WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Двомісні семантико-синтаксичні структури з предикатами процесу в сучасній українській мові - Реферат

Двомісні семантико-синтаксичні структури з предикатами процесу в сучасній українській мові - Реферат

Реферат на тему:

Двомісні семантико-синтаксичні структури з предикатами процесу в сучасній українській мові

У сучасних граматичних дослідженнях одним із найвагоміших теоретичних принципів внутрішнього розмежування простого речення є виділення формально-синтаксичного, семантико-синтаксичного та комунікативного рівнів, що дає змогу найповніше визначити категорійну структуру речення. У центрі семантико-синтаксичної структури перебуває предикат, який, залежно від свого валентного потенціалу, визначає оточення в кількісному та якісному планах. Початкова реалізація валентності предиката передбачає заповнення лівої відкритої позиції – суб'єктної. Правобічна позиція заповнюється синтаксемами зі значеннями об'єкта, локатива, адресата, інструменталя, результатива тощо – залежно від валентних особливостей предиката.

Предикат процесу (надалі – ПП) виступає предикатною синтаксемою другого рангу (серед дії, стану, якості, а також кількості та локативності) [Вихованець 1993:96]. Процесивні предикатні одниці відтворюють динамічні неконтрольовані ситуації, пов'язані з кількісними та якісними змінами суб'єкта. Вагомими ознаками таких предикатів є часова локалізованість, фазовість і пасивний характер суб'єкта. Вони формують у сучасній українській мові компактні семантико-синтаксичні структури із заповненою лише лівобічною позицією суб'єкта: Небо запалало (І. Нечуй-Левицький). Воскресли люди (Л. Костенко). Голова каламутніла (В. Шевчук). Степліло літечко (М. Вінграновський). Відтак одномісність виступає для них типовою величиною.

Незважаючи на те, що розширена валентна рамка не властива аналізованим предикатам, деякі з них здатні відкривати і дві позиції в реченні. Вони, хоч і становлять периферію, потребують аналізу, оскільки за окремими параметрами оцінені як "процеси". Виділяємо дві групи таких ознакових слів: 1) що відкривають позицію для об'єктної синтаксеми; 2) що відкривають позицію для локативної синтаксеми. У статті ставимо за мету охарактеризувати ці групи предикатів та їх семантико-синтаксичні парадигми.

1. Семантико-синтаксичні структури з об'єктною синтаксемою. Такі структури формують предикати, що стосуються емоційно-психологічної сфери і виражаються дієсловами на зразок гніватися, знервуватися, заспокоюватися, засумувати, схвилюватися, зворушуватися, злютуватися, зрадіти, зоскніти, сердитися, розсердитися, лютувати, шаленіти, злитися, збуджуватися, стривожитися тощо, які становлять окрему функційно-семантичну групу. Українські мовознавці наведені дієслова в предикатній функції послідовно оцінюють як "процеси" [Вихованець 1992:96, Масицька 1998:37, Мірченко 2001:135, Ледней 2003:11], хоча їхня семантика не дозволяє однозначно витлумачити категорійного статусу, адже в структурі наявні ознаки стану, процесу, дії. Підтвердженням проміжного характеру таких предикатів є семантико-синтаксичні структури, які вони формують. Окремі з них здатні відкривати місце для об'єктної синтаксеми, зближуючись із предикатами дії: "Дієслова емоційного впливу можуть позначати свідому, цілеспрямовану дію: афективний тиск на адресата може входити в наміри суб'єкта" [Арутюнова 1980:241]. Уважаємо, що наведена семантична група дієслів може функціонувати як "процес" лише на підставі ознак динамічності та фазовості, в польовій структурі аналізованих предикатів такі одиниці займають марґінальне становище.

