WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зона вібрацій на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі - Реферат

Зона вібрацій на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі - Реферат

Реферат на тему:

Зона вібрацій на наддністрянсько-подільському діалектному суміжжі

Інтерпретація даних лінгвістичних карт, що після картографування є наступним етапом лінгвогеографічного вивчення діалектного простору, дає дослідникам дані про синхронне розташування, взаємодію та взаємозумовленість діалектних рис у просторі; про хід історичного розвитку окремих діалектних особливостей (історизм властивий легендам багатьох карт Атласу української мови – АУМ); про міграційні процеси та інші історичні та демографічні явища, які впливають на стратиграфію ареалів; про зумовлені позамовними чинниками осередки діалектотворення та ін. Інтерпретація даних лінгвістичних карт також унаочнює особливості діалектного мовлення в їх просторових виявах [Українська лінгвогеографія 2003 : 3].

Вияви динаміки діалектного мовлення особливо виразні в зонах зіткнення діалектних одиниць одного рівня. Такі зони зіткнення стають об'єктом особливого вивчення з уваги на те, що лінгвогеографія оперує даними про суцільний діалектний простір. Діалектологія, виявляючи подібні за діалектними рисами ціліcні утворення типу груп говірок чи наріч, дає змогу тільки приблизно окреслювати їхні межі. Саме проблема розмежування діалектних просторових конструкцій, визначальна для діалектологів, з огляду на вибірковість спостережень у діалектному просторі стимулювала вивчення обширів, що пролягають між визначеними діалектними територіями і на яких діалектні риси було важко локалізувати.

Сучасна лінгвогеографія оперує низкою терміносполук на позначення території міждіалектного та міжмовного контактування: „зона вібрацій" Коць-Григорчук 2002 :13 „зона перехідності", „зона змішаності", „зона інтерференції", „зональні ареальні елементи", „зональні ареальні утворення" (нові мовні компоненти, зумовлені локальним контактуванням) Жилко 1990 :19, „інтерферовані ареали" як результат міжмовного чи міждіалектного контактування Назарова 1970 : 22.

Враховуючи те, що межі між діалектними просторовими конструкціями нечіткі та розмиті, в лінгвогеографії використовують термін „зона". Якщо ареал – це територія поширення окремих мовних явищ, ізоглоса визначає його межі, то зона, часто як неповний синонім ареалу, – це діалектний обшир, що об'єднує декількаподібних мікроареалів, основною ознакою якої є неточність, приблизність меж Бородина 2002 : 137.

Зона вібрацій є складовою частиною комплексного аналізу діалектного континууму, який вміщує також центр та периферію. Зіткнення латеральних частин ареалів діалектних рис, властивих суміжним діалектним просторовим конструкціям, – місце творення зон вібрацій, у межах яких можуть формуватися зони змішаності (з їх паралелізмами) чи зони перехідності (відповідно, з контамінаціями, архаїзмами, розщеплювання значень слів, гіперизмами тощо) [Українська лінгвогеографія 2003 : 3].

Поняття „зона вібрацій" використовує та теоретично обґрунтовує Л. Коць-Григорчук, відзначаючи, що на периферії суміжних діалектних просторових конструкцій формуються проміжні смуги – зони діалектних вібрацій, у межах яких частини ареалів стикаються або накладаються, творячи в другому випадку зони змішаності (з їх паралелізмами, розщіплюваннями значень елементів діалектного мовлення, транссемантизацією) і зони перехідності, які можуть ставати зародками нових конструкцій (з гіперизмами, контамінаціями, архаїзмами й уже оформленими семантичними трансформаціями) Коць-Григорчук 2002: 222.

Зона вібрацій – це надрядне поняття до зони інтерференції, змішаності, перехідності, основними ознаками яких є нестабільність одиниць, викликана як безпосередньою віддаленістю від ядра діалекту, так і близькістю периферійних ареалів сусіднього обширу; співіснування паралельних діалектних структур, часто із семантичним розрізненням, гіперизмів, контамінованих сполук, збереження архаїзмів Коць-Григорчук 2002: 13. Виникнення зони вібрацій можливе за умови зіткнення частин суміжних діалектних просторових конструкцій. У такому випадку можна констатувати взаємодію ареалів, але важко передбачити характер і наслідки цієї взаємодії.

