WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Двомісні семантико-синтаксичні структури з предикатами процесу в сучасній українській мові - Реферат

Двомісні семантико-синтаксичні структури з предикатами процесу в сучасній українській мові - Реферат

Серед ПП лише незначна кількість здатна відкривати позицію для субстанційної локативної синтаксеми. "Вимога" локатива зумовлена семантикою окремих предикатних одиниць. Вони містять релятивну сему просторової локалізації, яка на семантико-синтаксичному рівні вимагає заповнення відповідним компонентом. Українські мовознавці серед предикатів локативності виділяють окрему підгрупу "локативного процесу". На думку вчених, вона об'єднує ті предикатні одиниці, які потребують семантичної конкретизації щодо місця: лежати, хилитися, опадати, протікати, капати, падати тощо[Вихованець 1994:29, Мірченко 2001:142, Шинкарук 2003:16]. На наш погляд, немає достатніх підстав кваліфікувати наведені одиниці як "процес." Вони мають синкретичний характер і займають проміжне місце: напр., висіти, виднітися – стан ~процес; протікати,падати – дія ~процес. Відповідно, вони можуть означатися як "локативний процесивний стан" і "локативна процесивна дія". Такі одиниці наділені "процесуальністю" – категорійним значенням виду (недоконаного), але "процесивність" – категорійний зміст аналізованих предикатів – у них виражена нечітко.

Дослідники виділяють кілька семантичних варіантів локативної субстанційної синтаксеми: 1) із значенням статичної локалізації, 2) із значенням напрямку руху, 3) із значенням шляху руху [Вихованець 1993:263, порівн. Безпояско 1991:52], – які реалізуються у відповідних морфологічних варіантах. Українська мова послуговується чималою кількістю виражальних засобів у системі відмінкових форм. Характерна особливість локативних синтаксем – наявність просторового прийменника, саме він є причетним до їх семантико-граматичних варіантів. І. Вихованець зазначає: "Семантична і морфологічна своєрідність локативних синтаксем зумовлюється численною групою локативних прийменників, яких у сучасній українській мові нараховується понад сто" [Вихованець 1993:263]. Локативні прийменники, за І. Вихованцем – аналітичні синтаксичні морфеми, при процесивно-локативних предикатах виконують роль локативізаторів, тобто дериваційних одиниць [Вихованець 1994:29]. Найпоширенішими варіантами локативів у реченнях з процесивними діями (рідше станами) виступають:

  1. місцевий відмінок: А моя розріджена плоть почала збиратися в одне тіло, і те тіло з'єдналосьу моїй грішній персоні (В. Шевчук); А що ж ото забовванілов глибині плантацій? (О. Гончар).

  2. прийменники "з", "до", "серед", "з-поза" тощо + родовий відмінок: А з того боку, де згоріла половина села, сходило сонце, весняне й радісне (В. Винниченко). Не помічаємо – як з деревасиплеться лист (М. Зеров). І вже ополудні лютневий цвіт із деревопав (Є. Гуцало). Місяць пливпосеред неба, і з-над річкикотилася прохолода (В. Підмогильний). Паде додолу листя з деревини... (І. Франко); Але далі "світ вечірніх злив – Проллявсяз сонця-дуба" (М. Йогансен). Місяць випливз-поза горбів... (М. Йогансен).

  3. прийменники "на", "в", "під" + знахідний відмінок: Падало жовте листя, а здавалось, що то золото капаєна землю з дорогих шат (М. Коцюбинський).На землювпала ніч, потемніли дороги (М. Зеров). І намисто сипалосьпід ноги (І. Драч). Тихесенько вечір на землюспадає, і сонце сідаєв темнесенький гай (В. Самійленко).

  4. орудний відмінок: Довго, довго кров степамитекла-червоніла (Т. Шевченко).

  5. прийменники "над", "під", "за" + орудний відмінок: Лягло сонце за горою, зірки засіяли (Т. Шевченко). Підіймається місяць над містом (В. Сосюра).

Локатив у системі субстанційних синтаксем займає найпериферійніше місце, і це позначається на його зв'язку з предикатом. Наведена функційно-семантична група дієслів передбачає просторову локалізацію, але не завжди її реалізовує: Але нема вже сили в кленовому листу, нема вже життя в нього, опадає кленовий лист і затихає (Остап Вишня).Падало жовте листя...(М. Коцюбинський).Снаряд упав – осипалась стіна (Л. Костенко). Це дає підстави вважати локативні компоненти в структурі речення факультативним.

