WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Одозвалася Манічка в комори:

– Ой ни злися, молод Колічка, на коня,

Давай йому пити-їсти, як давав,

Нихай гуляє сивий коник (коничок), як гуляв.

Як день білий, то поїдимо на луги,

Сполюїмо чотири ли'си ше й бобра,

Пошиїмо таку шубоньку, як була.

125 (31).

Їхали свати на штири рати.

Вибигла Манічка сватив питати:

– Чи гараз, сватове, вам їхалось?

Чи гараз, панове, вам їхалось?

– Ни гараз, Манічка, нам їхалось:

Ми твого батька сад поламали,

Сад поламали, соколя прогнали,

З рожи квіточку киньми стоптали.

Як ти, Манічка, нашая будиш,

Твойму батиньку сад насадимо,

Сад насадимо, соколя внадимо,

З рожи квіточку ліпш поправимо.

126 (32).

Заїхав Колічка, на двиір став,

Нихто ж бо його ни познав.

Вибигла Манічка, познала

Да й паничиком назвала.

– По чому, Манічка познала,

Шо паничиком назвала?

Чи по конику вороним?

Чи по сидилку золотим?

Чи по виночку рутняним?

Чи по личиньку білому?

Чи по сердиньку вірному?

– Ни по конику вороним,

Ни по сидилку золотим,

Ни по виночку рутняним,

Ни по личиньку білому,

А по сердиньку вірному.

127 (33).

Молоденький Колічка

Соколєм на двиір зленув,

Соловейком пуд окенко.

У окенко торкає,

Манічку викликає:

– Манічко, моє серце,

Очини мні окенце,

Скажи мні одне словце,

Чи ти до нас сама вийдеш,

Чи свого батька вишлеш

С повними пляшичками,

З мидяними кубочками,

З білими пирожками?

– Молоденький Колічка,

Я до вас сама ни вийду,

Я свого батька вишлю

С повними пляшичками,

З мидяними кубочками,

З білими пирожками.

128 (34). Спивають зимою, як довго ни кличуть в хату.

Судосила штири морози в дорози.

Зморозила тешча зятя на дворі.

– Ни я ж його зморозила на дворі,

Зморозив його ясьон місяць, шо вгорі.

Судосила штири морози в дорози.

Зморозила тешча зятя на дворі.

– Ни я ж його зморозила на дворі,

Зморозила його ясна зиіронька, шчо вгорі.

129 (35). Спивають, як довго ни кличуть у хату.

Доки ми стоятимо,

Гетой кал топтатимо!

В нас чиривички ни простиї,

Пудкивки золотиї.

130 (36).

Манічка в новуй комори

З батиньком на тихуй розмови.

– Дітятко, свати на дворі!

– Батиньку, гето ни мої!

– Дітятко, – власниї твої:

Коники шорами вбрани,

Сватики пирипасани,

Мизики жялосно грають,

В сваночок китайки мають,

Колічка в золоти ходить.

131 (37). Спивають посторонни на дворі.

Тешча зятя злякалася

Да й за двери схавалася.

– Постиій, тешчо, ни лякайся

Да й за двери ни хавайся.

Ни много нас наїхало:

Сімсот сватив, окром братив,

Госьма сваночка-систриночка,

Миз сватами, як квіточка,

Гуде вона, як пчілочка.

132 (38). Спивають посторонни на дворі.

Пошла тешча на сило

Кожуха позичяти

Свого зятя лякати,

Шоб дочки ни оддати.

133 (39). Спивають, як жиних довго жде, довго ни виходить тесьць кликати в мороз.

Ой у гардого тесьця

Стоїть зять за ворітьми.

Стоїть виін, ниділює,

Нихто його ни відає.

Довідалась дівонька –

Од вітру заступає,

Од дошчу прикриває,

Од сонця завишяє.

Од вітру шубоньками,

Од дошчу суконьками,

Од сондя хустоньками.

А заре пиридоїшче. Дружко з братом іде на пиридоїшче в хату. І свашка йде. Покликали, то йдуть. Свашки може й ни бути, як дружко з братом (чяшником) добре вміють спивати. А остальниї свати стоєть, ни йдуть. Як дружко йде на пиридоїшче, то остальниї свати спивають:

134 (40).

Іди, дружичку, й ни барись,

Хутенько до нас повирнись,

Бо тут чужая сторона,

Коб ни було нам сорома.

Нас молодчики оступлєть,

Ворони коники отчеплєть,

За тихий Дунай завидуть,

На солодкий мед продадуть

Ше й за гиркую горілку

За свою Лідочку, за дівку.

135 (41). Баби спивають, як дружко йде на пиридоїшче. Можуть дивки спивати с порога чи дружки.

Приїхали два дружички с Познання,

Запросили в дівоньки снідання.

– Ой я ж бо вас, два дружички, ни знаю,

Ой я ж бо вам сніданнічка ни даю.

Дружко христить дорогу, христить двери в сінюх, в хати, заходить в хату. А за столом сидить вбрана за молодуху якая баба., вбируть і посадєть. Можуть і молодую замужну бабу чи й мужчину за бабу вбрати. Деякоє староє почеплєть за вєліна, деякого голля натичуть за винка. І мужчину коло єї посадєть. Чясом баба за мужчину вбирецьця. Да вже тиї обнимаюцьця, цилуюцьця за столом. Кажуть дружкови, шо гето молодуха за нич постарила, шо вона вже собі нашла другого. А дружко требує, коб дали настояшчу, правдичну молодуху.

