WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Вже Манічка в вози всядає,

Своїм дивочкам добрануч дає:

– Добрануч, дивочки, мої компаньочки,

Остаюцьця вам подаруночки,

Подаруночки, в саду квиточки,

З рожи чирвони, з рутки зильони.

Будите вити собі виночки.

Споминайте мине, виночки в'ючи,

А я вас буду, по воду йдучи.

Споминайте мине шчогодиноньки,

А я вас буду шчонидільоньки.

Молодиї садєцьця на виіз. Молодий треба коб на виіз посадив молодую. На виіз нисуть коровая молодого і спивають:

206 (120).

У саду калина цвите,

У саду чирвона цвите,

Дар Божий до повозки йде,

Брат рідний на руках нисе.

207 (121). Дивки спивають:

Ни їдь, Манічко, с сватами,

Останься з нами, з дивками –

Пошиїм шубоньку з лямками,

Зов'єм виночка с павами.

208 (122). Дивки спивають:

Огляньтесь, паробочки,

Чи всі ваши дивочки?

Упала мла на дорози –

Ваша дівка в чужим вози!

Коб гужі порвалися,

Коб ми тут осталися!

Коб дуга поломалась –

Коб ше й дівонька осталась!

209 (123). Дивки спивають:

Попирид воза біла бироза,

Її вітьор колише.

– Вирнись, дівонько, вирнись, молода,

Тибе батинько кличе.

– Ой хай кличе, хай пирикличе,

Я йому отслужила:

Ой у поли да й на снопкови

Серпика положила.

Попирид воза біла бироза,

Її вітьор колише.

– Вирнись, дівонько, вирнись, молода,

Тибе матьонка кличе.

– Ой хай кличе, хай пирикличе,

Я вже юй отслужила:

Ой у комори да й на бодиньци

Ключики положила.

Попирид воза біла бироза,

Її вітьор колише.

– Вирнись, дівонько, вирнись, молода,

Тибе братики кличуть.

– Ой хай кличуть, хай пирикличуть,

Я вже їм отслужила:

Ой на покоси, на синокоси

Грабильки положила.

Колись скупляли бодню і постелю молодеї в комори, а вже пузній стали на вози.

Колись молодую, як одвозили до жиниха, то вповивали – вкручували полотном. І гетак їхала вона. Вповивають молодую: тонке полотно треба. Окола голови полотно, оно крохи винка видно, ше й пуд бороду. Ше впирод впов'ють. Як вповивають, то спивають:

210 (124).

– Дітятко, чи буде того?

– Батиньку, ше того мало,

Ше треба на покривало.

Як вивиде дружко молодих на двиір, вони коло воза стоєть, а дружко йде в комору торговатись за бодню, за постелю. Вже посля гетиї войни стали на вози сундука й постелю скупляти, а то в комори.

Все забрали, сіли на вози. На пиредній виіз дружко впирод, поганяє коней. За дружком коровай посиредини воза. А молодиї за дружком, за пличима, і за короваєм. А за молодими – приданки, дьві приданки, пличима до молодих, і свашка, і брат його. Ше й на тиї вози садєцьця од молодеї. Чоловік штири од молодеї їде, молодуха п'ята. А можуть і двох їхати. І коб хлопець який був од молодеї, мужчина. Тиї, шо їдуть заре од молодеї з єю до жиниха – гето приданки чи придане.

А з родні молодого одного свата оставляють в молодеї, ночує, бо пиризвяне може дороги не знають. Виін виде пиризов до сибе (до молодого), показує дорогу, на другий ( на наступний) день. Але смиються, кажуть, шо на квашилину оставили свата.

На од'єзди обходєть молодих три рази окола водою, і воду ллють конюм пуд ноги.

В молодеї заре повичерають посля од'єзда молодих, да й – спати. Хто близько, то додому йде. Як повизуть молодую, то спивають:

211 (125).

Огляділася мати,

Шо нима дочки в хати,

Оно її слідки (слидки) знати,

Шо ходила по хати

Жовтими чиривиками,

Золотими пудкивками.

А свати з молодею вже виїхали. Їдуть. Спивають:

212 (126).

– Боровая пчілонька,

Куди литиш проти ночи?

Ни боїсься ти ночи?

Де будеш ночовати,

Де собі нучлі мати?

– Обмеркну у борочку,

Освину у садочку.

– Молодая Манічка,

Куди їдиш против ночи?

Ни боїсься ти ночи?

Де будеш ночовати,

Де собі нучлі мати?

– Обмеркну у батинька,

Освину у свьокорка,

У новуй комороньци,

На тихуй розмовоньци.

213 (127).

Зильона дуброва розлигаїцьця,

Листом доріжка устилаїцьця.

Свьокор нивісти сподиваїцьця.

– Ни будь, нивіста, вельми хвастлива,

Да будь, нивіста, в Бога шчаслива.

Роспусти долю по мойому полю,

А пудділлічко на пудвиір'їчко.

Коб моя нива жито родила,

Коб моя обора коровки плодила,

Коб на ниви копи стояли,

Коб на обори воли буяли.

214 (128).

А ни риій гуде, а ни пчілонька, шо в бору –

Жинишок їде й а з дружиною додому.

– Вийди, вийди, да миій батиньку, до мине,

Прийми мине й а з дружиною до сибе.

