WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Асоціативно-термінальна мотивація відіменникових дієслів у сучасній українській мові - Реферат

Асоціативно-термінальна мотивація відіменникових дієслів у сучасній українській мові - Реферат

Реферат на тему:

Асоціативно-термінальна мотивація відіменникових дієслів у сучасній українській мові

Проблема мотивації в лінгвістиці, незважаючи на значну кількість наукових праць, де досліджується це явище в ракурсі словотвору та теорії номінації, охоплює кілька складних і остаточно не вирішених питань.

В українському мовознавстві, на жаль, розгляд мотивації не входив навіть до підручників із словотвору, а в наукових роботах використовувалися лише наявні у славістиці класифікації [Горпинич 1998], оскільки головну увагу науковців було зосереджено на словотворчих типах і динаміці значень мотиватора та мотивата.

З огляду на актуальну в сучасній лінгвістиці когнітивну парадигму, проблема мотивації потребує врахування нового принципу типологізації мотиваційних процесів – „концептуального місця мотиватора в ментально-психонетичному комплексі об'єкта, що позначається" [Селіванова 2000]. Стосовно принципів когнітивно-ономасіологічного аналізу та психолінгвістичної моделі породженння найменування, ми застосовуємо щодо аналізу відіменних дієслів української мови нову когнітивно-ономасіологічну типологію мотиваційних процесів, запропоновану О.О. Селівановою.

Залежно від фрагмента ментально-психонетичного комплексу, що висвітлюється при внутрішньому програмуванні ономасіологічної структури, та селекції мотиватора з цієї мотиваційної бази, мотивація відіменникових дієслів поділяється на пропозиційно-диктумну, що обирає компонент диктуму як адекватні, реальні знання про об'єкт номінації; асоціативно-термінальну, що висвітлює асоціативну частину ментально-психонетичного комплексу, та модусну, що актуалізує оцінку позначеного на підставі модусу, відчуттів та почуттів, а також псевдомотивацію, яка вказує на відсутність вербалізації в ономасіологічній структурі будь-якого фрагмента ментально-психонетичного комплексу.

Одним з різновидів мотивації, поширеним у масиві українських відіменникових дієслів, є асоціативно-термінальна, що використовує в структурі концепту фрагменти необ'єктивних, неістинних знань про позначуване, які корелюють з пропозиційними компонентами диктуму.

Матеріалом для дослідження послужили відіменникові дієслова, взяті шляхом суцільної вибірки із словників української мови („Словник української мови": В 11-ти т. – К., 1970 – 1980; „Інверсійний словник української мови" С.П. Бевзенка. – К., 1985; „Тлумачний словник-мінімум української мови" О.М. Єфімова. – К., 1999; „Новий тлумачний словник української мови": В 4-х т. В. Яременка, О. Сліпушко. – К., 1999; "Великий тлумачний словник сучасної української мови". – К., 2001), та 5 тисяч фрагментів, вибраних із художніх текстів української літератури переважно другої половини ХХ ст. Використано також „Етимологічний словник української мови": В 7-и т. О.С. Мельничука. – К., 1983; морфемні словники: „Морфемний аналіз": Словник – довідник у 2-х т. І.Т. Яценка – К., 1980 – 1981; „Морфемний словник" Л.М. Полюги. – К., 1983; „Українсько-російський словотворчий словник" З.С. Сікорської. – К., 1995; – а також "Фразеологічний словник української мови": В 2-х кн. – К., 1993 та словники говірок.

На відміну від пропозиційно-диктумної, асоціативно-термінальна мотивація спрямована на використання в процесі найменування фрагмента неістинних (необ'єктивних, нетривіальних) знань про позначуване, який корелює відповідно з певними диктумними позиціями, що в такому випадку є знаково нульовими. Ці неістинні знання в структурі концепту (ментально-психонетичному комплексі) представлені в асоціативно-термінальній частині, яка пов'язується також із певними психічними функціями, зокрема відчуттями, переважно зоровими, та образами (гештальтами), що виникають у свідомості номінаторів і сприяють синестезії або симіляції (аналогізації) з іншими образами та мисленнєвими структурами. О.О. Селіванова характеризує асоціативно-термінальний тип мотивації як селекцію мотиватора похідного найменування на підставі асоціювання з диктумною частиною когнітивної моделі інших концептів, що формує термінальні компоненти в такій моделі [Селіванова 2000].

Термінали в сучасній когнітивній лінгвістиці є складниками фреймів, ядром яких є пропозиція, і відтворюють нижні рівні фрейму, що можуть заповнюватися шляхом поглиблення інформації про ситуацію [Кубрякова 1996]. Термінали є результатом асоціювання з іншими концептами або концептуальними сферами за схожістю, подібністю, аналогією. Когнітивним підґрунтям такого асоціювання є пізнавальна здатність людини сприймати і розуміти одну концептуальну сферу в термінах іншої [Lakoff 1980: 5], що становить базу будь-якої метафори. Вважається, що будь-яка метафора в мові має когнітивну базу і задіює цю означену пізнавальну здатність мовців. Хоча Н.Д. Арутюнова і розмежовує три типи мовних метафор: номінативну (іменування), образну (пов'язану з художньою літературою) та когнітивну, що розглядається як спосіб мислення та пізнання дійсності [Арутюнова 1978: 333-343], однак така диференціація видається нам штучною, оскільки в процесі номінації людина використовує різні способи когнітивно-пізнавальної діяльності, реалізує здатність проводити аналогії між концептами.