У реченнях із синкретичним емоційно-психологічним предикатом суб'єктна синтаксема, виражена формою називного відмінка, охоплює вузькі пласти лексики – лише назви осіб. Як відомо, інваріантним вираженням об'єкта в українській мові виступають знахідний / родовий відмінки, які у формально-синтаксичній площині функціонують як прямі додатки. При ПП об'єктна синтаксема реалізується в таких варіантах:

  1. прийменник "на" + знахідний відмінок: Хто нас губить, Орфею нещасний, хто прогнівився на нас?(М. Зеров). Не гнівайтесьна людей, – війна (Л. Костенко). Не гнівайсяна свого сина, що кличе матір кожну мить (П. Тичина);

  2. прийменник "за" + знахідний відмінок: Я хвилююсяза тебе; За всіх скажу, за всіхпереболію (П. Тичина). Я радіюза ту людину, що загублену радість знайшла (В. Сосюра);

  3. давальний відмінок: Пішов би я в Україну, пішов би додому, там би мене привітали, зраділи б старому (Т. Шевченко);

  4. прийменник "за" + орудний відмінок: Маруся... ще дужче засумувалаза ним (Л. Яновська).Я стужився, мила, за тобою (Д. Павличко). ...Я сумую не за ним, а за чимсь живим... (М. Коцюбинський). За ким більше заболіло серце його в цю хвилину? (Л. Яновська). Я скучилаза дивним зойком слова (Л. Костенко). Ходить, як мара, туманієза тією... (Гр. Тютюнник).

Хоча лексико-граматичне наповнення об'єктної синтаксеми передбачає передусім назви істот, іменники з предметним або абстрактним значеннями також можуть виступати в цій функції: Народи стужилисьза контактами дружби, взаєморозуміння, чесної людської солідарності (О. Гончар). Скучивза степом, скучив за лугом, скучив за ставом, скучив за гаєм... (В. Стус).

Також "розширюють" валентну рамку дієслівні предикати на означення змін у здоров'ї людини. Це похідні від станів процеси, що зазнали лексико-граматичної деривації внаслідок префіксації: захворіти, захорувати, відхворіти, прихворіти, заслабнути тощо. У цьому разі об'єктні синтаксеми, виражені прийменниково-іменниковими формами ("на" + знахідний відмінок), передбачають лексичне заповнення назвами хвороб: Гордій, либонь, заслабна голову! (Л. Яновська). Жінка його захорувалана сухоти (Л. Яновська). Василь заслабна гарячку... (М. Коцюбинський). Вони вказують на джерело недуги, тому мають обставинний відтінок причини.

В українській мові при зазначеній групі дієслів закріпилися також форми орудного відмінка. На об'єктне значення таких компонентів накладаються інші відтінки, зокрема інструментальності. Їх лексичне наповнення передбачає назви осіб або абстрактних понять, а речення, в яких вони функціонують, є стилістично маркованими: Я дуже тяжко Вамивідболіла (Л. Костенко). Хтось ними [словами] плакав, мучився, болів...(Л. Костенко).

Наведені двомісні емоційно-психологічні предикати можуть відображати також інтранзитивний процес – функціонувати без об'єктних поширювачів: Зажурилася тоді Горпина, насправжки занепокоїлася (Л. Яновська). Містер-пан бачить це все і ще дужче скаженіє (Остап Вишня). Зраділи люди, що такий урожай (Остап Вишня).Молодиця посумувала трохи, попогримала який час і заспокоїлася (Л. Яновська). Одвернулася, губу закопилила, розсердилася... (Л. Яновська).До того ж іще захворіла Камілла (М. Йогансен). Структурно-семантичний аналіз денотативного змісту предиката в таких випадках засвідчує втрату семи об'єктності, що приводить до послаблення синтагматичних зв'язків. Редукція об'єкта спричиняє семантико-комунікативні зміщення у процесивній ситуації. Акцент переноситься на перебіг "процесу" (його завершення чи початок), увага фокусується на зміні емоційно-психологічного стану людини. Отже, часткова втрата синтагматичних ознак супроводжується актуалізацією аспектуально-темпоральних ознак предиката.