– Як добрий будеш, дак мий синочок, до мине,

То прийму тибе й а з дружиною до сибе,

Дорогий товар в комороньку закочу,

Твою княгиню (дівоньку) в свитличиньку завиду.

Як такий будеш, синочок, до мине, який був,

З Богом, з Богом й а з дружиною, де ти був.

Вже пуд'їхали до воріт.

215 (129).

Очиняй, свьокорко, ворота –

Їде нивіста богата:

Пуд єю коники косати,

Виде коровки рогати,

Жине овичички вовнисти,

Литєть гусоньки пирісти,

Питають Манічки: – Де сісти?

– Садітесь, гусоньки, на дворі,

Бо я ни знаю, де хливи.

Ох як же я тут поживу,

То тоди Я вас зажину.

Вже в'їхали, вже на дворі.

216 (130).

Уленула зозулька

Миз вишньовиї садочки.

Сюди ленула, туди ленула –

Нікуди виленути:

С правого боку все вишні,

А по лівому – чирешні;

Сюди ленула, туди ленула –

Нікуди виленути.

Наїхала Манічка

На свьокоркове пеудвиір'є.

Сюди глянула, туди гланула –

Нікуди виїхати:

С правого боку коморі,

А по лівому – обори;

Сюди глянула, туди глянула –

Нікуди виїхати.

Вже приїхали. спивають:

217 (131).

Ой винись, мати, діжку,

Бо привіз син нивістку,

Високу, як ялину,

Чирвону, як калину.

А де збоку пацани, жартуючи, заспивають:

218 (132).

Ой винось, мати, діжку,

Бо привіз син нивістку,

Високу, як ялину,

Чирвону, як жарину.

219 (133). Хто-нибудь посторонний завиде.

Коники тупу-тупу,

Привизли добру ступу,

Шо хліба ни замісить,

По пояс супель вісить.

Коники гердю-гердю,

Привизли добру пердю.

Як приїхали, то молодий ссаджує молодую з воза. Виходєть батько й мати молодого, виносєть хліб, сиіль, кубасу порізану, все гете на тарілци лижить. І горілка в плясци. Частують молодих. Молодиї частуюцьця. Горілки ни допивали всеї, а виливають нидопите кириз голову. Молодая губу вткне да й кириз голову геть тую горілку. Треба горілку розлити, коб нивістка була здорова, коб вибрикувала. Як приїхали молодиї, то палєть свічки, ставлють на шалівци коло гобразиів. Батько й мати просєть молодих у хату. Заходєть у хату. перший іде дружко, христить гущаки, порога. За їм – молодиї, а за їми приданки. Коло молодухи придане. Як входить молодуха в хату, то типер цюкерики кидає, а тоди сир клала молодуха. Поб'є на грудки сир і кладе: у запеч, кучку, і ше на дворі, і на припеч, а діти збирають той сир. А сир клала в кучку, то казали, гето коб одежа була біла таби сир. Ше молодая сипала зернята на запеч.

Як молодих видуть в хату, то спивають:

220 (134).

Сіяла Манічка чирвін мак,

Ни вдавалась свьокру в знак.

Її свьокорко ни позвав

Да й панюхною назвав:

– Накрийсь, панюхно, хвартушком,

Коб ни припала порошком;

Накрийсь, панюхно, платочком,

Коб ни припала пилочком.

– Я тобі, свьокорко, ни панє,

Я тобі, свьокорко, слугою,

Твойому синочку жоною.

221 (135). Приданки спивають:

Вступила Манічка в новую хату,

Кинула гочима по новуй хати,

Думала-гадала, як свьокра звати?

Назвала б батьком – батько нирідний.

Хоч вин нирідний – назвати вгидний (достойний).

222 (136). Спивають посторонни:

Свьокор нивісту поздоровляє:

– Будь здорове, дитя, пуд вповивальцем*,

Пуд повивальцем, пуд Божим даром.

* Вповивальце – гето полотно, которим вповита молодая. Колись то вкручували винка, на винка полотно накинуть.

Зайшли в хату. Молодая вішає гобраза. На гобраза – ручника. А свашки ше вішають ручники. А коровая з воза нисуть в комору і спивають:

222 а (136 а). Той самий текст, що і № 46 (13).

А посля с комори коровая на стиіл і тоже спивають:

222 б (136 б). Той самий текст, що і № 157 (67).

Обходєть окола стола. Дружко благословить молодих:

222 в (136 в). Той самий текст, що і № 77 (44).

Посля садить дружко молодих на посад. А заре вичерають. Як привизуть молодую до жиниха, то вже тая пляшка і тая булка дружкови ни треба. Поки молодая в винкови, то стараюцьця натто хорошу вичеру. Курицю обжярану цілию і ше пару куринят обжяраних. Ше добру кухарку вибирали. І посядєть – куринятка-пудросточки і куриця, і всі ціліньки. Потом гете їдєть. А на той стиіл, шо молодиї, треба, коб мед був – колись меду бильш було, чим типер.

Повичерають. Посля пирипивають молодого. Пирипивають гетак само таби й молодую. Молодий оно кланяїцьця, а ни виходить з-за стола циловати. Жиниха дарили грошима. Можуть і врано пирипивати. Але по колишнуй моди треба ввечири, поки молодая в винкови. Як пирипивають молодого, то спивають:

Loading...

 
 

Цікаве