WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

В суботу вдень і пуд вечор молодая ходить збирає свої подруги, своїх подруг збирає. Треба зобрати і сусідських дивчят, і з родні. Ше треба, коб було дивчят до пари. А ше як колись, то ходила збирати пудвички (лєнти) до винка по подругах.

Приходєть подруги до молодеї. Садєцьця подруги за столом, окола стола. Зобрались. Пришли батько й мати, стоєть коло стола. Всі дивчята встають. Одна дівчина благословить, три рази благословить. Посля кажного разу всі дивчята, батько й мати говорєть: "Хай Биіг благословить".

7.

(Дівчина):– Першим разом,Божим росказомНапирод просимоГоспода Бога,Батька й матира,Роду й плиння (роду й плємєні),Гостей зозваних,Сусід спроханих,Виліте, благославітеГетуй молодуй винка звити!(Останні):– Хай Биіг благословить.(Дівчина):– Другим разом...(Далі повторюється весь текст).(Останнї):– Хай Биіг благословить.(Дівчина):– Третім разом...(Далі повторюється весь текст).(Останнї):– Хай Биіг благословить.

Благословить декотра блишча з родні, вона биільшу чясьць дружка на висіллі. Вона одна винка в'є. Всі квитки роб'єть, а вона винка в'є. Поблагословивши, сядєцьця – і за роботу. В'ють винка, роб'єть квитки. Квиток треба, коб було всім висілникам, всім сватам, і молодому, й молодуй. Чясом в квитки вбирають дугу, чясом ше шо вбирають. Бало вили молодуй винка. А вже посля Миколайовськиї войни, то зразу клала молодая винка, але хутко стали вєліна (вельона) класти. На квитки разноцвєтний папір (бумага) чи разноцвєтни стружки, купить паперу, стружок всякого кольору. А на вєліна (вельона) декилько голинок шпараґуса (такий вазон), їх пришивають би виночком.

Чясом купляли одумисного виночка, пришивали до вєліна. А винка молодуй робили з бирвінцю (барвінцю), з бирвінки, з рути. Гето такоє зіллє, шо зильоне живе і взиму. Бирвінка цвите сининьким волошковим цвітом, а бирвінець ни цвите, в йому кругліший листок, а бирвінка – листок довгинький. В квитки тикали бавел і сухозлотицю. Бавел – гето чирвони нитки, а сухозлотиця – такиї гузиньки пасочки порізаниї блишчячиї бумаги, похожиї, як заре шоколад вкручують. В винку добирали білиї, голубеї (синявиї) і розовиї бумаги (жовтого ни саджяли) і пацьорки наверх. До винка причіпали пудвички (льенти) всяки-разни, много-много пудвичок. Пудвички на спину молодуси опадали, як була в винкови. Колись молодуси до грудей ни пришивали квітку, винок – да й все. А по винкови – павучки (дрібниньки квиточки с пацьорок). Сухозлотиця вставляїцьця. А дехто то мишяв купляни квитки. Як старая молодуха, то чясом жовтого натичуть. Чясом і дружка то виночка кладе, чясом позичить в якеї колишниї молодухи. Жинихови з лівого боку коло шяпки похожий на квітку, але звали – виночок. Був маленький виночок, зробляний так, таби квітка, але виночком. Ше с пави пір'є, жинихові до квітки пирина с пави, чясом молодуси і в винок саджяли. Бало по дворах у панив диржяли павуки і пави, то доставали пір'є. А до грудей молодому колись тоже квітки ни причіпали. А як стали до грудей чипляти, то вже до шяпки ни чипляли.

Цілий вечор роб'єть квитки, в'ють винка чи шиють вєліна (вельона) і спивають:

8.

– Попитайте, дівоньки,Дівоччиного батинька,Ой чи вилить, чи благословить, Винка (винки) в'ючи, спивати?– Ми питали, дівоньки,Дівоччиного батинька,То виін вилить, виін благословить:– Спивайте, здорови.– Попитайте, дівоньки,Дівоччину матьонку,Ой чи вилить, чи благословить,Винка (винки) в'ючи, спивати?– Ми питали, дівоньки,Дівоччину матьонку,То вона вилить, вона благословить:– Спивайте, здорови.Як ми її годовали,Господа Бога прохали.Типер вилимо, благословимо:Спивайте, здорови.

9.

Наша дівонька молоденькаяРозуму начинила:Назбирала хату дивочокПуд зильоний виночок,Ой повную хату дивочокПуд зильоний виночок.Завила батенька у коморонькуНа тиху розмовоньку:– За кого вите, да миій батиньку,Да мине оддасте?Як за якого за лайдакого,То й рутки ни псуйте,Як за Колічку молоденького,Золота ни шкодуйте.

10.

Ой чути, чути в зильонуй рути:Плакала Манічка, виночки в'ючи.Зачув Колічка, по коня йдучи.– Чого, Манічка, так сильно плачиш?Чого, молода, так сильно плачиш?– Як мні, Колічка, да й ни плакали,Як мні, молодий, да й ни плакати:В тибе молодого родини много,В мине молодеї подаркув мало.– Ни плач, Манічка, годи тужити,Ни плач, молода, годи тужити,Будимо мого батька просити,Коб виін уменчав роду дарити,Старшу родину то й обдаримо,Менчу родину пирипросимо.Старшу родину подарочками,Менчу родину да й ручничками,(Старшу родину да й ручничками,Менчу родину пацьорочками).

11.

Ой чути, чути в зильонуй рутиПлакала Манічка, виночки в'ючи:– Ой рутка моя, рутка зильона,(Ой рутка моя, дрібна, зильона),Вже мині с тибе винкив ни вити,Винкив ни вити, в їх ни ходити.Вже мині в батинька довго ни бути:Одну вичеру повичерати,Одну ничиньку поночовати.Взавтра раненько поклонюсь низенькоСвойму батиньку за годованнє,Своюй матьонци за біле вбраннє,Своїм братикам за посиланнє,Своїм систринкам за вчісаннічко.

