WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості реалізації категорїї антропоцентричності в міжнародно-правовому дискурсі - Реферат

Особливості реалізації категорїї антропоцентричності в міжнародно-правовому дискурсі - Реферат

Особливості МПД також мотивують необхідність активації фрагмента когнітивного тезауруса комунікантів, що пов'язаний з їх подвійним статусом: а) як суб'єктів міжнародного права (держави – основні суб'єкти міжнародного права і будь-яка міжнародна угода є результатом узгодження інтересів різних держав і б) як інституту управління конкретним суспільством. Можливість виникнення протиріччя між двома іпостасями одного суб'єкта передбачена текстовими сигналами, що занурюють комунікантів в семіосфери національно-правових і національно-культурних текстів. Сигнали розміщуються в тих частинах тексту, які можуть взаємодіяти з фрагментом когнітивного тезауруса комунікантів, інтегрованого концептом „суверенна незалежність". Наслідком цієї взаємодії є імплікація „загроза національним цінностям". Баланс міжнародних і національних інтересів досягається через ідентифікацію загальної цінності (цією цінністю є суверенітет, оскільки комуніканти дискурсу – суверенні суб'єкти) та активацію знань про те, що ця цінність є також і міжнародно-правовою. Концепт суверенітет як один із концептів МПД висвічується нормативними застереженнями до тих внутрішньодержавних правил, які відрізняються від міжнародно-правових, а також шляхом інших інтерсеміотичних сигналів, пов'язаних з семіосферами національно-правових і культурних текстів („в тому випадку, якщо інше не передбачене національними законодавствами держав-членів"; "відповідно до національних умов і в межах можливостей", національна безпека; в демократичному суспільстві, суспільна мораль, публічна влада, національна юрисдикція, „внутрішні засоби правового захисту", „національна правова система", „в межах своєї юрисдикції"). Ці засоби активують у тексті пропозиції обумовленості (із значенням умови/допусту), що відповідають логіко-семантичній структурі нормативного застереження (або вербалізують один з елементів цієї структури), вносячи в логіко-дискурсивну модель припису/регламентації відношення альтернативності (диз'юнкції, спростування), що орієнтовані на пошук у тексті зумовлюючого компонента цих відношень, з яким пов'язана прихована опозиція. Таким чином, мотивуючий компонент є сигналом можливого альтернативного тлумачення МПД комунікантами, вказує на джерело такої інтерпретації та служить засобом її корегування. Так, зворот „в тому випадку, якщо інше не передбачене національними законодавствами держав-членів" є сигналом взаємодії тексту з семіосферою текстів національних законодавств держав-учасниць, вказуючи на те, що фрагмент, в який введено цю структуру, потенційно може інтерпретуватися відповідно до законів цих семіосфер (а не нормативної реальності, представленої текстом) і привести до комунікативного конфлікту/порушення цілісності МПД. У зв'язку з цим, сигнали, що активують національно-варіативну частину тезауруса комунікантів МПД, тобто апелюють до його когнітивно-комунікативної ролі як суб'єкта застосування міжнародно-правового тексту у внутрішньому праві, не тільки діалогізують із семіосферою внутрішнього права, але й припускають можливість інтерпретації фрагмента відповідно до ціннісних смислів цієї семіосфери.

Активація наступного компонента когнітивного тезауруса узагальненого комуніканта МПД пов'язана з необхідністю передбачити можливість „неузгодженості" його цінностей як адресата/адресанта конкретного дискурсу з окремим фрагментом тезауруса, пов'язаного з узуальною картиною світу комуніканта дискурсу як члена певної міжнародної дискурсивної спільноти. Виділення когнітивно-комунікативної ролі міжнародно-варіативного адресата здійснюється шляхом занурення комунікантів МПД в семіосфери міжнародно-правових цінностей, що корегують програму сприйняття і застосування тексту на основі узуальних конотацій та асоціацій („Ніщо в ... статті не дає права державам, які беруть участь у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року відносно свободи асоціації і захисту права на організацію, приймати законодавчі міри на шкоду гарантіям, передбаченим в зазначеній Конвенції"). „Міжнародно-варіативний" фрагмент тезауруса узагальненого комуніканта дискурсу активується одночасно з ціннісними концептами, відхилення від яких неприпустиме в процесі застосування МПД.

