WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

67 (34).

Приїхала Манічка с-пуд винця,

Приїхала молода с-пуд винця,

Сипала золотце з рукавця.

За єю батинько ступає,

За єю ріднинький ступає,

Тоє золотце збирає.

– Ни збирай, батиньку, ни збиреш,

Ни збирай, ріднинький, ни збиреш –

Биільш мині жялю задаєш,

Гирш мої сльозоньки розоллєш.

Ше повторяюцьця всі слова; там, де "батинько", "батиньку", спивають: "матьонка", "матьонко".

68 (35).

Виходь, виходь, да миій батиньку с свичями,

Уже ж твоє рідне дітятко звинчяли,

Ворони коники примчяли,

Золоти колісьця брашчяли.

Виходь, виходь, да миій батиньку, з бохонцем,

Уже ж твоє рідне дітятко з молодцем.

Ше повторяюцьця всі слова, там, де "батинько", спивають "матьонка".

69 (36).

Приїхала дівонька з Вильвова,

Спитала батинька, чи вдома.

– Удома, дітятко, домую,

Ля тебе вичеру готую;

Готую калачі в молоці,

Білую рибоньку у перці.

Ше повторяюцьця всі слова; там, де "батинька", спивають "матьонку".

70 (37).

Молодая дівонька,

Пирилень ластовкою

Пирид свею матьонкию.

– Ой, рідна матко моя.

Типер же я ни твоя,

Типер я того пана,

С ким на. шлюбу стояла,

Накриж ручиньки клала,

Вірненько присягала.

71 (38). Гето спивають баби, посторонни і його родня, як приїде с церкви, як п'є молодий горілку.

Ни пи, жинишок, першиї мірки,

Вили половинку конюм на гривку,

Коб була гривка кунджирявая,

Коб була дівонька послушнявая.

72 (39). Посторонни спивають, жартують.

Казали, чяшничок, шо хорош,

А в нашого чяшничка довгий нос!

Запросили вже в хату. Молодиї і дружина (тиї, хто був з молодими в церкви) входєть в сіни.

73 (40).

Пали, батиньку, свічи на скамні,

Коб було видненько кланятись низенько.

– Палив я, дитя, як ти вродилось,

Типер запалю, як замуж даю.

74 (41).

Чия свіча,

Чия свіча ясній горить,

Чия свіча?

Жинишкова (Дівоччина),

Жинишкова (Дівоччина) ясній горить,

Жинишкова (Дівоччина).

Дівоччина (Жинишкова),

Дівоччина (Жинишкова) погасає,

Дівоччина (Жинишкова).

Як прийдуть с церкви, то палєть свічки, ставлєть на шалівци коло гобразиів. Крохи погорить. Разиів три палєть – як пирипивають і як завизуть молодуху. Посля – на коляду, на диди їх допалюють, тиї свічки. А молодого свічку палєть разом с свічкию молодухи, і як збируцьця в свати їхати. Як приїдуть з винчяння, то вроді юй крохи і йому крохи свічкию коси припалюють. В Чорнополі, то крохи врізували косей молодуй.

Приїхали з винця молодиї – знов стелють подушку за столом.

Молодиї й дружина зайшли в хату. Дружкови дають води руки помити. Виін миє руки. Дають йому ручника потерти руки.. Дружко тре руки, і тим ручником ше раз дружка пирив'язують. А баби збоку спивають:

75 (42).

Ой дивки, молодиці,

Да подайте водиці

Дружичку на ручиці,

Ручника із ключиці,

(Бо мацяв молодиці).

Посля ідуть за стиіл, зразу дружко, посля молодиї, посля дружина. Обходєть три рази окола столив. Стоєть. Спивають:

76 (43).

Литіли гусоньки чириз сад,

Литіли ливиї чириз сад,

Кликали Манічку на посад,

Кликали молоду на посад.

– Литіте, гусоньки, я вже йду,

Литіте, ливиї, я вже йду.

Благослови, батиньку, я й сяду,

Благослови, ріднинький, я сяду.

Ше повторяїцьця пісня килько раз. Там, де "Благослови, батинько", "ріднинький", спивають: другий раз – "Благослови, матьонко", "ріднинька", третій раз – "Благословіте, братики", "рідниньки", читьвьортий раз – "Благословіте, систринки", "рідниньки", п'ятий раз – "Благословіте, гостоньки", шостий раз – "Благословіте, сусідоньки". "блиськиї".

Посля дружко благословить:

77 (44). Той самий текст, що і № 7, але замість слів "Готуй молодуй винка звити" уживаються слова:

Гетих (наших) молодих

На посад посадити.

Посля дружко садить молодих на посад. Бире накриж молодих за руки, перший раз крохи потягне до сибе і би товкне, другий раз тоже крохи би потягне до сибе і би товкне, а третій раз вже йомч потягне і йомч товкне і посадить на лавку за столом. За молодими садєцьця всі остальниї. Частуюцьця. На той стиіл, де молодиї, стараюцьця, коб дешо ліпше. Колись меду було биільш, чим типер, і сало ни пириймалось. То мед стоїть на столі. Частуюцьця, спивають. Посля виходєть. Мизики грають, гости гуляють. Посля знов садєцьця за стиіл (за столи). Ни менч, чим два рази садєцьця за столи, як приїхали с церкви. Як є малоє, то дадуть молодуй дитину: на, подиржи. Треба, коб вийшли молодиї, коб погуляла молодая, коб пубачили – чи ни кривая – гето жяртом.

