WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Паремії як засіб відображення когнітивних процесів - Реферат

Паремії як засіб відображення когнітивних процесів - Реферат

З наведених прикладів бачимо, що народ пов'язував свої спостереження з іменами святих, тим самим підтверджуючи, що в стародавні часи люди вклонялися міфологічним богам: Перуну – богу грому й дощу; Сварогу – богу сонця, який дає урожай, життя на землі; Ярилу – богу тепла, весни; Стрибогу – богу вітру, що міг бути і корисним, і шкідливим для людей; Велесу – охоронцю худоби та ін.

Слов'янські прислів'я про сільськогосподарську діяльність такі ж давні, як і про природу. Трудова діяльність розвивалась дуже повільно, повільно відбувались і зміни. Ця стабільність сприяла виробленню встановлених поглядів на працю, її результати, методи господарювання. Все це знайшло своє відображення і в народній мудрості. Прислів'я стверджували вічну істину про працю як основу людського життя.

Порівняймо:

„Без праці жити – тільки небо коптити", Без труда нема плода". „Впертість і труд все перетруть", „Праця чоловіка годує, а лінь марнує", „Сталь гартується в огні, а людина – в труді", „Хто змолоду працює, той на старість панує" [Народні прислів'я та приказки 1999: 49-50].

З розвитком людства у свідомості людини когнітивні процеси набували змін, змінювалось світосприйняття, культура, історія. Змінювались життєві, релігійні стереотипи, політичний стан країни, а отже й соціальне положення й відносини між людьми. Усе це, певним чином, відображалося у фольклорі: казках, піснях, думах, легендах, прислів'ях та приказках тощо.

Особливо яскраво у пареміях простежується історія українського народу. Досить розвинутим жанром були прислів'я та приказки в епоху Київської Русі, які знайшли своє відбиття у пам'ятках: „Повість временних літ", „Повчання" Володимира Мономаха, „Руська правда", „Слово о полку Ігоревім" тощо. Паремії часів Київської Русі згодом певним чином трансформувалися в українській, білоруській та російській мовах. Деякі прислів'я мають подібне звучання: „Життя прожити – не поле перейти" - „Жизнь прожить – не поле перейти" – „Жыцце пражець – не поле перайці"; „Клин клином вибивають" - „Клин клином вышибают" – „Клін клінам выганяюць"та ін.

Такі прислів'я і є ментальними репрезентаціями, що відбивають потік свідомості через досвід, уявлення, культуру й світосприйняття.

Відгомони татарських навал на східнослов'янські землі у XIV – XVII ст. також мали своє місце у пареміях.

Порівняймо:

„Люде не Татаре, дадуть кусок хліба", „Що робить, то робить, аби сидячого Татаре не взяли" [Українські приказки, прислів'я і таке інше 1993: 222-251]; „Свої люди не татари, не дадуть на поталу", „Непрошений гість гірше татарина" [Народні прислів'я та приказки 1999: 167].

Виникнення прислів'їв та приказок, пов'язаних із монголо-татарською навалою пояснюється тим, що це перш за все традиційна назва системи експлуатації Землі Руської, після чого залишилися руїни. Роздріб князівств, незлагода, боротьба за владу між князями послабили Київську Русь, що стало причиною такого легкого її завоювання. Народ розумів, що тільки об'єднавшись, Київська Русь знову стане міцною, непереможною державою. Напад татарських завойовників спричинив виникнення у народі відчуття зв'язку з рідною землею. Любов до Батьківщини, думки про її долю знайшли своє відображення у пареміях. Це пояснюється тим, що наші пращури мріяли донести до свідомості нащадків правду про історичні події, тому що історія казна-скільки разів переписуватиметься, а прислів'я та приказки – це скарбниця народної пам'яті: розворухни її – і на поверхню вийдуть реальні факти й події, що відбувалися в минулому.

Історія та розвиток людства йшли своїм шляхом. І вже складалися прислів'я та приказки про панів і кріпаків, бідних і багатих.

"Бідний і на тім світі на панів робить: пани будуть у котлі кипіть, а бідний дрова носить", "Де панська сила, там мужицька спина", "Хвали коняку після дороги, а пана, як витягне ноги", "Що вільно панові, то не вільно Іванові" [Народні прислів'я та приказки 1999: 158-164].

Наведені приклади свідчать про соціальну нерівність, яка сприймалася дуже болісно. Правлячі верстви населення порівнювались з тваринами: "То пани, а ми люде", "Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить", "Стрижи пана, як вівцю, на йому шерсть наросте" [Українські приказки, прислів'я і таке інше 1993: 91-95].

