WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Концепти дума, думка в українському мовленні крізь призму аксіологічної прагмалінгвістики - Реферат

Концепти дума, думка в українському мовленні крізь призму аксіологічної прагмалінгвістики - Реферат

Реферат на тему:

Концепти дума, думка в українському мовленні крізь призму аксіологічної прагмалінгвістики

У сучасному мовознавстві активно розробляють проблеми, пов'язані з вивченням такого напрямку, як когнітивна лінгвістика. Найважливішим об'єктом когнітивної лінгвістики вчені справедливо вважають концепт, який у науці про мову не має на сьогодні однозначного тлумачення. В українському мовознавстві ці проблеми також ще чекають свого вирішення, тому актуальним вважаємо опис українських культурних концептів. Концепт – це згусток певної культурно-національної інформації, що зафіксований у мові [Космеда 2000: 130-166]. Ключові концепти культури докладно вивчають такі відомі сучасні дослідники, як О.С.Кубрякова, Ю.С.Степанов, Ю.М.Лотман, Й.А.Стернін, В.М.Телія, А.Вежбицька та ін. Білоруська дослідниця В.А.Маслова підготувала навчальний посібник з когнітивної лінгвістики для студентів вищих навчальних закладів, де пропонує своє „робоче" визначення концепту: „ ... це семантичне утворення, відзначене лінгвокультурною специфікою, таке, що тим чи іншим чином характеризує носіїв певної етнокультури. Концепт, відображаючи етнічне світобачення, маркує етнічну мовну картину світу і є цеглинкою для побудови „оселі буття" (за М.Хайдеггером). Але в той самий час – це певний квант знання, що відображає зміст усієї людської діяльності. Концепт не безпосередньо виникає із значення слова, а є наслідком зіткнення словникового значення слова з особистим і народним досвідом людини (за Д.С.Лихачовим). Він оточений емоційним, експресивним, оцінним ореолом"[Маслова 2004: 36].

Мова – це, як відомо, засіб трансформації думки, яку вона своєрідно виражає. Поняття думки є важливим для людської онтології, воно специфічно співвідноситься в українському мовленні з поняттям дума. Отже, мета цієї статті – подати опис концептів дума, думка, які тісно пов'язані з українською ментальністю, відображаючи її своєрідність.

В академічному „Словнику української мови" лексему „дума" витлумачено: „Те саме, що думка..." [СУМ ІІ: 434], проте відомий український митець А.Содомора справедливо наголошує, що „думка тим передусім і відрізняється від думи, що їй не властива епічна тривалість, послідовність; вона „коротша" (ми вже й не помічаємо здрібнілої форми: дума – думка), якась наче куца, та головне – не передбачувана: здебільшого й ми не знаємо, чому в цю мить „скочили думкою" в той, а не в інший бік. Це – таїна підсвідомості..."[Содомора 1999: 24]. Отже, концепти дума і думка мають значну відмінність, що повинно відображатися і в тлумачних словниках, зокрема, ця відмінність добре відчутна, коли їх розглядати під кутом зору аксіологічної прагмалінгвістики [Космеда 2000].

Досліджуючи концепт дума, що відтворений у книзі А.Содомори, можна погодитися з ним, що дума співвідноситься з концептом мовчання, а мовчання віддавна має більшу цінність, аніж слово, порівн. давню мудрість: слово – срібло, мовчання– золото; у А.Содомори: „А мовчанка – то дума" [Содомора 1999: 21]. Крім того, дума співвідноситься з концептом простір, що має у слов'янській ментальності високу оцінку (порівн..: є простір для дум, думи можна розвіяти, у їх полоні можна перебувати). Дума – це пісня, що також вимагає простору. Пісня – один з найяскравіших культурних концептів української мови (порівн. з української народної думи: Сидить Кобзар при дорозі / І думу співає, / З сліпих очей світлі сльози/ Рукавом втирає). Як відомо, „дума" – жанр, притаманний лише українській культурі, а значить, це також один з основних специфічно українських культурних концептів.