Метафорична аналогізація розглядається як антропометричний діяльнісний механізм у сучасних семантичних та когнітивних дослідженнях. В.М. Телія характеризує послідовність етапів метафоричної операції, що починається від задуму, мети, наміру людини, на підставі яких створюється допоміжне поняття на основі асоціативних комплексів (ореолів) – енциклопедичного, раціонально-культурного, особистісного знання, далі виникає припущення щодо подібності; контекст здійснює фокусування; результатом є фільтрація – поєднання нових ознак зі старим значенням – і формування нового концепту [Телія 1988: 37]. Ця концепція, на наш погляд, спирається на головну тезу психолінгвістичної теорії Л.С. Виготського про мотивованість будь-якої мовної діяльності [Виготский 1982: 163]. Така мотивованість процесів номінації є безперечною, оскільки процеси внутрішнього програмування та подальшої селекції керуються цим певним регулятором пізнавально-емоційної діяльності людини. Важливим у концепції В.М. Телії є також зв'язок процесів метафоризації зі сферою знань і досвідом мовців, культурою, звичаями, традиціями етносу. Саме такі закономірності етносвідомості впливають на вибір концептів, концептуальних сфер, що уподібнюються, та напрямків цього уподібнення. Метафора, за В.М. Телією, занурена в контекст, що є певним фільтром метафоричних значень [Телія 1988: 26-52].

Ця теорія надає мисленнєве пояснення метафоричному механізмові: "Метафора співвідносить різні сутності, створюючи новий "гештальт" з редукованих прототипів, формуючи на його основі новий гносеологічний образ і синтезуючи в ньому ознаки гетерогенних сутностей" [Телія 1988: 50].

Діяльнісність метафоричної операції на підставі когнітивно-гносеологічного зв'язку концептів та концептуальних сфер є головним положенням широко відомої концепції метафори Дж. Лакоффа та М. Джонсона. Метафора, на думку цих дослідників, є повсякденною операцією людського мислення і використовується з метою структурування навколишнього світу, керує інтелектуальною діяльністю людини, її поведінкою [Lakoff 1980: 5–14]. Послідовник Дж. Лакоффа та М. Джонсона А. Ченкі вважає, що метафору треба розглядати як головний засіб нашої концептуальної системи, за допомогою якого ми розуміємо та сприймаємо один тип об'єктів у термінах об'єктів іншого типу [Ченки 1998: 70].

Когнітивно метафоризація є операцією набуття фреймом нового терміналу в позапропозитивній сфері через створення міжфреймового зв'язку (тяжіння) слотів або самих концептів залежно від того, який контекстуальний простір отримує вихідний концепт, завдяки набору онтологічних відповідностей [Селіванова 1999: 81]. Метафора є зв'язком двох концептуальних сфер: донорської та реципієнтної, сфери-джерела та сфери-мішені (source and target domains) [Lipka 1990: 122]. Вибір цих сфер у процесі метафоризації, на думку дослідників, є вмотивованим [Рахилина 1997: 381]. Лише деякі метафори, що їх названо структурними, утворюють на підставі зв'язку донорської та реципієнтної сфер певні суміжні поняття. Наявність таких суміжних понять відзначали ще в тричленній механістичній теорії метафори Х. Деламара [Арутюнова 1978: 12]. У когнітивній лінгвістиці суміжне поняття набуло статусу певної зони поєднання сфер мішені та джерела, що термінологічно позначається як концептуальний корелят, або підґрунтя метафори (cross-mapping) [Lipka 1990: 96]. Така зона може містити лише одне поняття, що властиве структурним метафорам, певний комплекс асоціацій або сценарій, за яким відбувається поєднання концептів, що характеризує онтологічні метафори [Lakoff 1980: 13].

На власне семантичному рівні механізм метафори ґрунтується на семній динаміці: усуванні інтегральної семи (архісеми) та актуалізації в дериваті периферійної (потенційної) семи, її переході в ядерну, згідно з концепцією Й.А. Стерніна, який виокремлював ядро значення, що містить архісему, диференційні семи, та периферію – неголовні, імпліцитні, потенційні, асоціативні семи [Стернин 1985: 79–85].

Така семна заміна, на думку Л.О. Кудрявцевої, належить до активних дериваційних парадигматичних моделей [Кудрявцева 1995: 105]. Здебільшого усунення архісеми супроводжується і динамікою диференційних сем. До того ж у похідному метафорично мотивованому слові актуалізуються образні й експресивні відтінки, що формують конотативний компонент семантичної структури слова, а когнітивно забезпечуються модусом, його кореляцією з асоціативно-термінальною частиною концепту, відчуттями, почуттями, образами тощо [Селиванова 2000: 171-172]. У метафорично твореного деривата можуть виникнути особлива емоційність, оцінність, експресивніть та функціонально-стилістичне забарвлення, що, на думку багатьох дослідників (І.В. Арнольд, Д.М. Шмельов, О.М. Вольф, В.М. Телія, Н.І. Лук'янова, С. Йохансен, В.І. Говердовський, Й.А. Стернін, О.В. Іванова та ін.), складають структуру конотата.

Loading...

 
 

Цікаве