Скажуть, як сидить молодая за столом, да хто чириз окно юй пудвичку (лєнту) ззаду одріже, то ничого житимуть молодиї, сваритимуцьця. Але ни було такого, шоб одрізали; може сиба оно дурень який так зробить.

78 (45). Спивають, як з винця приїдуть і як пирипивають.

Сей посаже,

Сей посаже, благослови, Боже,

Сей посаже.

Ой хто ж то вам,

Ой хто ж то вам той посаг дав,

Вам молоденьким?

Ой Биіг їм дав,

Ой Биіг їм дав, їхи батиньки,

Ой Биіг їм дав.

Йа шче к тому,

Йа шче к тому всі святиї,

Йа шче к тому.

Всі святиї,

Всі святиї, люде добриї,

Всі святиї.

Добриї люде,

Добриї люде, сусідове,

Добриї люде.

Сусідове,

Сусідове, прияцельове,

Сусідове.

Всі слова повторяюцьця ше килько раз. Там, де слово "батиньки", спивають: другий раз – "матьонки", третій раз – "братики", читьвьортий раз – "систринки".

79 (46).

Суленули два ганьолики йа з неба.

– Ой тут же нам Божоє слово потреба.

Посадили двоє диток на посад.

– Ой дай. Боже, чяс добрий, часину,

Йа шче к тому да шчасливую годину.

80 (47). Спивають, вже посидівши:

Котилася вишинька-чирешинька з нагир'я.

Просилася молода Манічка з застиілля:

– Випусьць, випусьць, молод Колічка, з застиілля –

Пойду погляну свого батинька пудвиір'є.

– Ни випушчу, молода Манічка, з застиілля, –

Була тобі да суботонька повиілна,

Було глядіти свого батинька пудвиір'є.

– В суботоньку виночки вила, ни вспіла,

В ниділю рано да й до шлюбоньку вбиралась.

81 (48).

Братко систрі кисоньку роскосав.

– Де ти її куснички подивав?

Чи на річку, чи на Дунай попускав,

Чи собі чоботи пудв'язав?

– Ни на річку, ни на Дунай попускав,

А сам собі жовти чоботки пудв'язав.

82 (49). Жартовлива пісня; спивають аби-коли, як ставлєть їжу на стиіл.

Ни скрипіте, вери.

Зачиняйте двери!

На дворі мороз тришчить,

На столі каша плюшчить.

Жиних повизе старим подарки. Дружко повизе. Молодая шихує подарки. Дають кусок полотна тонкого, зв'язують пудвичкию, пацьорки – старуй. А старому – крижика, на пудвицицци крижик.

83 (50).

Стукнуло да пукнуло в комори (за двирми),

Там Манічка тонкий кужель зоткала,

Зоткавши, Господа Бога прохала:

– Дай, Боже, шоб миій кужель удався,

Свьокоркови на подарочки здався,

Ля свьокрівки на подарочки здався.

83а (51). Той самий текст, що і № 317.

А в гете времнє в жиниха спивають. Ждуть вже жиниха, і спивають.

84 (52).

На дворі нипогодонька, дошч іде.

Колічку батинько довго жде.

– Довго, довго мого дітятка нимає.

Десь йому на Вельми-місто дорога,

Десь його вильвяночки забрали,

Вильвяночки – симоновськиї дивочки,

Напоїли медом-вином йа з бочки,

Напоївши, в пириноньки вложили.

– Ой спи-поспи, жаданий госьцю, ти й у нас,

Як день білий – поїдеш ти од нас.

85 (53).

Батинько дитей питає:

– Чи вже, дітки, свитає?

– Уже, батиньку, давно світ –

Нашого Колічки вдома нєт.

Чи його коники забрано?

Чи йому шлюбоньку ни дано?

Дано йому шлюб у впору,

Да завів тестинько в комору.

– Очиняй, тестиньку, комору

Да пускай мине додому.

Вже мине батинько довго (давно) жде.

Одходив ножки, ходячи,

Пригледив гочки, глядячи.

86 (54).

Ярая рутонька, жовтий цвіт.

Нашого жинишка вдома нєт.

Чи його коники забрано?

Чи впору шлюбоньку ни дано?

Дано йому шлюб упору,

Да завів тестинько в комору.

– Очиняй, тестиньку, комору,

Да пусти мине додому.

Вже мине батинько давно жде.

Одходив ножки, ходячи,

Пригледив гочки, глядячи.

87 (55). Спивають в пониділок в жиниха, як жиних, приїхавши з винчяння, ше в дівки, і припослєдку, як в дівки. І дивки спивають, як йому вже пора їхати додому, як з винчяння приїхали, того дня.

У ліси, в ліси пуд хмилем

Заснув жинишок пуд конєм.

Пришла дівонька будити,

Да й потихеньку мовити:

– Вставай, жинишок, довго спиш,

Бо вже соничко в личко б'є,

Вже тибе батинько давно жде.

– Ой нихай жде, пудожде.

Як я молодий проспюся,

Темною ничкою доб'юся,

Свойму батиньку склонюся.

А в молодеї жиних с свею роднєю збириїцьця їхати додому.

88 (56).

Loading...

 
 

Цікаве