Використовувані для реалізації однієї мети (досягти нормативного балансу інтересів суб'єктів і рівноваги МПД) комунікативні стратегії пов'язані з активацією національно-вариативного і міжнародно-варіативного фрагментів тезауруса комуніканта МПД і відрізняються між собою. Першу із вказаних стратегій можна сформулювати як дозвіл на відхилення від часткових правил (на етапі національного правозастосування МПД) на користь збереження цілісності (смислової тотожності) угоди. Друга стратегія формулюється як збереження цілісності загального (тобто МПД) шляхом заперечення або обмеження відхилень у частковому.

У межах статті важко проаналізувати всі компоненти когнітивного тезауруса „узагальненого комуніканта" МПД. Окрім розглянутих вище,зазначимо ті структури свідомості адресанта/адресата, активація яких є стратегічно необхідною у міжнародно-правовому дискурсі: а) фрагмент, який можна назвати „конфліктогенеруючою" концептуальною зоною. Він поєднує знання/уявлення кожного комуніканта МПД про себе як члена дискурсивної спільноти (що об'єднується спільними інтересами/цілями і дискурсивними стратегіями), а також про іншу дискурсивну спільноту з протилежними цілями і стратегіями. Цей фрагмент активується через занурення комунікантів у інтеріоризоване буття (політико-економічні інтереси тощо). Інваріантною характеристикою МПД, що активує вказаний фрагмент, є семантична організація тексту угоди шляхом двох макропропозицій, що інтегровані протилежними концептами: свобода (недискримінація) і обмеження свободи / диференційований підхід (наприклад, ці протилежні концепти виявляються у семантиці термінів „принцип недискримінації в міжнародному обміні" і „захист національного виробника", а також термінів, що розкривають різні аспекти їх семантичної структури, упорядковуючи зміст текстів, які регламентують міжнародне економічне право); б) загальнокультурний фрагмент когнітивного тезауруса комунікантів, що дозволяє розташувати всі потенційно-конфліктні концепти в полі протоконцепту справедливість – оціночного основи та обґрунтування права. У даній статті не розглянуто структуру свідомості комунікантів, які не є адресантами МПД, але виступають його адресатами (органи міжнародної та національної юстиції; держави, що визнають обов'язковість норм універсальних угод, навіть якщо не брали в них участь; юридичні і фізичні особи, якщо їх статус або права є предметом угод та ін.).

Отже, діалогічну модель МПД можна відобразити у вигляді динамічної структури когнітивного тезауруса „узагальненого комуніканта", певні рівні якої регулярно активуються під час породження та сприйняття тексту, включеного в дискурс. Структурні компоненти тезауруса прогнозують відносно інваріантні типи комунікантів МПД і їх когнітивно-комунікативні ролі. Моделювання цих компонентів можливе завдяки їх усталеним зв'язкам з інваріантними семіосферами і інтеріоризованим буттям.

Література

  1. Бахтін М.М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології ті інших гуманітарних науках //Антологія світової літературно-критичної думки. Львів, 1996. С. 216-321.

  2. Закони України. Міжнародні договори України. Київ, 1998. Т. 14. 806 с.

  3. Лотман Ю.М. Избранные статьи: В 3 т. Таллинн, 1992. Т. 1. С. 17-28.

  4. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. К.: АН України, 1993.

  5. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. К.: Фитосоциоцентр, 2002.

  6. Van Dijk, T. A. The discourse-knowledge interface. In Gilbert Weiss & Ruth Wodak (Eds.). Multidisciplinary CDA, 2002.

  7. Goffman, Erving. On face-work: an analysis of ritual elements in social interaction. In.: Interaction Ritual: Essays on Face-to-Face Behaviour. New York: Pantheon Books, 1967. P. 5-45.

  8. Goffman, Erving. Response cries. In.: Forms of Talk. Oxford, Basil Blackwell, 1981. P. 78-122; 325-326.

  9. LaclauErnesto & Mouffe Chantal. Hegemony and socialist atrategy. Towards a radical democratic politics. London: Verso, 1985.

  10. Foucault, Michel. Power/Knowledge: Selected interviews and other writing (ed. C. Gordon). Brighton: Harvester, 1980.

  11. Torfing Jacob. New theories of discourse. Laclau, Mouffe and Zizek. Oxford: Blackwell, 1999.

  12. Vorobyova O.P. Linguistic Signals of Addressee-Orientation in the Source and Target Literary Text: a Comparative Study. Theory and Data in Linguistics. Chicago: Ed. by: Lisa Mcnair at all, 1996.

Loading...

 
 

Цікаве