WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Дискурсивність текстової фрагментації як вияв категорії дискретності - Реферат

Дискурсивність текстової фрагментації як вияв категорії дискретності - Реферат

Реферат на тему:

Дискурсивність текстової фрагментації як вияв категорії дискретності

Вивчення тексту як найвищого рівня мовної системи у мовноцентричній лінгвістичній парадигмі або як процесу і результату комунікації в антропоцентричній передбачає розгляд основних текстових категорій, серед яких виділяють дискретність як одну із провідних. Річ у тому, що текст як знакова система є гетерогенним утворенням, що зумовлено специфікою світосприйняття: людина сприймає і відтворює об'єктивну дійсність не як цілісну та нерозчленовану систему, а як сукупність окремих фрагментів, ситуацій, подій. Текст виявляє цю особливість психіки людини повною мірою, адже він становить складне неоднорідне явище з погляду як форми, так і змісту, що неодноразово зазначали фахівці в галузі текстолінгвістики. Так, І.М. Колегаєва, розглядаючи формально-графічне членування тексту, вказує на те, що він завжди є парцельованим і структурованим, наслідком чого стає наявність різних за обсягом та ієрархією фрагментів [Колегаева 1991: 57]. Семантичне членування тексту передбачає виокремлення тем, мікротем, макротем [Домашнев и др. 1983: 35] і відповідних текстових структур. В.А. Кухаренко, розрізняючи ці два аспекти дискретності тексту, говорить про архітектонічне (формальне) і композиційне (змістове) членування [Кухаренко 1988: 70]. Такий підхід спричинив виділення текстових одиниць формального і семантичного рівнів відповідно, хоча однозначного погляду на цю проблему не існує (напр., див.: [Валгина 2003: 21-22; Солганик 2002: 38; Різун 1998: 8]). Комунікативний підхід до тексту, що набув поширення наприкінці минулого століття, зумовив необхідність перегляду текстової дискретності в ракурсі актуалізації певних текстових компонентів з огляду на прагматичну настанову [Гальперин 1981: 70], а застосування розробок з когнітивної лінгвістики дозволило виділяти в тексті ментальні моделі, сценарії або фрейми [Минский 1979]. Комунікативне членування тексту розглядають у межах процесу комунікації, враховуючи специфіку породження/сприйняття тексту та акцентуючи на рецептивному боці цього процесу: „рекурсивне сканування інформації у свідомості адресата та збіг її зі сценаріями та установками його пам'яті створює дискретність текстового змісту як лінійну, так і наскрізну..." [Селиванова 2002: 207].

Розмаїття підходів до текстового членування і зумовлює актуальність нашого дослідження, яке присвячене аналізу художнього тексту, зокрема його специфічній фрагментації, ініційованій автором. Саме тому предметом аналізу стали текстові фрагменти, поява яких у тексті не має формального або власне семантичного підґрунтя, а залежить від прагматичної настанови мовця або внутрішньої експресії твору. Об'єктом дослідження є тексти творів українських письменників-постмодерністів, що відбивають прагнення знищити межі текстової реальності і порушити канони створення вербального тексту.

Метою статті є аналіз специфіки комунікативного членування тексту з акцентом на деструктивних синтаксичних конструкціях – невід'ємних компонентах постмодерністських творів. Мета зумовила такі завдання: розглянути особливості текстової дискретності на формальному, семантичному та комунікативному рівнях тексту; з'ясувати специфіку комунікативного членування тексту, яка виявляє себе в актуалізації певних фрагментів висловлень; дослідити особливості текстової дискретності дискурсивного характеру; створити типологію текстової дискретності.

