WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Функціональне навантаження парцелятів-заголовків у газетній публіцистиці - Реферат

Функціональне навантаження парцелятів-заголовків у газетній публіцистиці - Реферат

До новорічного столу буде сухе. Молоко (Мол. Укр. 2000. №28).

Ефект цього заголовка – в несподіваності появи після крапки підмета, що перебуває з присудком у двобічному взаємозалежному предикативному зв'язку. Без нього "сухе" треба розглядати як субстантивований прикметник, що позначає сухе вино. Заповнення ж цієї маркованої позиції словом "молоко" активізує лексико-семантичну неузгодженість, посилюючи експресивне звучання виокремленого компонента.

Заголовок, який є одним з найбільш насичених та актуалізаційно маркованих компонентів тексту, виконує різноманітні функції, виступаючи складником різних категорій (інформативності, модальності, завершеності). Категорія інформативності виявляється в ономасіологічній, означувальній, номінативній функції заголовка, яку він виконує згідно з внутрішнім механізмом ономасіологічного процесу: називає об'єкт (текст) за однією з його ознак – темою [Выготский 1934: 90].

Категорія модальності виявляється в заголовку експліцитно, через використання емоційно-оцінних слів у прямих значеннях, пор.:

Наші люди. Чи свині? (Осв. 2000. №19).

Велике місто. Хамів (Мол. Укр. 1999. №44).

Категорія модальності притаманна усім заголовкам, але особливої актуалізації набуває в газетних жанрах:

Село шуміло! Святкувало (Літ. Укр. 1999. №24).

Категорія завершеності знаходить свій вияв у делімітативній функції заголовка, який відокремлює один завершений текст від іншого.

Категорія проспекції в заголовку виявляється в тому, що своїм змістом заголовок спрямований у структуру тексту. Виявляється вона, як правило, внаслідок повтору слів заголовка в тексті. Наприклад, у статті, яка має назву: "Ми є. Були. І будем ми" (Осв. Укр. 1998. №2)спостерігаються наскрізні повтори, які ведуть до гіперсемантизації слів заголовка: "перемагають, хоч як їх не нищено", "стоять, як їх не упосліджено", "ідея незнищеності", "він виграв цей бій", "він посів своє місце, переміг".

У заголовку може актуалізуватися і категорія зв'язності статті із заголовком. Наприклад, у статті "Забули. Забули голодомори, репресії, виселення..." (Літ. Укр. 2000. №4)слово забули використано п'ять разів, слово і словосполучення на означення репресій – сім разів, голодомор – вісім разів ("ув'язнення цілих народів, голодомори, репресії", "коли ціла країна була цілеспрямовано знищена голодом", "коли знищена голодна країна", "такого голоду ніхто не бачив за Миколи", "переживати на власній шкурі найсправжнісінький голод", "А головне – голодні"). Слово заголовку забули "пронизує" весь текст, зв'язує його. Лексема забули у цьому семантично модифікується, утворюється індивідуально-художнє значення. Усвідомлення цього значення читачем відбувається ретроспективно, коли читач повертається до заголовка після закінчення читання тексту. Заголовок, із якого починається ознайомлення зі статтею, є рамковим знаком. Цей знак ще раз зв'язує початок і кінець, тобто безпосередньо бере участь в актуалізації не тільки категорії зв'язності, але й категорії ретроспекції.

Актуалізація категорії проспекції і прагматичності починається з очікування знайомства з текстом, з формування настанови на читання статті, з періоду, який умовно можна назвати передтекстовим. Саме тут вияви названих категорій впливають на майбутнього читача, щоб зацікавити його, привернути увагу до повідомлення.

Як основний актуалізатор текстового концепту заголовок-парцелят є динамічним утворенням, перервавши читання тексту на певному місці, ми перериваємо і формування концепту, і відповідно – формування цілісного змісту заголовка.

Семантична специфіка заголовка-парцелята полягає в тому, що в ньому одночасно відбувається конкретизація і генералізація значення, перше відбувається унаслідок прив'язування до певної ситуації, репрезентованої в тексті, і відрізняється від звичайної контекстуальної реалізації значення тим, що відбувається, по-перше, з розривом між з'явою форми та її осмисленням і, по-друге, наступає не одночасно, не миттєво, а поетапно. Генералізація, що йде за конкретизацією, пов'язана з включенням у розшифровку заголовка множинності значущостей різних елементів художнього тексту, що і дає змону заголовку-парцеляту стати знаком типового, узагальнювального, знаком концепту.

