WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зона вібрацій на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі - Реферат

Зона вібрацій на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі - Реферат

На матеріалі карт ІІ тому АУМ можемо виявити ті риси, які свідчать про змішаність, а також про перехідність на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі. Умовні межі зони можна окреслити так: на заході – р. Серет, на сході – р. Збруч, на півночі – витоки р. Горині, на півдні – р. Дністер, а також прилеглі території. Вибір для дослідження саме наддністрянсько-подільського діалектного суміжжя зумовлений лінгвістичними і позалінгвістичними чинниками, зокрема тим, що ця зона вібрацій лежить на території, яка впродовж століть вважалася межовою в політичному плані, позначилося це і на мовних рисах цього діалектного обширу.

Подільський діалектний обшир сформувався на території Теребовлянської землі, пізніше це була територія Подільського та Брацлавського воєводств Жилко 1972 :26 із центром у Брацлаві (XVI-XVII ст.). Наддністрянський діалект формувався на території Львівської області (окрім північної її частини) та західних районів Тернопільської області (по річці Збруч) завдяки діалектотворчим процесам спочатку на території Звенигородської землі, а пізніше Руського воєводства Жилко 1972:11.

По території виявленої зони пролягала східна межа Галицько-Волинського князівства за часів Романа Мстиславовича і Данила Романовича. Густе пасмо ізоглос діалектних рис різних рівнів по р. Збруч розмежовувало Руське і Подільське воєводства (XV ст.). Поділля було об'єктом зацікавлень і тривалої експансії з боку монголо-татарських завойовників. Крім того, після падіння Галицько-Волинського князівства тут проходила межа Великого Литовського князівства. На цих теренах існувала довготривала – від останньої чверті XVIII ст. до першої світової війни – межа між Австрією, згодом Австро-Угорщиною, та Росією, а після першої світової війни – між Польщею та СРСР (до 1939 р.). Усі ці фактори не могли не вплинути і на характер мовлення діалектоносіїв даної території.

У верхів'ях Бугу пролягав так званий „чорний шлях" – один із шляхів, якими користувалися кримські татари для набігів на Україну. До об'єднання на Поділлі він був розділений на три частини, а після об'єднання проходив на захід до м. Тернополя Землі, які спустошили татари, тривалий час дозаселювалися, а тому на території західного Поділля можна виявити окремі елементі різних говірок, особливо волинських та наддністрянських Жилко 1990:26; Жилко 1970; Ткачук 1975:164-165.

Волинські риси на території Поділля зафіксовані на карті ізоглос №398 „Волинські ареали" ІІ тому АУМ (автор Ф.Жилко). Вони простягаються, часто перериваючись, з північного заходу на південний схід до подільського діалектного обширу. Це дає підстави припускати, що саме в такому напрямі відбувалося значне переселення людності із західної Волині на Поділля. Тому на Поділлі є позиційно вираженими типово волинські діалектні риси Ткачук 1975: 8, зокрема: флексія –ові (братові) (карта № 177, автор П. Приступа); лексема [кача|ни] „кукурудза" (карта № 327, автор Я. Закревська); лексема [|боц'ун] „чорногуз" (карта №339, автор Я.Закревська); відповідники лексеми „мурашки" – [ко|мах'і], [комаш|н'а] (карта № 340, автор Я. Закревська). Основний напрям дозаселення – діагональний: з Володимир-Волинщини на південний схід через зону вібрацій між р. Серетом та р. Збручем. Сильний вплив цього історичного явища на специфіку говірок Поділля виявляється в тому, що він витворив особливий тип контакту наддністрянських та подільських говірок. Про волинські риси в зоні подільсько-наддністрянського суміжжя згадує О. Горбач, відзначаючи на цій території типово волинські особливості, зокрема, ствердіння [р] у кінці складів, у групах [р'е], [р'о], [р'у], [р'а] – [|бура], [|бурйа] Горбач 1969 :177.

Діалектологи та лінгвогеографи по-різному трактували діалектну специфіку говірок між Серетом та Збручем східного і західного периферійного подільського обширу. Наприклад, на „Карті южнорусских нарhчій и говоров" (1871р.) автор виділяє в межах червоноруського наріччя значну територію – подільсько-холмський або власне русинський говір, що охоплює територію по обидва боки Збруча. Західну межу цієї території автор проводить по лінії Заліщики – Чортків – Тернопіль – Золочів (по обидва боки р. Серет (в автора – р. Серед), а східну – через н.п. Нова Душиця – Проскурів – Чорний Острів (в основному – це сучасні межі подільського діалектного обширу) Михальчук 1877. На карті українських говорів І. Зілинського межа між наддністрянськими (опільськими) говірками та подільськими проходить уздовж р. Серет Зілинський 1933. А вже на карті українських говорів Ф.Жилка східна межа наддністрянських говірок – це густе пасмо ізоглос, які ідуть приблизно по р. Збруч на схід чи на захід від неї – від м. Гусятина (Тернопільська обл.) Жилко 1966. Аналогічною є межа між наддністрянськими та подільськими говірками на вміщеній в третьому томі АУМ карті говорів І. Матвіяса , що її межу автор визначає по ріці Збруч Матвіяс 1990 : 67.

