WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ожидів, оглядів... і подібні - Реферат

Ожидів, оглядів... і подібні - Реферат

Реферат на тему:

Ожидів, оглядів... і подібні

Посесивні ойконіми найкраще репрезентують антропонімікон найдавнішого періоду через те, що саме з цього пласту онімів можемо виокремити ті власні назви, які не засвідчені ніякими іншими пам'ятками культури.

У слов'янській ономастиці є уже багато праць, присвячених вивченню найдавнішого слов'янського іменного фонду: [Palack 1832], [Miklosich 1860] [Maretić 1886], [Морошкин 1867], [ Тупиков 1903], [Селищев 1948], [Taszycki 1958], [Гумецька 1958], [Сухомлин 1964], [Желєзняк 1965;1969], [Суперанская 1969], [Чучка 1970; 1983], [ Худаш 1977 ], [Керста 1984], [Демчук 1988], [ Осташ 1995], [Фаріон 2001] та інші. Чимало є робіт, у яких слов'янський іменник репрезентовано принагідно, наприклад, у процесі аналізу твірних основ ойконімів.

Структурний тип власних назв „indeklinabile + nomen" поширений у слов'янській антропонімії, однак трактування таких імен у мовознавчій літературі є різним. Деякі вчені [Skulina1974 розглядають „indeklinabile + nomen" як композити, інші [Желєзняк 1965; Илчев1969; Суперанская 1969; Чучка 1983] – як відапелятивні утворення, ускладнені префіксами, окремі з них [Trautmann 1948; Svoboda 1964] виділяють їх як особливі імена, „несправжні композити", ґрунтуючись на тому, що категорично відділяти їх від „справжніх композитів" не варто, бо ще в найдавніші часи слов'янські імена-композити та імена з префіксами почали змішуватися, їх складові компоненти могли взаємопроникати, безсистемно поєднуючись ( Sv.: 99).

Цілком слушними видаються міркування Т.Скуліни щодо „indeklinabile + nomen", одні дослідниця зараховує до композитів, інші – до відапелятивних назв [Skulina1974:8]. Кожна окрема назва потребує вдумливого аналізу семантики, походження і структури, а всі апріорно зроблені висновки деколи мають „чисто фантастичний домисел" [Демчук 1988:93].

Ожидів (Лв) (Oźydow, 1578 (ŹDź ХV111/1,72);Źydow, 1515 (ŹDź ХV111/1, 157); Oźydow, 1890 (SORG, 669) < о.н.* Ожидъ// Ожитъ ( О + жид//жит). Те, що ця особова назва не пов'язана із етнонімом жид доведено (Худ.,Дем.:161-162). Цю назву слід пов'язувати із відомими слов'янськими композитами Źitomir, Źitmir, Źitgoj, Źitoljub, Źitslav, Poźit, Zaźit (Sv.: 93), які скоротились до одного члена, а потім ускладнилась компонентом-префіксом. Якщо є зафіксовані назви Poźit, Zaźit, то цілком ймовірною була форма Ожит ( згідно з законом ряду). Слов'янський іменник репрезентує широку палітру імен із коренем -жит- : Житарь, Житков, Жито (Вес.:115); Жыткоу, Жытковіч, Жыцько (Бір.:151); Źytek, Źytka (SSNO V1/3, 38) [ див. ще Демчук 1988 : 74].

Є й інші міркування щодо появи компонента О в імені *Ожит(д). М.Худаш припускає, що перший компонент композита *О(зрh)жить (побажальне ім"я – озрhти, оглянути, побачити життя) скоротився, і залишився тільки префікс ( Худ., Дем.: 163).

Оздів (Вол) (Ozdow,1583 (ŹDz Х1Х, 80) < о.н.*Оздъ (О+здъ). Компонент здвідомий у слов"янському антропоніміконі: Zdzimir, Zdzislaw, Zdziwoj, Zdziwuj (Mal.:84-86), Sdebor, Sdebud, Sdemil, Sdeslav, Sdevoj (Sv.:86) < Sde < sъde : sъd/zd "componere, condere", „складати, закладати" (Sv.:84). Один із такого типу композитів після скорочення поширився прийменниково-префіксальним компонентом (пор., Ostoj (Sv.:84).