Незаміщена позиція об'єкта для наведених предикатів є органічним явищем. Цим вони відрізняються від ознакових слів, які виражають емоційно-психологічні відношення і не мають чіткої часової локалізованості. В останніх відзначаємо і більший ступінь активності суб'єкта, порівн.: До безтями ненавиджу казенну, патентовану, відгодовану мудрість (В. Симоненко). Ображайсяна мене, як хочеш, зневажай, ненавидьмене (В. Симоненко). Ненавиджу темне життєве болото (П. Тичина). Що, як за це вже зараз в наших генах нащадки наші зневажаютьнас?! (Л. Костенко).

Явище затрати об'єктної синтаксеми можна розцінювати як "згасання" правобічної валентності [Вихованець 1992:96]. Нейтралізація об'єкта лише увиразнює категорію процесу, підкреслює перевагу парадигматичних сем над синтагматичними в структурі аналізованих предикатів. Речення з незаміщеною об'єктною позицією оцінюємо як ситуації з часовою домінантою.

Серед ПП, які можуть реалізовувати одне із субстанційних значень в орудному відмінку, виокремлюється функційно-семантична група на позначення фізіологічних процесів людей: заблищати, загорітися, закипати, розквітнути, наливатися, спаленіти, засяяти тощо. Особливість цих одиниць полягає в образному (метафоричному) вживанні. Вони поєднуються з іменниками, що вказують на станові рефлекси людей, формуючи синтаксичні єдності – усталені метафоричні сполуки на зразок спалахнути гнівом, розцвісти усмішкою, запалати ненавистю, засяяти щастям.У такому поєднанніМ. Плющ убачає реалізацію об'єктної функції іменника [Плющ 1986:63]. На наш розсуд, граматична форма і лексичне наповнення орудного відмінка вказують на периферійність об'єктного значення: Очі зблисливогнем... (І. Нечуй-Левицький). Од страшної напруги фантазії вона то холола, то пашілаогнем, неначе у пропасниці (І. Нечуй-Левицький).У мене сльози розцвітають, цвітутьдумками на часі (М. Вінграновський). Його очі спалахнулитугою (В. Шевчук). ...Великі чорні очі засвітилися рівним гарячим вогнем (В. Шевчук). Відомо, що грамема орудного відмінка в процесі власної еволюції зазнала семантичного розширення, і це зазначає дослідниця: "наявність альтернацій... засвідчують живі процеси становлення і розширення об'єктного значення, що відбувається паралельно з розширенням інших синтаксичних значень орудного. Особливо помітна синтаксизація орудного при дієсловах, ужитих у переносному значенні..." [Плющ 1986:65]. Варто зауважити, що наведені дієслова в образному вживанні можуть позначати не лише фізіологічні процеси людей, а й фізичні зміни в природі: І раптом запалахкотіли раптовим золотом гаї, заоглядались, поніміли... (М. Вінграновський). Виступи вже просвічувалися першими прозорими вогниками трав (М. Стельмах). Червоне небо на сході поверх лісу розгорювалось чудовими рожевими та жовтими плямами (І. Нечуй-Левицький). Структурно-семантична вагомість іменникового компонента в орудному відмінку є очевидною. На це вказує і можливість транспонування орудного в називний відмінок, який сигналізує про набуття цим компонентом суб'єктної функції: Його обличчя засяялорадістюРадістьзасяяла на його обличчі. Розквітнулиусміхом вуста → Усміхрозквітнув на вустах. Отож, на об'єктне значення іменникових синтаксем в орудному відмінку може накладатися суб'єктне. Окрім того, тут частково зберігається і первісне значення орудного – інструментальності: Бубнявіють думки, проростаютьсловами (В. Симоненко) ~ "слова" виступають "інструментом" "думок". Однак, окрім значень субстанційних, в орудному відмінку спостерігаємо і обставинні значення, а саме:

Loading...

 
 

Цікаве