WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Лексика з національно-культурним компонентом у творі Докії Гуменної “Діти чумацького шляху” - Реферат

Лексика з національно-культурним компонентом у творі Докії Гуменної “Діти чумацького шляху” - Реферат

Реферат на тему:

Лексика з національно-культурним компонентом у творі Докії Гуменної "Діти чумацького шляху"

Перед сучасним викладачем стоїть завдання формувати й розвивати у тих, хто навчається, високий рівень гуманітарного мислення, творити власну філософію існування, виховувати почуття національної гідності, патріотизму, поваги до історичного минулого українського народу, до його культури, мови. Проблема формування національного світогляду особистості, національної еліти є актуальною, активно, різнобічно обговорюється на різних конференціях [Філософія, культура, життя 2002].

Розуміння історичного перебігу подій, відображення національної естетики, філософії, психології, проблем національного характеру народу України найкраще відображено в художніх творах. Тому дослідження мовомислення майстрів слова в зазначеному аспекті є актуальним. Наприклад, предметно розглянути ці питання допомагає вивчення фольклорно-філософського потенціалу творів письменників [Медвідь 2000: 1-2]. Крім того, увагу дослідників привертає національно-забарвлена лексика в творчості Т.Шевченка, І.Котляревського [Жайворонок, Сологуб 1998]. Мовознавці досліджують і проблему національної ментальності, яка "найвиразніше відбита мовою" і виявляється на всіх її рівнях: фонетичному, граматичному, лексичному, фразеологічному, текстологічно-стилістичному [Ткаченко 2001: 23-33]. Але сьогодні ще не досить уваги приділено вивченню здобутків письменників, які творили поза межами України, серед них і Докії Гуменної.

Прагнення Докії Гуменної "відтворити дух і провідне місце української людини, відшукати якнайглибші джерела її історичного існування і тим поглибити історичне буття нашого народу" [Костюк 1975: 73] зумовлює значну кількість лексики з національно-культурним компонентом у її творах.

На жаль, слід зазначити, що мовним особливостям творів Докії Гуменної не присвячено жодної спеціальної статті [Кудрявцева 2004: 246-247]. Лише деякі дослідники побіжно торкалися цього питання, хоча авторка відтворила за допомогою мистецького слова побут, звичаї і традиції свого народу, його праісторію, здійснила вдалу спробу "протягнути нитку органічної пов'язаности минулого і сучасного"[Костюк 1975: 65].

Тому метою цієї статті є спроба розглянути класифікацію лексики з національно-культурним компонентом та проаналізувати, як Докія Гуменна використовує таку лексику в романі "Діти Чумацького Шляху", своєрідній "хроніці-епопеї селянського побуту, побутово-психологічному дослідженні української людини наших часів, що розповідає про кілька поколінь українського селянського роду" [Іщук-Пазуняк 1995: 179-180].

Варто наголосити, що проблеми лексики з національно-культурним компонентом торкалися різні мовознавці. Це В.Гнатюк, О.Потебня, їх послідовники, російські мовознавці Г.Томакін, В.Виноградов та інші. Але класифікацію цієї лексики переважно здійснено в руслі дисципліни "Лінгвокраїнознавство". Отже, можна розглянути пласти лексики з національно-культурним компонентом на основі класифікації лінгвокраїнознавчої лексики. До речі, це ще одна з актуальних проблем сучасного вітчизняного мовознавства – доповнення лексики з національно-культурним компонентом.

Ми застосовуємо класифікацію В.В.Виноградова, побудовану за принципом предметного поділу, де виділено п'ять основних груп реалій: побутові, етнографічні та міфологічні, ономастичні, реалії природи і державно-адміністративного устрою та суспільного життя.

Спираємося також на класифікацію болгарських лінгвістів С.Влахова і С.Флоріна, яка не дуже відрізняється від попередньої і в якій учені деталізують предметний поділ [Влахов С., Флорін С. 1986].

Таким чином, розглянувши деякі з класифікацій лексики з національно-культурним компонентом, простежмо використання цих пластів лексики на конкретному літературному творі.

