WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

– Дарую, зятько, дарую,

Тобі корівку готую.

– Ой тешчо, тешчо, нирідна мати,

За гете ни дзінькую.

Повторяїцьця ше два рази. Другий раз на місьці слова "корівку" спиваїцьця "бодиньку", а третій раз – "дочиньку". Третій раз пісня кончяїцьця словами: "За гете подзінькую".

186 (100). Спивають в сватах пирид од'єздом, як забирати молодуху до жиниха.

Ходить жинишок по синожяти, стриляє,

Усе ж бо виін сиви гутовки циляє.

Ой стрелив, ни целив, ни трапив.

Дякую Богу доброго тесьця натрапив,

Ни так тесьця, як молодую дівоньку.

Другий раз на місьці слов "доброго тесьця" спивають "добрую тешчу".

187 (101). Свашки спивають, седячи.

– До бору, віптічко (птушички), до бору,

Вже налитались по полю.

– Ой шче ни много питали,

Ярую пшаницю зобрали.

– Додому, сватики (сватове), додому,

– Додому, панове, додому,

Вже находились по двору.

– Ой шче ни много ходили –

Вже мого тестинька вгнивили,

Вже бочку вина випили.

188 (102) Сватовськая жартовлива пісня.

Додому, сватове, додому,

Поїли коники солому.

Додому, свати паскудни –

Вже кони стріху поскубли.

Додому, свати погани –

Вже кони стріху порвали.

189 (103). Сватовськая жартовлива пісня.

Додому, сватове, додому –

Поїли коники солому,

Ше й пшаничную мнякину,

Ше й попудплиттю прокиву.

189а (103а). Той самий текст, що і № 173 (85).

190 (104). Спивають до дружка с сватами, коб хучій їхали.

Ой ти дружичку-баламутничку, ти золгав,

Ти ж нам всеї правдоньки ни сказав:

Ти ж нам казав, шо деветь синив, як дубиів –

А ми пошли, одного нашли биз зубиів,

А ми пошли, одного нашли, й той лухий.

191 (105).

Свитовая зиронько,

Да (Ой) зийди ранесинько,

Засвити виднесинько,

Покиль (Поки) я вибируся

З батьковиї комори

Да й на свьокрови кони,

На суджоного кони.

Із комори викочу,

Із обори вивиду,

Із комори за гушки,

Із обори за рожки.

Із комори бодиньку,

Із обори корівку.

192 (106). Свашка чи стариї баби заспивають, як надоїсьць ждати, шо довго вибираюцьця, як молодуху визе жиних до сибе, забирає.

Нуте-нуте ни баламутьте,

Батька просіте, дочку видіте.

Як шихуїцьця молодуха од'їшчяти до жиниха і ставляють вичеру, то вона вже сидить так, ни вичерає. Вона поїсьць десь "тайно", в комори чи де. Такий був звичай.

193 (107). Спивають свої баби, родня в хати, дружко.

Чому, Манічка, ни вичераїш

Батьковиї вичери?

Ой як пиійдеш да й до свьокорка,

Ни будиш вичерати.

Сами сядуть, повичерають –

Тибе пошлють по воду.

Принисла води, подала пити –

Становись лошки мити.

Помила лошки, пополокала,

Силненько заплакала.

– Коб моя мати да гете знала,

Мні б вичеру прислала;

Ни за місяцєм, то за зорою,

Ни братом, то систрою;

Ни за місяцєм, то за зиркою,

Ни братиком, то систринкою.

194 (108). Дивки спивають; можуть і пуд винками спивати.

Вже тобі, зозулька, минає

Все виснянськоє литаннє,

Все питрівськоє кованнє.

Куди хотіла – литіла,

Де сіла-впала – ковала.

Вже тобі, дівонька, минає

Все дивоцькоє гуляннє,

Все хлопчівськоє коханнє.

Куди хотіла – ходила,

Шо хотіла – робила,

Кого хотіла – любила.

Волики гнала – спивала,

Музики чула – гуляла.

195 (109).

Вбирайся, дівонько, вбирайся,

В новиї возки вкладайся.

Ой чяс-пора, година твоя

Да й на бут виїшчяти.

– Уже ж бо я вбралася,

В новиї возки вклалася.

Ой десь пошов да миій батинько –

Ше я ни кланялася

(Нікому дзіньковати).

Як другий раз повторяють, то там, де "миій батинько", спивають "моя матьонка".

196 (110). Гето ше в хати свашки спивають.

Сидить жинишок у океничку читає,

Свого коника да на силоньку питає:

– Чи важисься, вороний коню, на силу?

Чи завизеш до мого батька кнагиню?

– Ой як даси, молод жинишок, оброчку,

То завизу дорогий товар ше й бочку.

197 (111).

Сядьмо, батиньку, повичераймо зо мною,

Повичеравши, пиійдимо в поділ с тобою.

Тобі, батиньку, хата, сіни, комора,

Мині молодуй – скрині, пирини, корова.

Од'їшчяючи до жиниха, обходєть окола стола; ни всі ходєть, оно чоловік скилька. А свашки спивають:

198 (112).

Соничко з раю зиходить,

Ясноє з раю зиходить.

Манічка вкрай столу ходить,

Молодая вкрай столу ходить,

Батинька поділу доходить,

Рідного поділу доходить:

– Батиньку, поділ зо мною.

