WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зона вібрацій на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі - Реферат

Зона вібрацій на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі - Реферат

Говірки Наддністрянщини характеризує найбільша кількість своєрідних фонетичних діалектних рис, властивих більшості діалектним просторовим конструкціям південно-західного наріччя: тут акумулюються і переголос ['а]  ['е], і нейтралізація /о/ – /у/, оглушення дзвінких консонантів перед наступними глухими, обниження наголошених голосних переднього ряду, парокситонічний наголоста ін. Значна їх кількість зумовлена акцентуаційними особливостями говірок Наддністрянщини – збільшенням експіраторної сили наголошеного складу. З уваги на те, що на Поділлі розпочинається рівномірний розподіл наголосової сили Коць-Григорчук 2002 : 35-50, для території, східною межею якої є наддністрянсько-подільське порубіжжя, характерний поступовий занепад ареалу збільшення експіраторної сили наголошених складів, що зумовлює різні асимілятивні зміни.

Зона між ріками Серетом та Збручем – територія локалізації фонетичних рис, зумовлених акцентуаційними особливостями: асимілятивної зміни [о] перед складом з наголошеними [у], [і], послідовної асиміляції дзвінких приголосних перед глухими. Зона наддністрянсько-подільського суміжжя – територія, на якій завершується послідовне оглушення дзвінких приголосних у кінці слів та на межі морфем перед наступним глухим консонантом.

Локалізація латеральних частин наддністрянських діалектних просторових конструкцій вказує, отже, на поступовий занепад особливостей наддністрянського діалектного обширу. На цій території можна виявити елементи мовної динаміки також у тенденції до розпаду ареалу переголосу ['а] в ['е] після м'яких приголосних, шиплячих та [й] – гор|н'етко, ни|д'іл'е, |зробйет, бура|ч'енка. Карти АУМ як синхронний опис явища дають змогу виявити основні тенденції у функціонуванні перезвуку. А. Залеський Залеський 1973 : 87, автор карт № 41 44, 46-48 про перезвук [а] > [е] після м'яких приголосних у тому числі шиплячих та [й], не лише констатує наявність цієї риси на значній українській території, а й розглядає її з погляду функціонування в співвідношенні статичного та динамічного. Дослідник висунув гіпотезу про поступовий занепад перезвуку – поетапне витіснення структур з переголосом на території подільсько-наддністрянських та волинсько-наддністрянських говірок.

Про тенденцію до занепаду "шляхом початкового паралельного співіснування структур з переголосом та без нього, а пізніше субституції структури діалектної літературною спочатку в тих позиціях, які є найсприятливішими (морфемне зіткнення кореня чи основи з флексією)" свідчать позиційні вияви явища (після передньоязикових, сполук губних з [й], шиплячих, сонорних та [й]) в говірках південно-західного наріччя, а причинами занепаду можна вважати контакти з говірками, де відсутній переголос (більшість волинських та подільських говірок) та вплив літературної мови Залеський 1973 : 95, 101. Позиційні обмеження важливі для розуміння змін у структурі мови, адже вони сигналізують про неповний вияв діалектної риси, поступовий спад тенденції. На позиційних обмеженнях щодо переголосу в західноподільських говірках наголошував П. Ткачук, відзначаючи, що ізоглоси перезвуку в наголошеній позиції в кінцевих відкритих складах після шиплячих не сягають далі на схід, тоді як на півночі і на півдні їх ареал більший Ткачук 1975 : 23.

Південно-західна межа переголосу збігається з межею території сильного „укання", а його північно-східна межа – м.Ярослав – м.Рава-Руська – на південь від м.Жовкви – на південний схід від м.Червонограда – через м.Золочів – м. Тернопіль – на схід від м. Теребовлі – через р. Збруч – до м. Чернівців пролягає паралельно з межею „укання" зі зсувом у західний бік. Ізоглоса переголосу на Тернопільщині фактично збігається з межею польсько-литовського кордону 1569 року, а тому, на думку Ю. Шевельова, переголос як явище мав відбутися ще до цього часу Шевельов 2002 : 691.

Відзначаючи зв'язок переголосу з „уканням" (в обох випадках йдеться про підвищення артикуляції), Ю. Шевельов уважає, що відсутній переголос у флексіях на схід від Тернополя-Борщева. Це може бути свідченням опору діалектної системи до риси морфологічного рівня. Причиною того, що на схід від р. Збруч переголос ['а] > ['е] після м'яких приголосних, шиплячих та [й] відсутній, може бути також залежність більшості фонетичних процесів (особливо на схід від названої території) після занепаду редукованих від наголосу: більшість фонетичних явищ відбувалася у цьому обширі лише в наголошених складах [Шевельов 2002 : 692-696].

На лексичному рівні існування паралельних форм зумовлює часто розщеплення лексичного значення (діалектне мовлення уникає синонімії, що приводить до диференціації в семантиці мовних одиниць). Зокрема, внаслідок існування різних морфемних структур – |цебер, це|бер та |цебриек із загальним значенням 'дерев'яна посудина з двома вухами, яку використовують для приготування корму домашнім тваринам, миття посуду, прання білизни та інших потреб у господарстві' в досліджуваній зоні вібрацій виникають семантичні розщеплення в назвах залежно від функціонального призначення реалій: це|бер, |цебриек – 'давати їжу корові, свиням, тримати воду' (населені пункти Городоцького р-ну Хмельницької області); 'прати білизну' (Гусятинський, Зборівський р-ни Тернопільської області); 'товкти картоплю' (Лановецький район Тернопільської області); 'для помий' (Підволочиський район Тернопільської області).

Іноді нагромадження паралельних найменувань в межах одного населеного пункту свідчить про наявність різних на вигляд реалій або відображає відмінність у функціональному призначенні речі. Співіснування різних лексем на позначення реалії 'віз' (за призначенням) (карта № 300, автор М. Онишкевич) – |ґара, беис|тарка, ва|саг у населених пунктах Гусятинського р-ну Тернопільської області вказує на те, що лексема ва|саг звузила значення і називає лише 'віз для зерна', тоді як |ґара – це загальна назва воза.

Однією з істотних рис зони вібрацій на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі є полонізми та слова, запозичені з інших мов, які ввійшли в українську через посередництво польської. Північна частина (до витоків р. Горині) відображає тривалі контакти з польською мовною стихією: на цій території проходила активна колонізація українських земель з боку польського населення, про що свідчить ареал, який можемо виявити на картах ІІ тому АУМ. Передусім це риси фонетичного, морфологічного та лексичного рівнів.

До особливо виразних полонізмів на наддністрянсько-подільському порубіжжі належить закінчення орудного відмінка однини –ом на місці –ею чи –ою іменників та займенників жіночого роду голо|вом, до|лон'ом, том, н'ом, |нейом. Ареал цієї риси, який на півдні межує з ареалом флексії –оў, відображено на картах другого тому АУМ (№ 170, 171, 209, 213, автор М. Онишкевич). Ареал флексії –ом охоплює населені пункти Козівського, Підволочиського, Ярмолинецького, Гусятинського, Теребовлянського р-нів Тернопільської області, Хмельницького, Дунаєвицького р-нів Хмельницької області. О. Горбач уважав це закінчення надсянсько-лемківським, перенесеним із закінчень іменників чоловічого та середнього родів Горбач 1969 :156.

Loading...

 
 

Цікаве