WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Концепти дума, думка в українському мовленні крізь призму аксіологічної прагмалінгвістики - Реферат

Концепти дума, думка в українському мовленні крізь призму аксіологічної прагмалінгвістики - Реферат

Очевидно, концепт думка не містить таких смислів, як „значущість", „вагомість", „абстрактність", „велич", „розміреність", її простір більш обмежений, не має такої ширини та глибини, вона в ньому рухається різними способами, думка виражається конкретно. З думкою можна здійснювати різні маніпуляції. До неї можна дійти, нею можна багатіти, грішити, кривдити, вона може йти або нейти,забігати наперед, бігати, тікати, скакати, гуляти, западати, приходити, лізти, припливати, спливати, залітати, з'являтися, виникати, линути, навертатися, приваблювати чи відштовхувати, подобатися чи не подобатися,тобто вона рухлива, може поширюватися, динамічна,її можна змінювати,взяти,викинути (думу викинути неможливо, як неможливо з нею вчинити й усі інші операції, які є характерними для думки), вкрасти,покинути, зв'язати, зводити докупи, неюможна поділитися, вона чіпляється, липне, горнеться, сплутується, скаче, метушиться, роїться, гніздиться, пурхає, кружляє, товпиться, тисне, а отже, вона приємна чи неприємна, добра чи зла (лиха), хороша чи погана, розумна чи нерозумна (дурна), шалена, химерна, слушна, доречна, весела, сумна, нав'язлива, задня, неочікувана, нова чи стара, швидка, плинна, оформлена, окреслена, висока чи низька, нікчемна, чітка чи розмита, прихована, передбачувана чи непербачувана, зрозуміла чи незрозуміла, вездисуща, вона може комусь належати – громадська, моя, твоя тощо. „Скільки тих висловів, епітетів, метафор, порівнянь, що появились на світ Божий завдяки слову „думка"!.. Та з-між усіх, незчисленних, мене найбільше вабить, – пише А.Содомора, – оте дивне: „...думок – як у зайця скоків [Содомора 1999: 26]. Думка рідко буває „самотньою" на відміну від думи. „Дума любить самоту, їй не треба товариства, вона – одна: „А мні одна только в світі дума, / А мні одно только не йдет с ума", – дуже точно мовить Сковорода у своїй пісні („Всякому городу нрав і права")... У своїй самотності дума й епітета не любить. „Наша" – чи не єдине означення думи-пісні, що й робить неперекладним це поняття: „дума", і не тільки у значенні „пісня", – суспільно-історична реалія; іншою мовою її треба хіба що транслітерувати, пояснивши іншомовному читачеві, що стоїть за цим словом. За ним – наша історія; дума – це погляд, звернений у минувшину (пригадаймо „Запорожця" А.Монастирського)", – наголошує А.Содомора [Содомора 1999: 25]. Ці слова підтверджують, що дума специфічно український культурний концепт.

А.Содомора наводить цікаві спостереження, що стосуються концепту думка, що, як він також вважає, є багатоликою, багатогранною, різноманітною. На шкалі оцінки цей концепт також „ковзає", що засвідчує його бінарний характер, проте, як нами підраховано, концепт думка має більш широку палітру негативних смислів, аніж концепт дума, який має переважно позитивні смислі, оскільки „смуток" і „важкість" дум має в цілому позитивний характер, що злегка „тяжіє" до негативного полюса на шкалі оцінки. А.Содомора зазначає, що „саме ж слово „думка" не має ні тієї особливої, що контрастує з білим, барви, ані тієї ваги, що „дума". Та й на папері стати не може: вона у постійному русі, леті, пурханні. Ось чому так нелегко зосередитися, керувати своїми думками – пташиною зграєю – навіть під час молитви, навіть тоді, коли хрестимося: „Рукою махаєш, а думкою скрізь літаєш".

Думка, хоч і високо може спурхнути, хоч, буває, й жайворонком зависне якийсь час, усе ж нерідко розмінюється на щось дрібне, минуще. Думкою, приміром, можна багатіти, грішити, кривдити когось; думою – ні. Думку можемо змінювати (згадаймо: „Лише дурні не змінюють своїх думок"), думу – ні. [Cодомора 1999: 24].

Якщо дума – це пісня, як зазначалось, специфічний жанр українського фольклору, культурно-історична реалія, то думка як похідне від дума також має значення „українська і польська народна пісня (лірична або епічна), часто журливого характеру", це також „назва окремих розділів (частин) лірико-оповідального, музично-сценічного або інструментального твору", „назва деяких самостійних вокальних або інструментальних творів" [СУМ ІІ: 436]. Вказані значення є логічним наслідком вторинності лексеми думка, що зберігає зв'язок з материнською основою.

Видається, що українським мовознавцям необхідно сконцентрувати увагу на вивченні національних культурних концептів, тобто констант української культури, для чого важливо досліджувати індивідуально-авторські смисли, які породжують видатні майстри слова, узагальнюючи їх досвід у проекції на українську культуру в цілому. Така робота має велике значення не тільки для теорії, але й для практики вивчення мови у гармонійному поєднанні з вивченням культури народу, осмисленням його ментальності, специфіки національного характеру, оскільки на сучасному етапі розвитку методики викладання певної мови як іноземної загальновизнаним став лінгвокультурологічний підхід. Добре вивчена польська та російська мовленнєві свідомості, укладено словники, зокрема, словник Ю.Степанова „Константи: Словник російської культури" [Степанов 2001], у передмові до якого зазначено: „Предмет цього Словника – поняття, або концепти, російської культури, такі, як „Вічність", „Закон", „Беззаконня", „Страх", „Любов", „Віра" і т.д.

Давно помітили, що їх кількість невелика, базових – чотири -п'ять десятків, поміж тим сама духовна культура певного суспільства складається значною мірою з операцій з цими концептами.

Слово константи в заголовку означає, що вибрані головно ті з них, які є сталими і постійними, тобто є константами культури" [Степанов 2001: 5]. До таких констант української культури, на наш погляд, треба зарахувати концепти дума та думка. До речі, зазначимо, що рос. мыслишка можна перекласти українською мовою лише як нікчемна думка, оскільки основа слова думка за своєю природою не може поєднуватися з суфіксами негативної оцінки, що також свідчить про те, що цей концепт є константою української культури або так званим ключовим концептом української культури, тобто тією головно одиницею картини світу, яка є найбільш значущою як для окремої мовленнєвої особистості, так і для лінгвокультурної спільноти в цілому.

Література

  1. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: Видавництво ЛНУ ім. І.Франка, 2000.

  2. Леонтьев Д.А. Психология смысла: Природа, структура и динамка смысловой реальности. М.: Смысл, 1999.

  3. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: Учебное пособие. Минск: ТетраСистемс, 2004.

  4. Словник української мови: В 11 т. К.: Наук. думка, 1970 -1980.

  5. Содомора А. Наодинці зі словом. Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського держуніверситету ім.. І.Франка, 1999.

  6. Степанов Ю. Константы: Словарь русской культуры: Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Академический Проект, 2001.

Loading...

 
 

Цікаве