Спорідненою із попередньою є о.н.* Озденіг, що стала твірною основою присвійного ойконіми на -Jь Озденіж (Вол)

Компонент нhг(а) широко представлений не тільки в антропоніміконі, але й у слов'янській ойконімії: Чьрниговъ ( ЕСЛГНПР,173-174), Niegostawice, Niegowa (SEMG,245), Нижанковичі [Купчинський 1981:71], Ниговищі (Укр.АТП,789) (Пор. Шул.:98-99). Приставний О- з"явився, очевидно, на останньому етапі формування о.н.*Озденіг ( у цьому випадку можна говорити про трикомпонентне ім'я), щоб дещо спростити вимову збігу двох зубних приголосних. На апелятивному та онімійному рівнях О „може факультативно додаватися до початкового приголосного або відпадати перед ним. Цьому процесові могла сприяти семантична неокресленість, а отже й факультативність префікса О-" (Шев.:575).

Обидів (Лв) (Obidow,1772 (AGZ Х, 438); Obidow, 1785-1788, 1819-1820 (ЙФМ, 216) < о.н.*Обидъ//Обитъ. Цю особову назву, очевидно, варто пов'язувати із композитами типу Radobyt (Sv.:72); Wielebyt, Chotebyt (Mal.:74), пор., Дрогобич < Dargobyt + Jь. Компонент О - вторинний. Щодо мотивації ойконіма особовою назвою Обида (Вес.:224); Біда (Бір.:15), то вона викликає певні сумніви через те, що від іменних основ на -ā здебільшого творились присвійні прикметники із -ин ( мамин, Ольжин). М.Худаш трактує о.н. Обитъ як „ відкомпозитне утворення, яке виникло шляхом усічення другого складу препозитивного компонента імені-композита з початковим відкритим складом О-, який внаслідок цього усічення зрісся з постпозитивним компонентом -бытъ в новотворі О(?)бытъ (Худ., Дем.:157).

Із відкомпозитним Битъ пов'язаний також ойконіми Обичів (Чрг) (Обичевъ, 1691 (Лаз,111,198) < о.н.*Обичь (пор., ойконіми Обич (Обычь, 1544, Арх.V111/1V,428). Обидва ойконіми посесивні. Зміна т > ч – закономірний історичний процес під впливом J (пор.,Худ., Дем.: 157). Можливо, топоформант -ів – вторинний, міг з"явитися уже тоді, коли відприсвійні назви не формувалися під впливом давнішого форманта -Jь, а на їх місце прийшли новіші посесивні суфікси -ів, -ин.

Оратів (Він) (Oratow,1629 (ŹDź ХХ, 80) < о.н.*Оратъ(а) (пор., антропоніми Ратков, Ратов (Вес.:266-267), Ратич (Фар.:271), Ратка, Ратко [ Демчук 1988:29]; Ратны, Ратнов, Ратнік, Ратніцкі, Ратников (Бір.:350). Цей антропонім слід пов'язувати із композитом типу Ratibor, Ratimir, Ratslav, Ljutorat, Načerat, Nerat, Porat (Sv.: 83). Якщо є о.н. Nerat, Porat, то чому не може бути *Orat?

Овруч (Жт) (Вроучии (Іпат.,977); Овручь,1661 (Арх.11/11,118,435) < о.н.*О+Вручии (див.Шев.:575)

Охотин (Вол) (Ohotyn, сер.ХV1ст. (ŹDź ХХ11, 286) < о.н.* Охота- відкомпозитне утворення (від „хотіти' [Taszycki 1958:55] Chociebor, Chociemir, Chociemysl, Chocieslaw (Mal.:74), Chotebyt, Chotibud (Sv.:76). Приставне О – вторинне. Пор., Хотин („оу Хотини", 1408 (УГХV,71) < о.н. Хоть(я) (пор., Хота, Хотін, Хацько, Хотенко (Бір.:433); Хотен, Хотенищев (Вес.:342); Хотенко [ Демчук 1988 :29].

