WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

260 (5).

Пошла дівонька в шчириї борки, в ягодки.Її батинько кличе-покличе додому:– Ниси, дітятко, моє рідноє, ягодок.– Ни їстимеш, да миій батиньку, ягодок,Випустила золотий кубок я з ручок,Да россипала, да миій батиньку, ягодки.Да їстиме миій свьокорко ягодки,Бо виін пудніс золотий кубок у ручки.

261 (6).

Ой у середу враноХороше море грало.Дівонька воду брала,З берога в Дунай впала,Ратуночку жадала:– Ой миій батиньку рідний,Виратуй мине з мора (2 рази),Хоч ни служинька твоя.– Моє дітятко рідне,Хто тибе посилатиме,Той з мора ратоватиме.

262 (7).

Ходить свьокорко по нових сінюх, по низу.– Ходи, нивісто, разом три діли укажу:Першоє діло – вставай, нивісто, раненько,Другоє діло – йди по водицю хутенько,Третьоє діло – води симницю биленько.

262а (8). Той самий текст, що і № 29.

263. (9).

Жяль мині, батиньку, на тибе,Шо оддав дальоко од сибе,Ни вилиш ходити до сибе.– Ни вилю, дитятко, рочок, два,На третій рочок прибудеш,Як меї роскоши забудеш.Ой ше Маніцци тижня нєт –До її батинько листи шле:– Прибувай, дитятко, до мине –Трудно мні жити биз тибе.Вже моє пудвиір'є зниміло,Де моє дітятко ходило,Рано волики гонило,Ранную росицю трусило,Пиізную симницю будило.

264 (10). В жиниха спивають:

Додолу, віптічко (пташички), додолу.Занудила дівонька додому.– Визи, жинишок, де ти взяв,Ше миій виночок ни зов'яв.Як миій виночок зов'яне,На мине батинько ни гляне.– Ни биійсь, дівонько, ни зв'яне,Є в мине батинько – нагляне.Є в мого батинька вишнів сад,Занисе виночка в виноград,Принисе з криниці водиці,Покропить виночка з шкляниці.

Вносєть коровая. Коровайник нисе і спиває:

265 (11). Той самий текст, що і № 46 (13), на місці слів "до комори йде" вживаються слова "до поділу йде".

Тоже нисе коровайник. Тоже три рази ворочаїцьця, зліва направо. Можуть крохи раній коровая принисти.

Ше коровая ни ділєть, ше коровай стоїть. Тоди і в дівки, і в жиниха обсилають подарками. Обсилає подарками в жиниха дружко, а в молодеї – пиризвянський дружко. В пиризвянського дружка тоже треба коб канчук був. Дружко (і пиризвянський дружко) бире на канчук кавалок полотна, метрув два, і обсилає подарками (гетим полотном). Гето (гете полотно) треба тим давати, хто бонду даватиме. Пирид тим, як обсилати, дружко скаже, хто дає бонду, там дєтько, тітка, брат старший і т.д. Бонду давали всяку: корову, овечку, тьолку, порося, тиля, як хто, то курицю, гусь. Дружко говорить:

266 (12). Ше є в нашого молодого (в нашиї молодеї) дєтько, тітка і т.д.,

Як є, то пирийняти!А як нима,То за висьолого оддати!Чи возьмеш?

Пудходить дєтько чи тітка, чи ше хто, і каже, шо дасьць, якую бонду дасьць. Дружко дає йому тоє полотно, шо на канчукови диржить. А як ни дає бонди, то скаже:

Оддавайте за висьолого!

І ни дають тому полотна.

Посля шихуюцьця коровая дилити. Спивають:

267 (13).

Ой за горою, за краминоюСтояла вежа висока, стройона,Висока, стройона, хороше складьона (на биік схильона),А в туй вежи батинько лежить.– Устань, батиньку, устань, ни лежи,Устань, ни лежи, устань походи,Устань походи, коровай подили.– Ой я ни встану, бо я ни вмію,Бо я ни вмію, ни розумію.Ой за горою, за краминоюСтояла вежа висока, стройона,Висока, стройона, хороше складьона,Хороше складьона, на биік схильона.А в туй вежи дружичко лежить.– Устань, дружичку, устань, ни лежи,Устань, ни лежи, устань походи,Устань походи, коровай подили.– Ой я устану, бо я умію,Бо я умію, я розумію.Знаю, кому дати, кого як звати,Кому по шистци, кому по крисци.

268 (14).

На дворі сей свиточок свитає,Жидовина в океничко торкає,Хоче в нас сей коровай купити,Хоче за його сто золотих личити.А Маніччин (Коліччин) батинько ни продасьць.– Ліпш я буду славоньку (волиньку) чинити,Чим я гетих сто золотих личити.Як я гетих сто золотих поличу,То я всю свою родиноньку засмучу,Як я гетой Божий дар (коровай) подилю,То я всю свою родиноньку звисилю.