Зазвичай у тексті розрізняють різні рівні членування залежно від підходу – формально-граматичного, структурно-семантичного та комунікативного. Навіть беручи до уваги той факт, що лінгвісти висловлюють з цього приводу суперечливі думки, ми підтримуємо позицію щодо виділення окремої мінімальної текстової одиниці відповідно до кожного підходу: на формально-граматичному рівні членування розглядаємо поліпредикативний комплекс (ППК), на структурно-семантичному – надфразну єдність (НФЄ), на комунікативному – мікротекст. Композиційною мінімальною одиницею членування є абзац, а до одиниць вищого рівня дискретності можна віднести розділ, частину тощо. Ці текстові компоненти, що є виявами категорії дискретності, релевантні для будь-якого тексту незалежно від його внутрішніх особливостей. Проте належність твору до постмодерністської естетичної парадигми спричиняє незвичайне членування тексту і – відповідно – появу інших мінітекстових утворень. Такі утворення не є різновидом текстових одиниць, вони існують тільки в одному тексті, властиві одній текстовій реальності і зумовлені авторською інтенцією. Як і будь-які мовленнєві явища, ці текстові елементи є поодинокими, оригінальними і семантично навантаженими лише в певному текстовому просторі. Існування таких явищ ми пов'язуємо насамперед з явищем текстової деструкції комунікативного типу [Кондратенко 2003: 365], яку тлумачимо не як порушення норми, тобто прояв девіацій [Бацевич 2000: 17-19], а як специфічну рису постмодерністського тексту, зумовлену актуалізацією певної інформації, важливої за певних комунікативних умов.

Подання тексту у вигляді окремих фрагментів – фраз – неодноразово ставало предметом уваги лінгвістів. Починаючи з середини ХХ століття це явище здебільшого розглядали як один з різновидів синтаксичної експресії, зокрема в наукових працях, присвячених експресивному синтаксису, обов'язково аналізували подібні явища: „провідним серед експресивних побудов є процес сегментації, тобто членування тексту на окремі сегменти" [Акимова 1990: 90]. Однак останнім часом розчленування тексту пов'язують з його мовленнєвою природою, тобто репрезентація синтаксичних мовних одиниць у вигляді окремих висловлень – мовленнєвих одиниць – є ознакою того, що текст належить до мовленнєвих утворень. Такий підхід передбачає тлумачення всіх різновидів фрагментації як мовленнєвої репрезентації однієї мовної одиниці, тобто одна синтаксична одиниця (найчастіше речення) може бути представлена у вигляді окремих комунікативних одиниць – висловів або фраз [Ванников 1979: 40-59]. Ми дотримуємося другого підходу, і тому вважаємо, що текстове членування, результатом якого є синтаксична фрагментація мовних одиниць, – це вияв комунікативної природи тексту. Пропонуємо називати це явище дискурсивністю художнього тексту.

Найпоширенішими синтаксичними явищами, пов'язаними із фрагментацією як родовим поняттям, є парцеляція і сегментація.

Парцеляцію тлумачать як „спосіб мовленнєвого оформлення єдиної синтаксичної одиниці – речення – кількома комунікативними одиницями – фразами" [Жайворонок 2000: 426], причому характерною ознакою парцеляції, що відрізняє її від інших фрагментованих конструкцій, є нерівноправність компонентів: парцелят підпорядкований стрижневій конструкції і зберігає відповідну граматичну залежність, властиву не парцельованим реченням. Напр.: Навкіл вибухнув реготом. А наречена – букетом троянд. Яким вона розмахнулася, ляснувши двічі свого обранця об лице(Б.Жолдак). Саме тому парцелятами часто стають підрядні частини складнопідрядних речень та однорідні члени. З семантичного боку парцелят містить інформацію, що випливає з основної, стрижневої частини: Швидше назад. До мосту. До річки. До незалежності (Іздрик). У наведеному прикладі парцельована частина становить три фрагменти, що виконують спільну синтаксичну функцію, мають одне значення та морфологічну віднесеність, тобто є однорідними.

Якщо парцелятами виступають підрядні частини складнопідрядних речень, то йдеться здебільшого про нерозчленовані речення із сильними прислівними зв'язками – з'ясувальної та атрибутивної семантики: Соля неодноразово повторювала, що Банзай дуже обмежений. Що його кругозірнадто вузький. Що він зануда(Л.Дереш). Слабкі синтаксичні зв'язки в розчленованих складних реченнях, де панівними є адвербіальні відношення, передбачають таку конструктивну незалежність парцелята, що сприймається не стільки як комунікативно, скільки як експресивно зумовлене. Напр.: Нескінченна кава – ось ідеал. Бо одного разу він заскочив себе на тому, що почав одягатися в темновохристу одежу, на якій кавові плями були непомітні (Б.Жолдак).

Loading...

 
 

Цікаве