WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Кони треба коб паристи були, коб однеї масьці, чорни або сиви.

Люде сходєцьця на висіллє, звани сходєцьця. Хто – поки ше молодиї до церкви ни поїхали, а хто посля приде.

Бируть с собою висілники – стигно, кубасу, сира, сала кусок. Ше бируть на перший день – бохонок хліба, дьві куриги і коровая. Коровай – то вже боханка, ни с шишками. Курига – булка хліба, виліка, довгаста, повкругла. Бохонок – вилікий, круглий. Булка – менча. Короваїв нанисуть... Колись треба на кажну булку накладка: там сир, там кубаса. Колись першого дня ни нисуть горілки, а послєднього (остатнього) дня, як ділєть коровая, то возьмуть булочку, шо-небудь на булочку і пляшку горілки.

Грали на висіллі – скрипка була, а посля гармоня. А барабан завсіди був. Барабан – шо в руці диржяти, а чясом був стоячий барабан. Ше колись звали – бубйон.

В молодого поснідають, а в молодеї ни їдєть, ждуть молодого. Снідають в молодого, а молодий сидить, ни снідає. В п'ятницю треба молодим до сповиди. Як посповидаюцьця, то можна поїсти, а як ни живуть у сповиди, то – ни їсти. Биільшу чясьць їхали молодиї ни ївши, сповидались пирид шлюбом.

Поснідали в молодого. І пирид тим, як одходити на виіз, всі встають. Стоєть, а дружко благословить:

34 (1). Той самий текст, що і № 7, але замість слів "Гетуй молодуй винка звити" уживаються слова:

Нашому молодому

Шлюб узяти.

Родню молодого на висіллі зовуть "свати" – хлопцюв, мужикив, а дивчят, молодицей – "свашки", родню молодеї – "дружки" (хлопці, мужики) і "дружки" (дивчята, молодиці). А так на висіллі одни других родня жиниха і родня молодеї зовуть: "сват", "сваха".

Пирид тим, як од'їхати од молодого, виходєть с хати, дружко христить двери, канчуком христить зверху вниз і зліва направо, і каже: "Дай Боже чяс добрий" – скаже. Дружко впирод іде, за їм молодий. Як виходєть с хати, то христить двери. І од молодухи с хати виходить, то тоже христить двери.

Сіли, їдуть од молодого. На один виіз молодий, брат, дружко. За дружка був старіший чоловік, батько хрищоний, дядько (дедько). Як нима з родні, то – сусід. На той же виіз – свашка, одна чи дьві, биільшу чясьць одна. І брат – один чи два.

Приїхали до молодеї. Опитуюцьця. В дружка треба коб права рука була окручана платком, тоди, як опитуюцьця. Дружко опитуїцьця с сватом, потом с свахию, потом ше с ким. Батько (молодеї) каже: "Заходьте!" В дружка пляшка (бутилка) заквічана в кишені. Треба, шоб все висіллє проносив гету пляшку, а як вкрадуть, то – ганьба дружкови. Булка в дружка. Зайшовши в хату, обходєть три рази окола стола. Першим іде дружко, виін нисе хліб пуд рукою. За дружком – жиних, за жинихом – "чяшник" ("брат" жиниха), за чяшником – пудручний, посля остальниї. На углу на столі лижить хліб (домашний). Як обходєть окола стола свати, то кажон з їх всі три рази цилує гетой хліб. Обийшли свати і садєцьця за стиіл. Тую булку, шо в дружка, то як обийдуть окола стола, то дружко положить в куточку. Чясом на столі свиій хліб кладе дружко. А посля знов бире гету булочку дружко, і все с хлібом, і до церкви з єю, і до конця висілля. Гетак обходєть стола на висіллі декилька раз.

Всім висілникам, тим, хто до церкви їде, пришивали квитки, до грудей (до одежи) пришивали, кажному – квітку. Тиї квитки – шо пуд винками робили. Як приїхав молодий до молодеї, то дружка виносить ціле ришито квиток і пришивають всім, хто до церкви їде. Як їдуть винчятись до церкви, то пришивали до шяпки квітку молодому. І в молодеї квітка, вже хорішча. На винка молодуй, на квітку молодому і молодуй добирали білий, голубий і розовий цвіт, жовтого ни саджяли. Квитки висілники носєть все висіллє. І в пиризьві квитки. А то приїхав с сватив і можна откидати. Конюм чипляли до дугей, до гривей квитки.

Як удовиця винчяїцьця – чипець на голові. А при Польшчи – чясом два шнурочки на голові і дьві квіточки. Вже с правого боку квітка, ни з лівого. У вдовця вже тоже с правого боку квітка, і до шяпки с правого боку. Уже молодецького ни хотіли давати, як вдовець.

Молодая вбираїцьця в комори. Помагає вбиратись дружка, а ше стоєть, дивлєцьця, чи хороше. Як вбралась, приводить молодую в хату. Дружка за молодею нисе вєліна чи як в яких сьолах скажуть – вельона (колись – винка) – і оддає дружкови. А винок, то треба примотати косьми.

А в хати вже дижя стоїть на крижовниці, на крижовницю дижу ставили. А на дижу – кожуха вивирняного, вовнию наверх. На дижу садицьця молодая зразу, ни обводєть окола дижі і ни благословлєть. В хати на дижі росплітали косу молодуй. Брат росплітав косу. Од дружка доходєть платити братови за косу, як молодая на дижі сидить. В молодеї були коси роспушчани. Крижик і пацьорки могли бути в молодеї.