Концепт дума містить і певний заряд емоційного негативного відтінку, на нього нашаровується смисл „сумний", що особливо яскраво виражається у шевченкових словах, які, практично, стали крилатими, порівн.: Гетьте, думи, ви хмари осінні! У цьому виразі вигук геть уживається як наказ відійти від кого-небудь, покинути, залишити кого-небудь [СУМ ІІ: 57]. Подібного типу вигуки мають дієслівну семантику і виступають у предикативній функції. У вказаному випадку маємо не традиційну форму геть, що містить значення 2-ої особи однини, а гетьте, що виражає значення 2-ої особи множини. У СУМі таке значення не зафіксоване. Видається подібне використання вигуку мотивується не тільки потребою рифми, але й для наголошення вагомості концепту дума.

Андрій Содомора погоджується з тим, що цей концепт має смисловий відтінок „смуток". „Дума" – „невеселе" слово, а це відбито й у творчості Т.Г.Шевченка (порівн..: Думи мої, думи мої! Лихо мені з вами...). Леся Українка у вірші „Надія" також відчуває думи сумні, зазначаючи: „Так! Я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісень, / Без надії таки сподіватись, / Буду жити – геть думи сумні!" У Кобзаря, крім того, думи забарвлені: вони, очевидно, білого кольору – кольору паперу, що породжується асоціативним рядом: білий, бо чистий, світлий, добрий; білий, як лист паперу, на якому можна відтворити те, що довго визрівало, вічне. Проте А.Содомора визначає білий колір, як колір суму: „...ця барва здебільшого буває невеселою: навіть чужинецькі сніги слугували їй тлом...; біле снігове тло – барва одинокості, смерті..." [Содомора: 21].

Цікавою знахідкою А.Содомори стосовно специфіки концепту дума є фіксація індивідуальних смислів, що супроводжують вказаний концепт у творчості І.Франка, порівн..: „Думи, діти мої, / Думи, любі мої! / З усміхнутим лицем / В тій понурій тюрмі!" Якщо Шевченкові думи важкі, вони мучать поета – „лихо мені з вами", то думи І.Франка – втішають його, вони „усміхнені". Але й Т.Шевченко пише: "Думи мої, думи мої, / Ви мої єдині, / Не кидайте хоч ви мене / При лихій годині". Шевченкові думи також його втіха.

Зауважимо, що навіть індивідуально-авторські смисли можна узагальнити. Д.О. Леонтьєв наголошує, що „життєві світи різних суб'єктів характеризуються як узагальненим, так і індивідуально-специфічним змістом; ступінь їх узагальненості визначається, зокрема, ступенем подібності об'єктивних умов існування суб'єктів і ступенем подібності їх організації" [Леонтьев 199 : 118]. Як зазначають дослідники, один з типів українського інтелігента, яскравим представником якого вважають Григорія Сковороду, визначається передусім бажанням надовго заглибитись у себе, свої думи, у чому й виявляється його прагнення до волі [Див. про це: Космеда 2000].

Отже, концепт дума реалізується на шкалі оцінки своєрідно, ковзаючипо ній, що спостерігається при врахуванні індивідуально-авторського його відображення у мовній свідомості найяскравіших носіїв української ментальності, української культури. Концепт дума в українській мовленнєвій свідомостімістить такі індивідуальнісмисли, як „важкість", „смуток", „самотність", „втіха", „порятунок", „значущість", „вагомість", „велич", „простір („широта", „глибина")", „послідовність", „абстрактність", „розміреність", „тривалість", „воля", „українська культура".

У висловах думати думу (думи) чи думати думку, що подані в СУМі як варіантні [СУМ ІІ: 434-435], також вбачаємо різницю у смислах, які зафіксовані лише ілюстративно, але не мають у словнику тлумачення, порівн. приклади, що наведені в СУМі: 1. Мабуть, у дубах сидить [Катря] та думає думку (Вовчок, І, 1955, 195). 2. * Образно. Як тихо у полі! Здається, земля думає свою думу перед тим, як піти в ріст (Стельмах, Хліб..., 1959, 384). 3. * У порівн. [Семен Мельниченко] А он соняшник як височенно вигнався, ще й голову схилив, наче зажурився і думає тяжкі думи... (Кроп., І, 1958, 60). У першому прикладі йдеться про буденні людські роздуми, які мають конкретний характер, не мають величі, значної вагомості – це думки, а в другому та третьому прикладах – це роздуми глобальні, значущі – земля думає, соняшник, тобто суб'єкт мислення абстрактний, а думи соняшника ще й „тяжкі", „сумні", бо соняшник...зажурився.

Loading...

 
 

Цікаве