріальне значення [Гр. укр. м. М., 3]; функційний – функціональний (багатофункційний – багатофункціональний): Оцінюючи важливість функційних обов'язків, треба враховувати два критерії [Осн.політ.н., 197]. Принципи функціонального аналізу [Гр. укр. м. С., 3]; Багатофункційна суфіксальна іменникова основа [Ков. серб., 46]; трансцендентний – трансцендентальний: Має передусім символічну, з трансцендентним розкриттям, природу образів [Ільн., 61]. Завдяки трансцендентальній редукції ми досягаємо сфери трансцендентальної свідомості [Зар. філ. XXст., 47]; синонімний – синонімічний (як відносні прикметники до ім. синонім, а не синоніміка): Часто у синонімних словах бачимо певне степенованнє [С-С, Ґ., 59]. У межах паралельних синонімічних конструкцій [Ков., 16]. (вважаємо, що, прикметник синонімний точніше виражає відносність до іменника "синонім"; інтенційний – інтенціональний [Іст. укр. філ., 48]; субстанційний – субстанціальний (субстанціональний) (транссубстанційний – транссубстанціальний) [Ім., 233]; маґнезійний – маґнезіальний [Хем., 119].

Loading...

 
 

Цікаве