Локатив без обмежень сполучається з різними функційно-семантичними групами, що становлять поле ПП, але його зв'язок із предикатом здебільшого периферійний. Основною семантичною особливістю дієслів, здатних сполучатися з локативом, є ознака екзистенційності: у широкому значенні вони виражають спосіб існування, властивості різних суб'єктів. Це узгоджується з основним функційним навантаженням локативної синтаксеми – конкретизувати предикатний процес за просторовими параметрами: Та любисток зімлієв горнятах, аж зімліє бабусина хата (І. Драч).Відчорнілив саду переспілі пасльони, ззимували сніги ув обійми ріки (М. Вінграновський). На небізасвітали зорі (П. Тичина)....І настала на землі така зима, що повимерзалив людей садки...(Остап Вишня).

У семантико-синтаксичних структурах відзначаємо різну силу зв'язку з предикатним словом. В одних випадках локативна синтаксема не лише інформативно доповнює речення, вона передбачена семантикою ПП: Крізь плити строф безсмертник проросте (Л. Костенко). ...З вишеньпропало червоне, і знову стали вони зелені із жовтизною (В. Шевчук). І небо теплотою глибиніє, і радість наливаєтьсяв серця (В. Симоненко).Прикипіли ноги допостаменту... (Л. Костенко). Усунення такого компонента порушує цілісний характер структури. В інших випадках інформативне розширення речення локативом має додатковий характер. У цьому разі синтаксема лише деталізує предикатну ситуацію щодо просторової локалізації, наближаючись до прислівникових поширювачів: Настала весна, зазеленіли верби над Россю, зазеленіла трава над берегами (І. Нечуй-Левицький). Гасне люлька в роті (Т. Шевченко).

Часто, крім локативного значення, спостерігаємо і додаткові відтінки: Минуле вмерзаєв кригу (Л. Костенко); Сам скапаю сонцем, в блакитірозтану (П. Тичина). → способу дії; Ой рости, рости до неба! (В. Сосюра) → цільове; ...Негадано в очах її прокинулись і згасли зорі (М. Стельмах) → атрибутивне.

У предикатних ситуаціях із локативом зауважуємо комунікативно-семантичні зміщення. Просторова локалізація нейтралізує аспектуально-темпоральні ознаки ПП: актуалізоване сприйняття таких властивостей предиката, як часова локалізованість, динамічність, фазовість дещо послаблюються, оскільки увага, зосереджена на перебігові процесу, частково зміщується на локативний компонент: Я вирослау Київській Венеції (Л. Костенко). → Порівн.: Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги (В. Симоненко).

Локативні синтаксеми відзначаються слабким зв'язком із ПП, наближаються до адвербіальних локативних детермінантів. Їх валентна зумовленість у порівнянні з іншими субстанційними компонентами не чітка. Тому вони мають перехідний характер – від напівоблігаторних до детермінантних.

Як засвідчує аналіз джерельного матеріалу, позиції об'єкта і локатива при ПП можуть бути незаміщеними. Це свідчить, що типовою величиною для аналізованих предикатів є одномісність. Отже, "процеси" позначені перевагою часових, а не субстанційних характеристик. Одиниці, що формують розширені валентні рамки, наділені синкретичними предикатними ознаками. Незаміщення правобічної позиції активізує темпорально-аспектуальні властивості "процесу": динамічність, часову локалізованість, фазовість.

Література

  1. АрутюноваН. Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С. 156-249.

  2. БезпояскоО. К. Граматична категорія відмінка // Безпояско О. К. Іменні граматичні категорії (Функціональний аналіз). К.: Наук. думка, 1991. С. 11-81.

  3. ВихованецьІ. Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.

  4. ВихованецьІ. Р. Дві версії про місцевий відмінок // Мовознавство. 1994. №1. С.25-30.

  5. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.

  6. Вихованець І. Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 232 с.

  7. Ледней О. Ф. Об'єктні синтаксеми в структурі простого речення: Автореф. дис... канд. філолог. наук: 10.02.01. Одеса, 2003. 19 с.

  8. Масицька Т. Є. Граматична структура дієслівної валентності. Луцьк: Вид. відд. Волин. держ. ун-ту імені Лесі Українки, 1998. 208 с.

  9. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій. Луцьк: Редакційно-видавничий відділ "Вежа" Волинського ун-ту, 2001. 340 с.

  10. Плющ М.Я. Категорії суб'єкта і об'єкта в структурі простого речення. К.: "Вища школа", 1986. 176 с.

  11. Тимченко Є. Вокатив і інструменталь в українській мові. К.: ДУАН, 1926. 116 с.

  12. Шинкарук В. Модус і диктум у структурі речення. – Автореф. дис...д-ра філол. наук: 10.02.01. 2003. 36 с.

Loading...

 
 

Цікаве