12.

Вила Манічка виночокЗ яриї рутки сирдочок.Вила, вила да й покотилаВ вишньовий садочок.– Ой привикай, виночку,В вишньовому садочку,Як я буду да й привикатиВ свьокорковуй хати.

13.

Ярая рутка, яраВ садочку стояла.Молодая МанічкаТудою воли гнала,До рутки забигала,З рутки росу брала,Росою вмивалася,Красою втиралася,До шлюбу вбиралася,І батиньку кланялася.

14.

В садочку раба зозулька сиділа.Де ти, Манічка, свої гочиньки поділа?Чи в чярочку, чи в шкляночку вложила,Шо за такого нихорошого схотіла?

15.

Чириз сад дорожинька,До Дунаю стежичка.Там Манічка ходила,Чорну стежичку вбила,До Дунаю ходячи.Над Дунаєм стояла,Русу косу чисала.– Ти ж моя коса руса,Роспленься по ДунаюДа задай батькови жялю,Шо оддас замуж малу,Роботи ни гучивши,Розуму ни довівши.– Моє дітятко рідне,Як ти доброє будеш,Нагучєть тибе людеСирею дубинию,Гнуткию лишчинию,Коб була людиноюСирею сирицію,Коб була молодицію.

16.

Розжарілася калина,В лозі в тузі стоячи,По всьому дериву глядячи:– По всьому дериву білий цвіт,На мні калини цвєту ньет!– Дожди, калино, Питрівки,Наросте на тобі білий цвітШе й чирвониї ягодки.Розжяловалася Манічка,В свого батинька живучи,По всіх дивочках глядячи:– На всіх дивочках виночки,На мні молодуй винка нєт!– Дождись, дітятко, нидільки:Приїде Колічка на коні,Привизе виночка і тобі.– Типер я маю надію –Приїде Колічка в ниділю,Хоч ни в гетую, то в тую.Я йому сніданнє готую:Готую калачі в молоці,Білую рибоньку у перці.

17.

Ни йди, Манічка, в чужоє сило:Там буде нивисьоло.Там гулоньки нипотрапниї,Там ти будиш блудити.Там сусідочки низнакомиї,Тибе будуть судити.Там свьокорко, нирідний батько,Тибе буде сварити,А свьокрівка, нирідна мати,Тибе буде карати.– Я гулоньки порозвідаю,(Я по гулонькам пристінь покочу),Да й ни буду блудити.З сусідочками обознаюся,То ни будуть судити.А свьокоркови покирна буду,То ни буде сварити.А свьокрівки буду питати,То ни буде карати.

18.

Ковала зозулька в садочку,Приложивши голивку к листочку.Тішили її пташички,Тішили її дрібниї:– Тіште, ни тіште, пташички,Тішти, ни тішти, дрібниї.Ни буде зима, як літо,Ни буде в бору ягодок,Ни буде в садочку вишиньок,Ни буде водиці в криниці.Плакала Манічка в свитлиці.Приложивши голивку к скамниці.Тішили її систринки,Тішили її рідниї.– Тіште, ни тіште, систринки,Тішти, ни тішти, рідниї.Ни буде свьокор, як батько,Ни буде раненько будити,Пиійде до сусід судити:– Соннива, нивістка, соннива,Дримлива, нивістка, дримлива.Як хату мила – дримала,Понисла сміттє – заснула,Пошла по воду – втонула,Динце-видирце побила,Золотую дужичку зломила.Пришла до свьокорка – тужила:– Шо я, свьокорко, зробила.– Ни тужи, нивістко, ни тужи:У нас ковалі на силі,У нас бондарі все свої,Динце-видирце іскладуть,Золотую дужичку іскують.

19.

Ни йди, Манічка, за вдовця:

Приїде вдовець биз винця.

Оно квіточка вшпильона,

Да й тая на биік схильона.

Ой нашо ж йому той винець,

Як виін нишчясний удовець.

Ой нашо ж йому квіточки,

Бо в його малиї діточки.

20.

Молодая дівонька

Попудсаддю ходила,

(По садочку ходила),

Цвіт-калину ломила,

Й у пучечки в'язала,

К свойму личку румняла,

З батиньком розмовляла:

– Ой миій батиньку рідний,

Чи я буду такая,

Як калина жаркая?

– Моє дітятько рідне,

Покиль ти в мине будеш,

З личка краси ни згубиш.

Як пиійдиш до свьокорка,

То спаде з личка краса,

Як од соничка роса.

Висушить головоньку,

Як вітьор дубровоньку,

Як мороз долиноньку,

Так свьокор голивоньку.

20 а. (Текст з сусіднього села Лосинці).

Молодая дівонькаПо садочку ходела,Цвіт с калене ламала,До лечинька румнала,З батиньком розмовляла:– Ой мій батинько рідний,Чи я буду такая,Як каленонька гата?– Ой будиш, дитє, будиш,Покіль те в мине будиш.Як підиш до свьокорка,То спадае з лечка краса,Як од соника роса.Збіліє твоє лечко,Як у саду ябличко.Обсєдуть тибе діте,Як каленоньку квіте,Весушать головоньку,Як вітьор дубровоньку,А мороз доленоньку,А дітке голивоньку.

21.

Ковала зозулька, ковала,

Да й на гордочку стоячи:

– Я тибе, гордочку, покину,

Да й на чужину полену.

Там я гордочка ни маю,

Там я пташичок ни знаю.

Одного соколя познала,

То я до його пристала.


 
 

Цікаве

Загрузка...