WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Гобраза (ікону) визе свашка, як в церкву їдуть – сама диржить впирод себе. І як винчяюцьця, то диржить, але може хто подиржить.

До церкви їдуть – ни спивають.

В молодого, як молодий поїхав до молодеї, коб до винця з єю їхати, а в молодеї, як вже поїдуть, вибируцьця до винця, до церкви, то родня, шо осталась, садицьця за стил і частуюцьця.

36 (3). Гетию піснію починають в ниділю висіллє:

Попитайте, дівоньки (жинишка),

Дівоньчиного (жинишкового) батинька,

Ои чи вилить, чи благословить

Висіллє спивати?

Ми питали, дівоньки (жинишка),

Дівоньчиного (жинишкового) батинька,

То виін вилить, виін благословить:

– Спивайте, здорови.

Як ми її (його) годовали,

Господа Бога прохали.

Типер вилимо, благословимо:

– Спивайте, здорови.

Попитайте, дівоньки (жинишка),

Дівоньчиниї (жинишковиї) матьонки,

Ой чи вилить, чи благословить

Висіллє спивати?

Ми питали, дівоньки (жинишка),

Дівоньчиниї (жинишковиї) матьонки,

То вона вилить і благословить:

– Спивайте, здорови.

Як ми її (його) годовали,

Господа Бога прохали.

Типер вилимо, благословимо:

– Спивайте, здорови.

І ше одну пісню треба поспивати, поки гуляти.

37 (4).

Типер у нас да анєльськоє висіллє.

Просить Манічка (Колічка) по-анєльському заграти,

Чи ни пиіиде да миій батинько гуляти.

Ой хоч пиійде, хоч ни пиіиде – заграйте,

Таки ж йому його славоньку оддайте.

І другий раз повторяїцьця до матьонки:

Типер у нас да анєльськоє висіллє.

Просить Манічка (Колічка) по-анєльському заграти,

Чи ни пиіиде моя матьонка гуляти.

Ой хоч пиійде, хоч ни пиіиде – заграйте,

Таки ж бо юй її славоньку оддайте.

Першими гуляють (танцюють), починають гуляти (танцьовати) на висіллі в ниділю батько й мати молодого й молодеї. А посля вже гуляють гости. Батько возьме булочку хліба, мати ни бире хліба, окрунуцьця рази три (в танці) да й усе, всі гульки. Погуляли батько з матирию, посля вже гости йдуть гуляти. Погуляють, посля знов за столи, посля знов погуляють. І спивають:

38 (5).

Ой у горідци да на грядоцци

Розвиваїцьця зіллє.

А у Манічки молоденькиї

(А у Колічки молоденького)

Зачинає висіллє.

Ой Биіг юй дає, ой Биіг юй дає

(Биіг йому дає, Биіг йому дає),

Висіллє зачинає.

Її (його) батинько, її (його) ріднинький

Виін же юй (Виін йому) помагає.

І ше до матьонки повторяїцьця, на конці так:

Її (його) матьонка, її (його) ріднинька

Вона юй (Да вона ж) помагає.

39 (6)

Шо то в неби зашуміло,

А на зимні зазвиніло? –

Сам Господь на висіллє йде,

За їм аньол ключі нисе.

– Постиій, Боже, порадьмося,

Порадьмося, розмовмося:

Шо гетуй пари за долю дати?

Господь каже: "Хлібовую".

Аньол каже: "Грошовую".

Батинько стоїть,

Бога просить:

– Дай же, Боже, усякую.

40 (7).

Йду по засіллю, чую – висіллє.

Тудою йтиме Божая Мати,

Божая Мати з Божим Синочком.

Дівоччин (Жинишкив) батинько висіллє має,

Висіллє має, ладу ни має.

Як я зайду – ввесь лад повиду:

Пошлю аньоли на погуляннє,

А всі святиї на дарованнє.

41 (8). Спивають в ниділю баби, як зложєть винка молодуси, як поїдуть до церкви.

На дівоньци дивний виночок йа звитий.

Ой хто ж бо юй молоденькуй дивно звив?

Звила ж бо юй Богородиця-святиця.

А хто ж її святенькиї упросив?

Упросив її батинько, упросив,

Як малєнькию на білих ручках поносив.

Упрохала її матьонка, упрохала,

Як малєнькию на білих ручках колихала.

42 (9). Ше нима з винчяння, то баби спивають:

Ковала зозулька на дубу,

Плакала дівонька на шлюбу:

– Хто мою кисоньку роспустив?

– Хто мою родину засмутив?

Жинишок кисоньку роспустив,

Жинишок родину засмутив.

43 (10). Спивають баби сироті, перший день, як поїдуть до церкви:

– Зильоная дубровонька,

Чого в тибе пинькив много,

Зильоного нигодного?

– Молодая дівонька,

Чого в тибе батькив много,

Рідного (порадоньки) нигодного?

– Порадоньки нигодного.

Є кому пити-їсти,

Нима кому ладу висти.

Є кому напитися,

Нікому журитися.

44 (11). Спивають, як сирота дівка чи жиних, перший день, як поїдуть до винчяння:

Нима дівоньки (жинишка) вдома,

Пошла дівонька (пошов жинишок) до Господа Бога

Свого батинька (свою матьонку) на висіллє звати.