А заре благословлєть коровая дилити:

269 (15). Той самий текст, що і № 7, але замість слів "Гетуй молодуй винка звити" уживаються слова:

Гетого (Нашого) молодогоКоровая подилити.

Або:

Гетиї (Нашиї) молодеїКоровая подилити.

Коровая коровайник ділить чи найстаріший. Коровая ділєть – по кусочку на кажну хату. Дилили коровая, то перше нисли сватови. Як ділєть, дають коровая, то кому дають, отказує: "Дяку за дар Божий, за коровай". Як ділєть, то тоє: мині с шишками – в мине діти, а тоє: мині с шишками – в мине діти. Кавалок коровая сватови – як зове батько в гостину, то нисе коровая кусок. А в коровайови колись пудошву (спиідню скоринку) мизици оставляли. Типер ни дають.

Ше мизици треба булочка, гето короваєць малєнький, і кубаса, ше чясом повбутилок давали. Ну й частовали мизику. Був такий аніґдот – мизика на своїх харчях на висіллі. Згодили мизику грати на висіллі на своїх харчях, шоб ни частовати, шоб своє їв, хотіли пирихитрити мизику. А мизика – оно гости за стиіл, то виін грає, грає. Оно гости вийдуть з-за стола гуляти, тоди мизика розв'язує торбу, достає їжу і їсьць. Гости просєть, коб грав мизика, бо вони гуляти хочуть, а мизика каже, шо його так годили (Анекдот розповів Д. Ф. Климчук).

Ділєть коровая, то спивають:

270 (16).

Зийди, сонце, з раюК нашому короваю.Зийди ранесинько,Засвити виднесинькоКраяти дрібнесинько,Коб усіх обдилити,Никого ни вгнивити,Старого й малогоШе й батинька рідного.

Ше повторяюцьця всі слова. На місьці слиів "батинька рідного" другий раз спивають – "матьонку рідную".

271 (17).

Крайчик коровай крає,Бо золотий ножик має.

272 (18). Жартовлива пісня.

Крайчик коровай крає.Бо гострий ножик має.Все собі в кишині пхає.Ой то в рот, то в кишеню,То ля жиінки на вичеру.

Коровая подилили, то ниякого сузову нима. Посля диління коровая частовались і росходились. Чи ше йдуть у цигане, подиливши коровая. Колись то в цигане ходили поки коровая дилити. А як молодуха з другого сила, то крохи по силі походєть цигане.

Цигане – гето чясьць висілля. В цигани йде родня молодеї до молодого, а родня молодого – до молодеї. Кладуть на сибе якую подрану одежу, розмальовують ліцо краскию, сажию, пудпарязуюцьця соломняними пиривьослами, гадають на картах, на руці. Мужчини чи хлопці вбираюцьця в бабську одежу, баби чи дивчята – в мужчинську. Сирид "циган" можуть бути і солдати, і санітари, і сьостри мілосердія, і купці, і нігри, і пиіп з дяком, і пан с панію і кого там тиілько ни може бути. Чясом ціли придставлєнія робили: крепосьць брали, з орудій стриляли. Цигане бируть свою горілку, з горілкию ходєть, частують горілкию, а їм дають єйця, а заре, то копєйки чи рублі дають. Як колись, то прив'язували собі "цицки" чи й ше дешо ..., ну там морквину чи бурака де там прив'яже.

273 (19). Літня пісня, спивають на літній матів. Але чясом і на висіллі спивають, на висілний матів, чи де дивки, чи як мало осталось, вся родня поїхала, чи як нима чого спивати.

На загуминні долина.А в туй долини калина;На туй калини зозулька.Ой кує вона, ночує.Нихто ж бо її ни чує.Зачув бо її жинишок,Да й по дворику ходячи,Половиї воли гонячи,Ворониї кони водячи.

На самим конці сядуть за столи, почастуюцьця да й роз'їшчяюцьця. Хто впирідж поїде чи пиійде, хто посля. Як роз'їжджяюцьця, то спивають:

274 (20). Гетию піснію кончяїцьця висіллє.

На загуминні да й широкая долина.Роз'їшчяїцьця вся Маніччина (Коліччина) родина.Ой у поли вишинька тройчяста.– Бувай, бувай, моя родина, да й шчяста.– Ой як же нам, наша Манічка (да наш Колічка), бувати –Виганяє да твиій батинько йа с хати.

Висіллє кончилось. Але на другий (на наступний) день сама блиська родня ше приходить. Буває, шо останицьця шо, ни вип'ють і ни поїдєть всього, а то й сами принисуть. Заре скажуть, шо йдуть "зуби полокати (полоскати)". А колись так ни казали. Колись "зуби полокали (полоскали) в пиіст.

А в суботу звали в гостину. А гостина в ниділю, в суботу шиховатись треба. Йде звати в гостину, ше й з голинию кусок коровая нисе, і заквічана голина. В Симонович тиілько в молодеї гостина, а в Нагиір'ї, в Брашивич, то на другу ниділю зовуть до молодого.

Loading...

 
 

Цікаве