Оглядів (Лв) (Oglandowsky,1426 (AGZ Х1,191) < о.н.*О+глядъ (пор. Гляд, Гладко, Глядчанка (Бір.:112); Глядковы, Глядуха, Глядячий (Вес.:80). О – вторинне, за аналогією до Osluch ( Sv.:100).

Озліевъ (Дубно) (1547, Арх.V111/111,17-24) < о.н. *О+злий. Оскільки ми маємо дуже мало засвідчень у слов'янському антропоніміконі такого типу назв, то можемо лише на підставі прозорих аналогій говорити про те, що реконструйована о.н. Злій//Злий могла поширюватися компонентом О ( пор.,Oslav, Odobr, Oprost тощо ( Sv.:100).

Осердів(Лв) (Osardow,1578 (ŹDź ХV111/1,205) < о.н.*О + сердь(я). У цьому випадку знову говоримо про аналогію.

ОбгівОбговъ(Дубно) (Обоговъ,1545,1890 (Теод.,11,924) < о.н. *О+богъ (пор., Боголюб, Богомил, Богомол (Вес.:42); Boguslaw, Boguchwal, Bogodar, Bogurad (Мal.:66-67);`Milboh, Svojboh,Tuboh (Sv.:70); Богів, Богонович (Фар.:146).Скорочений композит до компонента -бог- міг ускладнюватися префіксом-компонентом О.

Цілком імовірно, що „вироблення концепції випадного О, що може факультативно додаватися до початкового приголосного або відпадати перед ним" було наслідком аферези О в діалектах спільнослов'янської мови, як це є у говірках сучасної української мови ( див.Шев.: 575).

Компонент О засвідчений у небагатьох особових назвах, частіше такі імена виокремлюють із ойконімії. Це можна, очевидно, пояснити тим, що приєднання О було вторинним явищем (можливо, після скорочення „повноцінних" композитів) і дещо хронологічно пізнішим, коли імена-композити семантично не окреслювалися. Однак компонент О чисто формально виконував функцію члена імені-композита.

Особові назви з префіксом-компонентом О – явище загальнослов'янське, історично давнє, підтвердженням цього є те, що їх вичленовуємо із посесивної ойконімії.

Потрібно відрізняти від попередньо описаних назв з початковим О ті, котрі мають подвійну мотивацію ( тут говоримо про часткову омонімію „чистого" префікса і префікса-компонента композита).

Обухів (Кв) ( Obuhow,1595 (ŹDź ХХ1, 10,25,29) < о.н.Обух ( Обух, Обухов (Вес.:226); Абух, Абушок, Абуховіч, Абушанка (Бір.:16); Обухъ, Обухович, Обуховъ (Демчук 1988:132) < псл. овuxъ (EСУМ,1V,146).

Охлопів(Вол) (Ochłopow, 1570 (ŹDź Х1Х, 6,8,51,74) < о.н.*Охлоп (пор., Охлопко, Охлопков, Охлопковы , охлопок – жмут паклі, льону тощо (Вес.:235) (Пор., Шул.:103).

Остолопів (Подільська губернія, Гайсинський повіт) (Ostołopow, 1567-1631(ŹDź ХХ, 123,140) < о.н.Остолоп (пор., Остолоп, Остолоповы (Вес.:234) < апелятив остолоп (Ф,111 ,165).

Оржів (Рв) (Orzow,1618 (ŹDź ХХ1, 211) < о.н.*Оржь(а) < можливо, від апелятива ржа/ іржа/рос.аржа/оржа ( ЕСУМ,11 ,316).

Твірні основи ойконімів Опалин (Вол) (Укр.АТП,510); Оженин (Рв) (1пол.ХV1ст. (ІМС Рв.,453) пов'язані з відповідними префіксованими дієслівними основами опалити, оженити.

У всіх цих назвах можна говорити гіпотетично і про композити ( *О+Бух; *О+Хлоп; *О+Стол(оп); *О+Ржа; *О+Пал;*О+Жен).