Територію зіткнення наддністрянських та подільських говірок визначали неоднаково, виділяючи зону вібрацій, яка сьогодні пролягає умовно між р. Серетом та Збручем. Саме тому цей, по-різному інтерпретований, діалектний обшир викликає особливе зацікавлення. Для говірок між річками Серетом та Збручем поряд зі спільними рисами характерна ціла низка специфічних, відмінних від наддністрянських ізолекс. Зокрема подільському „ремінець" відповідає наддністрянське „ремінь" (різні словотвірні структури), под. „сором" – наддністр. „стид", под. „придане" – наддністр. „віно", под. „драговина" – наддністр. „трясовина", под. „кавалок" – наддністр. „кусок", под. „гладущак" – наддністр. „горнец" Бичко 1997 : 15.

Постійна і тривала смуга контактів неминуче привела до формування низки специфічних рис, ареали яких зображені на картах АУМ. Зона вібрацій, яка знаходиться з боку Наддністрянщини і простягається уздовж р. Збруча з півночі на південь, виявляє особливості на всіх рівнях діалектного мовлення. Паралелізми на картах та в коментарях до ІІ тому АУМ, ремарки „молодше / старше покоління", „часто вживане / рідко вживане", „давно вживали / тепер вживають" свідчать про витворення на цій території зони змішаності.

Зона на схід від Збруча з уваги на специфіку радянського прикордоння не дала виразних ознак вібрацій. Тому й кількість типово подільських ареалів, які заходять у зону вібрацій, на карті ізоглос Ф.Жилка №398 незначна. Часто тут відбито паралельне співіснування різних лексичних відповідників, зокрема: ареал лексеми [чорно|гузс] „лелека" (карта № 339, автор Я. Закревська); ареал структури [за|вод'ат] „про вовків" (карта № 341, автор М. Онишкевич).

Периферія наддністрянського обширу – це межа важливих для цієї території явищ різних структурних зрізів. За свідченнями сучасних лінгвогеографічних досліджень, Наддністрянщина вміщує одне з найбільших на українській території мовотворчих ядер: „активна дія наддністрянського мовотворчого ядра поширюється деякими рисами на схід (майже по р. Збруч)" Коць-Григорчук 2002 : 223. Саме тому особливо важливо виявити напрям і силу поштовхів, які воно здійснює.

Карта № 402 „Наддністрянські ареали" (автор Ф. Жилко) та окремі карти фонетичних, морфологічних, лексичних, синтаксичних рис дають змогу виявити межі поширення імовірно найдавніших наддністрянських рис (подаємо від максимально віддаленої, а отже, найдавнішої східної межі на території Поділля, – до новіших рис, східна межа яких міститься в зоні вібрацій): ареал лексеми [одиена|йц'іт'] (карта № 229, автор М. Онишкевич); ареал протези в у структурі [во|р'іх] (карта № 125, автор Я. Закревська); ареал звукової будови іменника 'війт' – в'іт (карта №101, автор Д.Бандрівський); ареал форми називного відмінка складних числівників 'два з половиною', 'три з половиною' – |п'іўтрет'а, |п'іўчверта (карта № 228, автор М. Онишкевич); ареал форми давального відм. однини [те|л'ат'у], [те|л'ату] (карта № 187, автор М. Онишкевич); ареал прислівника [краду|йемци] 'крадькома' (карта № 167, автор Л. Григорчук); ареал дієслівних форм [дас''], [йіс''] 'даси', 'їси' (карта № 243, автор Я. Закревська); ареал лексеми [мако|г'ін] (карта № 289, автор П. Приступа); ареал лексеми [стрих] 'горище над хатою' (карта № 279, автор П. Приступа); ареал лексеми [ка|ц'уба] 'кочерга' (карта №282, автор Л. Григорчук); ареал структур із переголосом [|саж'е], [|саж'і] (карта № 48, автор А. Залеський); ареал тенденції вимови [ао] перед [ў] – [|лаоўка], [|гоўкайут], [ўпоў], [доў] (карта № 50, автор А. Залеський). У зоні вібрацій зафіксовано паралельні форми з [а] та [о], що відзначив, описуючи говірки Теребовлянщини, О.Горбач [Горбач:178] – [проў|да], але [лаў|ка], [пи|саў]; наддністрянський ареал з відсутністю повноголосся (карта № 73 "Рефлекси *tolt (золото)", автор Д.Бандрівський). Внаслідок накладання на території говірок південно-західного наріччя ареалів повноголосної структури |золото та неповноголосної форми |злото на зіткненні їх ареалів виникають хитання, про що свідчать ремарки: "рідко", "рідше" |злото – Збаразький (Тернопільська обл.), "частіше" – |злото – Теребовлянський (Тернопільська обл.), "старше покоління" – |злото – Бучацький р-н (Тернопільська обл.) – відображають тенденції, які виникають на зіткненні ареалів різних структур. Можна припустити, що збереженню лексеми з відсутністю повноголосся |злото сприяло тривале функціонування на значній території говірок південно-західного наріччя лексеми |злотий із значенням 'монета вартістю 100 грошів'.

Loading...

 
 

Цікаве