Поява паремій про панів та селян була зумовлена соціальними умовами. Усвідомлення народом несправедливості, нерівності, жорстокого ставлення до простих людей відобразилось у народному слові, що вмістило в собі весь біль страждань. Прислів'я того періоду близькі нам, тому що з тих часів мало що змінилося: є бідні і багаті, жорстокі й милосердні, всюди панує несправедливість тощо.

Спостереження за відносинами між різними верствами населення породило й відповідні прислів'я-поради: "З паном не будь за пан-брата", "З панами добре знацьця, та не дай Бог цілувацьця", "З панами не сідай істи, з панами і не говори багато: сказав слово, та й мовчи; хто що говорить, ти слухай" [Українські приказки, прислів'я і таке інше 1993: 94].

Минали століття, роки, і з уст в уста передавались корисні поради, які й у наші часи стають доречними, хоча змінилися герої.

Понад третину національного фонду паремій становлять прислів'я та приказки про людину, її життя, риси характеру, родинні стосунки, в яких характеризуються фізичні та моральні якості особи, часом дається філософське осмислення її буття та поведінки. У деяких зразках гумор поєднується з сатирою, ліризм із логічними роздумами над списком людського життя ("З телячим хвостом у вовки не сунься", "Коня кують, жаба ногу підставляє").

Прислів'я розподіляють людей на добрих і поганих ("Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить", "Доброму всюди добре", "Через те вона тонка, що сердита така"), заклинають не чинити іншим зла ("Добре роби – добре й буде", "Де мир і любов, там ніколи не ллється кров").

Це тільки загальний аналіз паремій як предмета когнітології, зокрема когнітивної лінгвістики. Будучи невіддільними від людського життя, вони якнайяскравіше характеризують людство від часів його виникнення й до сьогодення. Це - історія, пам'ять, досвід народу тощо. Вони органічно увійшли в нашу пам'ять, закріпилися в ній і стали невід'ємною частиною життя.

Простеживши історію розвитку й функціонування паремій, ми дійшли таких висновків:

  1. когнітологія досліджує когнітивні процеси у свідомості людини, когнітивна лінгвістика розглядає функціонування мови у зв'язку з когнітивними процесами соціуму. З'ясувавши значення термінів "когнітологія", "когнітивна лінгвістика", зауважимо, що паремія – це мовне явище, яке відображає усі когнітивні процеси, пов'язані з досвідом та пізнавальною активністю особистості;

  2. прислів'я та приказки якнайповніше відбивають усі етапи розвитку свідомості нації, та пов'язані з ними історичні події. Це приклад мовної вдосконаленості людства. В одному реченні зосередилась уся когнітивна сутність людини: історія, досвід, пам'ять уявлення, світосприйняття, горе й радість, страждання й щастя. В одній фразі поєдналося пряме й переносне значення. Тому паремія, як мовне явище та ментальна репрезентація, заслуговує на увагу мовознавців і потребує детального дослідження;

  3. історія виникнення паремій – це досить тривалий процес. За всю історію людства прислів'я та приказки зникали й народжувалися, шліфувалися й переосмислювалися, залежно від часу їх побутування змінювалося їх пряме значення, а отже й призначення. Під час розгляду основних етапів розвитку паремій ми з'ясували, що когнітивні процеси посідають значне місце у творенні паремій. У подальшому їх дослідженні варто зосередити увагу на більш глибокому вивченні метафоричності паремій. Також варто кваліфікувати прислів'я та приказки, що етимологічно відбивають національно-мовну картину світу.

Література

  1. Аникин В.П. Русские народные пословицы, поговорки, загадки и детский фольклор. - М.: Учпедгиз., 1957. 240 с.

  2. Горький М.О. Про те, як я вчився писати. Твори: У 16-ти т. К., 1955. Т. 16.

  3. Міщенко М., Міщенко Н. Слово батьків – з усіх віків. К.: Богдана, 1998. 1136 с.

  4. Народні прислів'я та приказки / Упоряд., передмова М. Дмитренка. К.: Ред. часопису "Народознавство", 1999. 180 с.

  5. Кочерган М. Мовознавство на сучасному етапі // Дивослово. 2003. №5. С. 24-29.

  6. Українські приказки, прислів'я і таке інше. Уклав М. Номис / Упоряд., приміт. та вступна ст. М.М. Пазяка. К.: Либідь, 1993. 768 с.

  7. Штерн І. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енциклопедичний словник. К., 1998.

  8. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живём // Язык и моделирование социального взаимодействия. М., 1987.

  9. Мак Кормак. Когнитивная теория метафоры // Теория метафоры. М., 1990.

  10. FillmoreCh.J. How to Know wheather You're Coming or Going // G. Rauch (ed.). Essays on Deixis. Tubingen, 1983.

Loading...

 
 

Цікаве