136 (42). Спивають дружко, брат і свашка.

Ой запалимо свічку

Да пиійдем по запичку,

Стукаючи, пукаючи,

Молодеї шукаючи.

137 (43). Спивають дружко, брат і свашка.

– Шо ти, шо ти, біла рибонько, думаїш,

Шо ти на дно свою голиівку хаваїш?

Ой наймимо риболовчикув, наймимо,

Таки ж тибе, білу рибоньку, спиіймимо.

– Шо ти, шо ти собі, Манічка, думаїш,

Свати на дворі – тибе за столом нима!

Ой пошлемо да два дружички, пошлемо,

Таки ж тибе молоденькую найдимо.

138 (44). Спивають дружко, брат і свашка.

Сваночки молодиї,

Де поділи Манічку,

Де поділи молоду?

Чи в поли за волами?

Чи в ліси за грибами?

Чи в запичку за бабами?

Як в поли за волами.

То йдіте пирийміте.

Як в ліси за грибами,

То йдіте судосіте.

Як в запичку за бабами,

Просім вас, ни таїте,

Да й за стил завидіте,

На посад посадіте.

39 (45). Спивають посторонни дивки на гулиці.

– Пирибавночка раба зозулька в садочку,

Пирибавила соколика до сибе.

– Ой я ж його ни прибавляла до сибе,

Вин сам наленув густим лісом до мине.

– Пирибавночка дівонька в батинька,

Пирибавила жинишка до сибе.

– Ой я ж його ни прибавляла до сибе,

Вин сам наїхав вороним конем до мине.

139 а (46). Той самий текст, що і № 25. Спивають посторонни дивки.

140 (47). Спивають посторонни на дворі.

Скидай, сваничко, шяти (шати).

Да йди свинюм мишяти.

Скидай, сваничко, боти.

Йди госипки молоти.

По шчо, свахо, приїхала?

Чи по горох-сачавицю,

Чи по дівку-молодицю?

Наш горох никошаний,

Сачавиця в копі стоїть,

Наша дівка в косі сидить.

– Ми горох покосимо,

Сачавицю поносимо,

Ми дівоньку росплитемо,

І с собою забиремо.

141 (48). Спиває родня молодухи.

Їдьте, сватове, до Чиришова,

Бо в Чиришови дивки дишови.

У нас дивочки все дорогиї:

За штири гроши дивки хороши,

За три копійки по штири дівки.

Дружко ставляє на стиіл заквічану пляшку. Тая пляшка стоїть, посля знов виін її забире. А свати од молодеї свою бутилку поставлєть на стиіл, і кубасу положєть, і хліб. Вип'ють теї горілки, закусєть кубасою. Посля вже найдуть молодую за бабами. Брат виде її за стил, а баби в запичку спивають:

142 (49).

Брат систру за стиіл виде,

Виде її, нагучяє:

– Ни будь, систро, протівная,

Да будь, систро, покирная.

А дружко з братом і свашкию випили по порциї горілки і пошли на двиір по сватив. Порциї якиї були – ну, грам триццеть-сорок, підісят – найбиільш. А ше як баба, то килько там вона пила: лине крохи, дно прикриє в туй порциї, да й висьола, вже шчитаїцьця п'яна. Гето вже послєдні риік пятнаццеть-дваццеть стали стаканами глушити, то й алкоголіки пошли. А колись гетого ни було – мало пили. То от, дружко, брат, свашка пошли на двиір по сватиів. Дружко свою пляшку бире в кишеню с стола. Стиіл порожний. Дружко, брат і свашка виходєть с хати і спивають:

143 (50).

– Ой два, два, два соколики,

Ой де ж вите литали?

Ой шчо ж вите видали?

– Ой литали, литали,

Ой видали, видали

Зозульку рабенькую.

– Чому собі ни взяли?

– Як же нам її взяти:

Коло її сокиль сидить.

За праве крилце диржить.

– Ой два, два, два дружички,

Ой де ж вите бували?

Ой шчо ж вите видали?

– Ой бували, бували,

Ой видали, видали

Молодую Манічку.

– Ой чому ж її ни взяли?

– Ой як же її взяти:

Коло її братко сидить,

За праву ручку диржить.

Виходить батько й мати молодеї кликати всіх сватив у хату.

144 (51).

Вийшла тешча свого зятя витати,

Да ни відає, до кого мидок пускати,

Пошла Манічки круз океничко питати.

– Чи ти, матьонко, мого жинишка ни знаїш,

Шо ти мине круз океничко питаїш?

У синому і зильоному, то ни миій.

Коло шяпоньки виночок рутняний.

144 а (51а). Той самий текст, що і № 118 (25).

Свати хочуть зайти в хату, аж їх хлопці ни пускають, доходєть молодецьке. Бируть молодецьке хлопці. Дружка пропустєть в хату, а остальних ни пускають, становлєцьця коло двирей. Поки ни дадуть молодецького, то хлопці ни пустєть сватив в хату. Молодецьке давали (молодий давав) – горілку, ну й закуску. Молодецьке – хлопцям. Ну а жонатим – мужськоє. Ше заре й бабське дають бабам. Дружко торгуїцьця с хлопцями. Дали хлопцям молодецьке – хлопці отступають. Свати заходєть в хату. А свашка бире с кишені овйос і сипле в хати, на земню, на людей, і спиває:

Loading...

 
 

Цікаве