WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Плакала Манічка, плакала,

В свого батинька живучи:

– Я тибе, батиньку, покину,

Да й на чужину поїду.

Там я родочку ни маю,

Там я никого ни знаю.

Одного Колічку познала,

Да й до його пристала.

22.

У суботоньку висьолий диньок:

Звили Маніцци винок.

Як зачинали, то й заспивали,

З рутки квитки румняли.

– Як за якого, за лайдакого,

То й рутки ни псуйте,

Як за Колічку молоденького,

Золота ни шкодуйте.

Як за якого, за лайдакого,

Бирвінки ни глуміте,

Як за Колічку молоденького,

Золота й уложіте.

23.

Коб я відала, шо мні в батинька ни бути,

То ни сіяла б ни пановійки, ни рути.

Очинила б да новинькиї ворота,

Упустила б да маленькиї тилятка.

Нихай гету ярую рутку з'їдають,

Пановійку ножками зминають.

23 а. Той самий текст, що й № 5. Спивають і пуд запоїнами і пуд винками.

24.

В гаї, в гаї раба зозулька ковала,

Коло гаю бита доріжка (стежичка) лижяла.

Тудою їхав молод жинишок на коні,

Зачув тую рабу зозульку, шо в гаї.

Ой виін думав, шо то зозулька ковала.

То ж ни зозулька, то ж ни рабая ковала,

То дівонька виночки вила, плакала.

Поменч рутки, побиільш золота вкладала.

Вкладаючи, Господа Бога прохала:

– Позволь, Боже, мні гетой винок йа звити,

В нидільоньку до шлюбоньку зложити.

25.

Стояла калина в колиї

Їхав жинишок вкрай її.

Здалік коники стримає,

С-пуд пиіл шябильку виймає,

Тую калину рубає.

Тая калина просицья,

Тая чирвона просицья:

– Ни рубай мине, жинишок,

Ни рубай мине, молодий,

Бо я калина саджона,

Ля тебе дівонька суджона.

Мине, калину, криіль садив,

Ля тебе дівоньку Биіг судив.

Мине, калину, дошч поливав,

Ля тебе дівоньку Биіг годовав.

26. Посторонни дивки спивали, як вже дівку забирають до жиниха, пирид од'єздом, і пуд винками можуть спивати:

– Шо тобі, дівонько, гиршей жяль,

Чи зильоного виночка,

Чи дивоцького таночка?

– Ни жяль мині, дивочки, ничого,

Жяль мині батинька старого

Кидати вдома самого.

Хто йому волики напасе?

Хто йому водиці принисе?

Хто йому постільку постеле?

Хто йому кошулю обмиє?

Гонила волики раненько,

Ходила по воду хутенько,

Слала постільку мнякенько,

Мила кошулю биленько.

27. Спивають альби коли в ліси, як шо роблєть, а пуд винками мало:

Їде жинишок йа з вина п'яний,

Їде жинишок од меду в'яний.

– Очини, дівонько, – я твиій коханий.

– Ни очинюся – батька боюся.

В новуй комори спати лажуся.

Нова комора гонтами бита,

(Нова комора гонтами крита),

Біла постілька шовком пошита.

28. Спивали альби коли: в ліси, в поли, полючи, жнучи, ягодки биручи, а пуд винками мало.

Лісом, залісом широке поле.

Ой там дівчина пшаницю поле.

Ой поле, поле, пирибирає,

Кокиль-горчицю все викидає.

Кокиль-горчицю все викидає,

Пирибир-пшаницю все оставляє.

– Кокиль-горчиця, пливи з водою,

Пирибир-пшаниця, ходи зо мною.

Поле вона, поле, пирибирає.

Їде жинишок, "дин-добрий" дає.

А вона йому ни отказала –

Тому козакови кривди задала.

– Постий, паньоха, постий, гордьоха,

Спомину тобі в батинька свого,

В батинька свого в новуй комори,

В новуй комори, на тихуй розмови.

Буде нагайка вгору литати:

Будиш мине соколом звати.

Буде нагайка то вниз, то вгору.

Будиш просити: "Ни бий, соколю!"

29.

Ти калина-малина,

(Ой калина-малина),

(Ти) ни стий над водою,

Ни махай ягодою,

Ни румняйся зо мною.

Було тоди румнятися,

Як я в батинька була,

Як вишинька в садочку,

Як зіллічко в городи,

Ябличко на погоди,

Зіллічко зильоноє,

Ябличко чирвоноє.

Дітятко роджоноє

Сіяло-поливало,

Виночки ни звивало.

Одного було звило,

Да й того ни зносило.

Положило в свитлиці,

В свитлиці на скамниці

Ля менчиї систриці.

30.

Ни думай, дівонько, ни думай,

Приїде жинишок, як Дунай .

Приїде жинишок на коні,

Привизе виночка виін тобі.

– Типер я маю надію –

Приїде жинишок в ниділю,

Хоч ни в гетую, то в тую.

Я йому вичеру готую.

Готую калачі в молоці,

Білую рибоньку й у перці.

31.

Ой зажурився жинишок,

Шо його коники на стайні

Ни п'ють, ни їдєть, так стоєть.

Одозвалася дівонька:

– Ой ни журися, жинишок,

Я свого батинька попрошу,

Я твої коники напасу

На раннуй росі, у говсі,

На батиньковим засіви.

Повиду в Дунай до води

За шовковиї поводи.

Будуть поводки блишчяти,

Будуть пудкивки брашчяти.