– Дітятко, ниправду мовиш.

– Батиньку, сам же ти бачиш:

За мною все чужина ходить,

Колічка за ручничок водить

(по-новому: "за ручку водить"),

Й од мине поділу доходить.

Виходєть з-за столив. Молодуха виходить с хати. Батько й мати молодеї садєцьця на припічнуй лавци. Молодуха й молодий кланяюцьця їм. І як до винця їдуть, то кланяюцьця. А свашки спивають:

199 (113).

Кланялася бироза

Да зильонинькуй дуброви:

– Ой клін-по-клін, зильоная дуброва,

Де твоє постояннє?

Як я в тибе бувала,

Биійного вітру ни знала,

Оно тиілько зильонинькая

Голлічко роспускала.

Кланялася дівонька

Свойому батиньку низенько:

– Дяку тобі, до миій батиньку,

За твоє годованнє.

Як я в тибе була,

Оно (тиілько молоденькая)

Кисоньку годовала.

200 (114). Баби спивають пирид тим, як од'їшчяти.

Молодая дівонька

По нових сінюх ходить,

Свого батинька просить:

– Ой миій батиньку рідний,

Пирийди дорожиньку,

Й удили мні долиньку.

– Моє дітятько рідне,

Хай тобі Биіг пирейде,

Тобі долиньку вділить.

201 (115). Як виходєть с хати, вибираїцьця молодая, то свашка спиває.

Закидай, матко, дрова,

Оставайся здорова.

Замітай, матко, попел,

Бо твою дочку вхоплєть.

Вимітай, мати, жяр, жяр,

Коб було (Бо тобі) дочки жяль,жяль.

202 (116).

Висвиснув силизень,

– Ой чи всі мої силизнята

За мною випливають?

Одна гутовка одозвалась:

– Ой ше ж бо я осталась,

Ой осталась, приосталася –

На мори купалася.

Викрикнув дружичко,

С хати в сіни входячи:

– Чи все моє милоє сваттє (браттє)

За мною виступає?

Одна дівонька одозвалася:

– Ой шче ж бо я осталась,

Ой осталась, приосталася –

Батиньку кланялася.

Спиваїцьця другий раз, то вже ни "батиньку", а "матьонці".

Молодуха виходить с хати, плаче.

203 (117). Дружко і дивки можуть спивати:

Ни куй, зозулька, в чистому поли –

Ше накуєсься в зильонуй дуброви,

Зильоне голлє прохиляючи,

К листу голивку прикладаючи.

– Ни плач, дівонька, в батька живучи –

Ше наплачисься, до свьокорка йдучи,

На його пороги наступаючи,

Його знарови пириймаючи.

Його пороги порожистиї,

Його знарови наровистиї.

Як пиреймеш – хвальона будеш,

Як ни пиреймеш – суджона будеш.

– Я його пороги попириступаю,

Я його знарови попириймаю.

Молодиї вийшли с хати. Як виходєть, дружко христить двери. А жинихова родня, свати, нисуть на виіз сундука і постелю молодеї. На сундукови сидить брат її – за сундука і за постелю треба платити. Торгуюцьця. Скупляють сундука і постелю – дружко платить братови. Постеля молодушина: пірнач і дьві довги подушки, коб було молодим на чим спати і чим надинутись. А до теї, до Миколайовськиї войни молодуха свою одежу клала ни в сундук, а в бодню. Бодню з одежию визла молодуха до молодого. Бодня – такая би бочка, звичайна бочка, висока, оно з гушима і з віком, віком закривалась, зачинялась. Віко такоє, таби на дижі, оно дьві дирки на гуши. А в гушух тоде дирки, шоб кия засунути, шоб віко ни спадало. В бодні чи в сундуці треба, коб полотна було найбиільш, шонайбиільш, коб була повна бодня, коб були кожух, свитка, курта, сорочки, андараки, коб хоч один андарак. Вся опратка в бодні.

А свати бируть в хати і нисуть ни виіз. Брали потась і виритьона, ше й куделя прив'язана до потасі і виритино. Бируть гобраза, люстро, потась, прачя, трепачку, сирпа, чясом качяло, лошки, миску. Гобраза бире молодая, як їде до жиниха, а гинча – як їде в церкву. Свашка забирає гобраза і люстро, як до жиниха їдуть. Колись у церкву гобраза ни брали. Чясом ше шо бируть. А молодуси, як їде, то вилікого бохона хліба втилеп-лєть, і надіжником укручаний, коб надовго її хватило. В молодухи пудручники, малєньки булочки. Вона їх в кишені носить, а може й за пазуху заложить. І гуска, булка, кубаса, повбитилок горілки – тим, хто чипця кластиме.

Молодиї на дворі. Дружко спиває:

204 (118).

Ой на дівонци й а (да) китаїчка блякує

(Гето пудвичок повни плечи)

ЇЇ батинько, пириходячи, частує

(На од'єзди частують коло воза молодих)

– Ой частуйся, моє дітятко, частуйся,

А на суботоньку в гостиноньку готуйся.

(Бо в суботу ввечири, на вечор в гостину кличуть)

205 (119). Дивки на двори спивають:

Вже зозулька в луги влягає.

Loading...

 
 

Цікаве