Найпоширенішим за вживанням у романі Докіії Гуменної "Діти Чумацького Шляху" є пласт національно-забарвленої лексики – побут – невід'ємна частина будь-якої етнічної єдності, опис якого створює неповторний національний колорит будь-якого літературного твору.

Народний одяг, як відомо, несе в собі національну символіку та є найбільш виразним знаком національної культури [ІУК II: 1186]. В ідіостилі Докіії Гуменної, як свідчить аналіз, художній образ теж передусім увиразнюють предмети чи деталі одягу, як-от: "Широко облямовані унизу оксамитом рипсові катанки, сорочки з вишиваними поликами й подолами, зелені спідниці з широкою оксамитовою лиштвою. А ще червоні коралі і коси довкола голови, кибалкою увінчані" [Гуменна 1983: 8]. Варто зазначити, що в макроконтексті письменниці саме завдяки опису вбрання персонажів удається зобразити характер носія національних морально-етичних цінностей свого народу. Наведемо ще один приклад і порівняємо їх: "Меланя, зодягнена в довге шляхтянське убрання ясного кашеміру до талії, з пишними буфами, із шлярками, з ґіпюрами, з чорними й веселими очима, – була, мов князівна" [Гуменна 1983: 28]. Опис одягу першої героїні свідчить про належність до свого народу, про органічне наслідування традицій, культури своєї Батьківщини. Підтвердженням цьому є використання лексем оксамит – тканина з густим коротким ворсом із натурального шовку або штучного волокна; рипсові(репсові) – прикм. до репс // цупка вовняна, бавовняна або шовкова тканина у дрібний рубчик; катанки – жіночий верхній суконний одяг; сорочки – жіноча або дитяча натільна білизна. // Жіночий одяг, якого одягають поверх білизни; спідниці – жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу; лиштва – вишивка у вигляді прямої гладі. // Кольорова вишивана нашивка, кайма; коралі – намисто (намистини) з коралів. // Взагалі намисто; кибалка – старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця [Великий тлумачний словник...2002]. Інша героїня – це людина, яка прагне слідувати чужій моді, перехоплювати чужі манери. На це вказують лексеми шляхтянське – прикм. до шляхта і шляхтянин // 1) польське дворянство взагалі; 2) дворянство дореволюційної України, Білорусії, Литви; кашемір – тонка м'яка вовняна або напіввоняна тканина, пофарбована переважно в темні кольори; буфи – великі пишні складки на вбранні; шлярки – смужка матерії, зібрана в складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т.ін.; гіпюр – сорт мережива з опуклим узором [Великий тлумачний словник...2002].У романі також зустрічаємо і такі типові атрибути українського національного одягу і взуття, як: хустки, очіпок, кожух, шкарбани, черевики, чоботи, червоні сап'янці.

Одним з провідних втілень української національної метальності, елементом усіх форм сучасної духовності є хата. Ось як змальовує Докія Гуменна українську типову хату: "У великій хаті, що власне була копією звичайної селянської хати, – з мисником, жердкою, скринею, лавами, образами, великим столом під ними..." [Гуменна 1983: 92]. У творі ми знаходимо і назви частин хати: клуня, покої, комора, сіни, світлиця, кухня, комірчина, закапелок. Але відзначимо, що авторка подає не стільки етнографічний опис деталей хатнього побуту, як показує, певним чином, їх символічне значення для української родини. Великий стіл, лави – це велика сім'я. Світлиця – чиста, світла, парадна кімната в будинку. У цих словах може також актуалізуватися сема "бути здатним зближувати, об'єднувати", оскільки вся родина збиралася разом за столом у парадній кімнаті. Скриня – зв'язок поколінь. Образи – свідчать про релігійність, наслідування Божих заповідей. Це підтверджує використання лексем добродушність, слухняність, чесність, справедливість, порядність, щедрість т.ін., які стають основними рисами українського селянина.

Loading...

 
 

Цікаве