Поняття „зона інтерференції" та „зона вібрації" не виключають, а взаємно доповнюють одне одного. Інтерферентними називають „ареали явищ контактного походження, що на сучасному етапі чи історично становлять собою інтерферентне відхилення від сучасної діалектної норми чи умовно реконструйованої норми передконтактного стану певного часового зрізу" Назарова 1970 : 20.

Зона інтерференції – це вияв зони вібрацій, у якій вже можна зафіксувати діалектні риси, що виникли внаслідок взаємопроникнення рис як результату безпосереднього контактування і накладання в просторі діалектних рис. Адже інтерференція передбачає взаємне перетворення певних величин внаслідок накладання їх одна на одну. Ареали, які взаємодіють, нашаровуються, проникаючи вглиб сусідніх ареалів, стимулюючи таким чином виникнення специфічних ознак. Для рис фонетико-фонологічного рівня характерне найглибше проникнення, тоді як для інших рівнів часто можливим є лише зіткнення в зоні вібрацій.

Отже, в місцях зіткнення чи накладання латеральних частин ареалів діалектних рис, властивих суміжним діалектним просторовим конструкціям, творяться зони вібрацій, і, як наслідок, – зони інтерференції, площі поширення яких формуються в різних місцях зони Коць-Григорчук 2002 : 136. Зона змішаності – обшир, де помітні вже результати накладання, існують паралелі (часто зафіксовані в записах і коментарях до карт відмінності в мовленні молодшого, середнього та старшого поколінь або ремарки „старе" / „нове").

Окрім того, на зіткненні периферійних ареалів суміжних діалектних одиниць існує взаємодія та водночас прагнення до самозбереження, що приводить до витворення специфічних діалектних рис перехідності. Зіткнення ареалів часто передбачає мовотворення, яке й виявляється в зонах перехідності. Дослідники зазвичай зазначають на названій території системний і асистемний характер результатів контактування – своєрідний опір системи кожного діалекту прониканню невластивих йому елементів. Часто виявом такого опору є виникнення в говірках, що взаємодіють, особливих, властивих лише їм рис, які формують зони перехідності. Отже, зона перехідності – обшир з проявами нової мовотворчості.

У межах зони вібрацій (як поняття надрядного) можуть витворитися внаслідок дії інтерференції зони змішаності та перехідності, як результат співіснування суміжних діалектних просторових конструкцій. Змішаність не завжди приводить до витворення зони перехідності, яка у свою чергу має низку ознак, що характерні саме для такої території. Зони перехідності – це вже результат взаємодії (співдії, опору систем) суміжних діалектних просторових конструкцій.

Макродослідження українського діалектного простору (карти АУМ) поставило перед сучасною лінгвогеографією низку проблем, однією з яких є виявлення зон змішаності та перехідності у смузі міждіалектних (і міжмовних) контактів. Атлас показав, що межі між діалектними просторовими конструкціями неоднакові, одні з них досить виразні, інші виявляють розмитість, лінгвістичні ареали часто охоплюють територію кількох говорів. Наддністрянсько-подільську межу описують як компактну, „гостру" порівняно з подільсько-середньонаддніпрянською. „Цю межу творить широка смуга говірок, яким притаманна різнодіалектна аплікація та, зрідка, наявність специфічних локальних явищ, що не сягають жодного із взаємодіючих діалектів [Гриценко 2000 : 4". Ізоглоси, що розділяють говірки, які контактують, утворюють широку смугу змішаних говірок наддністрянсько-західноподільського типу. Перехрещення гетерогенних ареалів, внаслідок чого наддністрянський ареал накладається на західноподільський, детермінує утворення й співіснування паралельних форм на різних структурних зрізах, а це відповідно зумовлює виникнення зон змішаності (з частими паралелями).

Згідно з даними АУМ, якраз на цьому діалектному просторі своєрідність взаємодії проявляється найвиразніше, бо на суміжжі говірок Наддністрянщини з північними говірками у зв'язку з історичними подіями сформувався своєрідний опір наддністрянським рисам. На інших обширах контактування діалектних просторових конструкцій проходить по-іншому. Наприклад, на межі бойківських та наддністрянських говірок відбувається тривалий процес, унаслідок якого Наддністрянщина значною мірою поглинає Бойківщину з півночі окремими діалектними рисами Коць-Григорчук 1993:119-129; Коць-Григорчук 2002:102-115. Межа між подільськими та наддністрянськими говірками виразна, що дає змогу виявити на цьому діалектному обширі елементи динаміки та статики передусім як ознаки зони змішаності.

Loading...

 
 

Цікаве