Відприсвійна ойконімія репрезентує назви з початковим О, однак вони не пов'язані із композитами.

Так, напр., Ощів (Вол) (Oszczow (Iszczowno), 1536 (AS, 1V,36) < о.н.*Ощь(а)/Гощь(а) ( див., Шул.:104) – видозмінений онім.

Щодо ойконіма Обертин (І-Фр) (Obertin, 1437 (AGZ Х11, 37) < обертати, що утворилося від префікса Ob і основ дієслова vьrteti – „вертіти', vortiti – „обертати', у яких початкове v основи злилося з b префікса (ЕСУМ,1V,129) (очевидно, у цьому аспекті трактуватимемо і Оборотів (1785-1788,Й ХV111,243; 1819-1820, Ф ХV111,52), то прийменники-префікси О, Об – споріднені, індоєвропейського походження ( ЕСУМ,V,124).

Література

  1. Демчук М.О. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців Х1V-ХV11ст. К., 1988.

  2. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови Х1V-ХV ст. К.,1958.

  3. Желєзняк І.М. Давні сербоховатські відетнонімічні антропоніми//Територіальні діалекти і власні назви. К.,1965.С.247-259.

  4. Железняк И.М. Очерк сербохорватского антропонимического словообразования. К., 1969.

  5. Илчев С. Увод. Лични имена // Речник на личните и фамилни имена у българите.София,1969.

  6. Керста Р.Й. Українська антропонімія ХV1 ст.(чоловічі іменування).К.,1984.

  7. Купчинський О.А. Найдавніші слов'янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень ( географічні назви на -ичі). К.,1981.

  8. Морошкин М. Славянский именослов или собрание славянских личных имен в алфавитном порядке.Введение.СПб.,1867.

  9. Осташ Р.І. До походження прізвищевих назв Реєстру (спроба етимологічного словника) // Реєстр Війська Запорозького.К.,1995.

  10. Селищев А.М. Происхождение русских фамилий, личных имен и прозвищ // Учен.зап.Моск.ун-та.1948.Вып.128. Кн.1.С.128-152.

  11. СуперанскаяA.В .Структура имени собственного (фонология и морфология). М.,1969.

  12. Сухомлин И.Д. Основы полтавской ономастики (По материалам Полтавских актовых книг ХV11 ст.): Автореф. дис. канд. филол. наук. Харьков, 1964.

  13. Тупиков Н.М. Словарь древнерусских личных собственных имен.СПб.,1903.Т.6.

  14. Фаріон І.Д. Українські прізвищеві назви прикарпатської Львівщини кін.ХVШ-поч.Х1Хст. (з етимологічним словником). Львів, 2001.

  15. Худаш М.Л. З історії української антропонімії. К., 1977.

  16. Чучка П.П. Антропонімія Закарпаття. Конспект лекцій. Ужгород, 1970.

  17. Чучка П.П. Розвиток імен і прізвищ // Історія української мови: Лексика і фразеологія. К., 1983.

  18. Malec M. Budowa morfologiczna staropolskich złoźоnych imion osobowych. Wrocław etc.,1971.

  19. Maretić T. O narodnim imenima i prezimenima u Hrvata i Srba // Rad. Jugosl.Akad.Znanosti i Umietnosti. 1886. Kn.81-82.

  20. Miklosich F.Die Bildung der slavischen Personennamen. Wien,1860.

  21. Palack F. Popis staročeskch osobnch a křestnch jmen. 1832.

  22. Skulina T. Staroruskie imennictwo osobowe. Wrocław etc. 1974. Cz.2.

  23. SvobodaJ. Staročesk osobn jmna a naše přjmen. Praha,1964.

  24. Taszycki W. Najdawniejsze polskie imiona osobowe // 1.Onomastyka. Wrocław etc. 1958. S.32-91.

  25. Trautmann R. Die Elb.=und Ostseeslawischen Ortsnamen. Berlin,1948. T.1.

Loading...

 
 

Цікаве