Особливої уваги заслуговують заголовки-парцеляти з неоднорідним паралельним підпорядкуванням компонентів, один з яких виокремлений. Останній виражає різні функціонально-семантичні відношення до спільного для них головного члена, а в середині ряду (між собою) – відношення взаємного доповнення. Наприклад:

Лише запитання? На нього мабуть, відразу не легко відповісти. Але необхідно (Осв. 2001. №30-31).

Ситуація напружена.Бо відповідаючих кілька. Вже є досить (Осв. Укр. 2000. №22).

У таких побудовах формальний зв'язок парцелята з підпорядкувальним словом безпосередній, а смисловий – через компонент, що знаходиться в базовій структурі.

Цікавими є заголовки – парцеляти з двох'ярусною формальною організацією [Григорьев 1989: 226]. Наприклад:

Гроші добре горять. Особливо дерев'яні (Мол. Укр. 1999. №3).

Багатіями хочуть бути всі. Але по-різному (Мол. Укр. 1999. №6).

У наведених похідних утвореннях перший ярус зв'язку – на рівні словоформ: гроші добре горять дерев'яні (тяжіння); багатіями хочуть бути по-різному (приєднування). Другий ярус оформлений сполучниковими засобами, що з'єднують неоднорідні частини предикативної структури. Саме розрив залежності обох ярусів визначає смисл всього висловлювання. Нерідко звукове оформлення елемента допомагає його зближенню з яким-небудь апелятивом, внаслідок чого такий елемент, винесений у заголовок, набуває характеру паремії. Наприклад:

НАТО. Не буває занадто (Мол. Укр. 1999. №16).

Одним з улюблених прийомів журналістів є використання топонімів, що репрезентують результати регулярної метонімії "місце – дія – суб'єкт дії". Цей прийом дозволяє економно, стисло назвати потрібну реалію.

Вашингтон гримнув. Висновки зробили. Заспокоїли президента (Гол. Укр. 2001. №23).

Крім того, газети України останнім часом демонструють невичерпну фантазію авторів у сфері створення парцелятів з ономастичним компонентом – підметом, що відображає інтерес преси до конкретних людей. Наприклад:

Василь Кремень. Шукає місцеві бюджети (Осв. 2000. №54).

Для успішної мовленнєвої комунікації в суспільно-політичній сфері необхідне вирішення певного протиріччя: з одного боку, цілі політичного впливу на аудиторію вимагають чіткості вираження авторської думки й однозначного її розуміння, а з другого – пряме, логічне формування авторської концепції робить текст дидактичним, що знижує його переконливу силу. Тому важливим моментом публіцистичної майстерності, що характеризує вираження авторської думки, є її співвідношення з іншими елементами змістової структури (ситуацією або подією, образом чи предметом) в газетному тексті.

Гарний заголовок-парцелят швидко викликає в свідомості адресата (читача) уявлення про предмет – образ і пов'язані з ним асоціації. Багато в чому вплив заголовка залежить від вміщеної інформації, її стислості, оцінки, яка є однією з головних особливостей зображально-виражальних засобів газетної мови, близької до усного мовлення. Для останнього немає суворих критеріїв виділення слів, тим більше, гранично визначених меж речення.

Спостереження над парцельованими заголовками дозволяє стверджувати, що їх використання активізується, при цьому виявляється вибір у розчленуванні зв'язку (особливо підрядного прислівного зі стрижневим компонентом – носієм активної валентності), що дозволяє наочно позначити актуалізований компонент висловлювання, спеціально загострити на ньому увагу читача.

Функціонування заголовків-парцелятів у публіцистичних текстах відрізняється від синтаксичної і семантичної поведінки цих побудов у літературно-нормативних художніх текстах, не кажучи вже про інші жанри мовлення типу наукового та ін. Очевидно, це відбувається під впливом таких чинників, як 1) вплив розмовного мовлення на формування синтаксичних конструкцій, 2) прагнення до посилення емоційно-експресивного впливу статті.

Література

  1. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Соцэкгиз, 1934. 324 с.

  2. Гладкий М. Наша газетна мова. Київ: Держвидав, 1928. 178 с.

  3. Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1989. 194 с.

  4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Поняття "газетна мова" в працях М.Гладкого // Функціонально-комунікативні вияви граматичних одиниць. Збірн. Наук. праць. К., 1997. 146 с.

  5. Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. М., 1980. 313 с.

  6. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1988. 192 с.

  7. Полтавская Е.А., Богословская О.И. К проблеме соотношения газетного заголовка и жанра // Функциональная стилистика: теория стилей и их языковая реализация. М.: Наука, 1968. С. 277 - 301.

  8. Радзієвська Т.В. Комунікативно-прагматичні аспекти текстотворення: Автореф. дис. ...д-ра філол. наук. К., 1999. 32 с.

Loading...

 
 

Цікаве