В дружка в руках винок. Дружко благословить:

35 (2). Той самий текст, що і № 7, але замість слів "Гетуй молодуй винка звити" уживаються слова:

Гетуй молодуй

Винка наложити.

Поблагословивши, дружко кладе винка молодуй на голову. Дружка і ше дивчята поправляють, коб хорішч. Наложили винка. Молодую виде брат за стиіл.

Ни садили на дижу, як вдовиця і як з байструком.

Колись молодая прив'язувала ручника до правиї руки. Врано, як їхати до шлюбу – прив'язує, а одв'язує, як в чипець убирають. З ручником все времнє ходить, прив'яже пудвичкию (лєнтию) до руки. За ручника жиних водив молодую. Як винчяюцьця, то ручником накриє руки і водить батюшка за ручник. А типер платком накривають. Свічки диржєть в платкови, як винчяюцьця. Як приїдуть с церкви, то ставлєть свічки на шалівци коло гобразив. А посля вже ни прив'язували ручника, а оно пудвичку.

Молодуха в кишеню бире жита, як до церкви їде, обуває чирвінця пуд п'яту (чи оно вона, чи й виін – гето баба росказувала). Жито в кишинях. А свашка, як їде, то бире овйос в кишеню. А в молодухи, то треба, коб жито було. Як пирипивають, то пуд тарілку шчіпточку жита. Молодуха брала булочки, пудручники, малєньки пикли булочки, таби галушички (і гуска булка, повбутилок – тим, шо чипця клав). Молодуха їх в кишені носила, а може й за пазуху заложить, за пазуху дьві малєньких булочки.

А як вбираюцьця молодий і молодая? Посля бєжинцюв (з 20-х років XX ст.) в молодеї біле платтє довге, вєлін (вельон), тухлі, в жиниха – тьомний одноцвєтний косьцюм, світла рубашка, михтайка. А в Биздіжи, в Мотолі, в Ополі, то ше посля гетиї войни (2-га Світова війна) в молодеї був вишитий хвартух, вишита кохта.

Колись, до теї войни (І-ша Світова війна) вбори в молодеї і молодого були такиї. В молодеї: гандарак (такая довга суконна сподниця, чирвона, з білими, чорними, зильоними, синими пасками вдовж), сорочка з нашиваннєм і натиканнєм, хвартух з нашиваннєм і натиканнєм (вишити-нашити і наткани узори), свитка, ше пуд свитку кожуха (потиплу – свитка биз кожуха, – курта), винок, чиривики. В молодого: сорочка ни вбрана в ганавиці (на випуск), ганавиці, біли, од кишинєй і вниз такиї полоски наткани чи й нашити. Пудпарязувався витканим поясом, в поясови найбиільш було чирвоного, і паски біли, чорни, зильони, сини, чясом жовти. Сорочка в жиниха була або бїла зусім, або було крохи вишитого, була манішка вишита, кумір миіг бути вишитий. Ше на жинихови – свитка й чоботи, шяпка або капалюш.

Посля того, як наложєть молодуси винка, тоди вже частують. Свати вже за столом. На висіллі молодим оддєльно ложки, купляли одумисно, тарілку одну, на юй (ложки) лижєть.

Як ше нима никого за столом, приїхав жиних, вже шихують подушку, кладуть. За столом стелють подушку довгу, такая довжиня, коб на ввесь стиіл. Дружко садицьця на ослони, напротів молодих, а за столом – молодих місьцє. Сядуть, посидєть на подусци вдвох молодий і молодуха. Молодиї до церкви вибрались, поїхали – подушку приймають. А посля, як приїдуть с церкви, то знов молодим подушку стелють.

Почастовались. Виходєть з-за стола. Садєцьця блисько стола, на пирипічнуй лавци, батько й мати молодеї. Молодая і молодий кланяюцьця матири й батькови і цилуюцьця з їми, чясом молодий ни цилуїцьця. Нима батька й матира, то пудставниї, хто з родні, чи як нима, то з сусідей.

Обв'язують ручниками врано, як їдуть до церкви, дружка, брата й свашку. А сватив обв'язують, як приїдуть с церкви. Тоди ше дружка другий раз обв'язують, як тре руки. Оно дружка другий раз обвязують. Носєть ручники, покиль додому. До жиниха заїде і ше погуляє з ручником. Биільшу чясьць на ліве пличко обвязують. А як ни обв'яже ручником молодуха, то сам сибе обв'яже пиривислом с соломи – хай молодуси буде стидно.

Йдуть садитись на вози. Молодиї йдуть за дружком, сами йдуть, ни виде їх дружко. Сіли на вози. Як одїшчяють в церкву, то з водою обходєть. Пирихристить, поки лити. І дорогу христить. Де ни поверницьця, то христить дорогу. Водою обходєть, удвох нисуть, з одним видром. Три рази обходєть, пуд ноги конюм воду льлють, ля шчясьця льлють, коб пошиховало. Обийшли з водою – поїхали до церкви.

Як до церкви їхали і назад, то молодуха, і дружка, і молодий всім кланяїцьця, кого судосєть, хто йде чи їде.

Як їдуть молодиї, то треба, шоб с повним видром пириходили їм дорогу. Як хто с порожним іде, то приостановицьця, коб молодиї проїхали, а як пирейде с порожним, то ждуть, поки верницьця с повним видром.

Loading...

 
 

Цікаве