– Висилися, дитя, з Богом, з людками,

Я замкньоний (замкньона) трима замками:

Перший замочок – Божий домочок,

Другий замочок – рижець-писочок,

Третій замочок – трава-мурава.

А крохи посля збираюцьця коровайниці. Число коровайниць мусово треба коб було чи коб парне, чи коб ни парне – ни знаю точно як. Коровайниці ниц ни нисли, оно ішли до коровая.

Врано хто-небудь рошчиняє коровая, ни мати, а коб з родні якая баба, вже вона буде коровайницію. Збируцьця коровайниці, то вже місєть. Місєть удвох, одна, а друга помагає. Мисили (і рошчиняли) в ночовках. Пирид тим, як почяти мисити коровая, старша коровайниця благословить:

45 (12). Той самий текст, що і № 7, але замість слів "Гетуй молодуй винка звити" уживаються слова:

Нашуй молодуй

(Нашому молодому)

Коровая замисити.

Старша коровайниця – коб ни молодая, коб ни вдовиця, остальниї – і з родні, і сусідки, в молодеї – гето її подруги, а в молодого сусідни дивчята.

Замісить коровая, одорвуть кусок тіста на шишки, на булочки, на курижку молодуси, і ше мизици на булочку. Шишки саджяють на коровай. Курижка – довга булочка, молодуха гету курижку бире в сундук; як її вбируть в чипець, вона тих частує, ламне гету курижку; і ше кубасу бире і горілку.

Коровая ни солили. А свої короваї солили, шо вдома пикли, а молодих нє. Горілки ни лили в коровай. Свічок на коровай ни ставили.

Коровайниці роблєть с тіста шишки, хто птушичку, барильця, плитінки. Плитінка с тіста – одна довга кругом коровая. Барильця – дробинку тіста возьме і обмотає його полоскию тіста. Ше птушичку якую, плитіночки якиї до коровая, а сонця ни рисовали. А діти диржєть ришито. Кладуть шишки в тоє ришито. Потом кладуть на коровай тиї шишки.

Колись тістом обмотували голлє, рогачі, шо ставляли в коровай, обмотували тістом, а типер – папером. Там буде два двойчяки, і один тройчяк, і тоє голлє обмотували бало тістом. Насиредини голлє обмотують – чирвону ниточку, і вішають на її обаранки с тіста, і с паперу лєнту, квиток, зілля, бало бирвінку, брусничняку, бирвінки. Гето вже вбирають.

Треба коровайник до тих, шо місєть, вин стоїть. За коровайника – молодий чоловік чи хлопець, може бути й жонатий.

Коровая замисили, скачяли. Коровай – круглий. Садєть на лопату і саджяють в піч. Піч на коровая вимітає коровайниця. Як замісєть, коровай готовий, то треба, шоб коровайник всадив коровая в піч. Ну але коровайник оно поможе всадити, оно приткнецьця до лопати, але личицьця, шо виін посадив. А старша коровайниця коровая саджяє, пиче й виймає. А коровайник же ж ни знає, чи пичоний коровай, виін же ни пиче хліба. Посадили в піч коровая. А тоди вже коровайник с коровайницію вдвох постукають лопатию в стелю, круглию чястю, ни менч, чим три рази. І спивають, приспівують (див. № 54). Як виймають коровая с печи, то ни стукають лопатию.

Крохи припичецьця коровай, мажуть його їцем, коб хорішчий був, і кладуть на коровая шишки.

Як спичецьця, то виймають с печи коровая. Вбирають коровая.

Коровай на вікови з дижі. На споди крохи сіна, на сіно надіжничок, на надіжничок коровай. Завши, все времнє коровай на вікови, і на столі, і в комори. Вбируть коровая і на віко поставлєть. Вбирають – квитки с паперу, а коли з зілля, як потиплу, то зілля всякого. Черець мотали. Черець – такиї нитки суконни, чирвони чи зильони. Убирають коровая, як охолоне.

Голлє на коровай – з вишень.

І коровайницям булочки давали, і дітюм булочки. Набире в хвартух коровайниця старша – і роздає. Тим дітюм, шо ришито диржяли. Начипляїцьця штук десеть тих дитей за ришито. А як качяють шишки, то малиї диржєть ришито. Як булки, то й ше яким дітюм дають. Шишки с коровая тоже дітюм отако, с тих короваїв, шо люде нанисуть. А як ділєть коровая, то тоє: мині с шишками – в мине діти, а тоє – мині с шишками – в мине діти. Вбрали коровая, коровайник нисе його в комору і спиває:

46 (ІЗ).

У саду калина цвите,

У саду чирвона цвите,

Дар Божий до комори йде,

Брат рідний на руках нисе.

Нисе на вікови пирид собою, крохи припуднявши, окрунецьця три рази. Гетак само, як і с комори.

А коровайниці, як вбрали коровая, то ворочаюцьця за стиіл і за коровая п'ють. Коровайницям одумисно грають – гуляйте. Гуляють коровайниці.

Ля вдовиці ни пикли коровая, а так на стиіл чужого вбируть, хто приніс.

Ни було такого, шоб вкрали коровая.

В Гошиви вже тоди вбирають коровая, як с церкви приїдуть, а в Симонович раній вбируть, ше й почастуюцьця, погуляють коровайниці. В Суботах, в Торокані в суботу мисили й пикли коровая.

Loading...

 
 

Цікаве