Гету пісню спивали в ниділю пирид од'єздом жиниха і чясом деколи пуд винками вже при конці.

Посля приходить жиних. Приходить с систрою, чи брата, чи товариша возьме. Нима рідниї, то двоюридну систру возьме, чи троюридну, чи сусідню дівчину.

Дивки роб'єть квитки, складають в ришито. А молодая бире тарілку, сипле на тарілку кроки жита, накриє платочком. І як зов'ють винка, то кладуть винка на тую тарілку (на платочок). Тоди вже, як кончили, торгуюцьця за винка, жиних з дивками торгуїцьця. Жиних скупляє винка: ставить дивчятюм "за роботу" горілку (пляшку чи биільш). Винка на тарілци оддають жинихові, а жиних оддає молодуй. Молодая виносить винка на тарілци в комору, в сундук. Ришито с квитками тоже виносєть, якая дівчина нисе.

Посля садєцьця за стил. П'ють, закушують, спивають. Спивають тиї писні, шо ни доспивали, ше про "приси" поспивають до теї дівчини чи молодиці, шо много їсьць. Гето жартовлива пісня. Спивають її за столом і пуд винками, і в сватах, і в пиризві:

32.

А в нашиї (ім'я)

Да вилікиї приси:

Ой як тягне да потягне

Всю капусту (усе мнясо, усю кашу) з миси.

А в нашиї (ім'я)

Да вилікиї храпи:

Ой як тягне да потягне

На всі штири лапи.

Напослєдок, як на винках, так і на всім висіллі, – капуста, а посля каша. В капусти треба коб було мнясо. Тоє мнясо зовуть "опеньки". Ше опенькув доходєть. Як вже принисуть кашу на стил, то спивають жартовливу пісню:

33.

Ой де ж тая Малаша,

Шо нисмачана каша?

Ой привидіте тую Малашу,

Нихай посмачить кашу!

Спивають гету пісню і пуд винками, і в сватах, і в пиризві, як за столом сидєть. Гето вже небись каша ни посмачана, мало масла вкинули. Да вже якая молодиця чи дівчина нисе вже виліки грудки масла да кидає в кашу, вже смачить, як поспивають гету пісню. Каша сама послєдня, сама остатня. Вже скажуть: посля каши нима гинчиї паши.

А ше де за углом пацани чи альби на висіллі якая баба поспиває:

33 а.

– Чи я тобі, моя матьонко,

Ни товкла, ни молола,

Шо ти мине замуж оддаєш,

А в мине шче гола!

– Ой ни журися, моє дітятко,

Єсьця у мине зіллє.

Я його напару, ти нап'єсься,

То обросте за висіллє.

Батько молодеї згодить, то пузній і музика приде, пограє, а молодьож погуляє (потанцює). Гинчи биз музики, як скупиї. Типер музику приводить молодий, а колись нє. Крохи погуляють і росходєцьця по домам.

Росказували, був такий случяй. Вже винки, подруги винка в'ють, квитки роблєть. А молодуха городами, городами да втикла до тітки в друге сило. Приїхав жиних – нима молодеї! І ни пришла. А на другий день врано вже йде додому. І ни пошла за його замуж.

А вдовиця, як іде замуж, то никого ни збирає. Як вона вдовиця, а виін нє, то винкив тоже нима. Йому зробить якую квітку систра чи свашка. А так зроблєть квиток хто-небудь заквитити. Вже вдовиця біле платтє ни кладе, вже розове якоє. А як виін вдовець, а вона нє, то роб'єть винки.

ПЕРШИЙ ДЕНЬ ВЕCІЛЛЯ

Посля винкив на другий день починаїцьця висіллє. Повставали, повмивались і збираюцьця. Жиних шихуїцьця до дівки, а дівка тоже шихуїцьця, жде жиниха. Жиних і дівка помиюцьця полносьцю впирідж, пирид винками, а врано, на перший день, як впирод, то сохрані Бог, оно ліцо вмиють. Вже запрошани і дружко, і свашки, і дружки, всі в читвер. Але врано треба ше, молодий один свою родню, а молодая одна – свою родню, котора блисько живе, ше позвати. Старша свашка, котора їде до церкви, – одна, а може й дьві. Брат з жинихом, которий ближчий, то брат, а которий дальший, то чяшник. Брат – один, звичяйно, чясом два. До молодеї – дружка, може бути бильш дружок, дьві, три, а сама старша дружка одна, сидить коло молодого, перша дружка, а посля – брат. І брат коло молодухи. Як два брати, то один поганяє коня, один сидить, а вона оно з дружкию сидить, а як два, – то один пирид їми, поганяє коня, а один разом з їми. Дружка садицьця з лівиї руки. Дружок – одна-дьві. Свашок – в ниділю одна, а посля їдуть биільш. Один виіз од молодухи, один – од молодого – як до церкви їдуть. А вже посля гетиї войни, то до церкви много їде. З байструком дівку ни возьмуть за дружку, і бабу, замужну за дружку ни брали. Вдовця ни бируть, а брата жонатого можуть взяти.

В дружка канчук за холявию, ручка с пруття, а далей – з раменю сплетяний. Канчук – з восьмі рамінних полосок, а ручка диривянна, ручка – кийок. Канчук – як пльотка в вирхових. Дружко, як заходить з молодими, то канчуком христить двери, гушаки, порога. Так все висіллє.

Loading...

 
 

Цікаве